Постанова

від 29.10.2019 по справі 1340/3616/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7942/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, головуючий суддя - Гулик А.Г., ухвалене о 12:50 год. у м. Львові, повний текст якого складено 05.07.2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року позивач - ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №0006391414, №0006431414 та від 27.04.2018 року №0007551414.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки перевірки про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість не відповідають первинним документам та даним бухгалтерського обліку платника податків. Також позивач вказував, що твердження контролюючого органу про існування обов`язку у позивача щодо сплати податкового зобов`язання з ПДВ на підставі не виписаних податкових накладних не відповідає положенням податкового законодавства, а отже є безпідставними та необґрунтованими. Як наслідок, прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року є незаконними та безпідставними. Крім цього зазначав, що контролюючий орган обмежився вибірковим аналізом та порівнянням окремих баз даних бухгалтерського обліку та зареєстрованих податкових накладних, перевірку первинних документів не здійснив, за результатом чого і зробив хибний висновок про те, що платником податків реалізовано певний товар і при цьому не виписано податкові накладні. Позивач, посилався у позовній заяві також і на те, що у зв`язку з тим, що відповідач не врахував отримані аванси, на які виписано податкові накладні, розрахунки наведені у Акті про результати перевірки є недостовірними. Як зазначено в Таблиці 1 Скарги від 26.06.2018 року у розрізі звітних періодів сума отриманих авансів є суттєвою, що демонструє методологічно неправильний підхід контролюючого органу до розрахунків. Вважав, що висновки контролюючого органу стосовно відхилення між кількістю реалізованого бетону за даними податкових накладних та даними оборотів по рахунку 26 «Готова продукція» є помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року є протиправними. Зазначив, що контролюючий орган безпідставно зробив висновок про те, що розбіжності в номенклатурі між видатковими та податковими накладними є підставою для збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ. Вважав, що податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року прийнято з порушенням ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ч. 2 ст. 19, ст. 67 Конституції України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року позивач вказував на те, що таке не містить підстави застосування до позивача штрафу, натомість зазначається про альтернативні та взаємовиключні положення закону та різні склади податкових правопорушень. Крім цього зазначив, що Акт про результати перевірки не може слугувати юридичною підставою для підтвердження факту відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН та одночасно бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, як і за абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України. Представник позивач в обґрунтування своєї позиції також вказав, на те, що контролюючий орган протиправно посилається на податкове повідомлення-рішення №0006391414 від 13.04.2018 як підставу для застосування штрафу за абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, яке об`єктивно не могло бути підставою/передувати прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13.04.2018 року №0006391414, від 13.04.2018 року №0006431414, від 27.04.2018 року №0007551414.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з врахуванням собівартості бетону згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 Готова продукція (в розрізі номенклатури) та наданих до перевірки зведених відомостей готової продукції, безпідставно занижено податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок невідображення реалізації виготовленого та списаного бетону. Крім цього зазначає, що описка в податковому повідомленні - рішенні носить процедурний характер, а тому не може бути безумовною підставою для скасування такого рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, У період з 13 по 26 лютого 2018 року відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої контролюючим органом складено Акт від 13.03.2018 року №651/13-01-14-14/05505495 «Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного та іншого податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року » .

29.03.2018 року позивач подав заперечення до Акта про результати перевірки. За результатами розгляду таких заперечень, висновки, викладені в Акті про результати перевірки, залишені контролюючим органом в силі, про що позивача повідомлено листом від 10.04.2018 року №13192/10/13-01-14-14 «Про надання відповіді на заперечення» .

На підставі Акта про результати перевірки та з урахуванням розгляду заперечень позивача контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 №0006391414 про збільшення суми грошового зобов`язання ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» з податку на додану вартість на суму 924 844,04грн., з яких 739 875,23 - сума податкових зобов`язань та 184 968,81 грн. - сума штрафних санкцій на підставі п.54.3 ст.54 у зв`язку з порушеннями пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, а також податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №0006431414 про зменшення на 61 431,56 грн. розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 у зв`язку з порушеннями пп.198.1, 198.2, ст. 198, п. 200.3 ст. 200 ПК України. До податкового повідомлення-рішення 13.04.2018 №0006391414 додано розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

26.04.2018 року позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №0006391414, №0006431414. За результатами розгляду такої скарги Державною фіскальною службою України прийняте рішення від 27.06.2018 року №21874/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

27.04.2018 року контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0007551414, яким до позивача застосовано штраф у сумі 67 750,13 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2018 року, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду такої скарги державна фіскальна служба України прийняла рішення від 10.07.2018 року №23034/6/99-99-11-03-01-25, яким залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Рішенням річних загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» №1 від 24.04.2018 року змінено тип та найменування товариства на приватне акціонерне товариство «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» . Відповідні зміни зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу із статуту від 24.04.2017 року, статуту у редакції від 24.04.2018 року, протоколу річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» №1 від 24.04.2018 року, виписки з ЄДР від 05.07.2018 року.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Львівській області, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на існуючий на момент здійснення зазначених операцій порядок відображення номенклатури товарів в податкових накладних, що складені на реалізацію товару неплатникам ПДВ або на отримання авансу від неплатників ПДВ, контролюючий орган зробив помилковий висновок про те, що дані податкових накладних повинні бути ідентичними до даних бухгалтерського обліку (номенклатура, що відображена на рахунку 26 - списання товарів на собівартість). Більше того, наявність будь-яких помилок в номенклатурі товару не може бути підставою для подвійної сплати платником ПДВ до бюджету, оскільки це суперечитиме як ст.67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та відповідним положенням ПК України, в яких втілено принцип однократності сплати податку. Також, документальна перевірка проведена не на підставі скарги покупця, що й не могло слугувати підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу долучених до матеріалів справи видаткових накладних за лютий 2016 року відповідач зазнчав, що наявні розбіжності по кількості реалізованого бетону відповідно до даних рахунку 26 «Готова продукція» та даних реєстрованих позивачем податкових накладних за такий період. Заперечуючи проти цього, представник позивача долучено до матеріалів справи копії всіх виданих та отриманих податкових накладних за всі місяці, що охоплювались плановою документальною виїзною перевіркою. 10.05.2019 року до суду першої інстанції представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунки суми податкових зобов`язань із ПДВ за кожен місяць, в якому відповідач виявив відхилення за даними бухгалтерського обліку зареєстрованих податкових накладних, на підставі:

Даних рахунку 70 «Реалізація» ;

Даних рахунку 36 «Розрахунки з контрагентами» ;

Поданих позивачем податкових декларацій із ПДВ, де відображаються сума податкового зобов`язання з ПДВ, що була визначена позивачем і була сплачена у відповідному періоді;

Реєстрів податкових накладних, що були складені та зареєстровані позивачем у кожному місяці;

Реєстрів виписаних видаткових накладних.

З аналізу даних реєстрів відвантаження та реєстрів видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, видно, що вони дійсно відповідають даним, які зазначені в податкових накладних відповідно до копій долучених представником позивача 28.11.2018 року.

Отже, відповідачем не спростовано того, що позивач належно вів облік всіх операцій щодо поставки товару покупцям, оскільки ним складені первинні документи за такими операціями, як і відповідні податкові накладні, що зареєстровані у ЄРПН, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що контролюючий орган помилково встановив відсутність авансів в значних обсягах станом на 31.12.2015 року, 31.12.2016 року та 30.09.2017 року, оскільки ним взято значення згорнутого сальдо по кредиту 361-рахунку за оборотно-сальдовими відомостями, які надав позивач під час перевірки.

Зазначене підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей за грудень 2015 року, грудень 2016 року та вересень 2017 року за рахунком 361.

Так, згідно з розгорнутим сальдо кредиту 361 рахунку, тобто суми авансів, що отримані від покупців становили станом на 31.12.2015 року - 123 201,72 грн.; 31.12.2016 року - 672 476,82 грн.; 30.09.2017 року - 601 330,13 грн.

Наявність розбіжностей за кількістю реалізованої готової продукції в розрізі номенклатури, які встановлено на підставі аналізу накладних на реалізацію, податкових накладних, зведених відомостей готової продукції та даних реєстру зареєстрованих податкових накладних, накладних на реалізацію та даними оборотів по рахунку 26 «Готова продукція» спростовуються копіями всіх первинних документів (видатковими накладними та актами), як і документами на підтвердження отриманих оплат від покупців, копіями відповідних податкових накладних за період січень, лютий 2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що до кожної видаткової накладної, що підтверджує факт відвантаження товару покупцю, у відповідному періоді складено податкові накладні щодо всіх операцій позивача за січень, лютий 2016 року.

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 року, податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно із листом ДФС України від 13.10.2015 року №21637/6/99-95-42-01-15 у графі 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» податкової накладної, яка складається за щоденними підсумками операцій, вказується вираз «Товари/послуги в асортименті» , а графи 5.1, 5.2, 6 та 7 не заповняються.

Таким чином, зважаючи на існуючий на момент здійснення зазначених операцій порядок відображення номенклатури товарів в податкових накладних, що складені на реалізацію товару неплатникам ПДВ або на отримання авансу від неплатників ПДВ, контролюючим органом зроблено помилковий висновок про те, що дані податкових накладних повинні бути ідентичними до даних бухгалтерського обліку (номенклатура, що відображена на рахунку 26 - списання товарів на собівартість).

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що наявність будь-яких помилок в номенклатурі товару не може бути підставою для подвійної сплати платником ПДВ до бюджету, оскільки це суперечитиме як ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та відповідним положенням ПК України.

Крім цього, відповідно до абз. 22 п. 201.10 ст.200 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно із п.120.13 ст.120 ПК України допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 вказаного Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, - тягне за собою накладення на платника податку - продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов`язання виправити такі помилки.

Зазначені положення передбачають можливість накладення штрафу за заявою покупця, а не додаткове (подвійне) визначення податкових зобов`язань, які вже відображені.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 вказаного Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені вказаним Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 вказаного Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 вказаного Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX вказаного Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 вказаного Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 вказаного Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 вказаного Кодексу).

Контролюючим органом застосовано це положення ПК України та визначено суму ПДВ на собівартість товарів, послуг. Одночасно в абз. 3 ст.33, абз.3 ст.35 Акта про результати перевірки, контролюючий орган підтверджує факт здійснення реалізації бетону товарного. В свою чергу, реалізація товарів є об`єктом оподаткування ПДВ. Тому, п.198.5 ст.198 ПК України не підлягав застосуванню, оскільки фактично контролюючий орган підтвердив в Акті про результати перевірки, що зазначені товари реалізовані, тобто використані в оподатковуваних ПДВ операціях.

Однак, п. 198.5 ст. 198 ПК України не може застосовуватись і з огляду на те, що до собівартості товарів, яку контролюючий орган взяв за базу оподаткування ПДВ, включені як операції, які є об`єктом оподаткування, так і ті, які не оподатковуються ПДВ.

Більше того, такі дії контролюючого органу суперечать Індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України від 06.10.2017 №2154/6/99-99-15-03-02-15ІПК «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України» .

В даному роз`ясненні зазначено, що при нарахуванні платником податку податкових зобов`язань з ПДВ виходячи із бази оподаткування таким податком, визначеної п.188.1 ст.188 розділу V ПК України, додаткового нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 розділу V ПК України не здійснюється.

Позивач є виробником бетону та собівартість готової продукції згідно з п.11 П(с)БО 16 «Витрати» включає: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Таким чином, в склад собівартості готової продукції включаються як витрати, що понесені з ПДВ, так і без ПДВ. При цьому, обов`язок донарахування податкового зобов`язання на підставі п.198.5 ст.198 ПК України виникає виключно у випадку віднесення таких сум до складу податкового кредиту. Тому, оскільки такі витрати як: заробітна плата, матеріали, послуги придбані у неплатників ПДВ, які включені в склад собівартості готової продукції придбавались без ПДВ, обов`язок донарахування податкового зобов`язання за таким операціями не виникає. Проте, відповідач при складенні Акту про результати перевірки не дослідив питання формування собівартості бетону та донарахував податкові зобов`язання з ПДВ за встановленими розбіжностями у кількості готової продукції, виходячи з її балансової вартості, що суперечить нормам п. 198.5 ст. 198 ПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №0006391414, №0006431414 прийняті контролюючим органом з порушенням положень ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України та ч. 2 ст. 19, ст. 67 Конституції України, є протиправними, відтак підлягають скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0007551414 колегія суддів дійшла висновку про наступне.

В оскарженому податковому повідомленні-рішенні №0007551414 зазначено, що згідно з п.п. 54.2 ст. 54 ПК України на підставі акта про результати перевірки від 13.03.2018 року №651/13-01-14-14/05505495 та/або за даними ЄРПН встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та згідно з ст.120-1.1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ та/або встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз.2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 135 500,25 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №0006391414 від 13.04.2018 року, та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 67 750,13 грн.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 вказаного Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 вказаного Кодексу штрафні санкції, передбачені зазначеним пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 вказаного Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому вказаного пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому вказаного пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим зазначеного пункту та пунктом 120-1.1 вказаної статті, не застосовуються.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень - рішень від 13.04.2018 року №0006391414, №0006431414 відтак у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 вказаного Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, що передбачено п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, через що оскаржене податкове повідомлення рішення від 27.04.2018 року №0007551414 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №1340/3616/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов М. А. Пліш

Повний текст постанови складено 01.11.2019 року.