Ухвала

від 04.05.2020 по справі 1340/3616/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2020 року

Київ

справа №1340/3616/18

адміністративне провадження №К/9901/9002/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року

у справі № 1340/3616/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Дрогобицький завод залізобетонних виробів

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - скаржник).

01 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв`язку з необхідністю наведення підстав, з яких подається касаційна скарга, зазначивши конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, довівши подібність правовідносин.

21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків щодо подання касаційної скарги до якого додано оновлену касаційну скаргу.

Як на підставу подання касаційної скарги, контролюючий орган посилається на пункт З частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування, в сукупності норми пункту 201.1 статті 201 та пункту 198.5 статті 198 Кодексу у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким і погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що з аналізу даних реєстрів відвантаження та реєстрів видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що вони дійсно відповідають даним, які зазначені в податкових накладних долучених до матеріалів справи.

З такими висновками судів попередніх інстанцій податковий орган не погоджується з огляду на порушення норм матеріального права, яке полягає у неправильному застосуванні норми пункту 201.1 статті 201 та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, при цьому у чому саме полягає така неправильність застосування та які конкретно приписи цих норм неправильно застосовані, як основною, так і оновленою касаційними скаргами не зазначено. Аналіз касаційних скарг вказує на те, що по суті скаржник не погоджується з оцінкою доказів здійснену судами попередніх інстанцій і висновками за наслідками такої оцінки, на що вказують його посилання на те, що в податкових накладних не вказано таких обов`язкових реквізитів як кількість та ціна, чим порушено вимоги пункту 201.1 статті 201 Кодексу, неналежне тлумачення положень пункт 198.5 статті 198 цього Кодексу, які за висновком судів попередніх інстанцій не можуть застосовуватись, з огляду на те, що до собівартості товарів, яку контролюючий орган взяв за базу оподаткування ПДВ, включені як операції, які є об`єктом оподаткування, так і ті, які не оподатковуються ПДВ.

Податковий орган зазначає, що пункт 201.1 статті 201 та пункт 198.5 статті 198 Кодексу, в сукупності, за відсутності поданих розрахунків коригування до податкових накладних вказують на заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, коли Товариство здійснювало виробництво та реалізацію бетону товарного та залізобетонних виробів.

В касаційні скарзі податковим органом зазначено, відповідно до даних головних книг, оборотно-сальдових відомостей за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 року, та оборотів по рахунках 26 Готова продукція 901 Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг власного виробництва та накладних на реалізацію, податкових накладних, зведених відомостей готової продукції по бетону товарному встановлено розбіжності по кількості реалізованої готової продукції (бетон товарний) між даними реєстру зареєстрованих податкових накладних, накладних на реалізацію та даними оборотів по рахунках 26 Готова продукція в розрізі номенклатури.

Перевіркою не встановлено виписки податкових накладних на реалізацію ПАТ Дрогобицький завод залізобетонних виробів бетону товарного різних марок, за рахунок чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну на 804 721,12 грн.

Відповідно представлених до перевірки зведених відомостей готової продукції по місяцях по бетону товарному та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 Готова продукція в розрізі номенклатури та місць зберігання, встановлено, що кількість виготовленого та реалізованого бетону (в метрах кубічних) по місяцях є більшою ніж кількість реалізованого бетону.

На підставі наданих до перевірки документів та пояснень, встановлено, що у податкових накладних, які виписані на авансові платежі, у графі номенклатура товару зазначено "залізобетонні вироби", а також не вказано таких обов`язкових реквізитів, як кількість та ціна, чим порушено вимоги пункту 201.1 статті 201 Кодексу.

Відтак, відповідно до наданих під час перевірки копій зведених відомостей готової продукції помісячно по бетону товарному, кількість виготовленого та реалізованого бетону відповідає даним оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 "Готова продукція" проте не відповідає даним накладних та податкових накладних.

Також, як зазначено податковим органом, судами не взято до уваги, що згідно з представленими до перевірки головними книгами по рах. 361 не встановлено авансових платежів у значних обсягах, сальдо по Кт361 рахунку станом на 31.12.2015 становило 0 грн., станом на 31.12.2016 - 289111 грн., станом на 30.09.2017-0 грн.

Крім цього, у ході проведення перевірки, на підставі наданих пояснень та документів не встановлено повернення від покупців бетону чи списання його на вартість залізобетонних виробів.

Отже, з врахуванням собівартості бетону згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 "Готова продукція" (у розрізі номенклатури) та наданих до перевірки зведених відомостей готової продукції, безпідставно занижено податкові зобов`язання з ПДВ, за рахунок не відображення реалізації виготовленого та списаного бетону товарного.

Також, судами залишено поза увагою, положення Правил заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, які регулюються статтею 201 Кодексу та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267. Зокрема, відповідно до підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 Кодексу одним із обов`язкових реквізитів, який зазначається у податковій накладній, є опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. При цьому обов`язковий реквізит "Номенклатура товарів/послуг" має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг.

В касаційній скарзі податковий орган наводить системний аналіз положень пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1 і 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, пункту 21 Порядку складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком №307, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі - Закон №996), пункту 2.4 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 р., який серед іншого зумовлює висновок про те, що на кожному етапі постачання, первинні документи повинні розкривати зміст господарської операції, підприємство повинно відслідковувати відповідність номенклатури товару в первинних документах та в податковій накладній на кожному окремому етапі постачання.

Скаржник зазначає, що при винесенні рішень не взято до уваги та не проаналізовано, що в сукупності пункт 201.1 статті 201 та пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України без коригування податкових накладних вказують на заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, чим порушують норми частини 1, 2 статті 242 КАС України. Висновки Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм права у таких правовідносинах відсутні.

Під час перевірки основної касаційної скарги та оновленої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції чинній з 08 лютого 2020 року) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України повною мірою підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, також ці недоліки не усунуті на виконання ухали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги, з урахуванням її оновлення встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду без зазначення конкретної норми права (частини, підпункту) яка потребує застосування у подібних правовідносинах, без доведеності підстав подібності є неприйнятною.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Станом на 04 травня 2020 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2020 року недоліки касаційної скарги, тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись частиною другою, частиною п`ятою статті 332, пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 1340/3616/18 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер