Рішення

від 01.11.2019 по справі 826/19774/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року № 826/19774/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

15.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібні-Технології (ТОВ Хлібні-Технології ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404.

Правова позиція позивача зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Хлібні-Технології вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Намбер Ван Україна за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 та з ТОВ Мізон Трейд за період з 01.02.2016 по 31.03.2016. Позивач зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 є протиправним та підлягає скасуванню. Вказав, що господарські операції із ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд є реальними, підтверджені належними первинними документами, а доводи відповідача ґрунтуються виключно на виявлених в ході розслідування окремих кримінальних проваджень правопорушеннях вказаних контрагентів позивача, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності є безпідставним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 відкрито провадження у справі.

01.02.2017 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зміну найменування товариства на ТОВ Бізнес Форвард Ліга з додатками.

Відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Хлібні-Технології посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд . Зауважив, що окрім негативної інформації про вказаних контрагентів позивача, отриманої із матеріалів кримінального провадження, про відсутність фактично здійснення господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд свідчить також відсутність: документів, що засвідчують якість товару, та документів, що засвідчують прийняття товарів на склад ТОВ Хлібні-Технології ; факту законного введення в обіг товарів, які постачались позивачу.

Також відповідач зазначив, що окремі первинні документи не містять даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції, надані позивачем сертифікати якості видані неналежною особою, у товарно-транспортних накладних не зазначено пункти завантаження і розвантаження продукції.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представники сторін письмово викладені позиції підтримали та просили їх задовольнити.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 03.08.2016 по 09.08.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Хлібні-Технології (код 39716487) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Намбер Ван Україна (код 39729475) за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 та з ТОВ Мізон Трейд (код 39724037) за період з 01.02.2016 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ Хлібні-Технології вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 849 714 грн, у тому числі за грудень 2015 року у сумі 262 214 грн, лютий 2016 року у сумі 294 100 грн, березень 2016 року у сумі 293 400 гривень.

29.08.2016 ТОВ Хлібні-Технології подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487. Однак, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 08.09.2016 №20014/10/26-15-14-04-03 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

13.09.2016 на підставі висновків акту перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0017011404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Хлібні-Технології з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 062 142,5 грн, з яких 849 714 грн - за податковим зобов`язанням, 212 428,5 грн - за штрафними санкціями.

ТОВ Хлібні-Технології оскаржило податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, за результатом розгляду скарги позивача ДФС України прийняла рішення від 18.11.2016 №24867/6/99-99-11-07-02-28, яким залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 - без змін.

Позивач не погоджується із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 та вважає вказане рішення протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, входить з того, що викладені в акті перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487 висновки податкового органу щодо заниження ТОВ Хлібні-Технології податкових зобов`язань з податку на додану вартість ґрунтуються на позиції відповідача, що в ході перевірки не підтверджено факт реалізації товарів від контрагентів ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд на адресу ТОВ Хлібні-Технології , що свідчить про те, що правочини між ТОВ Хлібні-Технології та контрагентами ТОВ Намбер Ван Україна , ТОВ Мізон Трейд здійснені без мети настання реальних наслідків. Відповідач вважає, що позивачем та вказаними товариствами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру.

Судом встановлено, що в період який охопила перевірки ТОВ Хлібні-Технології перебувало в господарських правовідносинах із ТОВ Намбер Ван Україна згідно договору поставки від 01.12.2015 №0112/15.

За умовами договору поставки від 01.12.2015 №0112/15 ТОВ Намбер Ван Україна (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим Договором, передавати у власність ТОВ Хлібні-Технології (Покупець) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до пункту другого Договору, найменування товару: клейковина, пробайк (харчова добавка), борошно; одиниця виміру кількості товару: кг.; загальна кількість товару: згідно заявки та за рахунком-фактурою; гарантійний строк придатності та зберігання - з моменту виготовлення (отримання товару покупцем/експлуатації) становить 6 міс.

На виконання договору поставки від 01.12.2015 №0112/15 ТОВ Намбер Ван Україна поставило ТОВ Хлібні-Технології , а позивач оплатив ТОВ Намбер Ван Україна , товар (клейковина, пробайк (харчова добавка)) на загальну суму 1 573 284 грн (в тому числі ПДВ - 262 214 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- сертифікатами якості (т. 1 а.с. 39, 40);

- видатковими накладними (т. 1 а.с. 75, 77, 80, 82, 85, 87, 90);

- рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 76, 78, 81, 83, 86, 88, 91);

- товарно транспортними-накладними (т. 1 а.с. 79, 84, 89, 92);

- актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000010, який підтверджує надання послуг з перевезення товару;

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 106-109);

- аналізом рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 110-125);

- довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162).

Також згідно акту перевірки, до перевірки надано платіжні доручення про оплату позивачем товарів поставлених ТОВ Намбер Ван Україна на загальну суму 1 573 284 грн.

За результатами вказаних операцій ТОВ Намбер Ван Україна виписано для ТОВ Хлібні-Технології податкові накладні на загальну суму 1 573 284 грн, в тому числі ПДВ в сумі 262 214 грн. Вказану суму ПДВ позивач включав до податкової звітності з ПДВ за відповідні податкові періоди.

01.02.2016 ТОВ Хлібні-Технології укладено із ТОВ Мізон Трейд договір поставки №0216-1 за умовами якого ТОВ Мізон Трейд (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим Договором, передавати у власність ТОВ Хлібні-Технології (Покупець) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до пункту другого Договору, найменування товару: клейковина, пробайк (харчова добавка), борошно; одиниця виміру кількості товару: кг.; загальна кількість товару: згідно заявки та за рахунком-фактурою; гарантійний строк придатності та зберігання - з моменту виготовлення (отримання товару покупцем/експлуатації) становить 6 міс.

На виконання договору поставки від 01.02.2016 №0112/15 ТОВ Мізон Трейд поставило ТОВ Хлібні-Технології , а позивач оплатив ТОВ Мізон Трейд , товар (клейковина, пробайк (харчова добавка)) на загальну суму 3 525 000 грн (в тому числі ПДВ - 587 500 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- сертифікатами якості (т. 1 а.с. 41-44);

- видатковими накладними (т. 1 а.с. 45, 47, 50, 52, 55, 57, 60, 62, 65, 67, 70, 72);

- рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 46, 48, 51, 53, 56, 58, 61, 63, 66, 68, 71, 73);

- товарно транспортними-накладними (т. 1 а.с. 49, 54, 59, 64, 69, 74);

- актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000010, який підтверджує надання послуг з перевезення товару;

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 106-109);

- аналізом рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 110-125);

- довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162).

Також згідно акту перевірки, до перевірки надано платіжні доручення про оплату позивачем товарів поставлених ТОВ Мізон Трейд на загальну суму 3 525 000 грн.

За результатами вказаних операцій ТОВ Мізон Трейд виписано для ТОВ Хлібні-Технології податкові накладні на загальну суму 3 525 000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 587 500 грн. Вказану суму ПДВ позивач включав до податкової звітності з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Придбані у ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд використані у господарській діяльності ТОВ Хлібні-Технології з виробництва хлібобулочних виробів, що підтверджується: довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162), договором поставки хлібобулочних виробів №1 від 01.06.2015 та специфікацією (т. 1 а.с. 163-166), договором поставки №4600039615 від 01.06.2015 (т. 1 а.с. 167-174), договором поставки №4600040471 від 19.02.2016 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 175-183), договором поставки №4600039616 від 01.05.2015 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 184-192), договором поставки №4600040470 від 19.02.2016 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 193-200), договором про надання послуг зі стимулювання збуту товару від 19.02.2016 (т. 1 а.с. 201), договором поставки №1101 від 07.05.2015 з додатковими угодами та додатками до нього (т. 1 а.с. 202-212), договором поставки №П5477 від 30.04.2015 (т. 1 а.с. 213-221).

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд відповідач вказує на:

1) відсутність у ланцюгу постачання ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд товарів придбаних за ринковими цінами, які вподальшому постачались позивачу;

2) наявність негативної інформації про ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд отриманої із ухвали Святошинського районного суду в місті Києві від 30.03.2016 у справі №757/14328/16-к (щодо ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15.04.2016 у справі №265/2107/16-к (щодо ТОВ Ерлайф - контрагента ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 у справі №554/3072/16-к (щодо ТОВ Мізон Трейд );

3) відсутність документів, що засвідчують якість товару, та документів, що засвідчують прийняття товарів на склад ТОВ Хлібні-Технології ;

4) відсутність у окремих первинних документах даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції, а також пунктів завантаження і розвантаження продукції у товарно-транспортних накладних;

5) співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, в ході здійснення контрольно-перевірочних заходів по ТОВ Намбер Ван Україна здійснено вихід на податкову адресу за результатом якого не встановлено місцезнаходження ТОВ Намбер Ван Україна та його посадових осіб.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд .

Посилання відповідача на відсутність документів, які посвідчують якість поставлених ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд товарів суд не вважає такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій чи неправомірність формування позивачем податкової звітності за результатом господарських відносин із ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд .

Відповідно до статті 1 Закону України Про підтвердження відповідності (чинного на час здійснення господарських операцій між ТОВ Хлібні-Технології та ТОВ Намбер Ван Україна , ТОВ Мізон Трейд ) сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно статті 2 Закону України Про підтвердження відповідності цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу вимогам, встановленим законодавством України, і поширюється на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності і видів діяльності, на органи з сертифікації, випробувальні лабораторії, а також відповідні державні органи.

Суд зауважує, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Тобто, самі по собі сертифікати якості не є первинними документами в розумінні Закону №996-XIV та ПК України, не приймають участі у формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак і не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зважає на те, що в матеріалах справи наявні копії сертифікатів якості на продукцію, яка поставлялась позивачу ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд . Дані сертифікати позивач додавав до заперечень на акт перевірки.

Щодо доводів відповідача про відсутність документів, що засвідчують прийняття товарів на склад ТОВ Хлібні-Технології та відсутність у товарно-транспортних накладних пунктів завантаження і розвантаження продукції, суд зазначає наступне.

Як пояснив позивач, господарська діяльність ТОВ Хлібні-Технології організована таким чином, що виробництво і бізнес-процеси знаходяться в одному приміщенні, сировину від ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд приймав безпосередньо директор ТОВ Хлібні-Технології , від якого відповідно не вимагається надання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Водночас, відповідач не спростував дані доводи позивача.

Враховуючи фактичну наявність поставленої позивачу продукції та доведеність її у господарській діяльності позивача, суд вважає, що позивачем доведено фактичний рух товарів від ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд .

До того ж, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а зазначив, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Суд враховує доводи відповідача про те, що у деяких первинних документах (видаткових накладних, рахунках-фактурах) не зазначено даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції.

Разом з цим, відповідач визнає, що вказані первинні документи підписані та скріплені печатками товариств.

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону №996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Зважаючи, що видаткові накладні та рахунки-фактури підписані та скріплені печатками товариств, надають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, які проведені згідно вказаних документів, суд не вважає, що вказані відповідачем недоліки в оформленні вказаних видаткових накладних та рахунку унеможливлюють віднесення вказаних документів до первинних документів в розумінні Закону №996-XIV.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд не існували.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними товариствами.

До того ж, суд зазначає, що судові рішення на які посилається відповідач (ухвала Святошинського районного суду в місті Києві від 30.03.2016 у справі №757/14328/16-к (щодо ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15.04.2016 у справі №265/2107/16-к (щодо ТОВ Ерлайф - контрагента ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 у справі №554/3072/16-к (щодо ТОВ Мізон Трейд )) не містять жодних даних щодо господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд .

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині порушення контрагентами позивача, а також контрагентами контрагентів позивача, положень законодавства, суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також суд зважає, що контролюючим органом не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення поставок товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Посилання відповідача на відсутність придбання за ринковими цінами ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд товарів, які поставлено на користь позивача, а також отримання вказаними контрагентами позивача від постачальників товарів широкої номенклатури, які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку не можуть слугувати доказом нереальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, адже позивач не зобов`язаний перевіряти наявність у ланцюгу постачання контрагента наявності факту придбання окремих товарів чи наявність законних підстав набуття контрагентом прав на предмет поставки.

При цьому, відповідачем також не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частина друга статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейського суду з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №155 від 05.12.2016 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 15 932,14 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.09.2016 №0017011404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 932,14 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні чотирнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга (місцезнаходження юридичної особи: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24, офіс 63; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39716487).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак