Постанова

від 28.10.2019 по справі 461/14890/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 461/14890/14-ц

провадження № 61-37790св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Універсальна ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представник відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Бетоль ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Універсальна на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 травня 2017 року у складі судді Городецької Л. М. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Універсальна (далі - ТОВ ЛК Універсальна ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Бетоль (далі - ТОВ Бетоль ), про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2007 року між ТОВ ЛК Універсальна та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився за виконання ТОВ Бетоль зобов`язань за договором фінансового лізингу, який було укладено 29 жовтня 2007 року між ТОВ ЛК Універсальна та ТОВ Бетоль .

У зв`язку з порушенням умов договору фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року зі сплати лізингових платежів у ТОВ Бетоль утворилась заборгованість, яка встановлена Господарським судом Львівської області, Вищим господарським судом України, у розмірі 2 692 760 грн, яка складається із: 2 033 483 грн - лізингових платежів; 358 299 грн 62 коп. - пені; 98 000 грн 96 коп. - інфляційних витрат; 202 978 грн 02 коп. - 3 % річних.

Відповідно до пункту 2 договору поруки від 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 відповідає за зобов`язаннями ТОВ Бетоль у тому ж обсязі, що і саме товариство, проте розмір відповідальності відповідача за цим договором становить не більше 1 500 000 грн.

ТОВ ЛК Універсальна зазначало про те, що постійно інформувало відповідача про наявність заборгованості ТОВ Бетоль за договором фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року, надсилаючи на його адресу претензії-вимоги, але жодна із претензій відповідачем виконана не було.

Ураховуючи викладене, ТОВ ЛК Універсальна просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 1 131 723 грн 58 коп. та судові витрати.

Також, у лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ ЛК Універсальна , третя особа - ТОВ Бетоль , у якому просив суд визнати договір поруки від 29 жовтня 2012 року припиненим.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ ЛК Універсальна , третя особа - ТОВ Бетоль , про визнання договору поруки припиненим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 травня 2017 року у задоволенні позову ТОВ ЛК Універсальна відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки від 29 жовтня 2007 року, укладеним між ТОВ ЛК Універсальна та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, на які посилалося ТОВ ЛК Універсальна , як на підставу своїх позовних вимог, є незаконними та необґрунтованими, так як товариством пропущено встановлений законом строк звернення для пред`явлення вимоги до поручителя - ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за договором поруки від 29 жовтня 2007 року, що випливають з договору фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року, у зв`язку із чим відповідна порука ОСОБА_1 вважається припиненою у порядку положень частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, порука за договором поруки від 29 жовтня 2007 року є припиненою також і в силу частини першої статті 559 ЦК України.

Щодо зустрічних позовних вимог, то ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що про наявність простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року він був повідомлений претензіями-вимогами від 10 серпня 2011 року № 1718, від 30 травня 2012 року № 419. ОСОБА_1 та ТОВ ЛК Універсальна посилалися на ту обставину, що чинними судовими рішеннями встановлено, що 16 червня 2012 року в односторонньому порядку було припинено договір фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року шляхом направлення претензії-вимоги від 30 травня 2012 року № 419, у тому числі і на адресу ОСОБА_1 Отже, строком виконання всіх зобов`язань за договором фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року є 16 червня 2012 року.

Отже, ОСОБА_1 мав законні підстави для вирішення питання про припинення договору поруки через півроку з моменту припинення договору фінансового лізингу, тобто з січня 2013 року. ОСОБА_1 звернувся до суду із такими вимогами у лютому 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ЛК Універсальна залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 травня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ ЛК Універсальна 16 червня 2012 року в односторонньому порядку було припинено договір фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року шляхом направлення боржнику претензії-вимоги від 30 травня 2012 року№ 419, за змістом якої кредитор повідомив боржника про необхідність сплатити борг до 15 червня 2012 року, встановивши для боржника новий строк виконання основного зобов`язання. Про наявність простроченої заборгованості за указаним договором фінансового лізингу ОСОБА_1 теж повідомлявся претензією-вимогою від 30 травня 2012 року № 419 (а. с. 214 т. 1).

Отже, відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 припинилась після спливу шестимісячного строку, який слід обраховувати з 16 червня 2012 року, тобто з наступного дня після закінчення нового строку, встановленого лізингодавцем для виконання боржником основного зобов`язання внаслідок припинення в односторонньому порядку договору фінансового лізингу, виконання зобов`язань за яким було забезпечено порукою суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент звернення у грудні 2014 року ТОВ ЛК Універсальна до суду із указаним позовом з вимогою до поручителя ОСОБА_1 порука останнього припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

У зв`язку із тим, що внаслідок припинення поруки ОСОБА_1 , у ТОВ ЛК Універсальна відсутні правові підстави для стягнення з останнього заборгованості за основним зобов`язанням, тому суд першої інстанції правильно відмовив ТОВ ЛК Універсальна у задоволенні його позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ ЛК Універсальна , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що заявник не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення ТОВ ЛК Універсальна до суду із позовом до ОСОБА_1 , порука відповідача за договором поруки від 29 жовтня 2007 року припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки судами не враховано тієї обставини, що ТОВ ЛК Універсальна 15 червня 2012 року зверталось до господарського суду з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за вказаним вище договором фінансового лізингу і остаточним судовим рішенням за наслідками розгляду цього позову була постанова Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року, однак, до 11 вересня 2014 року була чинною постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року, відповідно до якої було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ЛК Універсальна 1 500 000 грн, а тому саме від дня прийняття постанови Вищого господарського суду України слід обраховувати шестимісячний строк для звернення до суду з вимогою до поручителя у порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності припинена 07 серпня 2014 року. З указаним позовом товариство звернулось до суду 09 грудня 2014 року, тобто у межах 6 місяців з моменту встановлення остаточного розміру заборгованості ТОВ Бетоль , згідно постанови Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року та у межах 6 місяців з моменту виникнення необхідності таможливості захисту порушеного інтересу ТОВ ЛК Універсальна .

Крім того, зазначало, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду із зустрічним позовом про припинення поруки у лютому 2015 року, який об`єднано в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду лише 13 березня 2017 року, пропустив позовну давність, а тому суд повинен був застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні зустрічного позову на цій підставі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Галицького районного суду м. Львова зазначену цивільну справу.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому заявник посилався на те, що він не погоджується із наведеними у ній доводами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначав, що порука за договором поруки від 29 жовтня 2007 року є припиненою відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України. Його зустрічні вимоги про визнання поруки припиненою є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 жовтня 2007 року між ТОВ ЛК Універсальна (лізингодавець) та ТОВ Бетоль (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язався придбати на замовлення лізингоодержувача майно - комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення, вказане у лізинговій заявці та специфікації (додаток № 1 до цього договору) та передати його лізингоодержувачу, який зобов`язався прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 43 місяці з дати підписання обома сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу в цілому.

Вартість предмета лізингу на дату укладення договору становила 5 000 000 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за указаним договором фінансового лізингу 29 жовтня 2007 року між ТОВ ЛК Універсальна та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ Бетоль зобов`язань.

У пунктах 2, 3 указаного договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором з врахуванням обмеження розміру відповідальності поручителя - у розмірі, не більше 1 500 000 грн.

У пункті 4 указаного договору поруки визначено, що кредитор має право пред`явити вимогу поручителю у випадку прострочення боржником виконання грошових зобов`язань згідно договору фінансового лізингу більше 60 днів в порядку, визначеномуцим договором, з дотриманням черговості, а саме: в першу чергу, кредитор звертає стягнення на майнові права поручителя за ліцензійним договором № 01/02М про використання корисної моделі від 10 квітня 2006 року, укладеного між поручителем та колективним підприємством Хмельницький комбінат будівельних матеріалів шляхом набрання чинності та застосування договору відступлення права вимоги від 29 жовтня 2007 року № 01/10/07-Б, укладеного між кредитором та поручителем і суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 ; в другу чергу, кредитор вилучає та продає предмет лізингу за договором фінансового лізингу, якщо за рахунок платежів по ліцензійному договору прострочена заборгованість боржника не буде погашена повністю, або ліцензійний договір втратить чинність, буде зупинено, тощо або за ліцензійним договором поручителю не будуть нараховані платежі; в третю чергу, кредитор пред`являє поручителю вимогу в розмірі 1/3 непогашеної суми простроченої заборгованості, якщо заборгованість боржника не буде погашена за рахунок продажу предмета лізингу.

До договору фінансового лізингу вносились зміни, які оформлялись додатковими угодами, укладення яких погоджувалось з поручителями.

Зокрема, 20 січня 2011 року між ТОВ ЛК Універсальна та ТОВ Бетоль було укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року, відповідно до якої збільшено термін лізингу - до кінця грудня 2013 року, та внесено зміни до графіка лізингових платежів та викладено його у новій редакції.

У зв`язку з порушенням ТОВ Бетоль графіка сплати лізингових платежів, ТОВ ЛК Універсальна 30 травня 2012 року направила претензію-вимогу № 419 про сплату ТОВ Бетоль прострочених лізингових платежів до 15 червня 2012 року та зазначила про відмову з 16 червня 2012 року від договору фінансового лізингу і що з 16 червня 2012 року вказаний договір вважається припинений, а предмет лізингу підлягає поверненню (а. с. 214 т. 1).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2012 року зобов`язано ТОВ Бетоль (лізингоодержувача) повернути ТОВ ЛК Універсальна (лізингодавцю) предмет договору фінансового лізингу - комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення, відповідно до специфікації до договору фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року із змінами, внесеними додатковою угодою від 20 квітня 2009 року.

Відповідно до постанови ВП № 34197262 від 06 червня 2012 року відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції вказане судове рішення виконане - ТОВ ЛК Універсальна повернуто предмет лізингу.

06 грудня 2012 року між ТОВ ЛК Універсальна та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРТА-ІФ було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого покупець зобов`язався оплатити та прийняти на умовах цього договору, а продавець зобов`язався передати комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення, згідно специфікації товару, загальною вартістю товару - 445 320 грн, у тому числі податок на додану вартість - 74 220 грн. (а. с. 129-130 т. 1).

На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу сторонами було складено акт прийому-передачі комплекту обладнання, що є предметом договору (а. с.131 т.1).

15 червня 2012 року ТОВ ЛК Універсальна звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Бетоль , суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за прострочення по лізингових платежах, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних (справа № 5015/2466/12) (а. с. 64-65 т. 1),

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року вказаний позов ТОВ ЛК Універсальна задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ Бетоль (боржника) та ТОВ Торговий дім Бетоль (поручителя) на користь ТОВ ЛК Універсальна 4 872 037 грн 22 коп. - прострочених лізингових платежів (у тому числі, 2 838 554 грн 16 коп. - відшкодування вартості предмета лізингу; 495 300 грн 82 коп. - компенсація процентів за кредитом; 1 402 022 грн 32 коп. - винагорода лізингодавця; 43 719 грн 94 коп. - інші витрати лізингодавця; 92 440 грн - додаткові лізингові платежі); 358 299 грн 62 коп. - пені; 98 тис. грн 96 коп. - інфляційних втрат; 202 978 грн 02 коп. - 3 % річних та 46 218 грн 64 коп. судового збору (а. с. 39-57 т. 1).

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 673 499 грн 82 коп. та солідарного стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1 500 000 грн відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні пред`явлених ТОВ ЛК Універсальна до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 вимог, господарський суд виходив із того, що з кожним із відповідачів укладено окремі договори поруки, а тому вони не несуть солідарної відповідальності, оскільки відсутня їхня спільна порука.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року в частині відмовлених позовних вимог і ухвалено в цій частині нове, яким стягнуто солідарно з ТОВ Бетоль на користь ТОВ ЛК Універсальна 312 757 грн 25 коп. пені та судовий збір, стягнуто солідарно з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 і ТОВ Бетоль прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000 грн та судовий збір, стягнуто солідарно з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 . і ТОВ Бетоль прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000 грн та судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року скасовано повністю, а рішення господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року скасовано лише в частині солідарного стягнення з ТОВ Бетоль та ТОВ Торговий дім Бетоль на користь ТОВ ЛК Універсальна 2 838 554 грн 16 коп. - відшкодування вартості предмета лізингу, і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено ТОВ ЛК Універсальна у позові про солідарне стягнення з ТОВ Бетоль та ТОВ Торговий дім Бетоль 2 838 554 грн 16 коп. - відшкодування вартості предмета лізингу (а.с. 58-63 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній вище частині, Вищий господарський суд України виходив із того, що з 16 червня 2012 року договір фінансового лізингу є припиненим внаслідок його розірвання з ініціативи лізингодавця.

В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 27 березня 2013 року залишено без змін.

Вищий господарський суд України погодився із висновком суду першої інстанції про те, що поручителі суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 та суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 не несуть солідарної відповідальності перед лізингодавцем, оскільки відсутня їхня спільна порука.

Отже, вказаним вище рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ ЛК Універсальна 16 червня 2012 року в односторонньому порядку було припинено договір фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року шляхом направлення боржнику претензії-вимоги від 30 травня 2012 року № 419, за змістом якої кредитор повідомив боржника про необхідність сплатити борг до 15 червня 2012 року, встановивши для боржника новий строк виконання основного зобов`язання.

Про наявність простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу від 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 теж повідомлявся претензією-вимогою від 30 травня 2012 року № 419 (а.с. 214 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ТОВ ЛК Універсальна задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного (лізингового) договору, на вимогу повернення грошових коштів у зв`язку із порушенням його виконання.

За змістом статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з частинами першою - другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року № 5 роз`яснено, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно із якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2015 року у справі № 927/866/15 про визнання банкрутом ТОВ Бетоль було, зокрема, ліквідовано ТОВ Бетоль та припинено провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ ЛК Універсальна та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що товариством пропущено встановлений законом строк звернення для пред`явлення вимоги до поручителя - ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за договором поруки від 29 жовтня 2007 року, у зв`язку із чим відповідна порука ОСОБА_1 вважається припиненою відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, порука за договором поруки від 29 жовтня 2007 року є припиненою також і в силу частини першої статті 559 ЦК України. ОСОБА_1 мав законні підстави для вирішення питання про припинення договору поруки через півроку з моменту припинення договору фінансового лізингу, тобто з січня 2013 року. ОСОБА_1 звернувся до суду із такими вимогами у лютому 2015 року, тобто в межах позовної давності.

ТОВ ЛК Універсальна (як кредитор) вправі було пред`явити вимогу до відповідача (як поручителя) в межах строку дії поруки, в саме - протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (16 червня 2012 року), тобто до 16 грудня 2012 року. Позов до поручителя (відповідача) було подано лише у грудні 2014 року.

Аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 456/232/15-ц, провадження № 61-19056св18.

Посилання ТОВ ЛК Універсальна на ту обставину, що у зв`язку з пред`явленням у встановленому законом порядку позову 15 червня 2012 року до Господарського суду Львівської області у справі № 5015/2466/12 порука не припинилась є помилковим та таким, що суперечить нормам матеріального права, якою врегульовано відносини поруки.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що перебіг шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для дії поруки, слід обраховувати з дня прийняття Вищим господарським судом України у вказаній вище справі постанови від 11 вересня 2014 року, оскільки встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк для дії поруки є преклюзивним, а тому він не переривається, так як позовна давність, і не може бути продовжений чи поновлений судом.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення поруки після спливу позовної давності є безпідставними і не мають правового значення для вирішення позову ТОВ ЛК Універсальна , оскільки для встановлення факту припинення поруки поручителю не обов`язково звертатись із такою вимогою до суду.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Універсальна залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович