Постанова

від 22.10.2019 по справі 509/4303/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 509/4303/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/813/4216/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Сєвєрової Є.С., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника Клєва Ахмеда Ахмедовича в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року у складі судді Кочко В.К.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_1 майно, що належить ОСОБА_4 , а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,1001 га, на якій розміщене зазначене домоволодіння. Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_5 із вказаного житлового будинку (т.1 а.с.156-158).

У січні 2019 року відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Клєва А.А. звернулися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 21 грудня 2017 року.

Заява заявників обґрунтована тим, що у зв`язку з відсутністю іншого житла та фінансовими труднощами на даний момент, у них немає можливості виконати рішення суду, на їхньому утриманні перебуває малолітня хвора дитина-інвалід син ОСОБА_5 , 2002 року народження, що робить неможливим виконання судового рішення в короткий термін, перевезти дитину нікуди, іншого житла вони не мають. Окрім того, в зимовий період, складно виселятись родині з хворою дитиною (т.2 а.с.3-5).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року у заяві відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що рішення суду ухвалено у 2017 році, відповідачі мали достатньо часу для його виконання, а факт звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду свідчить про навмисне затягування виконання рішення суду (т.2 а.с.33).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , представник Клєва А.А. в інтересах ОСОБА_3 просять ухвалу суду скасувати, задовольнити заяву про відстрочення судового рішення на один рік, посилаючись на те, що:

- за судовим рішенням від 09 серпня 2017 року (справа № 520/6286/16) задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з якого стягнуто суму авансу, сплаченого за розпискою від 28 листопада 2012 року у розмірі 73 000 доларів США, які передавались ОСОБА_4 в якості авансу за будинок, в який за його згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселились і з якого повинні виселитись. Ці кошти були єдиним джерелом їх родини для придбання житла. ОСОБА_4 кошти за будинок отримав та не повернув заявникам;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторони мають дуже хвору дитину, з церебральним паралічем у його самому важкому прояві - двійна гімеплегія, для якої дуже трудно знайти житло, придбання та зміна місця проживання дитини потребує від батьків часу, будь - яке примусове виселення дитини може стати критичним або фатальним для неї;

- суд прийняв позицію стягувача, який висиляє цілу родину на вулицю, попередньо відібравши в них кошти, позбавляє родину єдиного можливого способу у вигляді відстрочення виконання рішення для повернення своїх же коштів, щоб купити інше житло;

- висновки суду жорстоко порушують принцип верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( т.2 а.с.50-56).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись апеляційним судом належним чином, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.

Відмовляючи у заяві про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з відсутності виняткових випадків, які можуть стати підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, так і в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.

Позивач посилався на те, що сторони домовились укласти договір купівлі-продажу спірного будинку за 174 000 доларів США та оформити його до 28 листопада 2015 року. ОСОБА_1 сплатила позивачу частково 73000 доларів США, а він дав згоду на їх користування будинком до укладання договору, однак угода щодо купівлі-продажу будинку не відбулась з вини відповідачів, вони самоуправно користуються його будинком без правових підстав (т.1 а.с.3-4).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено ( справа 509/4304/15). Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_1 майно, що належить ОСОБА_4 , а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,1001 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:0233, на якій розміщене зазначене домоволодіння. Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_5 з вказаного домоволодіння (т.1 а.с.154-158).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року рішення суду від 21 грудня 2017 року залишено без змін (т.1 а.с.234-238).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року (справа № 520/6286/16) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення авансу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму авансу, сплаченого за розпискою від 28 листопада 2012 року у розмірі 73 000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ та становить 1 878 476,66 грн.(т.1 а.с.156-158).

Постановою апеляційного суду Одеської області 27 вересня 2018 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року змінено, абзац другий резолютивної частини рішення суду викладено в новій редакції: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 1 834 760 грн.90 коп., що станом на 25 травня 2016 року еквівалентно 73000 дол. США. В решті рішення залишено без змін (т. 1 а.с.235-238 ).

Як вбачається Єдиного державного реєстру судових рішень, на теперішній час ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу №520/6286/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення авансу.

Судовим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 є власником будинку з господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування № 86 від 24 лютого 2009 року.

28 листопада 2012 року ОСОБА_4 домовився зі ОСОБА_1 про продаж їй належного йому на праві власності житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами що знаходиться за вищевказаною адресою.

Відповідно до розписки від 25 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_8 досягнута домовленість щодо купівлі-продажу належного останньому житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ., на виконання якої ОСОБА_1 передала ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 73 000 долари США в якості авансу за будинок.

Договір купівлі - продажу житлового будинку між сторонами за вказаною адресою не було посвідчено в нотаріальній конторі.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_4 у відстрочці виконання рішення суду.

У судовому рішенні від 13 березня 2019 року зазначено, що ОСОБА_4 має намір сплатити позивачці 1 834 760 грн. з грошей, які очікує одержати з продажу будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформаційної довідки про виконавче провадження № 58151794 судом встановлено, що все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 на праві власності, у тому числі будинок, про який він зазначив у заяві про відстрочення, знаходиться під арештом приватного виконавця та перебуває у стадії примусової реалізації.

Відповідно до положень частин 1, 3-5 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу та порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладняють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно ст.ст.124,129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року, яке набрало чинності 25 жовтня 2018 року, на теперішній час не виконано.

Таким чином, станом на 22 жовтня 2019 року, річний строк, на який може бути розстрочене виконання рішення суду, що передбачений ч. 5 ст.435 ЦПК України, фактично сплив.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, ним не встановлено обставин, які мають характер особливих або виняткових, збігу обставин, наявності такого майнового стану, який би надавав підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Посилання заявника на відсутність грошових коштів, інвалідність дитини не свідчать про наявність достатніх та виключних обставин, які утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Інші доводи апелянтів не спростовують висновку суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Колегія суддів вважає, що заявники апеляційної скарги не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу для задоволення їх заяви про відстрочку виконання судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника Клєва Ахмеда Ахмедовича в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний тест постанови виготовлено 01 листопада 2019 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков