Постанова

від 18.02.2020 по справі 922/175/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/175/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубченко І.В., судді: Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.)

від 30.10.2019

у справі № 922/175/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс"

про стягнення 224 702, 09 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (проведено державну реєстрацію зміни найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про стягнення 224 702, 09 грн, зокрема основний борг 80 975, 73 грн, пеня 41 013, 86 грн, 3% річних 12 604, 88 грн, інфляційні 90 107, 62 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2019 позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 224 702, 09 грн, у тому числі: основний борг у сумі 80 975, 73 грн, пеня у сумі 41 013, 86 грн, 3% річних в сумі 12 604, 88 грн, інфляційні втрати у сумі 90 107, 62 грн.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2019 в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" основного боргу в сумі 80 975, 73 грн, пені в сумі 26 601, 85 грн, 3% річних у сумі 9 870, 05 грн, інфляційних у сумі 83 291, 76 грн - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" відмовлено. Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2019 викладено в іншій редакції, згідно з якою позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" задоволено частково, а саме в частині: пені в сумі 14 412, 01 грн, 3% річних у сумі 2 734, 83 грн, інфляційних в сумі 6 815, 86 грн.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

04.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (покупець) укладено договір №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За доводами позивача, на виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період січень - грудень 2014 року передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" природний газ на загальну суму 1 947 788, 60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, реєстром обсягів реалізації природного газу, витягом з реєстрів споживачів природного газу.

При цьому позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі природного газу, підписані з боку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" та Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (як газорозподільної організації), а саме: від 31.01.2014 на суму 269 702, 26 грн; від 28.02.2014 на суму 214 917, 26 грн; від 31.03.2014 на суму 174 584, 36 грн; від 30.04.2014 на суму 118 164, 98 грн; від 31.05.2014 на суму 56 773, 78 грн; від 30.06.2014 на суму 16 743, 99 грн; від 31.07.2014 на суму 2 109, 32 грн; від 31.08.2014 на суму 1 188, 45 грн; від 30.09.2014 на суму 14 624, 49 грн; від 31.10.2014 на суму 104 555, 74 грн; від 30.11.2014 на суму 354 804, 16 грн.

Зазначені акти свідчать про здійснення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня 2014 року по листопад 2014 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" поставки природного газу на загальну суму 1 328 168, 79 грн.

2.4. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Зокрема матеріалами справи підтверджується, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 80 975, 73 грн. Також суд першої інстанції вважав підтвердженими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, у відповідних розмірах, що заявлені позивачем.

2.5. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 80 975, 73 грн та нарахованих на зазначену суму пеню, 3% річних та втрати від інфляції, виходив з того, що матеріали справи не містять відображення відповідних показів комерційних вузлів обліку газу покупця і, відповідно, не містять даних щодо обсягу спожитого відповідачем у грудні 2014 року природного газу. Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року за договором №1764/14-БО-32 від 04.12.2013, оформленого з боку позивача, відповідача та погодженого з боку газотранспортного підприємства, матеріали справи не містять. Тобто, первинних документів, які б містили підтверджену інформацію щодо фактичного обсягу використаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" природного газу у грудні 2014 року за договором №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013 року позивачем не надано.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14 412, 01 грн, 3% річних у сумі 2 734, 83 грн та інфляційних у сумі 6 815, 86 грн, оскільки матеріали справи (зокрема, виписка по операціях по підприємству відповідача, банківські виписки по рахунку позивача) свідчать про неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, передбачених умовами договору №1764/14-БО-32 від 04.12.2013, з оплати отриманого у власність у період з січня 2014 року по травень 2014 року, серпень 2014 року природного газу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суд апеляційної інстанції порушив частину 2 статті 11, 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу, оскільки не дослідив всіх істотних обставин справи;

-суд апеляційної інстанції не врахував, що обсяги спожитого відповідачем природного газу протягом грудня 2014 року підтверджені Реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК "Нафтогаз України" через газорозподільчі мережі ПАТ "Харківгаз" за грудень 2014 року, а також Витягом з реєстрів споживачів природного газу. При цьому у Реєстрі обсягів реалізації природного газу, який підписаний НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Харківгаз", під номером 2.33. містяться відомості про постачання в грудні 2014 року ТОВ "Теплосервіс" природного газу в обсязі 780, 873 тис.куб.м.;

-в порушення умов договору відповідач не оформив в порядку, передбаченому пунктами 3.3., 3.4. договору акти приймання-передачі природного газу, який був поставлений у грудні 2014 року;

- у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2007 у справі № 36/126 зазначено, що реєстр споживачів природного газу та реєстр обсягів реалізації природного газу за грудень 2014 року є належними доказами, які підтверджують фактичне споживання відповідачем спірного обсягу природного газу за відсутності акта приймання-передачі природного газу.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" зазначає про те, що спірна сума заборгованості за грудень 2014 року у розмірі 80 975, 73 грн виникла у зв`язку з тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" виникли розбіжності в обсягах природного газу, через те, що 13.12.2014 о 16 год.15 хв вийшов з ладу газовий лічильник на автономній газовій котельні на об`єкті КЗ "Зеленогайський СЗ НВК", який було введено в дію 25.12.2014, і Мереф`янською філією ПАТ "Харківгаз" було здійснено перерахунок обсягу споживання природного газу за період з 01.12.2014 по 25.12.2014 (24 доби) за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" до касаційної скарги додано відповідні докази на підтвердження наведених обставин, а також лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.02.2015 № 1640/15/61-15 та рішення господарських судів у справі № 922/743/16 щодо спірної ситуації.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Виходячи з доводів та вимог касаційної скарги предметом касаційного розгляду є вимоги позивача про стягнення основного боргу 80 975, 73 грн та нарахованих на зазначену суму пені, 3% річних, втрат від інфляції, у стягненні яких судом апеляційної інстанції було відмовлено.

4.3. Так, суд апеляційної встановив, що висновки Господарського суду Харківської області про здійснення позивачем поставки природного газу на користь відповідача у грудні 2014 року базуються на таких долучених позивачем до матеріалів справи документах: "Реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" через Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" через газорозподільні мережі ПАТ "Харківгаз за грудень 2014 року"; "Витяг з Реєстрів споживачів природного газу. Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК "Нафтогаз України", з боку яких не підписані акти приймання-передачі".

На підтвердження належності та допустимості зазначених документів в якості доказів отримання відповідачем у грудні 2014 року відповідного обсягу природного газу під час розгляду справи як в суді апеляційної інстанції, так і в касаційній скарзі позивач наголошував на змісті договору, зокрема, на пунктах 3.3, 4.1 договору.

Так, згідно з пунктом 4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять відображення відповідних показів комерційних вузлів обліку газу покупця і, відповідно, не містять даних щодо обсягу спожитого відповідачем у грудні 2014 року природного газу.

Крім того, за змістом пункту 3.4 договору саме акти приймання-передачі газу, складені між покупцем, продавцем та газотранспортним підприємством є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року за договором №1764/14-БО-32 від 04.12.2013, оформленого з боку позивача, відповідача та погодженого з боку газотранспортного підприємства, матеріали справи не містять. Тобто, первинних документів, які б містили підтверджену інформацію щодо фактичного обсягу використаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" природного газу у грудні 2014 року за договором №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013 позивачем не надано.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні правові підстави для прийняття в якості доказів у справі (на підтвердження фактичних обсягів спожитого відповідачем природного газу у спірний період) наданих позивачем витягу з реєстру споживачів природного газу та реєстру обсягів реалізації природного газу через газорозподільчі мережі ПАТ "Харківгаз", оскільки зазначені документи складені позивачем самостійно, будь-яких фактичних даних не встановлюють, первинними документами не підтверджені. Крім того, реєстр обсягів реалізації природного газу є додатком до договорів від 30.01.2014 №14-40-ПР, №14-94-ТН, №14-95-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Харківгаз", які в матеріалах справи відсутні. До того ж, зі змісту названого реєстру не вбачається факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" природного газу саме на підставі договору №1764/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивував як відхилення, так і врахування кожного доказу, а доводи касаційної скарги в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

4.5. Крім того, згідно з частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Така позиція узгоджується і з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.6. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні основного боргу в сумі 80 975, 73 грн, пені в сумі 26 601, 85 грн, 3% річних у сумі 9 870, 05 грн, інфляційних у сумі 83 291, 76 грн .

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 922/175/19 в частині відмови в стягненні основного боргу в сумі 80 975, 73 грн, пені в сумі 26 601, 85 грн, 3% річних у сумі 9 870, 05 грн, інфляційних у сумі 83 291, 76 грн - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко