Постанова

від 28.10.2019 по справі 904/750/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 року Справа № 904/750/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Грачов А.С.

представники сторін:

від позивача: Патика А.В., ордер серії АЕ № 1004092 від 09.08.2019, адвокат;

від Дніпровської міської ради: Сірик А.С., довіреність №7/10-2010 від 27.06.2019, представник;

від позивача: Коваленко М. Д., голова правління;

від третьої особи-1: представник не з`явився;

від третьої особи-2: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19 (суддя Мілєва І.В., повне рішення складено 01.07.2019)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський-Батумська» , м. Дніпро

до відповідача Територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Валена» , м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, м. Дніпро

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слобожанський-Батумська" (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (надалі відповідач) та просило:

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради (серія САА №120247) на нежитлове приміщення №61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 кв.м, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська,8 у м. Дніпро;

- скасувати реєстрацію права власності за Територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 кв.м, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська,8 у м. Дніпро (реєстраційний №12677374 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №90085227 від 21.11.2005).

Також подало заяву на відшкодування витрат на професійну правову допомогу в сумі 4600 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що спірне приміщення є технічним (підвальним), тобто допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, яким мають право користуватись усі власники квартир та нежитлових приміщень у будинку, оскільки дане допоміжне приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування мереж багатоквартирного будинку, а відповідач безпідставно здійснив реєстрацію права власності за міською радою як нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 27.02.2019 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Валена (третя особа-1) та Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району (третя особа-2).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірне приміщення є вбудованим нежилим приміщенням та використовується як культурно-оздоровчий центр для дітей та молоді. Позивач дійшов помилкового висновку щодо безумовної належності спірного приміщення як допоміжного, оскільки для того, щоб приміщення мало статус допоміжного, останнє повинно слугувати для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19 (суддя Мілєва І.В.) позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради від 07.11.2005 (серія САА №120247) на нежитлове приміщення №61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 м2, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська,8 у м. Дніпро. В решті позову відмовлено. Стягнено з Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слобожанський-Батумська" витрати по сплаті судового збору - 1 921,00 грн та 2300 грн на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами довів той факт, що спірне приміщення є підвалом та носить допоміжний характер, а тому на підставі положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку є спільним майном власників квартир багатоквартирного будинку, а відповідач безпідставно визнав це приміщення комунальною власністю та зареєстрував за територіальною громадою право власності на це приміщення.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо скасування реєстрації права власності відповідача на це майно суд зазначив, що скасування реєстрації права власності, відноситься до компетенції відповідних державних органів згідно із вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача у справі.

Відповідач не погодився з цим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги:

- суд прийшов до хибного висновку, що спірне приміщення є допоміжним, та не врахував лист КП ДМБТІ від 12.02.2019 за №1885, відповідно до якого призначення приміщень поз. І - вхід в магазин, поз. 1 - коридор, поз 2,3 - склад, поз. 4 - коридор, поз. 5 - кабінет, поз. 6 - санвузол, поз. 7 - торговельний зал, поз. 8,9 - кабінет, поз. 10 - торгівельний зал, поз. 11 - підсобне приміщення, поз. 12 -холодильна камера, тобто спірне приміщення є вбудованим нежилим приміщенням та використовується як культурно-оздоровчий центр для дітей та молоді;

- знаходження приміщення в підвалі не являється безумовною ознакою віднесення його до допоміжних, допоміжне приміщення повинно відповідати певним ознакам та слугувати для забезпечення потреб усіх власників квартир та власників нежитлових приміщень, для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку;

-суд не врахував, що Свідоцтво про право власності є лише документом, який підтверджує відповідне право, та не являється правочином, на підставі нього право не виникає, не змінюється та не припиняється, Рішення міської ради №46 від 27.11.1991, на підставі якого видано оскаржуване свідоцтво про право власності, не скасовано та є чинним, що виключає можливість визнання його недійсним. Питання правомірності видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане, відтак вважає неможливим скасування свідоцтва про право власності без оскарження юридичного факту, на підставі якого таке свідоцтво було видано.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2019 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, мотивуючи тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив всі обставини справи та прийшов до обгрунтованого висновку, що спірне приміщення є саме допоміжним, знаходиться в підвалі житлового будинку, та призначене для його обслуговування, та вважає, що міська рада безпідставно зареєструвала право власності на це приміщення за територіальною громадою м. Дніпро.

Треті особи участі в апеляційному розгляді справи не приймали, про час та місце слухання справи були повідомлені судом відповідно до положень ст. 120 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників позивача і відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

На підставі протоколу №1 від 03.08.2018 установчих зборів багатоквартирних будинків розташованих за адресами м. Дніпро вул. Батумська, буд.8 та буд.10, пр. Слобожанський, буд. 72 та буд.74 було створено та 17.08.2018 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Слобожанський-Батумська (ОСББ) (а.с. 18-20).

01.09.2018 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Слобожанський-Батумська та КП ЖГ Самарського району Дніпровської міської ради було підписано Акт прийняття-передачі об`єкта в управління з управління, зокрема житлового будинку по вул. Батумська, 8. В цьому акті зазначено, що загальна площа допоміжних приміщень - 490 кв.м, підвали - 290,2 кв.м, площа нежитлових приміщень (оренда) - 199,8 кв. м (підвал), тощо.

Частина підвального приміщення в даному будинку загальною площею 199,8 кв.м. знаходиться в користуванні (оренді) Товариства з обмеженою відповідальністю Естетично-оздоровчий центр Валена .

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2005 за №9008527, виданого КП ДМБТІ , право власності на нежитлове приміщення №61 поз.1-11, вхід у підвал поз. І зареєстровано за Територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується також Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1 ) від 07.11.2005.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно підставою реєстрації права власності зазначено рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1997 року.

Як вбачається із листа Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради №1885 від 12.02.2019 (а.с. 40), за матеріалами інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська,8 первинна технічна інвентаризація житлового будинку літ. А-5 була проведена КП ДМБТІ ДОР - 10.11.1961. Призначення приміщень по.1-11, загальною площею 490,0 кв.м - підвал. Технічна інвентаризація нежитлового приміщення №61 загальною площею 205,9 кв.м, як окремого об`єкта нерухомого майна, була проведена КП ДМБТІ ДОР - 05.12.1996, призначення приміщень поз. І - вхід в магазин, поз. 1 - коридор, поз 2,3 - склад, поз. 4 - коридор, поз. 5 - кабінет, поз. 6 - санвузол, поз. 7 - торговельний зал, поз. 8,9 - кабінет, поз. 10 - торгівельний зал, поз. 11 - підсобне приміщення, поз. 12 -холодильна камера. До листа КП ДМБТІ ДОР було додано копію поверхового плану (а.с. 41-64 т.1).

З наданого поверхового плану вбачається, що будинок було побудовано 1961 року, він має п`ять поверхів, наявний підвал площею 595,5 кв.м (в подальшому здійснено виправлення на 490 кв.м) - а.с. 45-47 т.1. Будинок має три під`їзди, в яких відсутні входи до підвалу. З обох сторін будинку були наявні окремі входи до двох частин підвалу симетрично розташовані та в них симетрично розміщені приміщення, вікна відсутні, наявні лише вентиляційні отвори. Відповідно до журналу внутрішніх обмірів та підрахунку площі зазначено, що всі приміщення являються підвалом.

В подальшому на підставі інвентаризації від 05.12.1996 в поетажний план підвалу було внесено зміни щодо приміщень в його лівій частині, а саме поз. І - вхід в магазин, поз. 1 - коридор, поз 2,3 - склад, поз. 4 - коридор, поз. 5 - кабінет, поз. 6 - санвузол, поз. 7 - торговельний зал, поз. 8,9 - кабінет, поз. 10 - торгівельний зал, поз. 11 - підсобне приміщення, поз. 12 -холодильна камера.

Як вбачається з акту обстеження від 18.04.2019, який складений позивачем та третьою особою-1 та його зміст не оспорюється відповідачем, в цьому приміщенні знаходяться комунікації житлового будинку (труби опалення, стояки каналізації, труби, в яких проходять домові електромережі), доступ до цього приміщення здійснюється лише через вхідні двері ТОВ Валена . Викладені в акті обставини підтверджені наданими позивачем світлинами.

Відповідно до п.1 Розділу II Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Слобожанський-Батумська метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав його співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для оплати всіх платежів передбачених законодавством та цим Статутом.

У п. 3 Розділу II цього Статуту визначено, що завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.

Позивач вважає, що підвал житлового будинку є спільним майном власників квартир багатоквартирного будинку, а Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради безпідставно набула на його частину право власності та одноособово користується спірним майном, передавши його в оренду, перешкоджає у доступі до приміщення та перешкоджає іншим співвласникам у здійсненні ними права володіння і користування спільним майном, що і є предметом цього позову.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Вказані положення втілені в цивільному законодавстві та відповідно до ст. 319, 321, 369, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 382 ЦК України (в редакції, чинній на час оформлення спірного свідоцтва про право власності) власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

За змістом ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій , затверджених наказом Держжитлкомунгоспу України від 17.05.2005 №76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підвал будинку є спільним майном власників квартир багатоквартирного будинку, оскільки в ньому розміщені всі комунікації, призначені для обслуговування та забезпечення мешканців будинку відповідними послугами.

Відповідно до офіційного тлумачення, що надане в Рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

При вирішенні цього спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Як досліджено судом вище, будинок було збудовано в 1961 році та наданими до матеріалів справи поверховими планами підтверджується, що на час побудови будинку в ньому було відсутнє спірне нежитлове приміщення площею 198,2 кв.м. Вся площа значилася як підвал, та мала два окремих входи до нього. Вказане приміщення із самого початку не будувалось як таке, використання якого мало інше призначення ніж підвал, тобто розміщення Естетично-оздоровчого центру, тощо.

Матеріалами справи підтверджено (відомості технічної документації на будинок від 1961 року), що через спірне напівзанурене приміщення (поз. 61, площа 198,2 кв.м.) підвалу забезпечувався прохід сходами до підвалу, доступ до цієї частини підвалу з інших приміщень будинку, зокрема під`їздів будинку, відсутній, що унеможливлює здійснення технічного обслуговування комунікацій у підвальних приміщеннях будинку. Зазначене свідчить, що спірне приміщення первинно планувалося саме як допоміжне з метою забезпечення доступу до підвальних приміщень будинку, та не було ізольованим.

Лише в 1996 році було здійснено перепланування підвалу, виокремлено спірне приміщення, входом до якого служить один із входів до підвалу, про що здійснено відповідну інвентаризацію, та в 2005 році відповідач зареєстрував право власності на це приміщення як на нежитлове.

Відтак, доводи позивача, що спірне приміщення є допоміжним та міська рада безпідставно зареєструвала право комунальної власності на нього, є обґрунтованими.

Щодо безпосередньо реєстрації за відповідачем права комунальної влаасності на спірне приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі, про що вірно зауважено апелянтом.

У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право відповідача на спірне приміщення. Так, свідоцтво містить посилання на рішення міської ради №46 від 27.11.1991, втім вказане рішення в матеріалах справи відсутнє та відповідачем, незважаючи на його доводи в цій частині, на їх підтвердження вказаного рішення не надано.

Як зазначено, вказане рішення датовано 1991 роком, але судом встановлено, що перебудова підвалу будинку шляхом виокремлення спірного приміщення була здійснена в 1996 році, тому рішення міської ради №46 від 27.11.1991, зважаючи на цей проміжок часу, не може бути підставою для набуття відповідачем права власності на це приміщення.

Спірне свідоцтво, яке посвідчує право власності на спірне приміщення за відповідачем, само по собі не змінює його правового статусу, оскільки судом встановлено належність спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення, оскільки воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу Закону.

З огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з існуванням документа, що посвідчує таке право за іншою особою - відповідачем, то права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначений останнім, а саме шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора. При цьому, порушення, невизнання або оспорювання права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням способу захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, та за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Наведені правові висновки неодноразово були зроблені Верховним Судом, зокрема у Постановах від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 25.06.2019 у справі №915/691/18, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, тощо.

Відтак, доводи апелянта в цій частині судом відхиляються.

Також апеляційний суд зазначає, що в силу положень ст. 269 ГПК України апеляційний перегляд справи здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову щодо вимог про скасування реєстрації права власності за Територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення №61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 кв.м сторонами не оскаржується, як і в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, тому перегляд судового рішення в цій частині апеляційним судом не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції - як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в сумі 2200 грн.

Понесення вказаних витрат позивачем підтверджено договором про надання професійної правничої допомоги №01/18 від 04.01.2018, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням Погрібної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ордером серії АЕ №1004092, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3024 від 22.01.2016, Актами приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2019 на суму 700 грн, від 15.10.2019 на суму 700 грн , від 16.09.2019 на суму 800 грн, платіжними дорученнями №65 від 10.09.2019, №67 від 27.09.2019 та №73 від 11.10.2019 про сплату грошових коштів на загальну суму 2200 грн, описом послуг наданих адвокатом, які складаються із послуг по підготовці відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката в судових засіданнях.

Відповідач проти задоволення вказаної заяви заперечив, втім щодо неспівмірності вартості послуг заперечень не висловив, поклавшись на розсуд суду.

З огляду на положення ст. 123, 126, 128, 129 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість такої заяви та доведеність суми витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції, тому вказані витрати у сумі 2200 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта - Дніпровську міську раду.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №904/750/19.

Стягнути з Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 26510514) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Слобожанський-Батумська (м. Дніпро, вул. Батумська,8, код 42401669) витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції - 2200,00 грн (дві тисячі двісті грн), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 31.10.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І. М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова