Рішення

від 21.10.2019 по справі 914/1675/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1675/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів

про стягнення 127 920,00 грн

за участю представників:

від позивача: Лучко-Гейшева М.М. - представник;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

19.08.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів про стягнення 127 920,00 грн.

19.08.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 21.08.2019 суд відмовив в задоволенні заяви Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.08.2019 позовну заяву було залишено без руху.

29.08.2019 через канцелярію суду від Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів надійшла заява про усунення недоліків (вх. №35670/19 від 29.08.2019).

Ухвалою від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.09.2019.

Ухвалою від 30.09.2019 суд відклав судове засідання на 21.09.2019.

Стороні роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання №18, на виконання умов якого відповідач передав на відповідальне зберігання позивачу обладнання для виготовлення макаронів. За надання послуг із зберігання відповідач зобов`язувався сплачувати позивачу щомісяця 9 840,00 грн. Між тим, відповідач послуги із зберігання за період із листопада 2018 року по серпень 2019 року включно не оплатив, у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість у розмірі 98 400,00 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідач також зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 29 520,00 грн. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 127 920,00 грн та судові витрати.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

31.08.2018 між Концерном Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ (поклажодавець) було укладено договір зберігання №18.

За цим договором поклажодавець (відповідач) передав, а зберігач (позивач) приймає на відповідальне зберігання партії товарів згідно акту приймання-передачі, що є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Відповідно до складеного та підписаного сторонами акту прийому-передачі від 31.08.2018, відповідач передав позивачу на зберігання обладнання для виготовлення макаронів в кількості 5 шт.

Згідно п.п. 2.1. договору плата за зберігання майна за домовленістю сторін з 01.09.2018 складає 9 840,00 грн щомісяця з ПДВ.

Оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошових кошті на розрахунковий рахунок зберігача або внесення в касу філії коштів до 5 числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі наданого зберігачем рахунку-фактури, шляхом направлення електронною поштою, факсом або під розписку (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, він діє з 31.08.2018 до 31.08.2019.

Згідно п. 5.5. договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідно до п. 2.1 та п. 2.2., 2.5. цього договору, поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу штраф у розмірі 30 відсотків вартості від суми боргу за кожен факт порушення умов договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості послуг зберігання за період часу з листопада 2018 року по серпень 2019 року включно, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 98 400,00 грн основного боргу, 29 520,00 грн штрафу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення основної суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг виконав частково, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 98 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З врахуванням цих положень, п. 5.5. договору, з огляду на прострочення оплати вартості послуг із зберігання, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 29 520,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 98 400,00 грн основного боргу, 29 520,00 грн штрафу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів, вул. Садова, 13/89 (ідентифікаційний код 38099397) на користь Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , м. Львів, вул. Личаківська, 152 (ідентифікаційний код 34540836) 98 400,00 грн основного боргу, 29 520,00 грн штрафу, 1 921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.10.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.