Постанова

від 18.12.2019 по справі 904/1606/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Справа № 904/1606/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

За участю представників:

від апелянта - Журавель Д.М.

від позивача - Кириченко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Струм-сервіс", м. Харків (вх. №3495 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 (суддя Аріт К.В., ухвалене в м. Харків о 15:10 год., повний текст складено 31.10.2019)

у справі №904/1606/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг", м. Дніпро

до: Приватного підприємства "Струм-сервіс", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 69 539,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" заборгованість у розмірі 69 539,90 грн. за договором поставки від 26.03.2018 року та розірвати договір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27.05.2019 позивач звернувся до суду з заявою (вих.№02/27-05-19 від 27.05.2019) про зміну предмета позову, в якій просив:

- визнати недійсною односторонню відмову відповідача від договору поставки від 26.03.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, що вчинена відповідачем відповідно до листа від 13.03.2019р. в односторонньому порядку;

- розірвати договір поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб;

- стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.03.2018 року в розмірі 69 539,90 грн., яка складається: 63000,00 грн. - сума передоплати; 1672,52 грн. - 3% річних; 4867,38 грн. - інфляційні збитки; покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 справу № 904/1606/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" до Приватного підприємства "Струм-Сервіс" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 69539,90 грн. за договором поставки від 26.03.2018 року передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області.

04.07.2019 року справа №904/1606/19 надійшла до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019 прийнято справу №904/1606/19 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Харківської області в ухвалі від 30.07.2019 встановлено, що заява про зміну предмету позову від 27.05.2019 (вих.№02-27-05-19, т.1, а.с.84-85) не розглянута господарським судом Дніпропетровської області.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 30.07.2019 суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про зміну предмету позову від 27.05.2019 відповідає приписам ст.46 ГПК України, тому подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 в позові відмовлено частково.

Закрито провадження у справі №904/1606/19 в частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стягнуто з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною односторонньої відмови відповідача від договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, оскільки позивач погодив таке розірвання власними діями - листами про повернення попередньої оплати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не вчинив необхідних дій щодо повернення 63000,00 грн. попередньої оплати, отриманої за розірваним спірним договором, доказів протилежного не надав, тому позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що умовами договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, дійшов висновку про передчасність позовних вимог щодо стягнення 1672,52 грн. - 3% річних та 4867,38 грн. - інфляційних, тому відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд першої інстанції, посилаючись на п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та ч.4 ст.129 ГПК України, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг", 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приватне підприємство "Струм-Сервіс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19, в якій просить його частково скасувати і ухвалити нове про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство "Струм-Сервіс" посилається на те, що договір поставки може бути розірвано в односторонньому порядку у разі зволікання з прийняття товару покупцем, та зазначає, що позивач злісно ухилявся від прийняття наявного у відповідача товару, чим порушив умови договору.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано ст.ст. 610, 611, 655, 689, 690 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, є обґрунтованим та законним.

Позивач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів поставки товару, за який була сплачена передплата. Разом з тим, доказів повернення коштів відповідачем до матеріалів справи також не додано. Вищенаведене свідчить про те, що відповідач поставку товару не здійснив, грошові кошти у сумі 63000,00грн. у строки, встановлені листуванням, не повернув.

Позивач також просить, відповідно до ст.ст. 123, 126 та п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (докази надання такої допомоги (послуг) та оплати вартості послуг адвоката додаються позивачем до відзиву на апеляційну скаргу).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Струм-Сервіс" на рішення господарського суд Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу, розгляд справи призначено на 18.12.2019.

16.12.2019 до Східного апеляційного господарського від відповідача надійшли письмові пояснення від 16.12.2019 на 4-х аркушах, до яких в якості додатку додано, зокрема, незасвідчену копію повідомлення ПП "Струм-Сервіс" про готовність товару до відгрузки (поставки) на 2-х аркушах та докази направлення копії письмових пояснень позивачу (квитанція та опис) - на 2-х аркушах (вх. №11830).

Судом апеляційної інстанції в ухвалі від 25.11.2019 про відкриття провадження та призначення справи до розгляду встановлено учасникам справи строк до 10.12.2019 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень.

Письмові пояснення ПП "Струм-Сервіс" (вх. №11830) подані поза межами строку, встановленого в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, тому апеляційна скарга розглядається без їх врахування, а письмові пояснення з додатками повертаються апелянту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

23.03.2018 відповідач виставив позивачу рахунок №106 на оплату товару - код УКТ ЗЕД 85072020 Акумуляторна батарея 3PzS-375 (24V) в контейнері, од. шт., кількість 1 000, ціна без ПДВ 52500,00, всього з ПДВ 63000,00 грн. (т.1, а.с.13).

26.03.2018 позивач платіжним дорученням №700 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 63000,00 грн. з призначенням платежу оплата за ТМЦ по рахунку 106 від 23 березня 2018 р. у т.ч. ПДВ 20% - 10500,00 грн. (т.1, а.с.14).

Судом встановлено, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1571/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019.

Підтвердженням укладання договору поставки в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок на оплату, виставлений відповідачем і який містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта) та платіжне доручення №700 від 26.03.2018 оплату позивачем рахунку з зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт).

У подальшому, позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення за вих.№01/29-03-18 від 29.03.2018 року та вих.№01/02-04-18 від 02.04.2018 року про розірвання договору та вимогу про повернення грошових коштів, відповідно до яких позивач повідомляв про розірвання з моменту отримання відповідачем цього листа договору, укладеного на відстані щодо поставки акумуляторної батареї 3PzS-375 (24V) в контейнері (1шт) та просив повернути здійснену по ньому передплату у розмірі 63000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% на розрахунковий рахунок позивача, в термін до 06.04.2018 року (включно).

17.04.2018 позивачем отримано повідомлення відповідача про готовність товару до відгрузки (поставки), відповідно до якого відповідач просив повідомити, засобами поштового зв`язку, шляхом надання листа, про адресу доставки та готовність прийняти товару протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення.

Позивач 20.04.2018 направив на адресу відповідача лист за вих.№01/20-04-18, відповідно до якого просив підтвердити істотні умови договору, раніше узгоджені телефоном, а саме: поставити турецький тяговий акумулятор 3PzS-375 (24V) INCI ACU, поставка на умовах DDP (склад покупця - м.Дніпро, вул. Люблянська, 6), гарантія 3 роки, термін поставки - 20 днів з моменту узгодження істотних умов договору.

23.05.2018 позивач направив на адресу відповідача лист за вих.№01/23-05-18, у якому повідомив, що вважає договір стосовно поставки тягового акумулятора неукладеним через недотримання узгодженості про всі його істотні умови та просив повернути грошові кошти у розмірі 63000,00 грн., як безпідставно отримані, в термін передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 30.05.2018 позивачем отримано від відповідача повідомлення (повторне) про готовність товару та відгрузки (поставки).

Позивач вважає істотною умовою поставки саме виробника товару та країну виробництва товару, з чим відповідач не погоджувався.

Позивач направив 23.05.2018 року відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати

У відповідь відповідач направив позивачу лист про готовність поставити товар.

У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Генезіс-Україна Інжинірінг , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства Струм-Сервіс , про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 63000,00 грн.

Позивач посилався на те, що грошові кошти у розмірі 63000,00 грн., які перераховано на користь відповідача за платіжним дорученням №700 від 26.03.2018 року, безпідставно отримані останнім, з огляду на те, що між сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору на поставку акумуляторної батареї 3PzS-375 (24V), а саме виробника товару та країну виробництва.

Позивач вважає, що договір в порядку п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України є неукладеним (таким, що не відбувся), а грошові кошти у розмірі 63000,00 грн. безпідставно отримані відповідачем, тому наявні правові підстави для стягнення коштів відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1571/18 у позові відмовлено.

У рішенні у справі №922/1571/18 господарський суд Харківської області дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір у спрощений спосіб. Тобто, відповідачем здійснено оферту шляхом виставлення рахунку, відповідачем проведено акцепт - шляхом оплати виставленого рахунку. Фактично відповідачем отримано кошти за оплату вартості товару у розмірі 63000,00 грн. в межах договірних відносин та за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Таким чином, правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Господарський суд Харківської області у справі №922/1571/18 дійшов висновку, що між сторонами наявні договірні відносини, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (грошові кошти) потерпілому.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1571/18 залишено без змін.

13.03.2019, після прийняття судових рішень у справі №922/1571/18, позивач направив відповідачу лист про повернення попередньої оплати.

Відповідач у відповідь направив позивачу повідомлення від 13.03.19 про розірвання договору, зазначивши про неповернення 63000,00 грн., посилаючись на положення ст.653 ЦК України.

Відповідач кошти позивачу не повернув, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Разом з тим, рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 оскаржується в частині стягнення з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що апелянтом не оскаржуються висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №904/1606/19 в частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки від 26.03.2018 року, що був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, в порядку п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, та відсутності підстав для стягнення 1672,52 грн. 3% річних і 4867,38 грн. інфляційних збитків, колегією суддів, на підставі положень ч.1 ст.269 ГПК України, рішення в цій частині не переглядається.

Відносно вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" 63000,00 грн. попередньої оплати, 1740,34 грн. судового збору, 14689,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору та рахунку (т.1, а.с.13) перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 63000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т.1, а.с.14).

Докази поставки товару, за який була сплачена передплата, відсутні в матеріалах справи.

Позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення попередньої оплати.

Однак відповідач поставку товару не здійснив та не повернув грошові кошти у розмірі 63000,00грн. у строки, встановлені стороною (позивачем) у листі.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 653 ЦК України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору:

"1. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

2. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

3. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору".

Як вже було зазначено, сторони розірвали договір, тому позивач має право вимагати повернення попередньої оплати у сумі 63000,00 грн.

При цьому, посилання відповідача на положення ст. 653 ЦК України ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм права.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач грошові кошти у розмірі 63000,00 грн. не повернув.

Вищенаведеного відповідач не спростував та доказів зворотного до матеріалів справи не надав.

Отже, відповідач не вчинив дій щодо повернення попередньої оплати у сумі 63000,00 грн., отриманої за спірним договором, доказів протилежного до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищенаведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати у сумі 63000,00 грн. є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Разом з тим, судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, яким встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1740,34 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 16213,90 грн. судових витрат з правничої допомоги.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано нормами чинного Господарського процесуального кодексу України

Згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 ГПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

З наведеної норми права та загальних принципів господарського судочинства, визначених статтями 2, 13 ГПК України, вбачається, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката виключно за клопотанням іншої сторони, яке буде належним чином обґрунтовано щодо неспівмірності витрат сторони на правничу допомогу.

В контексті норми ст. 126 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно зі ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

У ч. 8 ст. 129 ГПК України зазначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно задоволеним вимогам в сумі 14689,06 грн.

Крім того, матеріали справи не містять клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України) та доказів неспівмірності таких витрат.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги також не містять жодних обґрунтувань неспівмірності покладених на відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а стосуються в цілому незгоди відповідача з ухваленим господарським судом Харківської області рішенням у справі №904/1606/19.

З урахуванням вищенаведеного, доводи Приватного підприємства "Струм-сервіс", викладені в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Разом з тим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснити розподіл судових витрат у справі та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу додано, зокрема:

- Оригінал додаткової угоди №3 від 03.12.2019 до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.12.2019;

- Звіт про надані послуги від 09.12.2019;

- Квитанцію №09/12 від 09.12.2019.

Відповідно до положень додаткової угоди №3 від 03.12.2019 до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019 адвокат Кириченко Т.О. надає клієнту наступну правову (правничу) допомогу - представництво та захист інтересів ТОВ Генезіс-Україна Інжинірінг у Східному апеляційному господарському суді з розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства Струм-Сервіс у справі №904/1606/19. При цьому, гонорар адвоката за надання правничої допомоги складає 5000,00 грн.

Даний розмір включає в себе правничу допомогу на етапі представництва та захисту інтересів ТОВ Генезіс-Україна Інжинірінг у Східному апеляційному господарському суді з розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства Струм-Сервіс у справі №904/1606/19 (підготовка відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень, участь у судових засіданнях). Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів (їх сторінок) та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної даною додатковою угодою.

У додатковій угоді №3 від 03.12.2019 до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019 сторони погодили, що додатково до визначеного розміру гонорару адвокату відшкодовуються фактичні витрати на дорогу до суду та в зворотному напрямку (компенсація вартості проїзних документів або пального).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг, наданої правничої допомоги) від 09.12.2019 адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу згідно договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019 та додаткової угоди №3 від 03.12.2019 до договору.

Вищезазначеним актом сторони підтверджують, що правову допомогу надано (роботу виконано) у повному обсязі, претензій та зауважень у сторін немає.

Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг, наданої правничої допомоги) від 09.12.2019 підписаний сторонами.

Судова колегія зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

На підтвердження понесених витрат у сумі 5000,00 грн. позивач надав до суду апеляційної інстанції квитанцію до прибуткового ордера №09/12 від 09.12.2019, відповідно до якої адвокат Кириченко Т.О. отримав від ТОВ Генезіс-Україна Інжинірінг відповідно до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019 та додаткової угоди №3 від 03.12.2019 до договору 5000,00 грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2019 представник позивача надав заяву вих. №01/18-12-19 від 18.12.2019 про надання доказів у справі на підтвердження понесених судових витрат у сумі 2000,00 грн.

Позивач просить додатково стягнути з відповідача додаткові витрати, пов`язані з дорогою до суду та відрядні у сумі 2000,00 грн.

До вищезазначеної заяви додано:

Копію квитанції до прибуткового касового ордеру №18/12 від 18.12.2019 на суму 2000,00 грн.;

Квитанції ТОВ ОККО-Рітейл та ТОВ ОККО-Схід на суми 1000,16 грн. та 599,98 грн.

Враховуючи заявлені у відзиві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. та додаткові витрати у сумі 2000,00 грн., позивач зазначив, що загальна сума понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" судових витрат (витрат на правову допомогу), пов`язаних з розглядом апеляційної скарги, становить 7000,00 грн.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів звертає увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Крім того позивачем не заявлялась заява про зменшення заявлених відповідачем витрат на послуги адвоката.

Разом з тим, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Надавши оцінку документам в підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищенаведене, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №922/749/18 та оглядовому листі судової практики Верховного Суду щодо представництва інтересів учасників справи та самопредставництва в господарських судах зазначено, що керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила.

Відповідач до суду апеляційної інстанції заяв та доказів щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не надавав.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2019 представник апелянта заперечив щодо наявності підстав про задоволення заяви позивача та покладення на відповідача судових витрат (витрат на правову допомогу), пов`язаних з розглядом апеляційної скарги, у сумі 7000,00 грн., посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" не доведено відповідними доказами час, витрачений фахівцем в галузі права, під час розгляду справи №904/1606/19.

Вищенаведені доводи апелянта є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання суду підтвердження кількості часу, витраченого фахівцем в галузі права, а не надання доказів обґрунтування цього часу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.07.2019 у справі № 923/726/18.

Судом апеляційної інстанції з умов додаткової угоди №3 від 03.12.2019 до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2019 встановлено, що розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів (їх сторінок) та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної даною додатковою угодою та не включає в себе додаткові витрати, пов`язані з дорогою до суду та відрядні, які сплачуються додатково.

Судова колегія, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, зазначає, що надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 7000,00 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Струм-сервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 у справі № 904/1606/19 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Струм-Сервіс" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33; код ЄДРПОУ 31938659; р/р № НОМЕР_1 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Україна Інжинірінг" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 36; код ЄДРПОУ 35985812; р/р НОМЕР_2 в АТ "Прокредитбанк", МФО 320984) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.12.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов