Постанова

від 31.10.2019 по справі 913/184/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. Справа № 913/184/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю прокурора - Алєкаєв Ю.В. (посвідчення №042342 від 29.03.2016),

та представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх.1480) на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.04.2019 (суддя Корнієнко В.В.) у справі №913/184/19

за позовом першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2 , смт. Станиця Луганська, Луганської області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, с.Нижня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області

до Фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича , м. Луганськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича про:

-розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008 б/н, який зареєстровано у Станично-Луганському районному окрузі, в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040842300190 від 09.06.2008, укладеного між Вільхівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області та фізичною особою-підприємцем Будюкіним Андрієм Миколайовичем;

-зобов`язання фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича повернути Військово-цивільній адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області земельну ділянку загальною площею 10,9092 га під штучним водосховищем, в тому числі під, водою 6,0032 га, ГТС-0,0306 га, під будівлями та спорудами (насосна станція) - 0,0114 га, піски - 4,8640 га, розташовану у с.Пшеничне Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, що передана згідно з договором оренди земельної ділянки від 27.05.2008 б/н, який зареєстровано у Станично-Луганському районному окрузі, в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040842300190 від 09.06.2008.

В позові прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки від 27.05.2008, а саме, не внесення орендної плати протягом трьох років та не здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.04.2019 року у справі №913/184/19 позовну заяву повернуто першому заступнику керівника Луганської місцевої прокуратури №2 на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що прокурор належним чином не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду. Як зазначив суд першої інстанції, спірний договір оренди земельної ділянки укладено строком до 2023 року, а тому необґрунтованими є твердження прокурора про те, що позивач незаконно позбавлений можливості розпоряджатись спірною земельною ділянкою. Також в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд вказав на те, що прокурором не обґрунтовано, як недоотримання коштів місцевим бюджетом (органом місцевого самоврядування) порушує інтереси держави.

Прокурор із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить цю ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Позивач та відповідач відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.

В судове засідання 31.10.2019 позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, позивач повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою №021482 від 21.10.2019 (а.с.143).

Відповідач в судове засідання 31.10.2019 також не з`явився.

Фізична особа-підприємець Будюкін А.М. (відповідач) зареєстрований у м.Луганськ.

Згідно листа начальника Поштампу - ЦПЗ №1 Харківської дирекції УДППЗ Укрпошта Гончарова Ю.Ф. від 23.07.2014 №7-14, з 22.07.2014 призупинено приймання та пересилання поштових відправлень в м.Луганськ.

За таких обставин, у Східного апеляційного господарського суду була відсутня можливість направлення відповідачу ухвали суду від 21.10.2019 (якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні), про що судом складено акт №13-35/419 від 21.10.2019 (а.с.145).

З метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, 21.10.2019 на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу Судова влада України у розділі Новини розміщено відповідне повідомлення із зазначенням дати, часу та місця проведення судового засідання у цій справі (а.с.144).

В матеріалах справи відсутні відомості про офіційну електронну адресу відповідача чи засоби зв`язку.

Отже, судом апеляційної інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі їх представників.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008, укладеного між Вільхівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області та фізичною особою -підприємцем Будюкіним А.М., а також зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Військово-цивільній адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області.

Вимога прокурора заявлена в інтересах держави в особі Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області.

Прокурор посилається на те, що вказаний орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах на підставі Указу Президента від 05.03.2015 №123/2015 Про утворення військово-цивільних адміністрацій та Закону України Про військово-цивільні адміністрації .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує обов`язки орендаря земельної ділянки, а саме, не сплачує орендну плату та не забезпечує використання землі за цільовим призначенням, що свідчить про порушення ним істотних умов договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008 та є підставою для розірвання цього договору на підставі ст.32 Закону України Про оренду землі , ст.651 Цивільного кодексу України, та, як наслідок, повернення земельної ділянки власнику.

При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає у тому, що позивач позбавлений можливості розпорядитись спірною земельною ділянкою, використовувати її або передати в оренду іншій особі, отримувати орендну плату, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель.

Крім того, як зазначає прокурор, місцевий бюджет недоотримує грошові кошти (орендну плату за земельну ділянку), що підриває матеріальну та фінансову основи місцевого самоврядування, якими згідно зі ст.124 Конституції України, є, в тому числі, доходи і кошти місцевих бюджетів.

Прокурор вказує на те, що незважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди, позивач до теперішнього часу не ініціював звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру , у випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, … в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ( Menchinskaya v. Russia) , заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень частин статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів враховує наступне.

У справі, що розглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва інтересів держави (суспільного інтересу) в суді з огляду на те, що орендар земельної ділянки- ФОП Будюкін А.М. не виконує умови договору оренди землі від 27.05.2008, а саме, систематично не вносить орендну плату протягом трьох років та не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням.

Вказані обставини, як зазначає прокурор, негативно впливають на дохідну частину бюджету, порушують економічні інтереси держави, оскільки ненадходження коштів до місцевого бюджету ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та позбавляє позивача можливості здійснювати подальше використання коштів бюджету на реалізацію програм соціально-економічного розвитку та на інші потреби територіальної громади.

Таким чином, на думку прокурора, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Судова колегія враховує, що у контексті спірних правовідносин, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Отже, у цьому випадку (до розгляду справи по суті) є підстави припускати наявність необхідності захисту інтересів держави прокурором, необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення земельної ділянки, забезпечення раціонального використання землі.

Зазначене відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст.4 Закону України Про військово-цивільні адміністрації , військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету; забезпечення виконання відповідного бюджету.

Отже, на Військово-цивільну адміністрацію сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області покладено повноваження щодо здійснення заходів контролю за належним використанням земель комунальної власності та надходженням до бюджету коштів за користування землею.

На підтвердження невиконання позивачем своїх повноважень, прокурор надав до позовної заяви листи Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області №77 від 27.02.2019 (а.с.68) та №90 від 11.03.2019 (а.с.69), в яких остання повідомляє про те, що з 2014 року по теперішній час на спірній земельній ділянці господарська діяльність ФОП Будюкіним А.М. не здійснюється, об`єкт оренди знаходиться в занепаді, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 2015 по 2018 рік складає 145524,50 грн.

В листі №90 від 11.03.2019 позивач зазначає про те, що проведення заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008 у судовому порядку не є можливим у зв`язку із відсутністю коштів.

Судова колегія зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення позивача до суду з позовом для захисту інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів місцевої громади з питань оренди землі, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Отже, відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.4, ст.53 ГПК України, у даному випадку прокурором підтверджено наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.

На виконання ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор надав суду докази попереднього повідомлення позивача про звернення до суду із цим позовом, що підтверджується листом першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2 від 18.03.2019 №37-628вих-19 (а.с.83-84) та описом вкладення до цінного листа зі штампом ПАТ Укрпошта (а.с.87).

За наведених вище обставин, висновки суду першої інстанції про те, що прокурором не обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави є помилковими.

Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на те, що у цій справі прокурором не заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати не спростовують обставин, зазначених прокурором, щодо необхідності захисту ним інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі. Як зазначає прокурор, позивач, будучи обізнаним про обставини недоотримання коштів місцевим бюджетом, нецільового використання відповідачем земельної ділянки, не вживає заходів із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для повернення позову прокурора на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали господарського суду Луганської області від 15.04.2019 року у цій справі з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат, понесених прокурором у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.6 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.04.2019 року у справі №913/184/19 скасувати.

Направити справу №913/184/19 для продовження розгляду до господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко