Постанова

від 24.10.2019 по справі 905/799/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Случа О.В.

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Рогожин"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (судді: Стойка О.В., Пелипенко Н.М., Пушай В.І.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 (суддя Матюхін В.І.)

за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради

до Приватного підприємства "Рогожин"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року до господарського суду звернувся заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Рогожин" (далі - ПП ""Рогожин") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.02.2011 та про зобов`язання відповідача повернути на користь територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради земельну ділянку.

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на невиконання відповідачем умов пункту 9.2.7 та 9.2.10 договору, відповідно до яких ПП "Рогожин" зобов`язувався протягом 2-х років розпочати будівництво об`єкта та використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у договорі. Однак, всупереч вищенаведеним пунктам, станом на 09.02.2018, за місцем розташування земельної ділянки не виявлено факту виконання будівельних робіт.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, задоволено позовні вимоги повністю.

Розірвано укладений між Маріупольською міською радою та ПП "Рогожин" договір оренди земельної ділянки від 24.02.2011 та зобов`язано ПП "Рогожин" протягом 3-х днів з дня набуття судовим рішенням законної сили повернути на користь територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради земельну ділянку.

Стягнуто з ПП "Рогожин на користь прокуратури Донецької області 1 762,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ПП "Рогожин" у дохід Державного бюджету України 106 253,75 грн судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ПП "Рогожин" порушено істотні умови договору оренди землі, а саме підприємство не приступило до використання земельної ділянки - не розпочало будівництво у строки, установлені договором.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями ПП "Рогожин" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, а позовну заяву прокурора залишити без розгляду.

3.2. Доводи, викладені у касаційній скарзі зводяться до того, що прокурором подано передчасний позов, оскільки відсутнє порушене право позивача.

Також заявник зазначає, що відповідно до пункту 5.1 договору оренди землі визначено комплексне цільове використання земельної ділянки, а тому будівництво торгово-розважального центру не є основним та єдиним напрямком використання земельної ділянки. Згідно умов договору земельна ділянка надана ще і для діяльності у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг - як вона і використовувалась.

На думку заявника, лист Маріупольської міської ради від 16.02.2018 свідчить про відсутність порушень земельного законодавства ПП "Рогожин", що виключає право прокурора звертатись з позовом до суду.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Заступник прокурора Донецької області просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами, рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 №5/38-6221 затверджений проект землеустрою щодо відведення і вирішено надати із земель рекреаційного призначення в оренду ПП "Рогожин" строком на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:009:0584 площею 0,5000га, яка розташована по пр. Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя, для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльності в галузі культури і спорту, відпочинку і розважань (будівництво торгово-розважального центру) за умови отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

4.3. Пунктом 4.6 рішення передбачено, що ПП "Рогожин" має розпочати будівництво об`єкта не пізніше 2-х років з дня прийняття міськрадою рішення і закінчити будівництво у термін, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва.

4.4. На підставі рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 №5/38-6221 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ПП "Рогожин" (орендар) 24.02.2011 укладений договір оренди земельної ділянки, який 14.03.2011 був зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис за №141233724000012.

4.5. Пунктами 1.1, 2.1, 3.1 договору передбачено, що відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 №5/38-6221 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5000га, яка знаходиться по пр. Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя, строком на 10 років до 15.12.2019.

4.6. Пунктом 2.2 договору передбачено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна ? будівля, а також інші об`єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.7. Згідно з пунктом 4.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2011 рік (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2011 рік) становить 149,22 грн/кв.м.

4.8. Відповідно до пункту 4.3 орендна плата за землю (платіж) встановлюється у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) та сплачується орендарем у грошовій формі.

4.9. За змістом пункту 5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльності у галузі культури та спорту, відпочинку та розваг (будівництво торгово-розважального центру).

4.10. Відповідно до пункту 6.5 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди.

4.11. Пунктом 9.2.7 договору зобов`язано орендаря почати будівництво об`єкта не пізніше 2-х років з дня прийняття рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 №5/38-6221 та закінчити будівництво у термін, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва, зазначеного у проектній документації.

4.12. Пунктом 9.2.10 договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у договорі і згідно з цільовим призначенням, з дотриманням режиму використання земель.

4.13. Згідно з пунктом 12 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

4.14. Місцевий господарський суд установив, що договір оренди землі від 24.02.2011 вважається укладеним, оскільки сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору.

4.15. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.02.2011 позивач передав, а відповідач прийняв у користування земельну ділянку загальною площею 0,5000га, кадастровий №1412337200:01:009:0584, що знаходиться за адресою: пр. Нахімова в Приморському районі м. Маріуполя.

4.16. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.02.2018, складеним Управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради, встановлено, що земельна ділянка за адресою: пр. Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.02.2011, зареєстрованого 14.03.2011 за №141233724000012, надана для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльності у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг (будівництво торгово-розважального центру), загальною площею 0,5000га, строком на 10 років (до 15.12.2019) використовується ПП "Рогожин". При цьому зазначена земельна ділянка вільна від забудови.

4.17. Суди установили, що відповідно до інформації Маріупольської міської ради, наданій прокуратурі (листи від 15.02.2018 №24-2037-07, від 16.02.2018 №23.4-2031-07) в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт відсутня будь-яка інформація про документи дозвільного характеру на будівництво по пр. Нахімова, б/н у м. Маріуполі Донецької області, видані ПП "Рогожин".

4.18. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про розірвання договору оренди у зв`язку із недотриманням відповідачем умов договору щодо здійснення забудови земельної ділянки.

4.19. За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.20. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

4.21. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

4.22. За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.23. Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

4.24. Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення наведено у частині першій статті 188 Господарського кодексу України.

4.25. Згідно з частиною першою статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

4.26. Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.27. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №925/1074/17.

4.28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

4.29. Як установлено судами, за умовами спірного договору оренди земельної ділянки, пунктом 9.2.7 договору зобов`язано орендаря почати будівництво об`єкта не пізніше 2-х років з дня прийняття міськрадою рішення і закінчити будівництво у термін, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва, зазначеного у проектній документації.

4.30. Таким чином, укладаючи договір оренди, Маріупольська міська рада розраховувала, що ПП "Рогожин" буде використовувати земельну ділянку для будівництва торгово-розважального центру, однак підприємство не приступило до використання даної земельної ділянки (не розпочало будівництво) в строки, встановлені договором оренди землі, а тому доводи касаційної скарги щодо відсутності порушення з боку відповідача істотних умов договору та використання земельної ділянки у межах передбаченої договором мети є необґрунтованими, оцінені судами першої і апеляційної інстанцій та спростовані матеріалами справи.

4.31. При цьому судами установлено, що будівництво на спірній земельній ділянці не розпочато, відповідач не звертався до міської ради щодо внесення змін або розірвання договору оренди (до подання прокурором позову до суду) у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Також відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суди дійшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

4.32. Доводи заявника про те, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів міської ради, оскільки Маріупольська міська рада не вбачала порушень земельного законодавства в діях ПП "Рогожин" спростовується наступним.

4.33. Судами попередніх інстанцій зазначено, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.02.2018, зокрема встановлено відсутність забудов на спірній земельній ділянці, що підтверджує факт порушення умов пункту 9.2.7 договору, яким зобов`язано ПП "Рогожин" розпочати будівництво об`єкта не пізніше 2-х років з дня прийняття рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 №5/38-6221.

4.34. Крім того, суди зазначили, що Маріупольська міська рада заявою від 30.07.2018 №36/2254 позов прокурора підтримала у повному обсязі і одночасно зазначила, що: "після відкриття провадження у справі ПП "Рогожин" до відзиву на позовну заяву додано звернення від 16.07.2018 на адресу міської ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, яке не містить відмітки про отримання Маріупольською міською радою, але свідчить про визнання позовних вимог".

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 є безпідставними, оскільки фактичні обставини справ є різними.

4.35. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.36. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.37. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

4.38. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

4.39. Колегія суддів звертає увагу на те, що за своїм змістом "інтереси держави" відрізняються від інтересів інших сторін господарського процесу. В основу перших завжди покладена потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, Державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

4.40. "Інтереси держави" в різних випадках можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів влади та місцевого самоврядування. В такий спосіб, враховуючи те, що "Інтереси держави" є оціночним поняттям, вирішення судом питання щодо наявності або відсутності "інтересу держави" у конкретній справі належить до дискреційних повноважень суду.

4.41. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

4.42. Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Маріупольська міська рада.

4.43. Оцінивши доводи прокурора щодо представництва у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав звернення прокурора з даним позовом до суду, оскільки міською радою, як уповноваженим органом з регулювання земельних відносин не вжито заходів, спрямованих на розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

4.44. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.45. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору заявником не оскаржується.

4.46. Ураховуючи наведені норми законодавства, а також установлені фактичні обставини справи, а саме, що відповідач не приступив до використання земельної ділянки - не розпочав будівництво торгово-розважального центру за умовами договору оренди землі, а також те, що судами не встановлено об`єктивної неможливості забудови земельної ділянки відповідно до умов договору, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими, а отже скасуванню не підлягають.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рогожин" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/799/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Зуєв

Судді Н.О. Багай

О.В. Случ