Рішення

від 24.10.2019 по справі 583/3904/18

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/3904/18

2/583/93/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді КОВАЛЬОВОЇ О.О.

за участю секретаря АРТЕМЕНКО О.С.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , з технічною фіксацією розгляду справи комплексом Акорд , онлайн трансляцією на офіційному веб-порталі Судова влада України та каналі Youtube, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 (місце тимчасового проживання АДРЕСА_1 , місце реєстрації та постійного проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_6 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Чупахівська селищна об`єднана територіальна громада (місцезнаходження вул. Воздвиженська, 1, смт. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 592035550)

про скасування державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

24.09.2018 року позивач звернувся до суду із позовом. Вимоги мотивував тим, що рішенням засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської селищної ради Охтирського району його батькові ОСОБА_7 виділено у користування земельну ділянку розміром 0,13 га біля урочища Берестина у 1995 році та земельну ділянку розміром 0,44 га у 1997 році. На земельну ділянку розміром 0,44га ОСОБА_8 державний акт не отримував, але все життя користувався нею. Після смерті ОСОБА_9 усе майно успадкувала мати позивача ОСОБА_10 . Позивач зазначав, що після смерті матері успадкував все належне за її життя майно, у ому числі: будинок за адресою АДРЕСА_1 та землі, що використовувалися сім`єю позивача поблизу будинку біля урочища Берестина . Позивач стверджував, що з 22.05.1997 року по день звернення до суду його сім`я безперервно, постійно користувалась земельною ділянкою площею 1 га біля урочища Берестина та сплачувала податок на землю, де упродовж багатьох років позивач вирощував на присадибній ділянці плодово-ягідні дерева, зерно та займався огородництвом.

На початку 2017 року позивач дізнався про існування державного акту на землю у відповідачки на земельну ділянку площею 0,44 га біля урочища Берестина , з приводу чого між ними почалися суперечки.

Позивач зазначив, що за списком громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення сільськогосподарського товарного виробництва із земель колишнього КСП ім. Щорса саме на території Лантратівської сільської ради ОСОБА_3 земельна ділянка не надавалась, а тому вважав, що в порушення вимог законодавства до її державного акту була незаконно включена земельна ділянка, якою з 1997 року користується сім`я позивача.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, як незаконний; визнати за ОСОБА_11 О ОСОБА_12 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,44га біля урочища Берестина на території Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади поблизу домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,72га кадастровий номер 5920385400:01:001:0698 за ОСОБА_13 .

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з чим погодився його представник, вважали, що відповідачка ОСОБА_3 незаконно набула у власність земельну ділянку площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698 , до складу якої входить земельна ділянка площею 0,44га біля урочища Берестина на території Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади, та на яку набув права користування позивач в порядку спадкування після батька та матері.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем на надано доказів набуття ним права на спірну земельну ділянку у визначеному законом порядку в порядку спадкування. Позивач не надав жодного належного чи допустимого доказу підтвердження місця знаходження земельної ділянки та/чи передачу його сім?ї саме земельної ділянки, яка розташована поряд чи на земельній ділянці відповідачки, що саме за користування цією земельною ділянкою сплачувався податок на землю. Набуття позивачкою права власності на земельну ділянку в порядку паювання земель колишнього КСП ім. Щорса саме на території Лантратівської сільської ради відбулося на підставі розпоряджень голови Охтирської районної державної адміністрації № 24 від 22.01.2003року, яке не оскаржено, як і рішення комісії з визначенням земель, які підлягали паюванню. Відповідачка не порушувала права позивача, оскільки жодним чином не впливала на процес паювання та не визначала місцезнаходження земельної ділянки в тій чи іншій місцевості. ОСОБА_14 не володів та не користувався спірною земельною ділянкою, так як постійно проживав за місцем його реєстрації у м. Києві. Посилаючись на викладене, відповідачка вважала відсутніми підстави та умови для визнання права власності за ОСОБА_15 у відповідності до ст. 119 ЗК України у спорі за набувальною давністю, а тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Чупахівської селищної ради Охтирського району до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи без участі представника, рішення ухвалити на розсуд суду.

Суд, дослідивши у повному обсязі, надані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини:

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 89 КПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Аналіз норм процесуального законодавства дає достатні підстави для беззаперечного висновку, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права позивача.

Судом встановлено, що відповідно до рішення засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівскої сільської ради Охтирського району Сумської області від 21.03.1995 року № 2 ОСОБА_16 виділено земельну ділянку в розмірі 0,13 га біля урочища Берестина для збільшення присадибної ділянки до середнього розміру, прийнятого статутом колгоспу 0.56 га \а.с.11-13\

Відповідно до рішення засідання правління САТЗТ ім. Щорса Лантратівскої сільської ради Охтирського району Сумської області від 22.05.1997 року № 6 ОСОБА_7 виділено земельну ділянку в розмірі 0,44 га для збільшення до 1 га в саду біля урочища ІНФОРМАЦІЯ_1 \а.с.14-16 ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданого виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 15. \а.с. 18\

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданого виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 03. \а.с. 19\

Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2016 року № 1194, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_19 позивач ОСОБА_14 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку з надвірними та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 а.с.20-22\

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2016 року № 1197, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_19 ОСОБА_14 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки площею 0,4016 гектара, наданої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер - 5920385400:02:001:5608), за адресою: АДРЕСА_1 а.с.23-25\

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2016 року № 1199, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_19 позивач ОСОБА_14 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки площею 2,3348 гектара, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер - 5920385400:01:001:0117), за адресою: Сумська область, Охтирський район, Лантратівська сільська рада \а.с.26-28\

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації № 361 від 29.08.2002 року ОСОБА_3 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,72 га на території Лантратівської сільської ради Охтирського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом від 30.08.2002 року серія РЗ № 726519. \а.с. 32\

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у приватній власності має земельну ділянку площею 2,3353, кадастровий номер 5920385400:01:001:0696 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 0,3903, кадастровий номер 5920385400:01:001:0697 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 0,3903, кадастровий номер 5920385400:01:001:0699 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 2,3265, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копіями державних актів серії Р2 № 679559 від 30.08.2002 року, серії Р3 № 726519 від 30.08.2002 року \а.с. 77-94\

Встановлено, що розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22.01.2003 року № 24 Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29.08.2002 року доповнено розпорядження № 361 від 29.08.2002 року додатком № 5 з списком безпідставно пропущених громадян,яким передано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради, в якому під №№ 346, 347 зазначено ОСОБА_20 \а.с. 95-98\.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.. 6 Земельного кодексу України в редакції закону 18 грудня 1990 року № 561-XII (на момент передачі у користування за життя батькові позивача - ОСОБА_7 відповідно до рішення засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівскої сільської ради Охтирського району Сумської області від 21.03.1995 року № 2 та від 22.05.1997 року № 6, у тому числі і на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Відповідно до ст.. 7 цього ж Кодексу врегульовано порядок постійного чи тимчасового користування земельними ділянками, вирішення вказаних питань віднесено до компетенції Рад народних депутатів. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які наддали їх у користування.

Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, провадиться власником цієї землі шляхом укладання нового договору.

Статтею 109 ЦК України 1963 року передбачалося, що особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспного двору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або одержане в порядку спадкоємства чи дарування, є особистою власністю окремих членів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження і майно не передані ними у власність колгоспного двору.

В особистій власності громадянина, який є членом колгоспного двору, не може бути майно, яке відповідно до статуту колгоспу може належати тільки колгоспному двору.

Згідно статті 56 ЗК України для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Статтею 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року N 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.. 2 цього ж Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Статтею 373 ЦК України 2003 року (на момент відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на момент оформлення спадкових прав позивачем 13.06.2016 року) визначалося, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України в редакції закону від 25.10.2001 року № 2768-III (на момент відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на момент оформлення спадкових прав позивачем 13.06.2016 року) громадяни та юридичні особи набувала права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною третьою ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 344 ЦК України 2003 року, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до ст.. 119 ЗК України г ромадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проаналізувавши в сукупності встановлені у справі фактичні обставини, приведені вище норми закону та докази, якими сторони доводять свої доводи і заперечення, суд дійшов висновку, що батьки позивача, а згодом і позивач, не набули у встановленому законом порядку права на земельну ділянку площею 0,44га біля урочища Берестина в складі належної відповідачці земельної ділянки площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, на території Чупахівської селищної об?єднаної територіальної громади.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що його батько за життя у встановленому законом порядку отримав земельну ділянку, як працівник сільськогосподарського підприємства, оскільки належних і допустимих доказів про наведене надано не було.

З архівних копій рішень засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівскої сільської ради Охтирського району Сумської області від 21.03.1995 року № 2 та САТЗТ ім. Щорса Лантратівскої сільської ради Охтирського району Сумської області від 22.05.1997 року № 6 про виділення ОСОБА_7 земельних ділянок в для збільшення до 1 га в саду біля урочища Берестина суд позбавлений можливості встановити факт існування майна, до якого має бути застосована набувальна давність, зокрема, його точне місце знаходження та межі.

Суд встановив, що після смерті батька позивача право користування спірною земельною ділянкою не перейшло в установленому законом порядку до матері позивача, оскільки доказів про це надано не було; право позивача на належне матері майно виникло після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , до обсягу спадщини спірна земельна ділянка не входила, що підтверджується наданими позивачем свідоцтвами про право на спадщину.

Відповідно до приписів ст.ст. 77, 78 ЦПК України суд не вважає належними і допустимими доказами у справі покази свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які є близькими родичами позивача, надані ними покази мають неконкретний характер і не доводять обставин у справі, не спростовують доводів відповідачки; не доводять обґрунтованості позовних вимог і покази свідка ОСОБА_23 .

На переконання суду, який спирається на висновок Верховного Суду у справі №910/17274/17, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для нерухомого майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Крім того, за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. За правовою позицією Верховного Суду сама по собі наявність визначеного ст.. 119 ЗК України 15-річного строку набувальної давності не є єдиною та безпосередньою підставою для виникнення у особи права власності або права користування земельною ділянкою. Вона є лише умовою для застосування інших способів встановлення цих прав. Набувальна давність користування земельною ділянкою згідно з вказаною статтею є лише підставою для звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з відповідним клопотання щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому, земельна ділянка, яка вже була передана у власність одній особі на підставі рішення відповідного органу, не може бути передана у власність іншій особі лише в силу права, яке виникло у неї у зв`язку з набувальною давністю.

Доводи позивача про те, що його родина тривалий час понад 15 років користувалася спірною земельною ділянкою, не свідчить про існування законних підстав саме у позивача стверджувати про порушення його прав відповідачкою ОСОБА_3 , яка отримала Державний акт на землю 30.08.2002 року, тобто, задовго до смерті матері позивача, а також існування у останнього права користування спірною земельною ділянкою більше 15 років.

Судом враховано, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка передана у постійне користування ОСОБА_3 на підставі Розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації № 24 від 22.01.2003 року Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29.08.2002 року (а.с. 95-98), яке позивачем не оспорено.

Судом зважено на те, що відповідачкою порушувалося питання про залучення в якості відповідача Охтирської районної державної адміністрації, однак відповідно до ст. 51 ЦПК України наведене належить до компетенції позивача, який таким правом не скористався.

За переконанням суду посилання позивача про видачу державного акту на спірну земельну ділянку відповідачці ОСОБА_3 з грубими порушеннями законодавства, не знайшло підтвердження належними і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні безпосередньо та оціненими критично в сукупності.

Судом враховано, що позивачем та його представником не заявлено позовних вимог до органу державної влади чи місцевого самоврядування, чи їх посадових осіб, а тому відповідно до обраного позивачем способу захисту свого цивільного права та інтересу і принципу диспозитивності, суд вирішив справу в межах позовних вимог, як того вимагає ст. 13 ЦПК України, та приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Доказів та доводів, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини справи та висновки суду, сторони не надали.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 12, 76-89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (місце тимчасового проживання АДРЕСА_1 , місце реєстрації та постійного проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_6 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Чупахівська селищна об`єднана територіальна громада (місцезнаходження вул. Воздвиженська, 1, смт. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 592035550) про скасування державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.О. КОВАЛЬОВА

Повний текст рішення суду виготовлений 01.11.2019 року