Рішення

від 23.10.2019 по справі 200/8776/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. Справа№200/8776/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.

При секретарі Пустовіт Ю.С.

За участю

Представника позивача не з`явився,

Представника відповідача Вовченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 №№ 0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302, 0005041302 , рішень про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302, від 06.06.2019 № 0007581302, 0007561302, 0007511302 , 0007521302 , суд -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2019 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 № 0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302, 0005041302 , рішень про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302, від 06.06.2019 № 0007581302, 0007561302, 0007511302 , 0007521302 .

В обґрунтування позову зазначив, що встановлені порушення в акті перевірки не відповідають вимогам діючого податкового законодавства України, а відповідно винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р. №0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019р. №0005031302, 0005041302 , Рішення про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019р. №0005051302 та від 06.06.2019р. №0007581302, 0007561302 , 0007511302 , 0007521302 винесені без дослідження всіх обставин справи, є не законними та такими, що підлягають скасуванню, крім того при складанні матеріалів перевірки контролюючим органом порушені вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013р. №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013р. за №607/23139. Тому просить тому просить суд скасувати зазначені рішення відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені в запереченнях.

Вислухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.12.205 року та здійснює підприємницьку діяльність за видами діяльності: електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та конденціонування, будівництво споруд електропостачання.

Протягом 2016-2018р.р. застосовував системи оподаткування:

- в 2016р. платник єдиного податку 3 групи з відсотковою ставкою 5% ,

- в 2017р. загальна система оподаткування та платник ПДВ

- в 2018р. платник єдиного податку 3 групи з відсотковою ставкою 5%.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. підприємницької діяльності ОСОБА_1 ..

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2019р. № 294/05-99-13-02-17/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р.:

- № 0005061302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 57 013,79 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 14 253,45 грн.;

- № 0005081302 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 4 751,14 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 1187,79 грн.;

- № 0005071302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 170 грн. по податку на доходи фізичних осіб;

- № 0005091302 , відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- № 0005101302, про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 1 647 951 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 411987,75 грн.;

- № 0005111302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму 390 540,5 грн..

Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019р.:

- № 0005031302, податкового зобов`язання та штрафних санкцій по військовому збору , за якою сума боргу складає 59 022, 22 грн.;

- № 0005041302, відповідно до якої застосовано штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6423,3 грн.;

Рішення № 0005051302 від 12.04.2019 р. , відповідно до якого нарахована штрафна санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136 грн..

З висновками акту перевірки ОСОБА_1 не погодився та 25.04.2019р. надав скаргу до ДФС України в межах адміністративного оскарження рішень контролюючого органу.

Рішенням Державної фіскальної службі України № 28985/6/99-99-11-05-01-25 від 15.06.2019р. скаргу залишено без задоволення.

06.06.2019р. ГУ ДФС у Донецькій області прийняті рішення:

- № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020 грн.;

- № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн.;

- №0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22 102,4 грн.;

- № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5 147,51 грн..

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 12.04.2019 № 0005061302 суд зазначає наступне.

У періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2018 по 31.12.2018 р.р. позивач, здійснював діяльність, обравши відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку третьої групи.

Перевіркою дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам третьої групи єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, встановлено, що позивачем у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 р.р. допущено перевищення граничної суми обсягу доходу, визначеного підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, позивач відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України перейшов на загальну систему оподаткування з 01.01.2017.

У ході перевірки, на підставі наданих для перевірки банківських документів про рух коштів за 2017 рік, встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 . доходу від провадження господарської діяльності (за надані послуги з будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажних робіт) на загальну суму 7608319,61 грн. (без ПДВ).

Перевіркою встановлено, що позивач при прийнятті рішення про перехід з загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування з 01.01.2018 порушив вимоги підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України. Тобто, у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинен бути платником інших податків і зборів.

У ході перевірки банківських документів про рух коштів за 2017- 2018 роки встановлено отримання позивачем грошових коштів від контрагентів - покупців за надані послуги з будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажних робіт у загальній сумі 12 577 738,25 грн. (без ПДВ), у тому числі за 2017 рік у сумі 7 608 319,61 грн., за 2018 рік - 4 969 418,64 гривень.

При цьому, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік не включено дохід від провадження господарської діяльності у сумі 2 683 538,95 грн. та не задекларовано дохід від провадження господарської діяльності за 2018 рік у сумі 4 969 418,64 гривень.

Зазначене призвело до заниження суми загального оподатковуваного доходу на загальну суму 7652957,59 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 2 683 538,95 грн., за 2018 рік - 4969418,64 гривень.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат (на підставі банківських виписок про рух коштів, видаткових накладних, актів виконаних робі (послуг), рахунків, чеків РРО), пов`язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, встановлено заниження витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за 2017 рік на суму 2 579 859,25 гривень. Перевіркою встановлено, що позивачем до вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік включені витрати у загальній сумі 4 896 565,46 грн., у тому числі вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3 947 478,45 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 330 452,22 грн., інші витрати - 618634,79 гривень.

Перевіркою встановлено, що на порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік включені перекручені дані про суми документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, та не задекларовані витрати, пов`язані з господарською діяльністю за 2018 рік у сумі 4 756 355,03 грн., що призвело до заниження витрат на загальну суму 7 336 214 грн. 28 коп., у тому числі за 2017 рік - 2 579 859,25 грн., за 2018 рік - 4 756 355,03 гривень.

Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Кодексу у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік занижений загальний оподатковуваний дохід та занижені витрати, пов`язані з господарською діяльністю, та не задекларовані загальний оподатковуваний дохід та витрати, пов`язані з господарською діяльністю, за 2018 рік, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 316743,31 грн., у тому числі за 2017 рік - 103679,70 грн., за 2018 рік - 213063,61 гривень.

В результаті чого, відповідачем донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 57 013,79 грн..

Суд не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

На сторінці 15 акту в таблиці зазначено, що Загальний оподатковуваний дохід без ПДВ за 2017 рік складав за даними перевірки - 7608319,61 грн.

До складу валового доходу 2017р. контролюючим органом враховані надходження на рахунок № НОМЕР_7 від 14.12.2017р. в сумі 276086,6 грн. сплачені ГО КАЛИНА-ПРЕСС з призначенням платежу аванс для придбання матеріалів, констр.виробів ЦНАП Троїцької ОТГ .

Окремою статтею надходжень до підрядника є авансові оплати на придбання матеріалів, які не є доходами підприємця та заборонено їх використання не за призначенням.

Постановою Кабміну України від 23 квітня 2014 р. № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі товарів для здійснення будівельних робіт.

Отже, кошти які надходять у вигляді попередньої оплати/авансових надходжень мають позначку для придбання матеріалів та не формують доходи підприємця оскільки заборонено їх використання не за призначенням.

Окрім вище викладеного, в дохід 2017 року враховані кошти, які позивачем враховані в 2016р., оскільки акти КБ-2 виконані та надані замовникам в 2016р. в т.ч. по операціях на рахунок № НОМЕР_7 надійшло:

26.04.2017р. - 40635,0 грн. з призначенням платежу Оплата за роботи реконструкція вулич. освітлення вул. Леніна с.Добропілля Добропільського району Донецької області, зг.дог.№34 від 14.07.2016р. ;

13.03.2017р. - 9000,0 грн. з призначенням платежу Оплата за роботи реконструкція вулич. освітлення вул. Леніна с. Добропілля Добропільського району Донецької області =зг.дог.№34 від 14.07.2016р. ;

24.02.2017р. - 40875,0 грн. з призначенням платежу Оплата за реконструкцію вулич. освітлення зг.дог.38 від 05.07.2016р. та акту вик. робіт від 01.09.2016р. .

Разом з тим, на стор. 11 акту перевірки від 22.03.2019р. в останньому абзаці зазначено, що дебіторська заборгованість складає 90510,0 грн., що свідчить про те що дані суми віднесені до доходу підприємця за 2016р., але на його рахунок не надійшли та сформували дебіторську заборгованість.

До того ж, відповідно до інформації з стор. 3 акту від 22.03.2019р. відповідно до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, само зайнята особа ОСОБА_1 нараховано та виплачено доходів за 1-4 кв. 2017 року 4 554 898,54 гр., що суперечить інформації про встановлені доходів позивача за 2017р. в сумі 7608319,64 грн. (без ПДВ) на стор. 15 Акту перевірки. Інших запитів на встановлення доходу позивача за 2017р. контролюючим органом не було зроблено, а відповідно показники визначені в ході перевірки є не підтвердженими документально.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що відповідачем невірно розрахований валовий дохід позивача за 2017 рік.

Щодо визначення валових витрат позивача за 2017 р. суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.164.1.3. п. 164.1 с. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4. ст..177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать також витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

В порушення вище зазначеної норми, контролюючим органом не було враховано до валових витрат за 2017р. дебіторську заборгованість в сумі 1057672,0 грн (станом на 01.01.2018р. відповідно до абз.1 стор. 12 Акту перевірки), тоді як позивач, здійснюючи будівельні роботи, вів облік результатів своєї діяльності відповідно до вимог Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2013 № 293 прийнято національний стандарт Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 .

Згідно з п.6.4.2 вище зазначеного ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма №КБ-3).

З огляду на вище викладене, суд вважає безпідставним не врахування до складу валових витрат за 2017р. суму в розмірі 1057672,0 грн., оскільки нарахування доходів та визначеня витрат здійснювалось відповідно до первинних облікових документів Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма №КБ-3), до складу яких увійшли й послуги/або матеріали по яких лічилась дебіторська заборгованість.

Стовно встановленого обсягу валових витрат позивача за 2018р. в сумі 4756355,03 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно акту перевірки від 22.03.2019р. контролюючим органом визначено обсяг валових витрат позивача за 2018р. в сумі 4756355,03 грн..

Судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів, всі витрати на придбання матеріалів підтверджені та погоджені з замовниками відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) за 2018р. та складають 4191827,64 грн..

Вище зазначена інформація відповідає рядку Разом прямі витрати: вартість матеріалів, виробів і конструкцій актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) за 2018р.. Відповідно інформації з акту перевірки витрати на придбання ТМЦ за 2018р. склали 4047530,24 грн., розбіжність становить 144297,4 грн..

Крім того, як встановлено судом, позивач використовував в своїй господарській діяльності паливні мастильні матеріали. Позивач надав до суду чеки на придбання ПММ на суму 127091,7 грн., але відповідачем враховані лише в сумі 5000,0 грн.. Розбіжність складає 122091,7 грн.

До того ж, мається помилка у визначенні витрат щодо розрахунково-касового обслуговування у банку між даними перевірки (стор.19 Акту) - 5151,73 грн. та підтвердженими банківськими виписками - 9984,43 грн..

Різниця даних по визначенню валових витрат за розрахунковому-касовому обслуговуванню складає 4832,7 грн..

Окрім вище зазначеного, відповідно до виписок з банку, наданих позивачем до суду, вбачається, що позивач користувався послугами перевізника Нова пошта на доставку ТМЦ, але відповідачем не враховані в суму валових витрат за 2018р. зазначені витрати в сумі 9528,0 грн..

Відповідно до договору від 18.05.2018р., між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ Юридична компанія Технократ , позивачем 23.05.2018р. здійснено оплату через розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 юридичних послуг ТОВ Юридична компанія Технократ (ЄДРПОУ 41976528). На час здійснення перевірки догоговір від 18.05.2018р. не є анульованим, не визнаний нікчемним та вважається виконаним, тому вважаємо безпідставним не врахування до складу валових витрат за 2018р. витрат на юридичні послуги в межах господарської діяльності в сумі 154000 грн..

Проаналізувавши норми права та докази, які надани сторонами, суд приходить до висновку про що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 12.04.2019 № 0005101302 суд зазначає наступне.

Позивач у періоді з 12.05.2017 по 31.12.2017 був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 1647951 грн., у тому числі заниження податкових зобов`язань: за лютий 2017 року - 93594 грн., березень - 46635 грн., квітень -113119 грн., травень - 88631 грн., вересень - 118261 грн., листопад - 170779 грн., грудень 2017 року - 109629 грн.; березень 2018 року - 39619 грн., квітень - 30170 грн., травень -171623 грн., червень - 88335 грн., липень 2018 - 38500 грн., серпень - 47046 грн., вересень 2018 - 28227 грн., жовтень - 232688 грн., листопад - 190843 грн., грудень 2018 року - 126832 грн., та завищення податкових зобов`язань: за червень 2017 року - 38413 грн., серпень - 22143 грн. і жовтень 2017 року - 26024 гривень.

Так, як зазначено в акті перевірки, у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку третьої групи. Оскільки платником у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 допущене перевищення граничної суми обсягу доходу, визначеного підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, то позивачем відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.01.2017 р..

У зв`язку з допущенням перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, позивач повинен був надати до контролюючого органу реєстраційну заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.01.2017, та перебувати на обліку в контролюючому органі як платник податку на додану вартість з 13.01.2017 р..

Враховуючи викладене, на порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.4 статті 183 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно надана до Добропільської ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області реєстраційна заява про реєстрацію платником податку на додану вартість. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість 12.05.2017р.р..

Перевіркою документів, які були надані позивачем (банківські виписки, акти приймання виконаних будівельних робіт, договори підряду), у періоді з 13.01.2017 по 11.05.2017 р., встановлено отримання підприємцем грошових коштів від реалізації послуг у загальній сумі 1266744,59 грн., яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 20% та складає 253348 гривень.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно надана до Добропільської ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області заява про реєстрацію платником податку на додану вартість та не задекларовані за період з 13.01.2017 по 11.05.2017 податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 253348 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань за даний період на суму 253348 гривень.

Позивачем задекларовані показники у рядку 1.1 декларації Операції, що оподатковуються за основною ставкою за період з 12.05.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 849493 грн. За результатами перевірки встановлено отримання підприємцем у періоді з 12.05.2017 р. по 31.12.2017р. від бюджетних установ на банківські рахунки грошових коштів за надані послуги на загальну суму 7501278,03 грн. з ПДВ (6251065,03 грн., без ПДВ), що підлягають оподаткуванню з ПДВ за основною ставкою. В акті перевірки зазначено, що у даному періоді платником занижені показники у рядку 1.1 декларацій Операції, що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму 400720 гривень.

На порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України, як зазначено в акті перевірки, позивачем не включені до податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень - грудень 2017 року суми у розмірі 400720 грн., що виникли у зв`язку з постачанням послуг та отриманням грошових коштів. Зазначене призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 400720 гривень.

Також, в акті перевірки зазначено, що реєстрація платника податку на додану вартість анульована 31.12.2017 відповідно до підпункту в пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України на підставі заяви позивача про реєстрацію як платника єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість. Однак перевіркою встановлено, що позивач при прийнятті рішення про перехід з загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування з 01.01.2018 не дотримані вимоги, встановлені пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України для платника єдиного податку третьої групи, що є порушенням підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Кодексу. Тобто, у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 повинен перебувати на загальній системі оподаткування та перебувати на обліку у контролюючому органі як платник податку на додану вартість.

Відповідачем встановлено отримання позивачем у періоді з 01.01.2018 р. по 31.12.2018р. від бюджетних установ на банківські рахунки грошових коштів за надані послуги у загальній сумі 4 969 418,64 грн., що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою. Таким чином, на порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 184 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України ОСОБА_2 не задекларовані податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2018 рік у сумі 993883 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2018 рік на загальну суму 993883 гривень.

Відповідно до акта перевірки ГУ ДФС у Донецькій області позивачу визначені грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1647951,84 грн..

Суд не приймає висновки акту перевірки з огляду на наступне.

За приписами п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктами 292.13 та 292.14 ст. 292 ПК України встановлено, що дохід з метою оподаткування єдиним податком визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПК України.

Згідно з п.п. 3 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також, що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, зазначу, що протягом знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності особа не обтяжена законодавцем обов`язком вести облік господарських операцій за правилами розділу V ПК України у розрізі належності кожної господарської операції до об`єкта справляння ПДВ.

Оскільки позивач в 2016 році здійснював оподаткування результатів господарської діяльності як платник єдиного податку 3 групи, то означене правило припиняло юридичну дію з настанням обставин, передбачених, зокрема, пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Отже, фактичне здійснення контролюючим органом ототожнення понять доходу позивача (понад 5000000,00 грн.) з обсягом господарських операцій, які є об`єктом справляння ПДВ, є помилковими, оскільки останній визначається відповідно до ст. 185 ПК України, а дохід платника єдиного податку відповідно до ст. 292 ПК України.

В ході перевірки податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. визначені на підставі банківських виписок по рахунках позивача, відомості з яких не підтверджено даними з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з визначенням грошових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки не визначено дати надходження коштів від покупців/замовників на банківські рахунки платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, не наведено в акті перевірки жодного первинного документу, що підтверджує факт вчинення оподатковуваних податком на додану вартість господарських операцій позивача з контрагентами, не надано до матеріалів справи також доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами для встановлення факту перерахунку коштів позивачу.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2013 № 293 прийнято національний стандарт Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 .

ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

ДСТУ Д.1.1-1:2013 носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 обумовлюється договором.

Ключові слова в ДСТУ "Вартість будівництва": визначення вартості будівництва, кошторисна документація, договірна ціна, взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт, будівельні роботи.

Відповідно до п.6.4.2 вище зазначеного ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма №КБ-3).

Тобто, головною умовою для здійснення оплати будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів є підписані обома сторонами документи: акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3, лише тільки потім надходять грошові кошти на рахунок підрядника.

Разом з тим п.187.7. ст.. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Отже, загальні вимоги до первинних документів підрядника, який виконує будівельні роботи за рахунок бюджетних коштів є: акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3; податкова накладна на загальну суму виконаних робіт відповідно до акту КБ-2в

До того ж, окремою статтею надходжень до підрядника є авансові оплати на придбання матеріалів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі товарів для здійснення будівельних робіт.

Отже, кошти які надходять у вигляді попередньої оплати/авансових надходжень мають позначку для придбання матеріалів та не формують податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки підрядники не формують податкові зобов`язання з ПДВ за першою подією.

В таблиці на стор. 45 акту від 22.03.2019р. зазначено, що :

23.02.2017р. надійшло 48076,6 грн. на придбання матеріалів;

14.03.2017р. надійшло 63153,9 грн. аванс на придбання матеріалів;

28.03.2017р. надійшло 33349,8 грн. попередня оплата;

05.04.2017р. надійшло 23748,45 грн. попередня оплата;

06.04.2017р. надійшло 89612,5 грн. попередня оплата на придбання матеріалів;

21.04.2017р. надійшло 23850,12 грн. аванс на придбання матеріалів

Податкові зобов`язання з ПДВ по вище зазначеним надходженням були сформовані в загальному порядку при формування актів КБ-2в та КБ-3 після виконання робіт, відповідно до укладених договорів.

Вище викладене свідчить про безпідставність формування контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2017р. по - 21.04.2017р.

Крім того, відповідно до п.188.1. ст..188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Разом з тим, в п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України зазначено, що до загальнодержавних податків належать:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. екологічний податок;

9.1.6. рентна плата;

9.1.7. мито.

Тоді як, відповідно до п.10.1. ст..10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.1.2. єдиний податок.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В , до складу Розділу X Податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством окремо виділено Єдиний податок за ставкою 5% .

У зв`язку з тим, що єдиний податок відповідно до ст.9 Податкового кодексу України не відноситься до складу загальнодержавних податків, суд вважає помилковим врахування сум єдиного податку до бази оподаткування ПДВ.

Відповідно до розрахунку ПДВ на суму єдиного податку також нарахований ПДВ.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 12.04.2019 № 0005101302.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 12.04.2019р. № 0005091302, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію 510 грн. за подання не в повному обсягу, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків за період 1-4 кв.2016р., 1-4 кв.2017р., 1-4 кв.2018р..

Відповідно до п.113.1. ст..113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до п. 102.1.ст.102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що контролюючий орган перевищив строк 1095 днів для застосування штрафної санкції за 1 квартал 2016 року, чим порушив терміни , передбачені законодавством.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005081302 від 12.04.2019р., суд зазначає наступне.

Актом перевірки від 22.03.2019р. № 294/05-99-13-02-17/2503710470 встановлено порушення позивачем п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі ч. 1 п. 123.1 ст.123 ПК України.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки та зазначеним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з ч. 1 п. 123.1 с. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, по своїй правовій природі база нарахування військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення в частині донарахування військового збору як само зайнятої особи слугували твердження ГУ ДФС у Донецькій області про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік, 2018р. і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.201'9 року № 0005061302 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, та яке суд вважає таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що саме не правомірне збільшення контролюючим органом суми оподатковуваного доходу позивача за 2017, 2018р. призвело до неправомірності донарахування суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання його протиправними та скасування.

В той же час, слід звернути увагу на те, що відповідно до конституційного принципу розподілу влад суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган визначати обєкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобовязань, які підлягають сплаті до державного бюджету, у спірних правовідносинах.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019 №0005061302, №0005081302, №0005091302, №0005101302, як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічну правову позицію висловлено 06.11.2018р. в Постанові Верховного Суду України за № №К/9901/55163/18 (справа №813/3274/17).

З огляду на вищевикладене, можливо дійти до висновку, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовані висновки про необхідність сплати позивачем грошові зобов`язання відповідно до акту перевірки від 22.03.2019р. саме у таких розмірах.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 12.04.2019 №0005111302.

Актом перевірки встановлено, що позивачем. не складені та не зареєстровані податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 400720,00 грн., що виникли у зв`язку з постачанням послуг та отриманням грошових коштів, за період з 12.05.2017 по 31.12.2017.

Також, як встановлено в акті перевірки, позивач, на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) станом на 22.03.2019 (дата акту перевірки) не зареєстровано податкові накладні у ЄРПН, які виписані на адресу контрагентів - покупців - неплатників ПДВ, та включені до додатку 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року на суму ПДВ у розмірі 380361,00 грн.

Але суд не погоджується з висновками акту перевірки та зазначеним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Пунктом 201.10 ст. 201 Кодексу, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 1201.2 ст. 1201 Кодексу передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Як встановлено судом, податкові накладні №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 від 27.12.2017 року позивачем неодноразово направлялися до контролюючого органу з метою реєстрації, а саме 05.01.2018 року, 06.01.2019 року, 09.01.2018 року, 10.01.2018 року, 11.01.2018 року, 12.01.2018 року, 13.01.2018 року, 15.01.2018 року, але згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, документ не може бути прийнятим - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати ПН .

Однак, як вбачається з витягу по розрахунковому рахунку позивача, ПДВ було ним сплачено 05.01.2018р., відповідно до платіжного доручення №8 з рахунку АТ КБ Приватбанк в сумі 380360,95 грн. (дану інформацію можливо перевірити з руху коштів). Разом з тим відповідно до облікової картки платника податків дану суму ПДВ було зараховано лише 28.02.2018р..

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що на виконання вищезазначених норм права сформовано податкові накладні за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, накладено електронні цифрові підписи посадових осіб, здійснено шифрування податкової накладної та відправлено їх до податкового органу з дотриманням граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № ф-0005031302 та № Ф- 0005041302 , рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 12.04.2019 № 0005051302 ГУ ДФС у Донецькій області, рішень ГУ ДФС у Донецькій області від 06.06.2019р. № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020 грн.; № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн.; №0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22 102,4 грн.; № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5 147,51 грн..

Актом перевірки встановлено, порушення вимог, а саме:

п. 1,2,4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, п. 1 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зі змінами та доповненнями.

На підставі вищезазначеного акту ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-0005031302, № Ф-0005041302, та винесені рішення про застосування штрафних санкцій № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020 грн.; № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн.; №0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22 102,4 грн.; № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5 147,51 грн..

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону N 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено серед населених пунктів у Донецькій області м. Краматорськ, де здійснює свою господарську діяльність позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі № 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053 втратили чинність у зв`язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявне м. Слов`янськ Донецької області.

Разом з тим, суд враховує той факт, що позивач зареєстрований на території міста Добропілля Донецької області, отже здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірних вимог та рішень про застосування фінансових санкцій населені пункти, в яких знаходяться позивач, відповідач та органи доходів та зборів, в яких перебувають позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не публіковувався, проведення антитерористичної операції триває.

Таким чином, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № ф-0005031302 та № Ф- 0005041302 , рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 12.04.2019 № 0005051302 ГУ ДФС у Донецькій області, рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 06.06.2019р., № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020 грн.; № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн.; №0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22 102,4 грн.; № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5 147,51 грн. є такими, що порушують права позивача та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019р. № 0005071302, відповідно до якого донараховано штрафну санкцію за неподання декларації про майновий стан за 2018р. на 170 грн..

Відповідно до акту перевірки позивачем порушено п.п. 16.1.3 п. 16 ст. 16, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового Кодексу, а саме, неподання платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16 ст. 16 Податкового Кодексу, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

П. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п.177.11. ст.. 177 Податкового кодексу, Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу, за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на вищезазначене суд не приймає посилання позивача на те, якщо він у 2018 році був платником єдиного податку, тому був звільнений від обов`язку подавати таку декларацію.

Таким чином, беручи до уваги вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цієї частині.

Як передбачено п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем, всупереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності прийнятого податкового-повідомлення рішення всупереч вимогам, в той час докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги - є законними, допустимими, обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 № 0005061302, 0005081302, 0005071302 , 0005091302 , 0005101302, 0005111302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302, 0005041302 , рішень про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302, від 06.06.2019 № 0007581302, 0007561302, 0007511302 , 0007521302 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 12.04.2019 р.:

- № 0005061302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 57 013,79 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 14 253,45 грн.;

- № 0005081302 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 4 751,14 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 1187,79 грн.;

- № 0005091302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- № 0005101302, про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за яким збільшено суму грошового зобов`язання суму 1 647 951 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 411987,75 грн.;

- № 0005111302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму 390 540,5 грн..

Скасувати вимоги, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019р.:

- № 0005031302, податкового зобов`язання та штрафних санкцій по військовому збору , за якою сума боргу складає 59 022, 22 грн.;

- № 0005041302, відповідно до якої застосовано штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6423,3 грн..

Скасувати рішення № 0005051302 від 12.04.2019 р., прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) , відповідно до якого нарахована штрафна санкція за неналежне ведення бухгалтерської документації на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) на користь Фізичної особи-підприємця підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) здійснені судові витрати у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять ) гривень.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 жовтня 2019 року. Повний текст рішення суду виготовлено 1 листопада 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Галатіна