Постанова

від 31.10.2019 по справі 812/750/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №812/750/17

адміністративне провадження №К/9901/10373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного реєстратора - приватного нотаріуса Марківського районного нотаріального округу Луганської області Вагіна Олександра Арсентійовича на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 812/750/17 за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Вагіна Олександра Арсентійовича, третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Деркул" про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Вагіна О.А. (надалі по тексту - відповідач) від 15.07.2016 про державну реєстрацію за СТОВ "Деркул" права приватної спільної часткової власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: пл. Спортивна, 13, смт Марківка Марківського району, Луганська область.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Вагіна О.А. від 15 липня 2016 року індексний номер 30475490 про державну реєстрацію за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деркул" права приватної спільної часткової власності на єдиний майновий комплекс, розташованого за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, площа Спортивна,13.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем були виконані всі належні процедури відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2016 за №1127.

У поданому відзиві заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 22 травня 2015 року виконавчим комітетом Марківської селищної ради Марківського району Луганської області на підставі листа Марківського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України в Луганській області від 21.05.2015 за вих. № 63/39/224, акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4422555100:15:017:0021, відповідно до статтей 335, 336, 338, 347 Цивільного кодексу України, статтей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", з метою оформлення правовстановлюючих документів на вказану адміністративну будівлю, ангари, складські приміщення та товарно-матеріальні цінності на земельній ділянці кадастровий номер 4422555100:15:017:0021, прийнято рішення № 28 про надання оголошення в газеті "Радянське слово" про виявлення безхазяйного майна.

09 червня 2015 року за вих. № 169 Марківською селищною радою Марківського району Луганської області направлено лист на адресу газети "Радянське слово", в якому Марківська селищна рада прохає редактора газети опублікувати оголошення про визнання нерухомого майна безхазяйним. Вказане оголошення було опубліковано.

14 липня 2016 року уповноважена особа СТОВ "Деркул" Краснов Ю.О. звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Марківського районного нотаріального округу Луганської області Вагіна О.А. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс), а саме реєстрацію виникнення права приватної спільної часткової власності товариства на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, площа Спортивна, 13.

До зазначеної заяви Красновим Ю.О. надано: квитанцію від 14.07.2015 № 0.0.583320762.1 про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у сумі 552,00 грн; копію списку майна, що виділено засновниками СТОВ "Деркул" для створення статутного фонду від 27.03.2002; копію установчого договору про створення СТОВ "Деркул" (нова редакція) від 27.05.2010; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2016 за № 1001129940; копію технічного паспорту, виготовленого станом на 02.06.2015, на комплекс нежитлових будівель виробничого призначення, розташованого за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Радянська,13.

14 липня 2016 року відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відомості про подану заяву Красновим Ю.О. та для виявлення можливих обтяжень, зазначеного вище нерухомого майна, щодо якого подано заяву із додатковими документами, одержано інформаційну довідку за № 63435427.

На підставі отриманих державним реєстратором документів та відомостей було прийнято рішення № 30475490 від 15.07.2016 про державну реєстрацію за СТОВ "Деркул" права власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, площа Спортивна,13.

Старобільська місцева прокуратура Луганської області, вважаючи, що такі дії державного реєстратора суперечать інтересам держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області щодо прийняття в комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, звернулась до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні документи, які підтверджують право власності СТОВ "Деркул", його учасників або МШПМК-36 (правонаступником якого є апелянт) на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, площа Спортивна, 13.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов'язано, на думку позивача, з порушенням права держави на це майно іншими особами, за якими відповідачем зареєстровано право власності на нього.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомості спрямоване на захист прав держави, в інтересах якої заявлено позовні вимоги прокурором, на нерухоме майно від їх порушення іншими особами, за якими зареєстровані права щодо частини того ж самого майна.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача, який діє в інтересах держави, та третіх осіб щодо прав на спірний об'єкт нерухомості.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на це майно. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно п. 13 ч. 13 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного реєстратора - приватного нотаріуса Марківського районного нотаріального округу Луганської області Вагіна Олександра Арсентійовича задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати, провадження у справі № 812/750/17 закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді: Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук