Ухвала

від 29.10.2019 по справі 910/23277/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"29" жовтня 2019 р. Справа№ 910/23277/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бартош С.Б. за довіреністю від 20.09.2019;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Брильовська О.Р. за довіреністю від 20.05.2019;

від відповідача 3: Биструшкін В.Ю. адвокат;

від відповідача 4: Биструшкін В.Ю. адвокат;

від третьої особи: Биструшкін В.Ю. адвокат;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Львівської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2019 (повний текст складений 17.07.2019)

у справі №910/23277/16 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Львівської міської ради

до 1) Львівської обласної ради

2) Львівської обласної державної адміністрації

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів"

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт"

про визнання недійсними рішення, розпорядження, договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Львівська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач 1), Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (далі - відповідач 3), товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" (далі - відповідач 4) про:

- визнання недійсним Рішення Львівської обласної ради № 408 від 28.12.2000 "Про попереднє погодження місця розташування об`єктів будівництва" в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га;

- визнання недійсним Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 1454 від 15.12.2000 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові" в частині продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., укладеного 27.12.2000 між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів";

- визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ЛВ № 028583, виданого 23.01.2001 Львівською обласною державною адміністрацією товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на підставі Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 1454 від 15.12.2000 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові", щодо земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 5 кн. 5-1;

- витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на користь Львівської міської ради земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва АЗС, площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, кадастровий номер №4610136800:07:001:0016.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 червня 2019 року у позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заявник вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачу не було відомо про порушення його права розпорядження земельною ділянкою до 2015 року.

У судовому засіданні на обговорення було поставлено питання про необхідність зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/3224/16, у якій визначається питання щодо порядку застосування позовної давності.

Присутні представники сторін не заперечували проти зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що відповідно до загальнодоступної інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі, позивачу стало відомо, що право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136800:07:001:0016, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код 12.08. згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548), вид використання - для будівництва АЗС, яка знаходиться у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстровано у Державному земельному кадастрі за ТОВ "Новел-Істейт".

За твердженням позивача, прийняття рішення Львівською обласною радою в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки, видання Львівською обласною державною адміністрацією розпорядження в частині продажу земельної ділянки, укладення договору купівлі-продажу, видача державного акта Львівською обласною державною адміністрацією ТОВ "Нафта-Львів" були вчинені з порушенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та повинні бути визнані недійсними, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Новел-Істейт". Суд першої інстанції за наслідками розгляду даної справи прийшов до висновку, що права позивача були порушені, однак при цьому позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки він мав дізнатись про порушення своїх прав 08.12.2010 (при видачі відповідачу 3 державного акту на право власності на земельну ділянку) та 22.03.2012 (при затвердженні матеріалів інвентаризації юридичних осіб, що здійснюють користування земельними ділянками).

Заперечуючи проти вказаних висновків суду першої інстанції позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що він не був стороною спірних правочинів, про оспорювані рішення, розпорядження та договір купівлі-продажу дізнався лише у 2015 році, а право позивача на звернення з позовною вимогою про витребування в судовому порядку спірної земельної ділянки від ТОВ "Євротрейд Експо" виникло під час розгляду справи у суді першої інстанції, коли позивачу стало відомо про зміну власника спірної земельної ділянки з ТОВ "Нафта-Льівів" на ТОВ "Євротрейд Експо", що свідчить про дотримання позивачем трирічного строку на звернення з даним позовом до суду. При цьому позивач посилається на ряд постанов Верховного Суду.

Під час розгляду матеріалів апеляційної скарги встановлено, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування судами положень ст.ст.256, 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються ст.388 ЦК України, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №914/3224/16 разом із касаційною скаргою.

Передаючи справу №914/3224/16 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилалась на те, що мають місце обставини, які вказують на існування правової проблеми у застосуванні судами на практиці положень статей 256, 261 ЦК України щодо визначення початку перебігу строку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, а саме з моменту коли особа довідалася /або могла довідатися про порушення її права, тобто з моменту вибуття майна із власності або користування чи з моменту коли особа довідалася/або могла довідатися про порушення свого права шляхом набуття майна особою, у якої це майно знаходиться на час подачі позову .

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.08.2019 справу №914/3224/16 (провадження №12-128гс19) прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 26 листопада 2019 року.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи №914/3224/16 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/23277/16 до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі №914/3224/16 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі №910/23277/16 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №914/3224/16 (провадження №12-128гс19).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 30.10.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

М.Л. Яковлєв