Постанова

від 31.10.2019 по справі 428/3420/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №428/3420/17

провадження №К/9901/45102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 (суддя Чернявська Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Васильєва І.А., Ястребова Л.В.)

у справі №428/3420/17

за позовом ОСОБА_1

до Сєвєродонецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішень,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області, Комунального підприємства Землевпорядник , в якій просив суд: зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області внести зміни до умов відведення земельної ділянки від 13.05.2008 № 1234, а саме визначити функціональне використання земельної ділянки під 8/10000 частки комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , як земель транспорту, замість земель комерційного використання; скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради від 18.06.2009 № 3265 Про переоформлення в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в частині визначення функціонального використання земельної ділянки - землі комерційного використання ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області внести зміни до технічного завдання на виконання землевпорядних робіт по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку від 28.09.2010 № 3872, а саме: визначити функціональне використання земельної ділянки під 8/10000 частки комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як земель транспорту , замість земель комерційного використання; скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.12.2011 № 1212 Про переоформлення в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в частині визначення функціонального використання земельної ділянки - землі комерційного використання ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області здійснити нормативну грошову оцінку земельної ділянки під 8/10000 частки комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 27.01.2012, виходячи з коефіцієнту функціональності 1,0.

2. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2017 відкрито провадження у справі №428/3420/17.

Протокольною ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.04.2017 залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадстру у Луганській області. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.05.2017 адміністративну справу №428/3420/17 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

3. Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі №428/3420/17 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінивши управління Держгеокадастру у м.Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та закрито провадження у справі № 428/3420/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Землевпорядник Сєвєродонецької міської ради, роз`яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства, а у закритті провадження у справі № 428/3420/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відмовлено.

4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі №428/3420/17 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі №428/3420/17 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі №428/3420/17 залишено без змін.

6. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі №428/3420/17.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі №428/3420/17.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції керувались тим, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять жодних підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

9. Суди встановили, що позивач дізнався про суть порушеного права в 2008 році, проте звернувся з позовом до суду лише в квітні 2017 року, тобто з порушенням встановленого законодавством місячного строку для подачі адміністративного позову у даній категорії справ. Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позивач не надав.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно установили про обізнаність позивача про порушене право, зокрема, ОСОБА_1 вказує, що про невідповідність застосованих коефіцієнтів функціональності вимогам Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.01.2006 №15/15/21/11 та Українського класифікатору цільового використання землі, а також інших законодавчих актів дізнався під час розгляду справи №428/12531/16-ц.

11. Скаржник вказує, що йому було відомо про розмір застосованого коефіцієнту, проте не знав, що такий коефіцієнт порушує його права.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

13. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановив строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

15. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

16. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

17. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

18. Момент обрахування строку на звернення до суду пов`язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.Поняття особа повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. У цьому випадку рішення міської ради, яке просить скасувати позивач в частині коефіціенту прийнято у 2011 році, тоді як з позовом він звернувся у 2017 році. При цьому про наявність відповідного коефецієнту було відомо позивачу й раніше.

19. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що про визначення цільового призначення спірної земельної ділянки та її функціонального використання - землі комерційного використання, позивачу було відомо, починаючи з 2008 року, про що свідчать долучені останнім до матеріалів справи матеріали: умови відведення земельної ділянки від 13.05.2008 №1234, розроблені управлінням земельних ресурсів у м. Сєвєродонецьку Луганської області; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений комунальним підприємством Землевпорядник Сєвєродонецької міської ради у 2008 році, в якому серед іншого визначено функціональний коефіцієнт земельної ділянки - 2,5; рішення Сєвєродонецької міської ради від 18.06.2009 № 3265 Про переоформлення в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ; договір оренди землі від 10.07.2009 № 040941900245; рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.12.2011 № 1212 Про переоформлення в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ; договір оренди землі від 27.01.2012 № 441290004000687.

Позивачем не спростовано цих обставин та не надавалось до суду першої інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

20. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ознайомлення під час судового розгляду у Сєвєродонецькому міському суді справи № 428/12531/16-ц про внесення змін до договору оренди землі № 4412900040000687, укладеному 27.01.2012 між ОСОБА_1 та Сєвєродонецькою міською радою, із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.03.2017 № 9-28-99.4-236/2-17, не впливає на початок перебігу строку звернення до суду, який почав обчислюватись із дня ознайомлення позивачем з оскаржуваними у даній адміністративній справі рішеннями, якими визначено цільове призначення та функціональне використання спірної земельної ділянки як землі комерційного використання.

21. Доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. Таким чином, оскільки при ухваленні постанови суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

24. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі №428/3420/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Т.Г. Стрелець

Суддя І.В. Желєзний