Постанова

від 08.01.2020 по справі 583/3904/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року

м.Суми

Справа №583/3904/18

Номер провадження 22-ц/816/120/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Чупахівська селищна об`єднана територіальна громада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка Богдана Олександровича

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року в складі судді Ковальової О.О., ухвалене в м. Охтирка, повний текст якого складено 01 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, як незаконний; визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,44 га біля урочища Берестина на території Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,72 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698 за ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської селищної ради Охтирського району його батькові, ОСОБА_3 , виділено у користування земельну ділянку, розміром 0,13 га біля урочища Берестина у 1995 році та земельну ділянку, розміром 0,44 га у 1997 році. На земельну ділянку, розміром 0,44 га ОСОБА_3 державний акт не отримував, але все життя користувався нею.

Після смерті ОСОБА_3 все майно успадкувала мати позивача ОСОБА_4 . Позивач зазначав, що після смерті матері успадкував все належне за її життя майно, у тому числі: будинок за адресою: АДРЕСА_1 та землі, що використовувалися сім`єю позивача поблизу будинку біля урочища Берестина .

Позивач зазначав, що з 22 травня 1997 року по день звернення до суду його сім`я безперервно, постійно користувалася земельною ділянкою, площею 1 га біля урочища Берестина та сплачувала податок на землю, де упродовж багатьох років позивач вирощував на присадибній ділянці плодово-ягідні дерева, зерно та займався огородництвом.

На початку 2017 року позивач дізнався про існування державного акту на землю у відповідачки на земельну ділянку, площею 0,44 га біля урочища Берестина , з приводу чого між ними почалися суперечки.

Позивач вказував, що за списком громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення сільськогосподарського товарного виробництва із земель колишнього КСП ім. Щорса саме на території Лантратівської сільської ради ОСОБА_2 земельна ділянка не надавалась, а тому вважав, що в порушення вимог законодавства до її державного акту була незаконно включена земельна ділянка, якою з 1997 року користується сім`я позивача.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Саєнко Б.О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що розпорядженням голови РДА за № 361 від 29 серпня 2002 року відповідачці ОСОБА_2 у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га не надавалася, тобто державний акт, серії РЗ № 726519 від 30 серпня 2002 року на право приватної власності на землю містить завідомо недостовірну інформацію.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване судове рішення, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , та його представника - адвоката Саєнка Б.О., пояснення ОСОБА_2 та її представника - адвоката Розторгуєвої В.Б., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення засідання правління АПО ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 21 березня 1995 року № 2 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку в розмірі 0,13 га біля урочища Берестина для збільшення присадибної ділянки до середнього розміру, прийнятого статутом колгоспу 0,56 га (а.с. 11-13).

Відповідно до рішення засідання правління САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 22 травня 1997 року № 6 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку в розмірі 0,44 га для збільшення до 1 га в саду біля урочища Берестина (а.с. 14-16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 15 (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, актовий запис № 03 (а.с. 19).

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2016 року № 1194, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку з надвірними та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2016 року № 1197, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки, площею 0,4016 га, наданої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер - 5920385400:02:001:5608), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-25).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2016 року № 1199, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 отримав у власність спадщину за заповітом, яка складається з приватної земельної ділянки, площею 2,3348 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер - 5920385400:01:001:0117), яка знаходиться за адресою: Сумська область, Охтирський район, територія Лантратівської сільської ради (а.с.26-28).

Також місцевим судом було встановлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації № 361 від 29 серпня 2002 року ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га на території Лантратівської сільської ради Охтирського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом від 30 серпня 2002 року, серії РЗ № 726519 (а.с. 32).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у приватній власності має земельну ділянку, площею 2,3353 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0696, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку, площею 0,3903 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0697, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку, площею 0,3903 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0699, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку, площею 2,3265 га, кадастровий номер 5920385400:01:001:0698, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копіями державних актів, серії Р2 № 679559 від 30 серпня 2002 року, серії Р3 № 726519 від 30 серпня 2002 року (а.с. 77-94).

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року доповнено розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року додатком № 5 зі списком безпідставно пропущених громадян, яким передано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради, в якому під № 346, № 347 зазначено ОСОБА_2 (а.с. 95-98).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що батьки позивача, а згодом і позивач не набули у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, площею 0,44 га біля урочища Берестина в складі належної відповідачці земельної ділянки, площею 2,72 га на території Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22, 23, 24 ЗК України, що був введений в дію Постановою ВР № 562-ХII від 18 грудня 1990 року та був чинний на час виділення ОСОБА_3 земельних ділянок право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Статтею 56 ЗК України в редакції Закону від 18 грудня 1990 року № 561-ХII передбачено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безоплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безоплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Відповідно до ст. 116 ЗК України в редакції Закону від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (на момент відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на момент оформлення спадкових прав позивачем 13 червня 2016 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 80 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною третьою ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем останній не надав жодного доказу щодо встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була виділена його батьку ОСОБА_3 та одержання останнім документа, що посвідчує його право власності чи користування, або укладення відповідного договору оренди.

Відсутнє в матеріалах справи і рішення сільської Ради народних депутатів про надання батьку позивача спірної земельної ділянки.

Тобто батько позивача за життя своє право на спірну земельну ділянку, площею 0,44 га не оформив у встановленому законом порядку, а тому і будь-якого права на неї на час смерті не набув.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер. Після його смерті спірною земельною ділянкою користувалася його дружина і мати позивача ОСОБА_4 . Але і вона, всупереч вимог діючого земельного законодавства, своє користування земельною ділянкою не оформила і у зв`язку з цим на час смерті не набула ні права власності, ні права користування спірною земельною ділянкою.

В суді апеляційної інстанції позивач не заперечував, що до спадкового майна, яке успадковане ним після смерті матері і на яке він отримав свідоцтво про право на спадщину, спірна земельна ділянка не входить.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 344 ЦК України 2003 року, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Законом.

Стаття 119 ЗК України передбачає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, оскільки ні батьки позивача, ні він сам не набули у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, площею 0,44 га біля урочища Берестина в складі належної відповідачці земельної ділянки, площею 2,72 га на території Чухапіхівської селищної об`єднаної територіальної громади на підставі Державного акту на землю від 30 серпня 2002 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що розпорядженням голови РДА за № 361 від 29 серпня 2002 року відповідачці ОСОБА_2 у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га не надавалася, тобто державний акт, серії РЗ № 726519 від 30 серпня 2002 року на право приватної власності на землю містить завідомо недостовірну інформацію, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації № 361 від 29 серпня 2002 року ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 2,72 га на території Лантратівської сільської ради Охтирського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом від 30 серпня 2002 року, серії РЗ № 726519.

Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 Про внесення змін та доповнень до розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року розпорядження № 361 від 29 серпня 2002 року доповнено додатком № 5 - списком безпідставно пропущених громадян, яким передано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради. Саме в цьому списку громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земель колишнього КСП ім. Щорса на території Лантратівської сільської ради під номером ділянки № 346 та № 347 зазначено ОСОБА_2 . Також в цьому списку зазначені номера сертифікатів на земельну ділянку № 95024 та № 95124, що підтверджує право на земельну ділянку (а.с. 95-98).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,381- 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка Богдана Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук