Рішення

від 26.03.2019 по справі 910/16322/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2019Справа № 910/16322/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"

до фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича

про визнання недійсним додатків та розірвання договору

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича

до державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"

про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): Єрохіна В.О.

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Яцко В.В. , Глазков Є.С .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про:

- визнання недійсним додатку № 5 від 26.11.2015 до договору від 17.01.2014;

- визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 до договору від 17.01.2014;

- визнання недійсним пункту 4 додатку № 1 договору від 17.01.2014;

- розірвання договору від 17.01.2014, укладеного позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовано тим, що додаток № 5 до договору та договір про внесення змін і доповнень не відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16322/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.01.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.01.2019 фізична особа-підприємець Яцко В.В. подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що довіреністю від 05.08.2015, виданою на ім`я Бійма О.І. уповноважено представляти інтереси позивача у відносинах з будь-якими юридичними або фізичними особами.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.12.2018 фізична особа-підприємець Яцко В.В. подав зустрічну позовну заяву до державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічний позов фізичної особи-підприємця Яцко В.В . до державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Для надання можливості представнику позивача ознайомитися з поданою зустрічною позовною заявою, у судовому засіданні з 15.01.2019 до 05.02.2019 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.01.2019 представник державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подав письмову відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив. Обгрунтовуючи клопотання тим, що на його адресу відзив від фізичної особи-підприємця Яцко В.В. надійшов 02.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 задоволено клопотання державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про поновлення строку для подання письмової відповіді на відзив, письмову відповідь на відзив долучено до матеріалів справи № 910/16322/18.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.01.2019 представник державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд поновити строк для подання клопотання про витребування доказів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05.02.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмові заперечення проти клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у задоволенні клопотання державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05.02.2019 представник державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подав докази надіслання відзиву на зустрічну позовну заяву та відзив на зустрічний позов.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05.02.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмові пояснення, у прохальній частині яких просив суд витребувати у акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк відмості щодо платежів, здійснених ДП "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" на користь фізичної особои-підприємця Яцко В.В., витребувати у позивача (відповідача за зустрічним позовом) відомості щодо готівкових платежів на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Для надання можливості представникам сторін ознайомитися з поданими документами, у судовому засіданні з 05.02.2019 до 19.02.2019 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 05.02.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 06.02.2019 представник державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подав письмовий відзив на зустрічний позов, в якому проти зустрічного позову заперечував, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог, оскільки фізичною особою-підприємцем Яцко В.В. не надано доказів, що підтверджують підписання актів надання послуг згідно рахунків № 2, № 3, № 4 від 30.11.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.02.2019 фізична особа-підприємець Яцко В.В. подав письмову відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності та заяву про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 19.02.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою відмовлено фізичній особі-підприємцю Яцко В.В. у задоволенні заяви про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 19.02.2019 розглянуто клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України

у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону.

За таких обставин, суд відмовив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 19.02.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/13091/18.

У судовому засіданні 19.02.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з відповіддю на відзив на зустрічну позовну заяву.

Для надання можливості представнику позивача (відповідача за зустрічним позовом) ознайомитися з відповіддю на відзив на зустрічну позовну заяву, у судовому засіданні з 19.02.2019 до 05.03.2019 оголошувалась перерва. Суд встановив позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) строк до 22.02.2019 для подання до суду заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.02.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав письмові заперечення.

У судовому засіданні 05.03.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав додаткові пояснення та додаткові докази.

Враховуючи частину восьму статті 80 Господарського процесуального кодексу України судом подані докази не прийнято, письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16322/18 до судового розгляду по суті на 26.03.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.03.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмові пояснення щодо заперечень від 21.02.2019 та додаткових пояснень від 05.03.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.03.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав заяву про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною четвертою статті 125 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Тобто, законодавець чітко визначив випадки, за яких суд вправі зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат.

Як на підставу для вжиття заходів про забезпечення судових витрат стосовно позивача (відповідача за зустрічним позовом), відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує на те, що існує значна кількість відкритих виконавчих проваджень відносно державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм", що унеможливить виконати рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у разі відмови у задоволенні первісного позову.

Припущення відповідача (позивача за зустрічним позовом) з приводу майнового стану позивача (відповідача за зустрічним позовом) не є підставами для задоволення заяви, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів про забезпечення судових витрат.

З огляду на доказову необґрунтованість заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом), у судовому засіданні 26.03.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою відмовлено фізичній особі-підприємцю Яцко В.В. у задоволенні заяви про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.03.2019 до закінчення судових дебатів представником державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подано клопотання в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України з повідомленням про намір подати додаткові докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат та фактичну їх оплату.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 26.03.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

У судовому засіданні 26.03.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення позову заперечував, зустрічний позов просив суд задовольнити.

У судовому засіданні 26.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 17.01.2014 укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги, за яким відповідач (за первісним позовом) зобов`язався представляти позивача (за первісним позовом) при захисті його прав та інтересів, у тому числі в судах, органах державної виконавчої служби, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями тощо.

Пунктом 4.1 договору від 17.01.2014 встановлено, що вартість юридичних послуг та/або правової допомоги виконавця встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо.

Первісним позивачем долучено до позовної зави додатки №1 від 17.01.2014, №2 від 17.01.2014 та №5 від 26.11.2015 (відповідно, додатки №2, №3 та №5 до позовної заяви), якими сторонами у справі встановлювалась та змінювалась вартість послуг первісного відповідача.

Крім того, первісним позивачем долучено до позовної заяви копії договорів про внесення змін та доповнень від 05.03.2015, від 15.12.2017 та додаткової угоди від 17.10.2016 до договору від 17.01.2014.

За твердженням первісного позову додаток №5 від 26.11.2015, договір про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 та пункт 4 додатку №1 від 17.01.2014 не відповідають нормам чинного законодавства та мають бути визнані недійсними у судовому порядку.

Стверджуючи про недійсність договору про внесення змін та доповнень до договору від 15.12.2017 первісний позивач посилається як на правову підставу цього твердження до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України, одним з правових приписів якої є загальне правило, яке може бути врегульовано в інший спосіб за волевиявленням сторін договору: на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше .

Відповідно, посилання до цієї норми є помилковим і наведений в абзаці другому сторінки п`ятої позовної заяви висновок первісного позивача прямо протирічить правовим приписам частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України.

Помилковим є також і твердження первісного позивача про відсутність у його посадової особи повноважень на укладення правочинів з первісним відповідачем на підставі довіреності від 05.08.2015 (додаток №8 до первісного позову), оскільки відповідні повноваження прямо визначені цим документом. З цього питання вірними є обґрунтування первісного відповідача, наведені у відзиві на первісну позовну заяву.

Суд також погоджується і з доводами відзиву щодо твердження первісного позивача про можливу зловмисну домовленість його посадової особи з первісним відповідачем, оскільки наявність підстав для такого висновку не підтверджується жодним з наданих первісним позивачем доказів.

Окремо суд має зазначити, що відсутність у суб`єкта господарювання бажання або можливості сплачувати вартість наданих йому послуг за ціною та у порядку, що встановлені господарсько-правовим договором не є і не може бути підставою для визнання цього договору недійсним в цілому або частково.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими Закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору

Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Заявляючи вимогу про визнання у судовому порядку недійсними додатку №5 від 26.11.2015, договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 та пункту 4 додатку №1 від 17.01.2014 первісним позивачем не наведено жодної імперативної норми законодавства, яку (на його думку) порушують ці угоди.

За відсутності відповідної правової підстави суд відмовляє у задоволенні вимог первісного позову про визнання недійсними додатку №5 від 26.11.2015, договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 та пункту 4 додатку №1 від 17.01.2014.

Встановивши відсутність порушеного права суд відмовляє і застосуванні правових наслідків спливу строків позовної давності, заявлених первісним відповідачем щодо цих вимог.

Четвертою вимогою первісного позову є розірвання договору від 17.01.2014 на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки первісним позивачем не доведено факту істотного порушення первісним відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору, судом встановлено відсутність фактичних підстав для застосування наведеної правової норми як правової підстави розірвання договору.

У той же час, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи містять докази (накладна №0214706466452, опис поштового вкладення, фіскальний чек та роздруківку з сайту Укрпошти інформації про рух поштового відправлення з трек-номером 0214706466452) направлення первісним позивачем відповідачу листа №84/1 від 24.10.2018, який (у тому числі) містить пропозицію розірвати укладений сторонами у справі договір від 17.01.2014 на підставі статті 907 Цивільного кодексу України.

Доказів направлення первісним відповідачем у встановлений статтею 188 Господарського кодексу України строк повідомлення про результати розгляду пропозиції про розірвання договору матеріали справи не містять.

Враховуючи характер відносин сторін у справі та явну неможливість продовження у подальшому встановлених договором від 17.01.2014 правовідносин, судом прийнято рішення про розірвання укладеного 17.01.2014 сторонами у справі договору про надання юридичних послуг та правової допомоги. Відповідна первісна позовна вимога підлягає задоволенню.

Суд не застосовує позовну давність до цієї вимоги і відмовляє у задоволенні відповідної заяви первісного відповідача, оскільки строк позовної давності за цією вимогою не сплинув.

Розірвання господарського договору не звільняє первісного позивача від виконання його грошових зобов`язань з оплати отриманих під час дії цього договору послуг.

За твердженням зустрічної позовної заяви первісному позивачу було надано послуги загальною вартістю 123 000 грн. (таблиця сторінки 2 зустрічної позовної заяви).

Відповідні рахунки на оплату цих послуг було направлено первісному позивачу (відповідачу за зустрічним позовом):

- 08.08.2018 - рахунок №1 на суму 68 000 грн.;

- 05.12.2018 - рахунки №2, №3 і №4 на загальну суму 55 000 грн.

При цьому, єдиний наявний у матеріалах справи акт прийняття наданих та неоплачених послуг на суму 48 000 грн. від 02.08.2018, на який посилається абзац другий сторінки третьої зустрічної позовної заяви, знайшов відображення в рахунку №1 на суму 68 000 грн.

Інших актів приймання наданих та неоплачених послуг чи будь-яких інших доказів фактичного надання позивачем за зустрічним позовом юридичної допомоги у другій половині 2018 року матеріали справи не містять.

У той же час, позивачем у даному провадженні не заявлено вимогу про стягнення з відповідача підтвердженої суми боргу у розмірі 48 000 грн., яка є складовою визначеної рахунком №1 вартості послуг.

Передостанній абзац сторінки третьої зустрічної позовної заяви стверджує, що сума основного боргу на час складання зустрічної позовної заяви за договором від 17.01.2014 складає 55 000 грн.

Наявність цього зобов`язання позивач за зустрічним позовом доводить лише складеними ним же рахунками №2 на суму 20 000 грн., №3 на суму 20 000 грн. та №4 на суму 15 000 грн.

Рахунки на оплату є одностороннім документом і можуть підтвердити лише намір певної особи отримати визначені в них грошові кошти. Дані документи не є належними доказами, які можуть доводити наявність права на отримання цих грошових коштів.

Відповідно до умови пункту 4.1 договору від 17.01.2014 вартість юридичних послуг, що надається виконавцем (позивачем за зустрічним позовом) встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо.

Таким чином, відповідно до наведеної договірної норми, сторони у справі мали підписувати додатки з визначенням конкретної судової справи та вартістю послуг щодо неї.

Таких додатків, в яких визначається конкретна справа та погоджена вартість послуг за нею, сторонами у справі суду не надано.

Позивач за зустрічним позовом, надаючи фахову правничу допомогу, мав усвідомлювати що недотримання встановленого договором порядку юридичного оформлення відносин, в майбутньому може унеможливити примусовий захист порушених прав та інтересів.

Як зазначалось раніше, інших належних доказів фактичного надання позивачем за зустрічним позовом послуг відповідачу за зустрічним позовом крім акту на 48 000 грн. матеріали справи не містять.

Окремо суд наголошує, що обов`язок доведення наявності права на отримання від відповідача за зустрічним позовом 55 000 грн. належить виключно позивачу за зустрічним позовом. Недоведена належними та допустимими доказами вимога не може отримати примусовий захист.

Відповідно, вимога про стягнення 55 000 грн. є недоведеною позивачем за зустрічним позовом і не може отримати примусового судового захисту.

Крім того, не заявляючи вимогу про стягнення 68 000 грн. відповідно до рахунку №1 та частково - акту приймання послуг на суму 48 000 грн. від 02.08.2018, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 5 365,49 грн., яку за твердженням зустрічної позовної заяви, нараховано на суму визначеного рахунком №1 боргу.

Як зазначалось раніше, підтвердженим належними доказами є право позивача за зустрічною позовною заявою на отримання лише 48 000 грн. з визначеної рахунком №1 суми 68 000 грн. Відповідно, позивач за зустрічним позовом має право отримати примусовий захист своїх інтересів у цій частині.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд зазначає, що маючи право на отримання відшкодування у більшому розмірі, носій цього права на власний розсуд може заявляти вимогу про примусовий захист цього права як в цілому так і в його частині, при цьому носій права може перетнути встановлену частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України межу мінімального відшкодування.

Іншими словами, маючи права на отримання суми боргу та пені, носій цих прав на власний розсуд може заявити вимогу про стягнення пені за прострочення оплати без заявлення вимоги про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання .

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов`язання.

Суттєвою умовою покладення на учасника господарських відносин обов`язку сплатити штрафні санкції є наявність та доведеність факту порушення цією особою своїх зобов`язань.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Відповідач за зустрічним позовом не довів суду, що порушення строків виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Виходячи з наведеного, судом задоволено вимогу зустрічного позову про стягнення пені частково у розмірі 1 894 грн., виходячи з підтвердженої суми боргу у розмірі 48 000 грн. за визначений позивачем (за зустрічним позовом) період часу з 02.10.2018 по 21.12.2018.

Щодо вимоги зустрічного позову про зобов`язання видати не менше п`яти оригіналів довіреностей за визначеною первісним відповідачем формою, суд має зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництво за довіреністю припиняється, у тому числі, у разі скасування довіреності особою, яка її видала (частина перша статті 248 Цивільного кодексу України)

На підставі позитивно-правового припису частини першої статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Таким чином, законодавцем чітко окреслено, що вирішення питання надання довіреності, визначення меж представництва та скасування цього правочину знаходиться у виключній компетенції довірителя.

Відповідно до частини першої статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Ніхто не може зобов`язати особу у примусовому порядку здійснювати своє цивільне право, оскільки така дія призведе до прямого порушення правового порядку держави, визначеного статтею 19 Конституції України.

Враховуючи наведене, судом відмовлено у задоволенні вимоги зустрічного позову про зобов`язання відповідача (за зустрічним позовом) видати не менше п`яти довіреностей на представництво інтересів останнього.

Підсумовуючи наведене, судом задоволено позов державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до фізичної особи-підприємця Яцко В.В. (первісний позов) в частині вимоги про розірвання договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Яцко В.В. до державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм задоволено в частині стягнення 1 894 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 26.03.2019 до закінчення судових дебатів представником фізичної особи-підприємця Яцко В.В. повідомлено в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України про намір подати додаткові докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат та фактичну їх оплату.

За таких підстав, розмір судових витрат, які відповідач (позивач за зустрічним позовом) сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, буде встановлено судом на підставі поданих доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що останнім було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" до фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про визнання недійсним додатків та розірвання договору задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 17.01.2014, укладений державним підприємством "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" та фізичною особою-підприємцем Яцко Віталієм Володимировичем.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15, ідентифікаційний код 02841347) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича до державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

6. Стягнути з державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15, ідентифікаційний код 02841347) на користь фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 894 (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп. - пені, 55 (п`ятдесят п`ять) грн. 28 коп. - судового збору.

7. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.04.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк