КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/3415/18
номер провадження: 22-ц/824/11983/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року у складі судді Гребенюк В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що на підставі рішення апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва 08 липня 2015 року було видано два виконавчі листи №755/3005/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на її користь заборгованість за договором позики від 04 липня 2012 року у розмірі 699 024 грн 90 коп., в тому числі суму позики з урахуванням інфляції у розмірі 377 326 грн 27 коп., трьох процентів річних у розмірі 21 698 грн 63 коп., штрафних санкцій у розмірі 300 000 грн 00 коп., а також про стягнення судового збору у розмірі 3 654 грн 00 коп. Вказувала, що 21 липня 2015 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Дніпровський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48212672 з примусового виконання виконавчого листа №755/3005/15-ц про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 699 024 грн 90 коп. Також державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №48255358 з примусового виконання виконавчого листа №755/3005/15-ц про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 3 654 грн 00 коп. В подальшому, 27 травня 2016 року державним виконавцем виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження №51263776.
Зазначала, що в межах зведеного виконавчого провадження було оцінено рухоме майно відповідача, а саме, автомобіль АCURA - MDX , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та відеокамера JVC, яке було передано на реалізацію ДП СЕТАМ для проведення електронних торгів. Відповідно до розпорядження начальника Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 13 вересня 2016 року від реалізації автомобіля АCURA- MDX , д.н.з. НОМЕР_1 , позивачу були зараховані грошові кошти у сумі 390 450 грн 00 коп. Відповідно до постанови державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 11 січня 2017 року позивачу була передана відеокамера JVC, вартістю 9 159 грн 50 коп., у рахунок часткового погашення заборгованості. Вказувала, що інші платежі відповідач не здійснював.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач просила застосувати до відповідача правові наслідки порушення грошового зобов`язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, та стягнути з відповідача на свою користь 179 944 грн 20 коп. інфляційних втрат ти три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням апеляційного суду щодо повернення коштів за договором позики від 04 липня 2012 року.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні витрати та три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання за договором позики від 04 липня 2012 року у загальному розмірі 179 944 грн 20 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не витребував оригінали матеріалів виконавчого провадження та не залучив в якості третьої особи до участі у справі Дніпровський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві. Вказує, що окрім вказаного вище майна, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на належну відповідачу земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:06:006:0008, що розташована у Київській області. Протягом трьох років державним виконавцем не вживались заходів щодо оцінки, реалізації чи передачі в рахунок погашення боргу майна відповідача, що призвело до того, що рішення суду не виконане повністю не з вини відповідача. Зазначає, що державний виконавець не надав йому можливості дізнатись про суму боргу, що залишилась після реалізації майна, та здійснити часткове погашення боргу.
Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача стосовно добровільного виконання рішення суду не відповідають дійсності, оскільки він перешкоджав виконанню рішення суду, приховував автомобіль, у зв`язку з чим автомобіль було оголошено в розшук та було застосовано примусовий привід до боржника. Вказує, що посилання відповідача на бездіяльність державного виконавця щодо оцінки та реалізації належної боржнику земельної ділянки є безпідставними, оскільки у зв`язку з мораторієм державою на реалізацію земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначена земельна ділянка не може бути реалізована в рамках виконавчого провадження. Посилання відповідача на те, що він не мав можливості дізнатись про суму боргу, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідача був вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у мережі інтернет. Вказує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залучення Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві до участі у справі в якості третьої особи, оскільки правова природа спірних правовідносин не впливає на права та обов`язки виконавчої служби. Крім того, зазначає, що сума інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідачем не оспорювалася, власного розрахунку він суду не надавав та наявність заборгованості за виконавчим документом у встановленому законом порядку не оскаржував. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, вкладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, підставою для застосування положень ст.625 ЦК України є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання у строк встановлений законом чи договором.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням індексації, трьох процентів річних та штрафних санкцій, у сумі 699 024 грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн 00 коп.
На виконання вказаного рішення апеляційного суду, 08 липня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва видано два виконавчі листи №755/3005/15-ц(а.с.21-24).
21 липня 2015 року державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 48212672 з примусового виконання виконавчого листа від 08 липня 2015 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 699 024 грн 90 коп. Також державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48255358 з примусового виконання виконавчого листа від 08 липня 2015 року про стягнення з відповідача на користь позивача 3 654 грн 00 коп. судового збору.
Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 27 травня 2016 року об`єднано виконавчі провадження № 48212672, № 48255358 у зведене виконавче провадження № 51263776 (а.с. 27-28).
Судом першої інстанції встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження №51263776 було оцінено рухоме майно відповідача, яке було предметом застави за договором позики від 04 липня 2012 року, а саме автомобіль ACURA - MDX , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а також відеокамеру JVC, які передано на реалізацію ДП СЕТАМ для проведення електронних торгів.
12 вересня 2016 року на рахунок з обліку депозитних сум Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №51263776 надійшли грошові кошти у розмірі 390 450 грн 00 коп. від реалізації вказаного автомобіля вище автомобіля відповідача.
Відповідно до розпорядження начальника Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києвівід 13 вересня 2016 року № 51263776/6 грошові кошти у сумі 351 962 грн 93 коп. були спрямовані на користь позивача, як часткове погашення заборгованості за договором позики згідно виконавчого листа № 755/3005/15, а кошти у сумі 1 839 грн 78 коп. були спрямовані на користь позивача, як часткове погашення заборгованості по сплаті судового збору згідно виконавчого листа №755/3005/15-ц (а.с.29-30).
Станом на 12 вересня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем в межах зведеного виконавчого провадження становить 347 061 грн 97 коп., а залишок заборгованості за по сплаті судового збору становить 1 814 грн 22 коп.
13 вересня 2016 року кошти за виконавчим листом про стягнення заборгованості були частково сплачені на користь позивача від реалізації вищевказаного автомобіля у розмірі 351 962 грн 93 коп.
Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 11 січня 2017 року було передано позивачу відеокамера JVC, вартістю 9 159 грн 50 коп., в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики в межах виконавчого провадження № 48212672 (а.с.32-33).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора. яке не виконане боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Визначаючи розмір інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції виходив із того, що інфляційні витрати та три проценти річних підлягають розрахунку за весь період прострочення, виходячи із суми боргу у розмірі 699 024 грн 90 коп., а тому дійшов висновку, що загальна сума трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням щодо повернення коштів за договором позики № 1901від 04 липня 2012 року становить 179 944 грн 20 коп.
Однак з даними висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна, виходячи з такого.
Так, стаття 625 входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Отже, в ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
При цьому в указаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 20 січня 2016 року в справі № 6-2759цс15, про те, що правовідносини, які виникають із приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України Про виконавче провадження , і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-2491цс15, за яким дія ст. 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч.5 ст.11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.
Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, виходячи із суми боргу у розмірі 699 024 грн 90 коп. з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням індексації, трьох процентів річних та штрафних санкцій, у сумі 699 024 грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн 00 коп.
Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що відповідно до договору позики №1901 від 04 липня 2012 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_2 надала безвідсоткову позику ОСОБА_1 у сумі 300 000 грн 00 коп. на термін до 05 вересня 2012 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконав умови договору позики від 04 липня 2012 року та не повернув отримані за цим договором грошові кошти у розмірі 300 000 грн 00 коп. в обумовлений сторонами строк, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики з урахуванням індексації, 3% річних та штрафних санкцій, у сумі 699 024 грн 90 коп., з яких: 300 000 грн 00 коп. - сума отриманої позики, 377 326 грн 27 коп. - інфляційні втрати, 21 698 грн 63 коп. - три проценти річних.
Враховуючи наведені вище вимоги закону, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що ч.2 ст.625 ЦК України підлягає застосуванню до порушеного відповідачем грошового зобов`язання за договором позики №1901 від 04 липня 2012 року, яке виникло на підставі рішення апеляційного суду від 11 червня 2015 року, саме з повернення суми позики у розмірі 300 000 грн 00 коп., без урахування інфляційних втрат у розмірі 326 грн 27 коп. та трьох процентів річних у розмірі 21 698 грн 63 коп.
При цьому, колегія суддів виходить із того, що інфляційні втрати у сумі 377 326 грн 27 коп. та три проценти річних у сумі 21 698 грн 63 коп. не виникли із договору чи делікту, а є компенсаційними виплатами, а тому не підлягають врахуванню.
Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведених вище вимог закону та обставин справи, належним чином не врахував, внаслідок чого помилково визначив розмір інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, виходячи із загального розміру заборгованості у сумі 699 024 грн 90 коп.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 вересня 2016 року грошові кошти у розмірі 351 962 грн 93 коп. від реалізації належного відповідачу автомобіля ACURA-MDX , д.н.з. НОМЕР_1 , були зараховані позивачу в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики, а згідно з постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 11 січня 2017 року було передано позивачу відеокамера JVC, вартістю 9 159 грн 50 коп., в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики в межах виконавчого провадження № 48212672 (а.с.32-33).
Встановлено, що інших платежів щодо погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом від 08 липня 2015 року відповідач у вказаний період не здійснював.
З довідки Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 01 січня 2017 року №65489/6 вбачається, що за виконавчим документом №755/3005/15-ц від 08 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики з урахуванням індексації, трьох процентів річних та штрафних санкцій, у сумі 699 024 грн 90 коп. - залишок нестягнутої суми становить 347 061 грн 71 коп. За виконавчим документом №755/3005/15-ц від 08 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 3 654 грн 00 коп. - залишок нестягнутої суми становить 1 814 грн 22 коп. (а.с.31).
Відповідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що основна сума боргу за договором позики у розмірі 300 000 грн 00 коп. відповідачем не погашена.
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних, виходячи із розміру простроченого грошового зобов`язання за договором позики у сумі 300 000 грн 00 коп., що ґрунтується на положеннях ст.625 ЦК України, за період прострочення з 12 червня 2015 року (наступний день після ухвалення рішення апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року) по 31 січня 2018 року, з урахуванням меж позовних вимог.
Згідно розрахунку, проведеного апеляційним судом, розмір інфляційних втрат з урахуванням розміру заборгованості у сумі 300 000 грн 00 коп. та індексів інфляції за вказаний період, становить 97 680 грн 00 коп., а розмір трьох процентів річних з урахуванням розміру заборгованості у сумі 300 000 грн 00 коп. та періоду прострочення 965 днів, становить 23 769 грн 86 коп.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 97 680 грн 00 коп. та три проценти річних у розмірі 23 769 грн 86 коп., а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги про те, що, окрім вказаного вище майна, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на належну відповідачу земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:06:006:0008, що розташована у Київській області, однак, протягом трьох років державним виконавцем не вживались заходи щодо оцінки, реалізації чи передачі в рахунок погашення боргу майна відповідача, що призвело до того, що рішення суду не виконане повністю не з вини відповідача, не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за договором позики відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а зводяться до непогодження відповідача, як сторони виконавчого провадження, з діями (бездіяльністю) державного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витратз наведених вище підстав.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1 799 грн 45 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ОСОБА_2 , то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 214 грн 50 коп.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витратзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати у розмірі 97 680 грн 00 коп. та три проценти річних у розмірі 23 769 грн 86 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 214 грн 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2019 |
Оприлюднено | 04.11.2019 |
Номер документу | 85352530 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Верланов Сергій Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні