Постанова

від 30.10.2019 по справі 922/175/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. Справа № 922/175/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Медуниця О.Є. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Єфременко О.О., довіреність №14-192 від 17.05.2019р. від відповідача:Гученко О.В., наказ №11-к від 17.09.2019р., довіреність б/н від 18.09.2019р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків (вх.№2396 Х/3 від 01.08.2019р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р. у м.Харкові) у справі№922/175/19 (суддя Прохоров С.А.) за позовомАкціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків простягнення 224.702,09грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, позивач, (проведено державну реєстрацію зміни найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків, про стягнення 224.702,09грн., які складаються з основного боргу в сумі 80.975,73грн., пені в сумі 41.013,86грн., 3% річних у сумі 12.604,88грн., інфляційних у сумі 90.107,62грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Приймаючи рішення у названій справі, господарський суд встановив наявність простроченого та несплаченого грошового зобов`язання відповідача за договором №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань 3% річних, інфляційних та пені.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийняте за наслідками неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» не згодне з сумою основного боргу та, відповідно, з сумою штрафних санкцій. На переконання скаржника, у нього не виникло зобов`язань оплатити спірний обсяг газу (вартістю 80.975,73грн.) з огляду на сукупність наступних обставин:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» не отримувало у період з 01.12.2014р. по 12.12.2014р. газ в обсязі 10569м.куб. на загальну суму 80.975,73грн.;

- відповідач не підписував технічний акт приймання-передачі природного газу, складений з Публічним акціонерним товариством Харківгаз , на підставі якого має визначатись обсяг прийнятого газу;

- пункти 3.3.9.2, 3.3.9.3 Технічної угоди №11 ТУ-ПР НАК 213-2014 від 01.04.2014р., укладеної з Публічним акціонерним товариством Харківгаз , на підставі яких здійснено нарахування спірного обсягу газу з 01.12.2014р. по 12.12.2014р. не за показаннями засобу вимірювальної техніки (газового лічильника), а за встановленою потужністю газового устаткування, визнані недійсними в судовому порядку.

При цьому скаржник звертає увагу, що наявність трьохстороннього акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014р., складеного за даними Публічного акціонерного товариства Харківгаз , не може вважатись належним доказом постачання газу у зв`язку з тим, що відповідач з 31.12.2014р. не тільки не визнавав спірний обсяг газу, але й усіма передбаченими законодавством та укладеними договорами засобами доводив протилежне.

За текстом апеляційної скарги міститься клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, мотивоване тим, що інформацію про розгляд справи в господарському суді Харківської області відповідач не отримував і, відповідно, був позбавлений можливості надати докази до суду першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019р. для розгляду справи №922/175/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою суду від 06.08.2019р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано позивача у строк до 21.08.2019р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019р. розгляд справи №922/175/19 призначено на 18.09.2019р.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.

У судовому засіданні 18.09.2019р., за участі представника відповідача, оголошено перерву у розгляді справи до 30.10.2019р.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді - члена колегії Радіонової О.О. та знаходженням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.10.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 30.10.2019р., за участі представників сторін, судовою колегією відмовлено у задоволенні викладеного у тексті апеляційної скарги клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме документів, визначених у переліку додатків до апеляційної скарги у п.п.7-41, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як зазначалося раніше, клопотання про долучення додаткових доказів мотивоване необізнаністю відповідача про розгляд справи в господарському суді Харківської області і, відповідно, відсутністю можливості надати докази до суду першої інстанції.

Разом з тим, за висновками судової колегії, викладеними нижче за текстом постанови, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, що, у свою чергу, виключає наявність правових підстав для задоволення відповідного клопотання.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222 , 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 30.10.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Харківської області, Східним апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» (далі - покупець) укладено договір №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» умов договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р. зумовило звернення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з розглядуваним позовом до суду за захистом порушеного права.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати грошових коштів, передбачених умовами договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., за отриманий у власність природний газ на суму 80.975,73грн. і нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань 3% річних (у сумі 12.604,88грн.) та інфляційних (у сумі 90.107,62грн.), а також пені (у сумі 41.013,86грн.), стягнення якої передбачено п.7.2 договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За твердженнями позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у період січень 2014р. - грудень 2014р. передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» природний газ на загальну суму 1.947.788,60грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, реєстром обсягів реалізації природного газу, витягом з реєстрів споживачів природного газу.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі природного газу, підписані з боку Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» та Публічного акціонерного товариства Харківгаз (як газорозподільної організації), а саме: від 31.01.2014р. на суму 269.702,26грн.; від 28.02.2014р. на суму 214.917,26грн.; від 31.03.2014р. на суму 174.584,36грн.; від 30.04.2014р. на суму 118.164,98грн.; від 31.05.2014р. на суму 56.773,78грн.; від 30.06.2014р. на суму 16.743,99грн.; від 31.07.2014р. на суму 2.109,32грн.; від 31.08.2014р. на суму 1.188,45грн.; від 30.09.2014р. на суму 14.624,49грн.; від 31.10.2014р. на суму 104.555,74грн.; від 30.11.2014р. на суму 354.804,16грн.

Зазначені акти в контексті приписів чинного законодавства є належними та допустимими доказами, які свідчать про здійснення Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у період з січня 2014р. по листопад 2014р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» поставки природного газу на загальну суму 1.328.168,79грн.

За змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати нарахованих на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань 3% річних та інфляційних, а також пені, передбаченої п.7.2 договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р.

Оскільки матеріали справи (зокрема, виписка по операціях по підприємству відповідача, банківські виписки по рахунку позивача) свідчать про неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, передбачених умовами договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., з оплати отриманого у власність у період з січень 2014р.-травень 2014р., серпень 2014р. природного газу, останній цілком управнений був вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань, а саме пені в сумі 14.412,01грн., 3% річних у сумі 2.734,83грн. та інфляційних у сумі 6.815,86грн.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу за поставлений у грудні 2014р. природний газ у сумі 80.975,73грн. та нарахованих на зазначену суму простроченого виконанням зобов`язання з оплати отриманого у грудні 2014р. природного газу пені в сумі 26.601,85грн., 3% річних у сумі 9.870,05грн. та інфляційних у сумі 83.291,76грн.

Висновки господарського суду Харківської області про здійснення позивачем поставки природного газу на користь відповідача у грудні 2014р. базуються на наступних долучених позивачем до матеріалів справи документах: Реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через Національну акціонерну компанію Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Харківгаз за грудень 2014 року ; Витяг з Реєстрів споживачів природного газу. Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України , з боку яких не підписані акти приймання-передачі .

На підтвердження належності та допустимості зазначених документів в якості доказів отримання відповідачем у грудні 2014р. відповідного обсягу природного газу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач наголошував на змісті договору, зокрема, на п.п.3.3, 4.1 договору.

Так, згідно з п.4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Разом з тим, матеріали справи не містять відображення відповідних показів комерційних вузлів обліку газу покупця і, відповідно, не містять даних щодо обсягу спожитого відповідачем у грудні 2014р. природного газу.

Крім того, за змістом п.3.4 договору саме акти приймання-передачі газу, складені між покупцем, продавцем та газотранспортним підприємством є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014р. за договором №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., оформленого з боку позивача, відповідача та погодженого з боку газотранспортного підприємства, матеріали справи не містять. Тобто, первинних документів, які б містили підтверджену інформацію щодо фактичного обсягу використаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» природного газу у грудні 2014р. за договором №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р. позивачем не надано.

З огляду на відсутність відповідного акту у матеріалах справи, судова колегія не надає оцінки доводам скаржника про те, що трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу за грудень 2014р. не є належним доказом поставки спірного обсягу газу.

Водночас, Східний апеляційний господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для прийняття в якості доказів у справі (на підтвердження фактичних обсягів спожитого відповідачем природного газу у спірний період) наданих позивачем витягу з реєстру споживачів природного газу та реєстру обсягів реалізації природного газу через газорозподільчі мережі ПАТ Харківгаз , оскільки зазначені документи складені позивачем самостійно, будь-яких фактичних даних не встановлюють, первинними документами не підтверджені. Крім того, реєстр обсягів реалізації природного газу є додатком до договорів від 30.01.2014р. №14-40-ПР, №14-94-ТН, №14-95-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Харківгаз , які в матеріалах справи відсутні. До того ж, зі змісту названого реєстру не вбачається факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» природного газу саме на підставі договору №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р.

Таким чином, на переконання судової колегії, позивачем не підтверджено належними доказами фактичний обсяг спожитого відповідачем у грудні 2014р. природного газу. Наведене свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі (80.975,73грн.) та, відповідно, виключає наявність правових підстав для нарахування пені (у розмірі 26.601,85грн.), 3% річних (у розмірі 9.870,05грн.) та інфляційних (у розмірі 83.291,76грн) за зобов`язаннями грудня 2014р.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал про відкриття провадження у справі від 23.01.2019р., про виклик у судове засідання від 23.01.2019р., про продовження строку підготовчого провадження від 11.03.2019р., про виклик у судове засідання від 11.03.2019р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 11.03.2019р., про виклик у судове засідання від 21.02.2019р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення з позначкою на конверті "судовою повісткою" надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , яка зазначена Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у позовній заяві та яка відповідає відомостям, наявним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61052, м.Харків, вул.Малиновського, буд.30), проте були повернуті до господарського суду Харківської області підприємством зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". (т.1 а.с.76-81, 104-110, 118-121).

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з ч.3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі №761/15565/16-ц та ухвалу Верховного Суду від 23.01.2019р. у названій справі та ототожнення висновків у вказаних документах зі справою №922/175/19 є помилковим, оскільки у вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов до висновку, що неможливо встановити обставини, з яких адресат не отримує судові повістки. Натомість у розглядуваній справі №922/175/19 скаржник зазначає підстави, з яких він не отримує судові повістки, а саме: Фактично ТОВ Теплосервіс знаходиться за адресою: 61145, м.Харків, вул.Новгородська, 3-А, де орендує приміщення (т.2 а.с.6), а відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України ухвали суду вважаються врученими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому посилання скаржника на те, що з метою забезпечення отримання кореспонденції, яка надходить на юридичну адресу підприємства, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» та Українським державним підприємством поштового зв`язку Укрпошта з 2007р. діє договір, за яким останнє здійснює доставку (вручення) поштових відправлень (поштових переказів) через абонентську скриньку №10570 у відділенні поштового зв`язку №52, та на неналежне виконання підприємством поштового зв`язку зобов`язань за договором, що стало підставою неотримання відповідачем поштової кореспонденції від господарського суду Харківської області, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки не спростовують висновків місцевого суду про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання (оскільки неотримання відповідачем кореспонденції у розглядуваному випадку не залежать від дій суду) та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що безпідставним є посилання апелянта на обізнаність позивача щодо фактичного місцезнаходження відповідача, номерів телефонів останнього та електронної адреси, а також на зазначення таких відомостей у договорі №1764/14-БО-32 від 04.12.2013р., оскільки, враховуючи направлення поштових відправлень на юридичну адресу відповідача, факт обізнаності (чи необізнаності) позивача не має значення.

Інші доводи сторін не приймаються судовою колегією до уваги як такі, що спростовані викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції, і як такі, що не відповідають матеріалам справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, при їх недоведеності, що у підсумку призвело до прийняття частково помилкового рішення, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80.975,73грн., пені в сумі 26.601,85грн., 3% річних у сумі 9.870,05грн., інфляційних у сумі 83.291,76грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (зі здійсненням нового розподілу судових витрат).

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком покладення судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 - задовольнити частково .

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків, основного боргу в сумі 80.975,73грн., пені в сумі 26.601,85грн., 3% річних у сумі 9.870,05грн., інфляційних у сумі 83.291,76грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» , м.Харків, - відмовити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м.Харків, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (61052, м.Харків, вул.Малиновського, буд.30; код ЄДРПОУ 31672448) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 14.412,01грн., 3% річних у сумі 2.734,83грн., інфляційні в сумі 6.815,86грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 359,44грн. .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2019р. (повний текст складено та підписано 02.05.2019р.) у справі №922/175/19 - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (61052, м.Харків, вул.Малиновського, буд.30; код ЄДРПОУ 31672448) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4.516,64грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 30.10.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2019р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота