Постанова

від 30.10.2019 по справі 924/50/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Справа № 924/50/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніокс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 червня 2019 року в справі №924/50/15 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року (суддя - С.В. Гладій)

час та місце ухвалення: 21 червня 2019 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:11 год; повний текст ухвали складено 24 червня 2019 року

за позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніокс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

Третя особа 1: Олешинська сільська рада об`єднаної територіальної громади с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області;

Третя особа 2: Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області;

Третя особа 3: Хмельницька районна державна адміністрація

про стягнення 538 060 грн.

за участю представників сторін:

від Прокурора - Білера І.В.;

від Позивача - Сторчан Н.П.;

від Відповідача - не з`явився;

від Третьої особи 1 - не з`явився;

від Третьої особи 2 - Єгорова О.С.; Кондратюк В.В.;

від Третьої особи 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурора Хмельницької області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Деніокс (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 560 458 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

В обгрунтування позовної заяви Прокурор посилався на те, що Прокуратурою встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, у приватній власності Відповідача знаходяться земельні ділянки, загальною площею 6,5443 га за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради Хмельницького району. Згідно розпорядження першого заступника голови Хмельницької РДА від 18 грудня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в порядку зміни цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення (рілля) до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони і іншого призначення. Прокуратура звертає увагу суду на статті 156 та 207 Земельного кодексу України у відповідності до яких власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіянні внаслідок вилучення сільськогосподарських угідь для потреб не пов`язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом. При зміні цільового призначення вказаних земель проведено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва згідно Порядку визначення втрат, які відповідно до розрахункової відомості становлять 569058 грн. та підлягають зарахуванню до відповідного бюджету. Однак, як вказує Прокурор, в порушення вказаних норм, Відповідачем із загальної суми втрат сплачено лише 8600 грн, у зв`язку із чим заборгованість становить 560458 грн.

При цьому Прокурор в позовній заяві зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель з 26 жовтня 2014 року повноваження щодо пред`явлення позовів про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва належить Позивачу, проте на даний час вказаний орган контролю до суду не пред`являв позови вказаної категорії, у зв`язку із відсутністю належного фінансування, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24 квітня 2019 року заяви Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Прокурора, Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області про заміну сторони по справі його правонаступником задоволено.

Замінено Державну інспекцію сільського господарства в Хмельницькій області на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Олешинську сільську раду Хмельницького району на Олешинську сільську раду об`єднаної територіальної громади та Державну фінансову інспекцію в Хмельницькій області на Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

Виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у зв`язку з ліквідацією - управління Держземагенства в Хмельницькому районі.

Згідно ухвали місцевого господарського суду від 11 червня 2019 року заяву Прокурора про уточнення позовних вимог по справі прийнято, у зв`язку із чим предметом спору у справі №924/50/15 є стягнення з Відповідача до бюджету втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 538060 грн на рахунок зазначений в заяві.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року в справі №924/50/15 позов Прокурора в особі Позивача задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 538060 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року було покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 761 грн 20 коп..

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що встановлені судом обставини, зокрема щодо встановлення згідно з розпорядженням уповноваженого органу двомісячного строку для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд заводу з переробки твердих побутових відходів з метою обслуговування жителів територіальної громади району), часткового виконання Відповідачем такого зобов`язання з відшкодування сільськогосподарських втрат (сплачено лише 8600 грн), а також з огляду на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в справі №822/619/15, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення 538060 грн шляхом їх зарахування до бюджету, згідно з положеннями статті 209 Земельного кодексу України і положеннями Бюджетного кодексу України.

Місцевий господарський суд зауважив, що враховуючи, що в порушення імперативних законодавчих норм, Відповідачем втрати сільськогосподарського виробництва до теперішнього часу не відшкодовані, що фактично призводить до неотримання коштів бюджетом Олешинської сільської ради об`єднаної територіальної громади, а також з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прийшов до висновку про доведеність Прокурором у цьому випадку наявності підстав для представництва.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким позов Прокурора залишити без розгляду (том 2, а.с. 109-108).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про наявність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави та в порушення наведених норм матеріального та процесуального права не залишив позовну заяву прокурора без розгляду.

Окрім того, апелянт зауважив, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки здійснювалася без її вилучення (викупу) у власника, а тому на його переконання Прокурором не доведено факт правомірності зобов`язання Відповідача сплачувати сільськогосподарські втрати згідно зміни цільового використання земельної ділянки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача в справі № 924/50/15 та запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача.

Прокурором на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду було направлено відзив, в котрому Прокурор просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У даному відзиві Прокурор обгрунтував підставність звернення саме ним до суду з даним позовом, зазначивши, що Позивачем вживалися усі передбачені законом заходи, проводилася перевірка, нараховувалися втрати, однак за відсутності необхідних коштів не було подано позов.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року було призначено справу № 924/50/15 до розгляду на 22 жовтня 2019 року на 14:30 год.

Позивачем до апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 149-152), в котрому він заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зауважив, що незалежно від того чи вилучалися земельні ділянки у користувача чи перебували у його власності у разі зміни їх цільового призначення та прийняття про це відповідного рішення, товариство має заплати втрати пов`язані із такою зміною категорії земель.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2019 року було задоволено клопотання Позивача та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 23 жовтня 2019 року об 14:30 год.

Розпорядженням керівника апарату від 23 жовтня 2019 року за № 01-04/987 було призначено заміну суді-члена колегії у даній справі на підставі службової записки головуючого судді.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року було прийнято справу № 924/50/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Василишина А.Р., судді Бучинської Г.Б., судді Філіпової Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року було відкладено розгляд справи на 30 жовтня 2019 року об 16:00 год, в зв`язку із клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи.

Водночас, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 30 жовтня 2019 року знову надійшло від Відповідача клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із ознайомленням та підготовкою правової позиції по даній справі представником Відповідача.

Суд констатує, що у відповідності до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які визнані судом поважними.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин.

Розглянувши дане клопотання, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що розгляд справи за відсутності Відповідача, не порушить принципу змагальності сторін. При цьому, апеляційний господарський суд бере до уваги і той факт, що Відповідачем неодноразово подавалося клопотання про відкладення розгляду справи (в суду з огляду на пункт 2 частини 2 статті 202 ГПК України є всі підстави для розгляду апеляційної скарги без представника Відповідача), та що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Відповідача, в котрій він вже надав свої доводи та заперечення щодо рішення суду, а також зважаючи на закінчення двохмісячного строку розгляду даної апеляційної скарги, що унеможливлює відкладення колегією розгляду справи на іншу дату, без порушення строку розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 30 жовтня 2019 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представники Третьої особи 3 заперечили проти доводів апеляційної скарги Відповідача, та Просили залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволенні. Зазначили, що Відповідачем частково було сплачено суму сільськогосподарських втрат, що свідчить про його згоду із самим же фактом нарахування таких втрат.

В судовому засіданні від 30 жовтня 2019 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, Прокурор заперечив доводи, наведених в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення залити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши представників Третьої особи 3, Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного, 1 серпня 2013 року директор Відповідача звернувся із заявою до Третьої особи 3, згідно якої просив надати дозвіл на виготовлення детального плану щодо зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для будівництва заводу закритого типу по переробці сміття на території Олешинської сільської ради.

Розпорядженням Третьої особи 3 за №546/2013-р від 11 листопада 2013 року затверджено детальний план території Відповідача за межами населеного пункту с. Олешин на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та вказано наступне: вважати вищезазначений детальний план підставою зміни цільового призначення земель із земель сільськогосподарського призначення та сплати визначених втрат сільськогосподарського виробництва протягом 6 місяців з дати прийняття розпорядження (том 1, а.с. 20).

18 грудня 2013 року Третя особа 3 прийняла розпорядженням № 642/2013-р (том 1, а.с. 22) яким:

·ззатвердила Відповідачу проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 6,5443 га, в тому числі земельних ділянок: площею 0,50 га, кадастровий номер 6825085100:01:0046:0179; площею 0,28 га, кадастровий номер 6825085100:004:0178; площею 0,84 га, кадастровий номер 6825085100:01:0177; площею 0,51 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0178; площею 0,84 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0174; площею 0,78 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0173; площею 0,29 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0172; площею 0,59 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0170; площею 0,30 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0186; площею 0,10 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0185; площею 0,10 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0184; площею 0,20 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0183; площею 0,10 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0171; площею 0,20 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0182; площею 0,37 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0181; площею 0,81 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0180; площею 0,18 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0176; площею 0,40 га, кадастровий номер 6825085100:01:004:0175; в порядку зміни цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення (рілля) до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд заводу з переробки твердих побутових відходів з метою обслуговування жителів територіальної громади району), що знаходяться за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради;

· змінила цільове призначення земельних ділянок загальною площею 6,5443 га, що належать Відповідачу на праві власності згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 309796, ЯЕ № 309794, ЯЕ № 309795, ЯЕ № 309791, ЯЕ №309790, ЯЕ № 309789, ЯЕ № 309787, ЯЕ № 309807, ЯЕ № 309803, ЯЕ № 309802, ЯЕ №309801, ЯЕ № 309788, ЯЕ № 309800, ЯЕ № 309799 , ЯЕ № 309798, ЯЕ № 309793, ЯЕ №309792 та зарахувала їх до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

· зобов`язала Відповідача у двомісячний термін з дня прийняття розпорядження провести відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 569 058 грн.

Згідно розрахункової відомості визначення суми відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки Відповідачу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд заводу з переробки твердих побутових відходів з метою обслуговування жителів територіальної громади району на території Олешинської сільської ради, загальна сума втрат сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці складає 569058 грн (том 1, а.с. 23).

Квитанцією від 7 березня 2014 року та платіжним дорученням № 35 від 18 лютого 2014 року Відповідач сплатив на користь Третьої особи 1 втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 8600 грн (том 1, а.с. 72-73).

8 вересня 2014 року державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області проведено зустрічну звірку за результатами якої складено довідку №22-08-08/413-з та встановлено, що за період з 18 грудня 2013 року та станом на 8 вересня 2014 року Відповідачем проведено перерахування коштів відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 8600 грн. Звіркою встановлено, що станом на 8 вересня 2014 року Відповідачем не проведено відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню у сумі 560 458 грн. Окрім того звіркою встановлено, що станом на 30 червня 2014 року за даними бухгалтерського обліку та фінансового звіту Відповідача кредиторську заборгованість з відшкодування втрат місцевим бюджетам області у сумі 560458 грн не відображено (том 1, а.с. 27-32).

Листом №02-21/0058 від 12 січня 2015 року Головне управління державної казначейської служби у Хмельницькій області повідомило Прокурора, що для відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва Третій особі 1 відкрито рахунок.

12 січня 2015 року Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області повідомила Прокурора про відсутність коштів для подання позову щодо стягнення з Відповідача коштів - втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 560458 грн та необхідність вжиття прокуратурою заходів реагування (том 1, а.с. 31-32).

Крім того, матеріали справи містять державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825085100:01:004:0185 та 6825085100:01:004:0186, що видані Відповідачу 15 лютого 2008 року, а також витяги з Державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки, кадастрові плани земельних ділянок (том 1, а.с. 95-104).

24 лютого 2015 року Відповідач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування в частині розпорядження Третьої особи 3 за №642/2013-р від 18 грудня 2013 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в справі №822/619/15, залишено без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, яким адміністративний позов задоволено частково. Зокрема - визнано протиправним та скасовано розпорядження Третьої особи 3 за № 642/13-р від 18 грудня 2013 року: пункт 1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок площею 0,30 га кадастровий номер 6825085100:01:004:0186 та площею 0,10 га кадастровий номер 6825085100:01:004:0185; пункту 2 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок, що належать Відповідачу на праві власності згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 309807 і серії ЯЕ № 309803; пункту 3 в частині зобов`язання Відповідача здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 22398 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Враховуючи, що Відповідач не сплатив 538060 грн втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки, Прокурор (з врахуванням суми 22 398 грн та заяви про зменшення позовних вимог) в інтересах держави в особі Третьої особи 2 звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення з Відповідача.

Колегія суддів з огляду на подання даного позову Прокурора, в розрізі із запереченнями Відповідача, наведених в апеляційній скарзі, щодо відсутності правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави, та щодо залишення позовної заяви без розгляду в даній справі, зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернення до суду обґрунтоване спричиненням втрат бюджету, неможливістю належного фінансування витрат на розвиток інфраструктури, спричиненням шкоди економічним інтересам місцевої громади і порушенням прав громадян міста, які захищає та гарантує держава.

У контексті правовідносин у цій справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на зазначене участь Прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

З наведеного слідує, що Прокурор може представляти інтереси держави в суді, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор акцентує увагу на тому, що в даному випадку звернення Прокурора спрямоване не інакше як на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання зміни цільового призначення та незаконного вибуття лісових земель з державної власності, що, з огляду на значимість цього питання і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства, становить суспільний інтерес.

Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а також вимоги законодавства щодо необхідності обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №924/1237/17, від 16 жовтня 2018 року в справі №916/1538/16, від 4 жовтня 2018 року в справі №911/2740/17, від 10 жовтня 2018 року в справі №925/68/18.

Відтак, ухвалою суду місцевого господарського суду від 16 січня 2019 року про відкриття провадження у справі, місцевим господарським судом в першу чергу було підтверджено підстави представництва Прокурора інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Позивача за позовною заявою № 103-1-15 від 14 січня 2015 року, прийнято відповідну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 10 год 00 хв. 21 червня 2019 року (том 2, а.с. 27-28).

Саме тому, у разі відкриття провадження по справі та здійснення її розгляду, заслуховування правової позиції сторін щодо предмету та підстав позовної заяви суд за результатами розгляду справи в разі встановлення відсутності порушеного права на захист котрого звернулася сторона із даним позовом мав би відмовити в задоволенні позовних вимог, а не залишати позов без розгляду з огляду на не підтвердження Прокурором правових підстав для представництва інтересів держави (як про це зазначає Відповідач 1 в поданій ним апеляційній скарзі та відзивах на позовну заяву).

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу, що системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Господарського процесуального кодексу України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання цієї статті обґрунтуванням Прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання Прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень Позивача, здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Дана правова позиція наведена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі 587/430/16-ц.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представництво в суді інтересів держави в особі Позивача може здійснюватися прокурором генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді.

Суд ще раз наголошує, що листом від 21 січня 2015 року за № 9-37 Позивач повідомив Прокурора про виявлені факти порушення земельного законодавства із проханням звернутися до суду з даним позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та акцентував увагу, що у Позивача відсутні кошти для сплати судового збору.

Водночас, неподання позову в зв`язку із відсутністю коштів для подачі позову на переконання колегії суду і є пасивною поведінкою Позивача, котра надає право Прокурору звертатися до суду з таким позовом.

Окрім того, правова позиція щодо представництва саме Прокурором інтересів держави в особі Позивача в даній категорії спорів (стягнення сільськогосподарських втрат) висвітлена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 925/295/18 (де до суду з позовом звернувся саме Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадатсру у Черкаській області про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва)

Дане вказує на те, що у суду відсутні законні підстави не лише залишити позовну заяву без розгляду (що описано вище в постанові з посиланням на правову позицію Верховного Суду), але й відсутні підстави для відмови Прокурору в позові з цих мотивів з огляду на необгрунтованість Прокурором звернення до суду від імені Позивача.

Відтак, Прокурор покликаючись на те, що у зв`язку з тим, що Відповідачі не виконали обов`язку зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва в повному обсязі, підставно звернувся в інтересах держави в особі Позивача до суду, за захистом порушеного на його думку інтересу держави (щодо отримання відповідними бюджетами суми коштів) з позовом до Відповідача про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги в частині заперечень щодо нарахування сільськогосподарських втрат, оскільки земельні ділянки в Відповідача не вилучалися, то колегія суддів зауважує наступне.

За змістом статтей 18, 19 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України: землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); сільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 Земельного кодексу України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 (землі фермерського господарства), 33 - 37 (земельні ділянки особистих фермерських господарств; землі для сінокосіння і випасання худоби; земельні ділянки для садівництва; земельні ділянки для городництва; право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю) цього Кодексу.

За змістом статті 207 Земельного кодексу України: втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 208 Земельного кодексу України, передбачено, що: від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об`єктів охорони здоров`я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об`єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об`єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об`єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об`єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

В силі дії статті 209 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України; кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Згідно із пунктами 1, 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1279), втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов`язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою, визначеною у Порядку і підлягають відшкодуванню юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, Третьою особою 3 було прийнято розпорядженням № 642/2013-р, яким затвержено Відповідачу проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 6,5443 га, в порядку зміни цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення (рілля) до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд заводу з переробки твердих побутових відходів з метою обслуговування жителів територіальної громади району), що знаходяться за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради. Також даним Розпорядженням було змінено цільове призначення земельних ділянок та зараховано їх до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також зобов`язано Відповідача у двомісячний термін з дня прийняття розпорядження провести відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 569 058 грн.

За змістом статті 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Як підтверджено матеріалами справи, Відповідач звернувся до суду із позовною заявою про скасування розпорядження Третьої особи 3 за № 642/2013 від 18 грудня 2013 року в частині (щодо віднесення двох земельних ділянок до земель міста).

Згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в справі №822/619/15 залишено без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано розпорядження Третьої особи 3 за № 642/13-р від 18 грудня 2013 року: пункт 1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок площею 0,30 га кадастровий номер 6825085100:01:004:0186 та площею 0,10 га кадастровий номер 6825085100:01:004:0185; пункту 2 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок, що належать Відповідачу на праві власності згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 309807 і серії ЯЕ № 30980; пункту 3 в частині зобов`язання Відповідача здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 22398 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Водночас, в дані постанові було зроблено висновок про правильність розпорядження іншими (окрім двох, які віднесенні до відання міста, а саме Хмельницької міської ради) земельними ділянками Третьою особою 3 щодо зміни їх цільового призначення та нарахування з огляду на перехід з однієї категорії земель до іншої сільськогосподарських втрат.

В силу дії частин 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Водночас, згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що для нарахування сільськогосподарських втрат важливе значення має саме зміна цільового призначення сільськогосподарської земельної ділянки, при цьому факт вилучення земельних ділянок чи перебування їх у приватній власності товариства не має значення для визначення та нарахування таких втрат, з огляду на визначення та закріплення на законодавчому рівні (а саме статті 207-208 Земельного кодексу України).

Дана правова позиція щодо нарахування та визначення сільськогосподарських втрат та їх незалежність від вилучення (викупу) земельних ділянок чи перебування їх у приватній власності, зазначена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 925/295/18.

Відтак, враховуючи положення чинного законодавства, встановлені обставини, зокрема щодо встановлення згідно з розпорядженням уповноваженого органу двомісячного строку для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва - внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд заводу з переробки твердих побутових відходів з метою обслуговування жителів територіальної громади району), в площинні часткового виконання Відповідачем такого зобов`язання з відшкодування сільськогосподарських втрат (сплачено 8600 грн.), а також з огляду на чинну постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в справі №822/619/15, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення 538060 грн. шляхом їх зарахування до бюджету, згідно з положеннями статті 209 Земельного кодексу України і положеннями Бюджетного кодексу України.

Дане рішення прийнято і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення.

Що ж стосується, вимог апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення Господарського суду Хмельницької області, котрим було розподілено судові витрати, то колегія суддів зауважує наступне.

У відповідності до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

В даній справі, судом з власної ініціативи було винесено Додаткове судове рішення в зв`язку із розподіленням судових витрат, та мав на це всі процесуальні права з огляду на вказану статтю та вказівкою про це в самому ж рішенні.

При цьому у відповідності до частини 4 статті 129 ГПК України, витрати пов`язанні з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.

У даній справі позов було задоволено, а тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати були покладені на Відповідача.

Саме тому, на переконання колегію суду розподілення таких витрат (покладено на Відповідача з огляду на задоволення позовних вимог) є законним та правомірним, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат.

Таким чином, підсумовуючи усе вищеописане, колегія суддів вважає посилання Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

З огляду на все вищевказане апеляційний господарський суд залишає без задоволення апеляційну скаргу Відповідача та залишає без змін оспорювані судове рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніокс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 червня 2019 року в справі №924/50/15 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 червня 2019 року в справі №924/50/15 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 924/50/15 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 4 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.