Постанова

від 23.01.2020 по справі 910/16322/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16322/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Михальська Ю. Б., Чорногуз М. Г.)

у справі № 910/16322/18

за первісним позовом Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм

до фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича

про визнання недійсними правочинів та розірвання договору

і за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича

до Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм

про стягнення 60 365,49 грн та зобов`язання вчинити дії,

(у судовому засіданні взяв участь Яцко В. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (далі - позивач за первісним позовом, ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича (далі - відповідач за первісним позовом, ФОП Яцко В. В.) про визнання недійсним додатку від 26.11.2015 № 5 до договору від 17.01.2014; визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 до договору від 17.01.2014; визнання недійсним пункту 4 додатку № 1 договору від 17.01.2014; розірвання договору від 17.01.2014, укладеного між позивачем та відповідачем.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що додаток № 5 до договору та договір про внесення змін і доповнень не відповідають нормам чинного законодавства, укладені представником позивача з перевищенням повноважень та в інтересах відповідача. Крім того, позивач вказує на істотну різницю між тим, на що позивач розраховував при укладенні договору і тим, що в дійсності було ним отримано.

3. ФОП Яцко В. В. подав зустрічну позовну заяву до Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365,49 грн та зобов`язання вчинити дії.

4. Зустрічний позов мотивовано тим, що окрім вартості наданих послуг які є предметом спору у справах № 910/13091/18 та № 910/14738/18 позивачем за зустрічним позовом було надано, а відповідачем за зустрічним позовом не оплачено послуги в сумі 55 000,00 грн. Одночасно позивачем за зустрічним позовом було нараховано пеню в розмірі 5 365,49 грн за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 68 000, 00 грн, крім того, не виконано передбачений договором обов`язок щодо надання довіреності.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 позовну заяву ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до ФОП Яцка В. В. про визнання недійсним додатків та розірвання договору задоволено частково. Розірвано договір від 17.01.2014, укладений ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм та ФОП Яцко В. В. Стягнуто судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

6. Зустрічний позов ФОП Яцка В. В. до ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365,49 грн та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Стягнуто з ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь ФОП Яцка В. В. 1 894 грн пені. Стягнуто судовий збір. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у задоволенні клопотання ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення з ФОП Яцка В. В. судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. У задоволенні заяви ФОП Яцка В. В. про стягнення з ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 96 534, 75 грн відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів, які підтверджують понесення позивачем за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 96 534,75 грн. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що з наданих позивачем за зустрічним позовом документів не вбачається, що витрати у розмірі 96 534,75 грн є розумними та виправданими. Заявлена до стягнення сума не відповідає критерію реальності (дійсності).

8. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджується наявність обставин для визнання недійсними додатку № 5 від 26.11.2015 до договору від 17.01.2014 та договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017, а позивач не довів факту істотного порушення відповідачем за первісним позовом умов договору. Однак, враховуючи характер відносин сторін у справі та явну неможливість продовження у подальшому встановлених договором від 17.01.2014 правовідносин, суд прийняв рішення про розірвання укладеного 17.01.2014 сторонами у справі договору про надання юридичних послуг та правової допомоги.

9. Щодо вимог зустрічної позовної заяви суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом не підтверджено належними та допустимими доказами факту надання послуг на суму 55 000,00 грн, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

13. Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня, яка нарахована на підтверджену доказами суму боргу у розмірі 48 000,00 грн.

14. Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд зазначив, що умовами договору передбачено право замовника, а не обов`язок забезпечити виконавця довіреностями. Відтак, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги зустрічного позову про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом видати не менше п`яти довіреностей на представництво інтересів останнього.

10. 21.10.2019 Північним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі № 910/16322/18 скасовано частково.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі № 910/16322/18 викладено у такій редакції:

1. У задоволенні позову Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до Фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича про визнання недійсним додатків та розірвання договору відмовити повністю.

2. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича до державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365, 49 грн та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

3. Стягнути з державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні) 74 коп. - пені, 223 (двісті двадцять три гривні) 87 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/16322/18 залишено без змін.

11. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що у позивача за первісним позовом відсутні правові підстави вимагати розірвання договору про надання послуг в судовому порядку, оскільки зазначений договір припинив свою дію внаслідок відкликання довіреності на ім`я Яцка В. В., про що останнього повідомлено листом від 24.10.2018 № 84/1. Відтак, розірвати можливо лише угоду, яка не припинила свою дію.

12. Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви в частині стягнення 55 000,00, а також зобов`язанні забезпечення виконавця довіреностями апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції.

13. Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені у розмірі 5 365,49 грн, нарахованої на суму визначеного рахунком № 1 боргу у розмірі 68 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 3 834,74 грн, яка нарахована на підтверджену доказами суму боргу у розмірі 48 000,00 грн за період часу з 02.10.2018 по 29.10.2018.

14. Залишаючи без змін додаткове рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що з наданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) документів не вбачається, що витрати у розмірі 96 534,75 грн є розумними та виправданими, заявлена до стягнення сума не відповідає критерію реальності (дійсності).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

15. ФОП Яцко В. В., не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 шляхом виключення з її мотивувальної частини наступного тексту: - в останньому абзаці аркуша 8 постанови: Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є змішаним договором, а саме договором про надання послуг та договором доручення ; - в другому абзаці аркуша 10 постанови: оскільки зазначений договір припинив свою дію (п. 1 ч. 1. Ст. 1008 ЦК України) внаслідок відкликання довіреності на ім`я Яцко В. В. листом № 84/1 від 24.10.2018 року (ст. 249 ЦК України) ; - в третьому абзаці аркуша 10 постанови: який припинив свою дію ; - в абзаці 6 аркуша 12 постанови: При цьому, як було вище встановлено колегією суддів, договір від 17.01.2014 року припинив свою дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1008 Цивільного кодексу України ; в передостанньому абзаці аркуша 13 постанови: припинення договору на підставі п. 1, ч. 1. Ст. 1008 Цивільного кодексу України ; - в першому абзаці аркуша 15 постанови: з урахуванням припинення договору .

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 по справі № 910/16322/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь ФОП Яцка В. В. заборгованості у розмірі 55 000,00, пені у розмірі 1 530,75 грн і про зобов`язання видати не менше п`яти оригіналів довіреності та направити справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 в частині залишення без змін додаткового рішення місцевого господарського суду та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги (узагальнено)

16. ФОП Яцко В. В. у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 525, 526, 612, 628, 651, 1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 2, 13, 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

17. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу за первісним позовом у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про надання юридичних послуг та/або правової допомоги, проте заявник не погоджується з мотивувальною частиною обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції щодо того, що за своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором, а саме договором про надання послуг та договором доручення.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють договори доручення, а саме: статтю 1008 ЦК України.

18. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили у стягненні з ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь ФОП Яцка В. В. заборгованості в загальній сумі 55 000,00 грн по договору про надання юридичних послуг. Суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили обставини справи щодо надання юридичних послуг, внаслідок чого дійшли хибних висновків про недоведеність факту наявності заборгованості.

На думку скаржника, апеляційний господарський суд неправомірно відхилив клопотання ФОП Яцка В. В. щодо долучення до справи доказів на підтвердження факту надання послуг.

19. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій доказів та доводів позивача за зустрічним позовом щодо стягнення пені у розмірі 5 365,49 грн. На думку скаржника, оскільки позивач за первісним позовом не сплатив суму боргу за договором від 17.01.2014 у розмірі 68 000,00 грн, то й пеню слід нараховувати на суму 68 000,00 грн, а не на 48 000,00 грн, як нараховано судом апеляційної інстанції.

20. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовної вимоги про видачу відповідачем за зустрічним позовом довіреності позивачу за зустрічним позовом, внаслідок неповного з`ясування обставин справи та умов договору, що мають значення для справи.

21. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 в частині залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції ФОП Яцко В. В. зазначає, що ним надано всі необхідні докази, які підтверджують витрати скаржника на професійну правничу допомогу, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили вимоги позивача за зустрічним позовом щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

22. ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм подало відзив на касаційну скаргу ФОП Яцка В. В., в якому зазначає про безпідставність доводів скарги та просить залишити останню без задоволення.

Щодо тверджень скаржника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів позивач за первісним позовом зазначає, що такі дії суду апеляційної інстанції є правомірними, оскільки відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів того, що він намагався отримати вказані докази під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм зазначає, що посилання та доводи скаржника спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 відповідає нормам матеріального та процесуального права.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. 17.01.2014 між ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм та ФОП Яцко В. В. укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги (далі - договір), за яким відповідач (за первісним позовом) зобов`язався представляти позивача (за первісним позовом) при захисті його прав та інтересів, у тому числі в судах, органах державної виконавчої служби, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями тощо.

24. Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець надає замовнику юридичні послуги та/або правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього, в тому числі в судах України всіх рівнів та спеціалізації, в органах державної виконавчої служби, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями в органах влади, місцевого та громадського самоврядування, юстиції, в управліннях юстиції будь-якого рівня, в органах Державної реєстраційної служби, в правоохоронних органах, органах прокуратури, в житлово-комунальних органах, на пошті перед банківськими кредитними та страховими установами, органами державного казначейства, а також у відносинах з будь-якими іншими юридичними або фізичними особами.

25. Пунктом 1.2. договору визначено, що юридичні послуги та/або правова допомога, зазначені в пункті 1.1. договору, надаються виконавцем замовнику з метою, що встановлюється в додатках до цього договору.

26. Відповідно до пункту 1.3. договору повноваження виконавця за цим договором можуть, а в передбачених законодавством випадках повинно також посвідчуватися ордером на ведення справи або довіреністю.

27. Пунктом 2.3. договору передбачено, що для виконання цього договору виконавець уповноважується вести від імені замовника будь-які (в тому числі досудові) переговори, одержувати необхідні довідки і документи, розписуватися в усіх процесуальних документах та запитах, заявах, представляти та витребувати необхідні довідки і документи, а також виконувати всі інші необхідні дії, що пов`язані з виконанням цього договору.

28. Остаточний обсяг повноважень виконавця та/або осіб, залучених ним на підставі пункту 2.9. цього договору, встановлюється довіреністю/довіреностями, виданими замовником. Довіреність вважається виданою замовником на осіб, залучених виконавцем, якщо ці особи зазначені в одній довіреності з виконавцем (пункт 2.4.6. договору).

29. Виконавець надає послуги замовнику відповідно до пунктів 1.1.-1.2. цього договору на підставі укладених додатків до цього договору (пункт 2.7. договору).

30. Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість юридичних послуг та/або правової допомоги виконавця встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо.

31. Первісним позивачем долучено до позовної зави додатки № 1 від 17.01.2014, № 2 від 17.01.2014 та № 5 від 26.11.2015, якими сторонами у справі встановлювалась та змінювалась вартість послуг первісного відповідача. Крім того, первісним позивачем долучено до позовної заяви копії договорів про внесення змін та доповнень від 05.03.2015, від 15.12.2017 та додаткової угоди від 17.10.2016 до договору від 17.01.2014.

32. Листом від 24.10.2018 № 84/1 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що наказом ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм від 04.10.2018 № Н10/2 було скасовано усі діючі довіреності та доручення на представництво інтересів та інших представницьких функцій ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм , які були видані Яцку В. В. (відповідачу за первісним позовом). Також у даному листі позивач за первісним позовом зазначив про припинення дії договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014.

33. У матеріалах справи наявний акт прийняття наданих послуг на суму 48 000,00 грн від 02.08.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

36. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

37. Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

38. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

40. У відповідності до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний договір не передбачає права на односторонню відмову від договору чи право розірвати його в односторонньому порядку.

42. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (стаття 1000 ЦК України). Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

43. Відповідно до частини першої статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Частиною другою статті 1008 ЦК України встановлено, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

44. Відтак, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду, що характерною ознакою договору доручення є те, що довіритель або повірений мають право на відмову від договору в будь-який час.

45. Враховуючи умови договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014, беручи до уваги лист від 24.10.2018, яким позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про скасування усіх діючих довіреностей, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про припинення дії договору, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

46. Колегія суддів зазначає, що при касаційному розгляді даної справи враховано висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 910/13091/18. Суд від них не відступає, але зазначає, що предметом позову у справі № 910/13091/18 було стягнення заборгованості. Питання, пов`язані з відмовою від спірного договору, його припинення та розірвання у справі № 910/13091/18 не досліджувалися (оскільки не входили до предмету доказування).

Колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи, а також фідуціарний характер правовідносин, що склалися між сторонами на підставі спірного договору, погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо можливості і правильності застосування до спірних правовідносин в частині припинення зобов`язань за зазначеним договором положень статті 1008 ЦК України.

Цим також спростовуються посилання скаржника на (1) невірність визначення судом апеляційної інстанції правової природи договору, (2) необхідність визначити, які саме пункти договору містять елементи договору доручення, а також (3) неправильне застосування статей 237, 244, 525, 628, 901, 907 і 1000 ЦК України.

47. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 18 даної постанови, Суд зазначає таке.

48. У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

49. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога про стягнення 55 000,00 грн є недоведеною, а відтак не може бути задоволена. Доводи скаржника про протилежне фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду у відповідності до вимог статті 300 ГПК України, оскільки, касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами договору складання акту наданих послуг не є обов`язковим (пункт 4.4. договору), сторони погодили, що порядок оплати здійснюється на підставі виставлених рахунків. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що укладення акта приймання-передачі виконаних робіт є правом, а не обов`язком сторін. Проте, відмовляючи у задоволенні стягнення у сумі 55 000,00 суди дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів надання юридичних послуг по вказаних рахунках (№ 2, № 3 та № 4 від 30.11.2018) до скасування довіреності.

Вказаним також спростовуються посилання скаржника на невідповідність рішень судів попередніх інстанцій в цій частині висновкам, зокрема, Верховного Суду щодо застосування положень цього ж договору (справа № 910/13091/18). Так, у даній справі № 910/16322/18 суди попередніх інстанцій не виключали можливості стягнення заборгованості виключно на підставі рахунків (з чим колегія суддів погоджується), проте відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку з недоведеністю надання відповідних послуг у відповідні періоди.

51. У відповідності до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

52. Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

53. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

54. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявність виняткового випадку, не надано належних доказів неможливості подання документів, зазначених у клопотанні про долучення додаткових доказів до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача на підставі частини третьої статті 269 ГПК України.

55. Належних обґрунтувань незаконності вказаного рішення суду апеляційної інстанції скаржник під час касаційного розгляду не навів.

56. Щодо доводів ФОП Яцка В. В., викладених у пункті 19 цієї постанови Суд зазначає таке.

57 . Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання.

58. Сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов`язання (статті 611 ЦК України).

59. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

60. Отже, враховуючи наявність в матеріалах справи лише акта приймання-передачі між сторонами на 48 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені в розмірі 3 834,74 грн, виходячи з підтвердженої суми боргу у розмірі 48 000,00 грн за період часу з 02.10.2018 по 29.10.2018.

61 . Окрім цього, апеляційний господарський суд зазначив, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/13091/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 не вбачається стягнення заборгованості саме по рахунку № 1 від 02.08.2018 у розмірі 68 000,00 грн, а лише по акту надання послуг від 02.08.2018 на суму 48 000,00 грн. Під час касаційного розгляду цієї справи скаржник належних обґрунтувань протилежного не надав.

62. Суд вважає, що в іншій частині подана касаційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

63. Доводи, викладені у пункті 20 цієї постанови, спростовуються наступним.

64. Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

65. На підставі правового припису частини першої статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Таким чином, законодавцем чітко окреслено, що вирішення питання надання довіреності, визначення меж представництва та скасування цього правочину знаходиться у виключній компетенції довірителя.

66. Ніхто не може зобов`язати особу у примусовому порядку здійснювати своє цивільне право, оскільки така дія призведе до прямого порушення правового порядку держави, визначеного статтею 19 Конституції України.

67. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відмову у задоволенні вимоги зустрічного позову про зобов`язання відповідача (за зустрічним позовом) видати не менше п`яти довіреностей на представництво інтересів останнього.

68. Щодо доводів ФОП Яцка В. В., які викладені у пункті 21 цієї постанови Суд зазначає таке.

69. Частини перша, третя статті 123 ГПК України встановлюють, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

70. Приписами частини першої статті 126 ГПК України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

71. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

72. Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП Яцка В В. про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що з наданих відповідачем за первісним позовом не вбачається, що витрати у розмірі 96 534,75 грн є розумними та виправданими (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Заявлена до стягнення сума не відповідає критерію реальності (дійсності).

73. Разом із цим колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні у стягненні витрат на правову допомогу з підстав ненадання доказів, що підтверджують понесені витрати, є такими, що суперечать правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від.03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена така правова позиція: Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу) .

74. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

76. Враховуючи те, що підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу також була також невідповідність стягуваної суми критерію реальності (дійсності), то висновки судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні витрат на правову допомогу є правомірними, а відповідні судові рішення в цій частині - законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Звертаючись з касаційною скаргою, ФОП Яцко В. В. не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

78. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвели до ухвалення незаконних рішень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

79. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Яцка В. В. залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

80. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Яцка Віталія Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/16322/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил