Ухвала

від 01.11.2019 по справі 911/2536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2536/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали заяви (вх. № 244/19 від 24.10.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» про забезпечення позову

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп»

07500, Київська обл., смт Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 27, код ЄДРПОУ 38679062

адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 15-А, оф. 4

до Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області

07500, Київська обл., смт Баришівка, вул. Центральна, буд. 27, код ЄДРПОУ 04360623

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2634/19 від 11.10.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» до Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.11.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» надійшла заява (вх. № 248/19 від 31.10.2019) про забезпечення позову.

Забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що спірним у справі рішенням Баришівської селищної ради (№ 596.3-16-07 від 20.09.2019) відповідач розірвав в односторонньому порядку договір про співпрацю та взаємодію щодо впровадження заходів, спрямованих на сортування, переробку та захоронення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів від 27.03.2019, що укладений між сторонами.

Відтак, позивач заявляє про вжиття в якості заходів забезпечення позову зупинення судом дії спірного у справі рішення про розірвання договору та заборони відповідачу та іншим особам чинити перешкоди позивачу у здійсненні господарської діяльності з надання послуг за договором, що розірваний.

Крім того, заявник зазначає, що вжиття таких заходів забезпечення позову у даній справі не призводить до вирішення спору по суті, оскільки факт наявності чи відсутності порушень з боку відповідача при прийнятті спірного рішення щодо розірвання договору про співпрацю буде встановлено під час вирішення справи по суті.

Також, позивач зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення відповідає меті інституту забезпечення позову, що спрямовано на забезпечення заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача.

За матеріалами заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.

Предметом позову у справі є визнання протиправним та скасування рішення Баришівської селищної ради від 20.09.2019 № 596.3-16-07, яким розірвано договір про співпрацю та взаємодію щодо впровадження заходів, спрямованих на сортування, переробку та захоронення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів від 27.03.2019.

Заходами забезпечення позову визначено: 1) зупинення дії рішення Баришівської селищної ради від 20.09.2019 № 596.3-16-07, яким розірвано договір про співпрацю та взаємодію щодо впровадження заходів, спрямованих на сортування, переробку та захоронення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів від 27.03.2019; 2) заборона Баришівській селищній раді та будь-яким особам чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю Екосистем Груп у здійсненні господарської діяльності по сортуванню, переробці та захороненню побутових відходів на полігоні сміттєзвалища на земельній ділянці з кадастровим номером № 3220255100:01:139:1000, за адресою Київська обл., Баришівській р-н, смт Баришівка.

Відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог і, при цьому, спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

За змістом заяви про забезпечення позову (вх. № 248/19 від 31.10.2019) заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, усі наведені ним аргументи стосуються протиправності спірного у справі рішення відповідача, а, відтак, є підставами позову, а не вжиття заходів до його забезпечення, отже, не можуть розглядатись та оцінюватись судом поза межами стадії розгляду справи по суті.

Після наведених аргументів неправомірності спірного у справі рішення, заявник констатує, що невжиття вказаних ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що є цитатою процесуальної норми, що визначає критерії для вжиття заходів забезпечення позову, яку не конкретизовано у контексті обставин даної справи.

Відтак, позивачем не зазначено суду, які ризики він несе у зв`язку із невжиттям заходів до забезпечення позову.

Також, з огляду на вказане, неспівмірними будуть заявлені заходи у разі відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову, по суті, є наданням послуг, повернення яких, з огляду на їх правову природу - неможливе, крім того, у разі встановлення судом законності розірвання договору, захист прав відповідача щодо вимог до якості таких послуг буде ускладнений тим, що послуги у спірний період будуть надаватись не під час дії договору, а за судовим рішенням, крім того, саме формулювання заходу забезпечення щодо заборони перешкоджати позивачу у здійсненні спірної діяльності, зважаючи на механізми вжиття та контролю судових заходів забезпечення, містить у собі ризики усунення органу місцевого самоврядування від контролю за якістю таких послуг чи, можливого, оперативного втручання у разі виникнення загроз екологічній безпеці.

Крім того, судом враховано, що предметом позову у справі № 911/2536/19 є визнання протиправним і скасування рішення відповідача, яким розірвано договір між сторонами, а заходами забезпечення позову визначено зупинення дії спірного рішення та забезпечення продовження дії договору, що за спірним рішенням розірваний.

З огляду на предмет та підстави позову у даній справі, заходи забезпечення позову, що заявлені позивачем, імітують правовідносини, що виникнуть у разі повного задоволення позову, а ухвала суду у разі задоволення заяви про забезпечення позову, по суті, встановить правову підставу для виникнення господарських зобов`язань сторін із надання послуг із сортування, переробки та захоронення побутових відходів на час судового розгляду, відтак, заходи забезпечення позову, що заявлені позивачем, тотожні за змістом задоволенню заявлених ним позовних вимог, відтак, їх застосування суперечить вимогам частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що у разі задоволення позову, господарські правовідносини позивача та відповідача будуть встановлені договором, що укладений між ними, що, у свою чергу, свідчить про відсутність перешкод для виконання рішення суду про скасування рішення ради щодо розірвання договору, відтак, позивач зможе захистити свої порушені права в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про охорону навколишнього природного середовища визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Відповідно до статті 35 Закон України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами визначені статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтею 21 Закону України Про відходи .

При цьому, відповідно до підпункту 6 пункту а частини 1 статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Відповідно до статті 21 Закону України Про відходи органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд відзначає, що задоволення вимог про усунення Баришівської селищної ради від здійснення повноваження щодо вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів суперечить Конституції України та є здійсненням перешкод у реалізації повноважень органу місцевого самоврядування, вжиття таких заходів виходить за межі двосторонніх господарських правовідносин сторін та являється частиною участі органу місцевого самоврядування у публічних правовідносинах із забезпечення організації охорони навколишнього природного середовища, розраховане на широке коло осіб та здійснюються постійно, тобто, неодноразово.

Отже, з урахуванням вимог чинного законодавства та наведених позивачем у заяві про забезпечення позову аргументів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви у частині обмеження повноважень Баришівської селищної ради з організації роботи полігону сміттєзвалища до вирішення справи по суті, оскільки таке право ради кореспондується з вимогами Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Закону України Про відходи , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відносно аргументів заявника про заборону Баришівській селищній раді та будь-яким особам чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю Екосистем Груп у здійсненні господарської діяльності по сортуванню, переробці та захороненню побутових відходів на полігоні сміттєзвалища на земельній ділянці з кадастровим номером № 3220255100:01:139:1000, за адресою Київська обл., Баришівській р-н, смт Баришівка, суд зазначає також таке.

Відповідно до пунктів 3.15, 3.16 Договору відповідач зобов`язаний не перешкоджати позивачу в організації та здійсненні сортування, переробки та захороненню побутових відходів, не перешкоджати у процесі встановлення, модифікації, експлуатації та обслуговування обладнання, необхідного сортування, переробку та захоронення побутових відходів на полігоні.

Згідно з пунктом 7.4 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Екосистем Груп не несе відповідальності за повне або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання було спричинене неналежним виконання або повним/частковим невиконанням Баришівською селищною радою своїх зобов`язань за цим договором для досягнення мети, визначеної у цьому договорі.

На підтвердження блокуванню роботи підприємства заявником до матеріалів справи долучено заяву до прокуратури Київської області № 1246 від 23.09.2019 згідно з якою депутатами Баришівської селищної ради заблоковано роботу сміттєвоза, який прибув на завантаження, проте, станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову, жодного рішення відносно притягнення осіб до відповідальності не прийнято.

Зважаючи на вказане, у разі задоволення позову про визнання недійсним рішення Баришівської сільської ради, яким розірвано договір від 27.03.2019, позивач не буде нести відповідальність за неналежне виконання умов договору на підставі пункту 7.4. Договору.

При цьому, за відсутності аргументації позивача, при вирішенні питання вжиття заходів до забезпечення позову, суд не може враховувати ймовірні збитки, про які не зазначено суду.

Отже, за результатами розгляду заяви, суд зазначає, що заявником не доведено обґрунтованості припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення та заборони відповідачу та іншим особам перешкоджати господарській діяльності підприємства за договором, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Також суд зазначає, що обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, отже, ухвала суду у разі задоволення заяви про забезпечення позову, по суті, визначить обгрунтованість доводів позову та встановить правову підставу для виникнення господарських зобов`язань сторін з надання послуг із сортування, переробки та захоронення побутових відходів на час судового розгляду.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів справи щодо забезпечення позову, в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченні позову, оскільки, позивачем не доведено належними доказами, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову і з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 248/19 від 31.10.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» (07500, Київська обл., смт Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 27, код ЄДРПОУ 38679062, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 15-А, оф. 4) відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 01.11.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук