Рішення

від 22.10.2019 по справі 904/1606/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 904/1606/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг", м. Дніпро до Приватного підприємства "Струм-сервіс", м. Харків про розірвання договору та стягнення 69 539,90 грн. за участю представників:

позивача - Кириченко Т.О. (адвокат, довіреність №01/24-07-19 від 24.07.19);

відповідача - Журавель Д.М. (адвокат, ордер ХВ 1965 від 22.10.2019).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" заборгованість у розмірі 69 539,90 грн. за договором поставки від 26.03.2018 року та розірвати договір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 26.03.2018 року, укладеного у спрощений спосіб, а саме, відповідачем не здійснено поставку товару позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

08.05.2019 року відповідач надав до суду відзив (вх.№20134), в якому проти позову заперечує повністю. Відповідач зазначає, що він виконав вимоги договору-був готовий поставити товар, повідомляв про це позивача, проте через незгоду позивача отримати Акумуляторну батарею 3PzS-375(24V) саме грецького виробника (в наявності у відповідача був товар турецького виробника), розірвав договір, направивши позивачу повідомлення від 13.03.19 р., зазначивши про неповернення 63000,00 грн., посилаючись на положення ст.653 ЦК України (а.с.42-46, 64-66).

27.05.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли відповідь на відзив (вих.№ 01/27-05-19 від 27.05.2019 року) та заява (вих.№02/27-05-19 від 27.05.2019 року) про зміну предмета позову. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач свідомо вводить суд в оману, заявляючи у відзиві на позов, що дотримання ним вимог спірного договору було підтверджено рішеннями суду, що набули законної сили, адже, як зазначав Позивач вище, предметом розгляду справи №922/1571/18 Господарським судом Харківської області було встановлення наявності або відсутності факту укладення договору поставки на підставу виставленого відповідачем рахунку та подальшої сплати позивачем зазначеної у ньому вартості товару для визначення наявності правових підстав щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. При цьому дотримання сторонами вимог спірного договору та належність виконання ними своїх зобов`язань не були предметом розгляду даної справи, суд не оцінював зазначені обставини та не надавав їм належної правової оцінки, на підставі вищезазначеного та з урахуванням викладеного у позовній заяві, вважає твердження (заперечення) відповідача у відзиві на позовну заяву безпідставними та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні даної справи, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги позивача (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) у повному обсязі.

У заяві про зміну предмету позову позивач просить суд:

1. Визнати недійсною односторонню відмову відповідача від договору поставки від 26.03.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, що вчинена відповідачем відповідно до листа від 13.03.2019р. в односторонньому порядку.

2. Розірвати договір поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб.

3. Стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.03.2018 року в розмірі 69 539,90 грн., яка складається:

- 63000,00 грн. - сума передоплати;

- 1672,52 грн. - 3% річних;

- 4867,38 грн. - інфляційні збитки.

4. Покласти на відповідача судові витрати у розмірі 11921,00 грн., які складаються:

- 1 921,00 грн. - судовий збір;

- 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

10.06.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 04.06.2019 року, у яких зазначив, що позивач, який уклав 26.03.2018р. договір поставки товару-Акумуляторної батареї 3PzS-375(24V), а згодом пред`являє позов про визнання договору поставки товару - Акумуляторної батареї 3PzS-375(24V) від 26.03.2018р. неукладеним, суперечить його попередній поведінці (узгодження всіх істотних умов поставки, оплати в повному розмірі оплати за товар) і є недобросовісним та просить відмовити в позові повністю.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Приватного підприємства "СТРУМ-СЕРВІС" є 61035, Харківська обл., місто Харків, вулиця КАШТАНОВА, будинок 33.

Господарським судом Дніпропетровської області вирішено, що даний спір має розглядатись в суді за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. справу № 904/1606/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" до Приватного підприємства "Струм-Сервіс" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 69539,90 грн. за договором поставки від 26.03.2018 року передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області.

04.07.2019 року справа №904/1606/19 надійшла до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі № 904/1606/19 визначено суддю Аріт К.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2019 р. залишено позовну заяву ТОВ "Генезіс-Україна Інжинірінг" без руху, визначивши ТОВ "Генезіс-Україна Інжинірінг" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а саме, доплативши 1921,00 грн.

29.07.2019р. до суду поштою надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх.№18206) з доказами сплати судового збору.

Таким чином, позивач усунув виявлені судом недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019 р. прийнято справу №904/1606/19 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначивши справу №904/1606/19 до розгляду у підготовчому засіданні на 21.08.2019 р.

Також, відповідною ухвалою судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

20.08.2019 року відповідач надав до суду письмові пояснення (вх.№20007), в яких просить відмовити в задоволенні позову.

21.08.2019 року позивач надав до суду докази надання правничої допомоги (вх.№20128).

Всі надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

21.08.2019 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі №904/1606/19, призначивши справу до судового розгляду по суті на 23.09.2019 р. о 12:50.

Суд 23.09.2019 р. та 07.10.2019 р. оголошував протокольні ухвали на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 07.10.2019 р. об 11:40 та до 22.10.2019 р. о 14:00 відповідно.

У судовому засіданні 22.10.2019 року позивач позов підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 22.10.2019 року проти позову заперечував повністю, з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23.03.2018 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок №106 на оплату товару - код УКТ ЗЕД 85072020 Акумуляторна батарея 3PzS-375 (24V) в контейнері, од. шт., кількість 1 000, ціна без ПДВ 52500,00, всього з ПДВ 63000,00 грн. (а.с.13).

Позивачем 26.03.2018 року платіжним дорученням №700 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 63000,00 грн. з призначенням платежу оплата за ТМЦ по рахунку 106 від 23 березня 2018 р. у т.ч. ПДВ 20% - 10500,00 грн. (а.с.14).

Отже, сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб, що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 р. по справі №922/1571/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р., зазначивши про хибність застосування положень ст.1212 ЦК України до вимоги про повернення 63000,00 грн.

Цією постановою встановлено наступне:

"Як вбачається з рахунку №106 від 23.03.2018 року, останній містить як предмет договору - акумуляторна батарея 3PzS-375 (24V) в контейнері, так і ціну договору - 63000,00 грн.

Підтвердженням укладання договору поставки в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок на оплату, виставлений відповідачем і який містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта) та платіжне доручення №700 від 26.03.2018 року про оплату позивачем рахунку з зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт).

У подальшому, позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення за вих.№01/29-03-18 від 29.03.2018 року та вих.№01/02-04-18 від 02.04.2018 року про розірвання договору та вимогу про повернення грошових коштів, відповідно до яких позивач повідомляв про розірвання з моменту отримання відповідачем цього листа договору, укладеного на відстані щодо поставки акумуляторної батареї 3PzS-375 (24V) в контейнері (1шт) та просив повернути здійснену по ньому передплату у розмірі 63000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% на розрахунковий рахунок позивача, в термін до 06.04..2018 року (включно).

17.04.2018 року, позивачем було отримано повідомлення відповідача про готовність товару до відгрузки (поставки), відповідно до якого відповідач просив повідомити, засобами поштового зв`язку, шляхом надання листа, про адресу доставки та готовність прийняти товару протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення.

Позивач 20.04.2018 року направив на адресу відповідача лист за вих.№01/20-04-18, відповідно до якого просив підтвердити істотні умови договору, раніше узгоджені телефоном, а саме: поставити турецький тяговий акумулятор 3PzS-375 (24V) INCI ACU, поставка на умовах DDP (склад покупця - м.Дніпро, вул. Люблянська, 6), гарантія 3 роки, термін поставки - 20 днів з моменту узгодження істотних умов договору (а.с18).

23.05.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача лист за вих.№01/23-05-18, відповідно до якого повідомив, що вважає договір з відповідачем стосовно поставки тягового акумулятора неукладеним через недотримання узгодженості про всі його істотні умови та просив повернути грошові кошти у розмірі 63000,00 грн., як безпідставно отримані, в термін передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 30.05.2018 року позивачем отримано від відповідача повідомлення (повторне) про готовність товару та відгрузки (поставки)".

Позивач вважає істотною умовою поставки саме виробника товару та країну виробництва товару, з чим відповідач не погоджувався (а.с.18,22).

Позивач направив 23.05.2018 року відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати (а.с.22).

у відповідь відповідач направив позивачу лист про готовність поставити товар (а.с.26).

13.03.2019 року позивач направив відповідачу лист про повернення попередньої оплати (а.с.37-40).

Відповідач у відповідь направив позивачу повідомлення від 13.03.19 р. про розірвання договору, зазначивши про неповернення 63000,00 грн., посилаючись на положення ст.653 ЦК України (а.с.42-46). Аналогічна позиція відповідача викладена у відзиві на позов (а.с. 64-66).

Відповідачем кошти позивачу не повернуто, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною односторонню відмову відповідача від договору поставки від 26.03.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, що вчинена відповідачем відповідно до листа від 13.03.2019р. в односторонньому порядку, та про розірвання договору поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 р. по справі №922/1571/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р., встановлено, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Листом від 13.03.2019р. відповідач відмовився від договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб.

Позивач також просить суд розірвати договір, у своїх листах відповідачу вважав договір неукладеним (а.с.22) та просив повернути попередню оплату (а.с.37).

Суд розцінює переписку сторін з цього приводу як узгоджене розірвання договору, проте, без погодження долі попередньої оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України "Правові наслідки порушення зобов`язання", у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 651 ЦК України передбачає підстави для зміни або розірвання договору:

"1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим".

Стаття 652 ЦК України передбачає зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин:

"1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом".

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що позивач відмовлявся прийняти наявний у відповідача товар, а відповідач відмовлявся поставити товар іншого виробника.

Позивач в листах просив позивача повернути передплату, а не поставити товар, в свою чергу, відповідач надіслав лист про розірвання договору.

Отже, сторони листами розірвали договір, що був укладений у спрощений спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною односторонню відмову відповідача від договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, оскільки позивач сам фактично погодив таке розірвання листами про повернення попередньої оплати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 904/1606/19 в частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки від 26.03.2018 року, в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо повернення попередньої оплати суд встановив наступне.

Як вже було зазначено вище, позивачем на виконання умов договору та рахунку (а.с.13) було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 63000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке наявне у матеріалах справи (а.с.14).

Матеріали справи не містять доказів поставки товару, за який була сплачена передплата.

У зв`язку з чим, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про повернення попередньої оплати.

Відповідач поставку товару не здійснив, та грошові кошти у розмірі 63000,00грн. у строки, встановлені листуванням, не повернув.

Докази повернення відповідачем коштів станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 653 ЦК України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору:

"1. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

2. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

3. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору".

Враховуючи, що спірний договір є розірваний, то у позивача наявне право вимагати повернення попередньої оплати, а посилання відповідача у цьому випадку на положення ст.653 ЦК України є такими, що ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм права.

Як вже було зазначено, відповідач грошові кошти у розмірі 63000,00 грн. у строки, визначені претензіями, не повернув.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій щодо повернення попередньої оплати, отриманої за розірваним спірним договором, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування інфляційних та 3% річних за неповернення передоплати суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Судом встановлено, що умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі № 910/14120/14.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем підтверджується цим рішенням, у зв`язку з чим, після набрання цим рішенням законної сили у позивача виникає право вимагати 3% річних та інфляційні у разі несвоєчасного виконання рішення відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі N 686/21962/15-ц.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних є передчасними.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки 26.03.2018 р., що був укладений у спрощений спосіб, у розмірі 63000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язу з чим, з відповідача підлягає до стягнення 1740,34 грн. судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 16213,90 грн. судових витрат з правничої допомоги, які підлягають задоволенню пропорційно задоволеної суми позовних вимог в сумі 14689,06 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Закрити провадження у справі №904/1606/19 в частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стягнути з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" (адреса: 61035, м.Харків, вул.Каштанова,33; код ЄДРПОУ 31938659; р/р № НОМЕР_1 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" (адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Воскресенська,36; код ЄДРПОУ 35985812; р/р НОМЕР_2 в АТ "Прокредитбанк", МФО 320984) 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "31" жовтня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт