Рішення

від 30.10.2019 по справі 826/24571/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 826/24571/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фарби" до про Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарби" (далі - ТОВ "Фарби") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) від 26.10.2015 № 0009042212 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 691349,00 грн, у тому числі: 553079,00 грн - основний платіж та 138270,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "Олтекс Трейд" є безпідставним, позаяк ґрунтується виключно на відомостях, указаних в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента. Звернув увагу, що контролюючим органом проігноровано індивідуальний характер відповідальності платника податків та не надано правової оцінки первинним документам, складеними за результатами господарських операцій позивача з ТОВ "Олтекс Трейд". Крім того, зазначає, що придбані позивачем у ТОВ "Олтекс Трейд" товари безпосередньо призначались для використання та були використані у власній господарській діяльності товариства.

Ухвалою суду від 06.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/24571/15, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

19.05.2016 представником відповідача Гучком В.В. подано до суду заперечення, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що у ході проведення перевірки контролюючим органом було установлено, що ТОВ "Олтекс Трейд" здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, які в дійсності не реалізовувались вказаним підприємствам, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів. Відтак, вважає, що надані позивачем первинні документи не мають юридичної сили.

19.05.2016 представник позивача Сич Є.Ю. подав до суду додаткові пояснення та підтвердні документи. Акцентував увагу на необґрунтованості висновків акта перевірки.

Ухвалою суду від 22.11.2017 адміністративну справу № 826/24751/15 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до розгляду у судове засідання на 26.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 26.12.2017 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.12.2017 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що у судовому засіданні 26.12.2017 представники сторін подали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У період з 28.09.2015 по 02.10.2015 посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Фарби" з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Олтекс Трейд" за період з 01.12.2012 по 28.02.2014, з ТОВ "Брадок Трейд" за період з 01.02.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 15.10.2015 № 494/26-59-22-12/24915201 (том 1 а.с. 12-29).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Фарби" пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 9.1, 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 615352,00 грн, в тому числі: лютий 2012 року - 35934,00 грн; квітень 2012 року - 26339,00 грн, грудень 2012 року - 4051,00 грн, січень 2013 року - 89995,00 грн, лютий 2013 року - 73072,00 грн, березень 2013 року - 49455,00 грн, квітень 2013 року - 6467,00 грн, травень 2013 року - 39100,00 грн, червень 2013 року - 5722,00 грн, липень 2013 року - 21922,00 грн, серпень 2013 року - 38574,00 грн, листопад 2013 року - 120991,00 грн, грудень 2013 року - 26179,00 грн, січень 2014 року - 30355,00 грн, березень 2014 року - 47196,00 грн.

У акті відповідач зазначив, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України донарахована сума ПДВ у розмірі 62273,00 грн за лютий-квітень 2012 року не впливає на податкові зобов`язання.

На підставі акта перевірки 26.10.2015 ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009042212 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 691349,00 грн, у тому числі: 553079,00 грн - основний платіж та 138270,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 30).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "Олтекс Трейд", який ґрунтується на наступному:

- у ході аналізу податкової звітності ТОВ "Олтекс Трейд" відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за 2012, 2013, 2014 роки ТОВ "Олтекс Трейд" не подані;

- згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів у 2012 році на ТОВ "Олтекс Трейд" рахується 1 особа; звіти за 2013 рік ТОВ "Олтекс Трейд" не подавались;

- остання податкова звітність подана ТОВ "Олтекс Трейд" 13.05.2014 з нульовими показниками;

- згідно акта ДПІ у Печерському районі від 14.04.2014 № 1155/26-55-22-10/38487923 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Олтекс Трейд" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Донерм" за період грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року та платниками податків за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року" неможливо провести зустрічну звірку ТОВ "Олтекс Трейд" у зв`язку тим, що на момент проведення перевірки останній має стан "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", що унеможливлює отримання документального підтвердження. Також відповідно до витягу з кримінального провадження № 32014100000000051 Другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове розслідування за заявою генерального директора ТОВ "Хімлаборреактив", згідно якої службові особи цілого ряду підприємств, в тому числі і ТОВ "Олтекс Трейд" здійснюють незаконне нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими суб`єктами господарювання, що призвело до фактичної несплати податків в особливо великому розмірі. Указані обставини свідчать про те, що ТОВ "Олтекс Трейд" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб;

- продукція, яка реалізовувалась контрагентом-постачальником ТОВ "Олтекс Трейд" на адресу ТОВ "Фарби" має іноземне походження, при реалізації якої, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язковою на підставі пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України;

- неможливо встановити походження товарів;

- при проведенні аналізу поданої податкової звітності встановлено, що ТОВ "Олтекс Трейд" задекларувало податкові зобов`язання за рахунок реалізації товарів, відмінних від тих, що були придбані.

Указані обставини зумовили висновок про нереальність фактичного здійснення операцій щодо поставки імпортної продукції на адресу ТОВ "Фарби".

З огляду на наведене та зважаючи на відсутність у ТОВ "Олтекс Трейд" трудових ресурсів, виробничих активів, власного чи орендованого нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, контролюючий орган дійшов висновку, що у ТОВ "Олтекс Трейд" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Відтак, контролюючий орган вважає, що у ТОВ "Фарби" не було підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів на користь ТОВ "Олтекс Трейд".

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи підстави формування позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді, суд виходить з наступного.

03.12.2012 між ТОВ "Олтекс Трейд" (Постачальник) та ТОВ "Фарби" (Покупець) укладено договір поставки № 7-12, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах цього договору лакофарбові матеріали та обладнання, у відповідності до товарних накладних, виписаних Продавцем, які є невід`ємною частиною цього договору (том 1 а.с. 32-34).

На підтвердження реальності здійснення ТОВ "Олтекс Трейд" на користь ТОВ "Фарби" останнім додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії:

- замовлень на поставку товарів від 07.06.2013, від 24.05.2013, від 10.05.2013, від 03.05.2013, від 07.02.2014, від 24.01.2014, від 17.01.2014, від 03.01.2014, від 28.12.2013, від 20.12.2013, від 13.12.2013, від 06.12.2013, від 22.11.2013, від 15.11.2013, від 08.11.2013, від 25.10.2013, від 18.10.2013, від 02.10.2013, від 20.09.2013, від 13.09.2013, від 19.04.2013, від 12.04.2013, від 05.04.2013, від 29.03.2013, від 22.03.2013, від 22.03.2013, від 15.03.2013, від 06.03.2013, від 22.02.2013, від 20.02.2013, від 08.02.2013, від 01.02.2013, від 25.01.2013, від 25.01.2013, від 18.01.2013, від 11.01.2013, від 04.01.2013, від 21.12.2012, від 14.12.2012, від 07.12.2012, від 06.09.2013, від 23.08.2013, від 16.08.2013, від 02.08.2013, від 28.07.2013, від 19.07.2013, від 05.07.2013, від 21.06.2013, від 14.06.2013 (том 2 а.с. 7-55);

- рахунків на оплату від 24.12.2012 № 606, від 31.01.2013 № 563, від 31.01.2013 № 641, від 31.01.2014 № 1512, від 31.07.2013 № 3008, від 31.12.2013 № 1508, від 30.09.2013 № 1457, від 30.10.2013 № 1464, від 29.05.2013 № 2828, від 21.11.2013 № 1411, від 29.03.2013 № 970, від 29.08.2013 № 1406, від 28.0.22013 № 870, від 27.03.2013 № 825, від 27.06.2013 № 2635, від 26.02.2013 № 752, від 26.12.2013 № 1252, від 23.01.2013 № 394, від 23.04.2014 № 2232, від 22.01.2014 № 1052, від 22.10.2013 № 1051, від 22.07.2013 № 2107, від 11.11.2013 № 1002, від 20.06.2013 № 1915, від 19.09.2013 № 908, від 19.03.2013 № 617, від 19.08.2013 № 906, від 18.12.2013 № 854, від 18.12.2012 № 486, від 17.01.2013 № 257, від 17.05.2013 № 1629, від 16.04.2013 № 1508, від 15.02.2013 № 481, від 12.12.2012 № 285, від 11.11.2013 № 502, від 11.03.2013 № 288, від 10.01.2014 № 454, від 10.02.2014 № 454, від 10.06.2013 № 910, від 10.12.2013 № 454, від 08.01.2013 № 406, від 09.07.2013 № 806, від 09.04.2013 № 811, від 08.01.2013 № 67, від 08.08.2013 № 353, від 07.05.2013 № 625, від 07.10.2013 № 301, від 03.04.2013 № 201, від 06.02.2013 № 148 (том 2 а.с. 56-105);

- видаткових накладних від 10.02.2014 № 454, від 31.01.2014 № 1512, від 22.01.2014 № 1052, від 10.01.2014 № 454, від 31.12.2013 № 1508, від 26.12.2013 № 1252, від 18.12.2013 № 854, від 10.12.2013 № 454, від 29.11.2013 № 1411, від 21.11.2013 № 1002, від 11.11.2013 № 502, від 30.10.2013 № 1464, від 22.10.2013 № 1051, від 07.10.2013 № 301, від 30.09.2013 № 1457, від 19.09.2013 № 908, від 09.09.2013 № 406, від 29.08.2013 № 1406, від 19.08.2013 № 906, від 08.08.2013 № 353, від 31.07.2013 № 3008, від 22.07.2013 № 2107, від 09.07.2013 № 806, від 27.06.2013 № 2635, від 20.06.2013 № 1915, від 10.06.2013 № 910, від 29.05.2013 № 2828, від 17.05.2013 № 1629, від 07.05.2013 № 625, від 23.04.2013 № 2232, від 16.04.2013 № 1508, від 09.04.2013 № 811, від 03.04.2013 № 201, від 29.03.2013 № 970, від 27.03.2013 № 825, від 19.03.2013 № 617, від 11.03.2013 № 288, від 28.02.2013 № 870, від 26.02.2013 № 752, від 15.02.2013 № 481, від 06.02.2013 № 1483 від 31.01.2013 № 641, від 31.01.2013 № 653, від 23.01.2013 № 394, від 17.01.2013 № 257, від 08.01.2013 № 67, від 24.12.2012 № 606, від 18.12.2012 № 486, від 12.12.2012 № 285 (том 1 а.с. 35-83);

- податкові накладні від 10.02.2014 № 454, від 31.01.2014 № 1512, від 22.01.2014 № 1052, від 10.01.2014 № 454, від 31.12.2013 № 1508, від 28.12.2013 № 1252, від 18.12.2013 № 854, від 10.12.2013 № 454, від 29.11.2013 № 1411, від 21.12.2013 № 1002, від 11.11.2013 № 502, від 30.10.2013 № 1454, від 22.01.2013 № 1051, від 07.10.2013 № 301, від 30.09.2013 № 1457, від 19.09.2013 № 908, від 09.09.2013 № 406, від 29.08.2013 № 1406, від 19.08.2013 № 906, від 08.08.2013 № 353, від 31.07.2013 № 3008, від 22.07.2013 № 2107, від 09.07.2013 № 806, від 20.06.2013 № 1915, від 10.06.2013 № 910, від 29.05.2013 № 2828, від 17.05.2013 № 1629, від 07.05.2013 № 625, від 23.04.2013 № 2232, від 16.04.2013 № 1508, від 09.04.2013 № 811, від 03.04.2013 № 201, від 29.03.2013 № 970, від 27.03.2013 № 825, від 19.03.2013 № 617, від 11.03.2013 № 288, від 28.02.2013 № 870, від 26.02.2013 № 752, від 15.02.2013 № 481, від 06.02.2013 № 148, від 31.01.2013 № 641, від 31.01.2013 № 563, від 23.01.2013 № 394, від 17.01.2013 № 257, від 08.01.2013 № 67, від 24.12.2012 № 606, від 18.12.2012 № 486, від 12.12.2012 № 285 (том 1 а.с. 84-131).

На підтвердження оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем додано до матеріалів справи банківські виписки (том 1 а.с. 132-180).

Також, з матеріалів справи вбачається, що транспортування придбаного у ТОВ "Олтекс Трейд" товару здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ "Фарби", що підтверджується доданими до матеріалів справи подорожніми листами службового автомобіля (том 2 а.с. 108-161).

З указаних подорожніх листів вбачається, що транспортування товару здійснювалось легковими автомобілями, які належать ТОВ "Фарби" згідно видаткових накладних від 26.12.2012 № АНР-006833, від 31.07.2012 № ЦМ-0000992 (том 2 а.с. 163, 164).

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача орендованого складського приміщення, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, 23Б (том 2 а.с. 164-166).

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання позивачем товарів у ТОВ "Отекс Трейд", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Також, суд звертає увагу, що з наданих позивачем до матеріалів справи документів можливо повністю ідентифікувати зміст господарської операції від замовлення позивачем товару до фактичного отримання останнього.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд критично оцінює доводи відповідача, що неподання податкової звітності контрагентом позивача свідчить про відсутність у останніх наміру реальної реалізації товару/виконання робіт, з огляду на те, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Суд звертає увагу відповідача, що факт фігурування контрагента позивача у кримінальному провадженні не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Олтекс Трейд" не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження суд не приймає до уваги.

Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14 та від 18.01.2018 у справах № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670 дійшов висновку про те, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що в межах господарських операцій позивача з ТОВ "Олтекс Трейд" саме ТОВ "Фарби" здійснювало перевезення, навантаження/розвантаження придбаної продукції, а контролюючим органом не ставиться під сумнів наявність у позивача трудових та матеріальних ресурсів.

Також, у акті перевірки відповідач узагальнив номенклатуру поставленого ТОВ "Олтекс Трейд" товару, позаяк останнім здійснено поставку не виключно лакофарбових матеріалів, що додатково свідчить про формальність висновків перевірки. Крім того, акт перевірки не містить викладу обставин, за яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що поставлені ТОВ "Фарби" товари мають іноземне походження.

Суд звертає увагу, що поза увагою контролюючого органу залишились обставини щодо подальшого використання позивачем придбаних товарів в межах господарської діяльності.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного у ТОВ "Олтекс Трейд" товару, а саме: видаткові накладні та довіреності на отримання товару (том 2 а.с. 168-189).

Також, суд при вирішенні даної справи враховує, що господарські операції позивача з ТОВ "Олтекс Трейд" належним чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Фарби", що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 281, 631 (том 1 а.с. 181, том 2 а.с. 106, 167).

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 194, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107, ідентифікаційний код 24915201) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, ідентифікаційний код 39561761) від 26.10.2015 № 0009042212.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко