Рішення

від 25.10.2019 по справі 1.380.2019.001267

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001267

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Шалапай І.О. , представника відповідача Добров О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) 20.03.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Київської міської митниці ДФС з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 24500 гривень надмірно сплаченої оплати за митне оформлення.

Вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що він з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні, подавав митному органу електронну митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларант, серед інших документів, подав митному органу виданий продавцем-нерезидентом рахунок-фактуру (інвойс) №1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018, що підтверджує сплату фактурної вартості транспортного засобу в сумі 33000 польських злотих та експортну декларацію країни відправлення №18PL351020E0789187. Відповідач за наслідками розгляду цих документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9800 євро. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначено про те, що вартість товару в інвойсі №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33000 польських злотих, а в експортній декларації країни відправлення №18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана вартість товару 33150 польських злотих. В оскарженому рішенні зазначено, що митну вартість товару визначено шляхом проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (SuperschwakeListe). Позивач вказує, що митний орган не звернув увагу на той факт, що 150 польських злотих були сплачені за оформлення документів в Республіці Польща, що підтверджується платіжним документом КР/21776/ від 07.12.2018 та самою ж експортною декларацією. Ці платежі включені в експортну декларація, однак такі не включаються в вартість самого транспортного засобу. Вказує, що надав митниці платіжний документ продавця №01/02687/2018 від 06/02/2018, який підтверджує ціну товару в сумі 33000 польських злотих, що була фактично сплачена за придбання транспортного засобу. Позивач зазначає, що в спірному рішенні митний орган не обґрунтував визначення вартість автомобіля в розмірі 9800 євро, в той же час як вбачається з джерела, на яке посилається митний орган вартість покупки (Schwake) з ПДВ становить 7400 євро. Позивач звертає увагу суду на те, що такі документи як ліцензія на імпорт товару, страхові документи не стосуються спірних правовідносин, рівно як витрати позивача на брокерські послуги при здійсненні митного оформлення в країні експорту, адже такі не використовувалися, так же само, як послуги перевезення товару. Вказує, що відповідач визначив митну вартість у розмірі 9800 євро, однак жодним чином не обґрунтував саме такої вартості з огляду на діапазон цін, визначений в каталозі Schwacke (7400-9400). Позивач наполягає, що вірно визначив митну вартість автомобіля за основним методом на підставі статті 58 Митного кодексу України, тобто за ціною договору, яка вказана в рахунку-фактурі та фактично сплачена продавцю.

Для отримання автомобіля у вільний обіг позивач сплатив фінансову гарантію у формі грошових коштів в сумі 24500 грн. (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю автомобіля, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею). ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ці кошти як зайво сплачені на підставі незаконного рішення митниці.

Київська міська митниця ДФС позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, письмовому запереченні (а.с. 67-72, 155-157). Вказує, що декларант документально не підтвердив митну вартість автомобіля - ціну товару, складові митної вартості - витрати на транспортування, на страхування, на брокерські послуги, на послуги третіх осіб. Відповідач зазначив, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган встановив, що документи, які були подані до митного оформлення не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що сплачена за товар, а саме: - вартість товару в інвойсі №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33000 польських злотих, а в експортній декларації країни відправлення №18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана вартість товару 33150 польських злотих. При цьому декларантом: -не надано банківські платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар; - не надано транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - не надано страхові документи; - не надано документи, що підтверджують понесені витрати позивача на брокерські послуги; - в порушення статті 254 МК України всі документи подано декларантом без перекладу.

Суд заслухав в режимі відеоконференції доводи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 придбав за готівку у польської фірми DYNAMIKA транспортний засіб марки Skoda, модель Oktavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2015 року випуску, вартість якого згідно рахунку-фактури (інвойс) №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33000 польських злотих (а.с.17).

ОСОБА_2 сплатив на користь фірми DYNAMIKA 33000 злотих відповідно до рахунку-фактури №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018, що підтверджується виданою банком довідкою про підтвердження готівкового розрахунку (а.с. 23-24). ОСОБА_2 також сплатив 112 злотих за супроводжуючі документи (тимчасовий дозвіл, знаки легалізації, номерний знак транспортного засобу, реєстраційний збір за тимчасовий дозвіл, реєстраційний збір за номерний знак та знаки легалізації) згідно з платіжним документом №КР/21776 від 07.12.2018 (а.с. 26).

Експортер (фірма DYNAMIKA) оформив митну декларацію країни відправлення №18PL351020E0789187, у якій відображено загальну ціну автомобіля 33150 польських злотих, в графі вартість транспорту на кордоні зазначено - 33000 злотих, в графі інше - 150 злотих (а.с. 21-22).

10.01.2019 для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу уповноважений представник декларанта подав митниці митну декларацію №UA100010/2019/306092 в електронній формі, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 33000 польських злотих. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації ціна товару зазначено 33000 польських злотих, в графі 23 курс валюти 7,49718500 грн., вартість в національній валюті становить 247407,11 грн. (а.с. 81). З метою митного оформлення автомобіля ОСОБА_2 сплатив попередні обов`язкові платежі в сумі 85000 грн., що підтверджується квитанцією від 04.01.2019 (а.с. 93). Стан транспортного засобу описано в додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів (а.с. 101-102).

Інспектор митниці розглянув подані документи та дійшов висновку, що митна вартість декларованого автомобіля нижча вартості ідентичних товарів, необхідне обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , вказав вартість 9800 євро (а.с 107). Джерело інформації про таку вартість автомобіля (9800 євро), а також будь-які докази на підтвердження її достовірності суду не надано.

Для підтвердження заявленої митної вартості посадова особа митниці 10.01.2019 та 11.01.2019 скерувала декларанту електронне повідомлення та зазначила, що необхідно подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 109-110).

На вимогу митниці до заяв від 10.01.2018 та 11.01.2018 митний брокер надав такі документи: - рахунок-фактура (інвойс) №1/N/071/023/00003/2018 від 06.12.2018; - виписку з каталогу SCHWAKE за VIN-номером транспортного засобу, в якій вартість зазначеного транспортного засобу (без ПДВ) нижча зазначеної фактурної вартості транспортного засобу за митною декларацією; - копію експертної декларації країни відправлення №18PL351020E0789187 з ціною, що була фактично сплачена та що відповідає фактурній вартості транспортного засобу за митною декларацією; - платіжний документ продавця №01/02687/2018 від 06.12.2018, що підтверджує ціну товару, що фактично була сплачена в момент придбання транспортного засобу (а.с. 104, 106). В заяві від 11.01.2018 митний брокер зазначив, що надав усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, інших документів не може представити, просив визначити митну вартість транспортного засобу за митною декларацією №UA100010/2019/306092 від 10.01.2019.

11.01.2019 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення №UA100010/2019/000005/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9800 євро. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статті 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема заначено, що при митному оформленні не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, що містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення), вартість товару в інвойсі №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33000 польських злотих, а в експортній декларації країни відправлення №18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана вартість товару 33150 польських злотих. В також рішенні зазначено, що митну вартість товару визначено шляхом проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (SuperschwakeListe) (а.с. 80).

Митний орган надав суду витяг з електронного каталогу в SuperSchwake 01/2019, в якому пропонована вартість автомобіля зазначена 9400 євро, вартість продажу 7400 євро (а.с. 88).

З метою отримання транспортного засобу у вільних обіг 11.01.2019 декларант сплатив фінансову гарантію у формі грошових коштів в сумі 24500 грн. (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю автомобіля, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, відповідно до рішення про корегування митної вартості товару, а.с. 105).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів , шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу . Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів , постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації , постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;

- … у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом , постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;

- … якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту , постанова від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17;

- … суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 13 листопада 2018 року, з огляду на те, що останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються (4000 євро та 2650 євро відповідно). При цьому митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 4000 євро , постанова від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18;

- … якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону. При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів Державного казначейства України, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів , постанова від 02.02.2016 по справі №804/14800/14.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, суд керується такими міркуваннями:

системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) ;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 33000 польських злотих. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок -фактура (інвойс) від 08.12.2018 №1/N/071/023/00003/2018, митну декларацію країни відправлення №18PL351020E0789187 від 07.12.2018, виписку з каталогу Schwacke за VIN-номером транспортного засобу).

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля зводяться до того, що:

- декларант при митному оформленні товару не надав банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; вартість товару в інвойсі №1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 становила 33000 польських злотих;

- в експортній декларації країни відправлення №18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана ціна 33150 польських злотих, отже є розбіжність з задекларованою митною вартістю на 150 злотих.

Суд проаналізував зміст наданих декларантом та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль. Так, в рахунку -фактурі №1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 чітко вказано вартість транспортного засобу (33000 злотих), в графі сума і спосіб оплати зазначено суму 33000 польських злотих, що оплату 06.12.2018 здійснено готівкою. Суд взяв до уваги той факт, що в процесі проведення процедури митних консультацій на вимогу митниці митний брокер надав відповідачу видану банком довідку про підтвердження готівкового розрахунку, а саме оплати ОСОБА_2 на користь фірми DYNAMIKA 33000 злотих відповідно до рахунку-фактури №1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018. Цей документ митний орган не взяв до уваги без будь-яких пояснень. Позивач надав суду документальне підтвердження, що 150 злотих сплатив за документальне оформлення транспортного засобу, а саме: тимчасовий дозвіл, знаки легалізації, номерний знак транспортного засобу, реєстраційний збір за тимчасовий дозвіл, реєстраційний збір за номерний знак та знаки легалізації. Навіть, якщо припустити, що в посадової особи митного органу могли виникнути питання до суми 150 злотих, залишається незрозумілим ігнорування платіжного документа про сплату 33000 злотих та визначена ним митна вартість автомобіля (42023 злотих).

Отже, посилання відповідача на те, що декларант не надав йому платіжного документа, що підтверджує здійснення оплати за товар, не відповідає дійсності.

При цьому відповідно до представленої виписки з інформаційного електронного довідника SuperSchwacke 01/2019, на який покликається відповідач, відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) декларованого транспортного засобу становила 9400 євро, відомості щодо вартості купівлі (з ПДВ) (а.с. 87-90) становила 7400 євро.

Курс НБУ станом на дату подання ОСОБА_2 декларації (10.01.2019) складав: 32,2139 євро за 1 грн., 7,4971 польський злотий за 1 грн., 1 євро = 4,2968 пол. злотих; курс НБУ станом на дату сплати вартості автомобіля (08.12.2018) складав: 31,6461 грн. за 1 євро, 7,3799 грн. за 1 пол. злотий, 1 євро = 4,29 пол. злотих.

Отже, фактично сплачена за автомобіль сума 7700 євро (33000/4,29) знаходилася в діапазоні цін довідника, на який посилається відповідач (9400-7400).

Щодо необхідності подання декларантом страхових, транспортних (перевізних) документів, суд зазначає, що рахунок-фактура №1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 ні інші документи щодо придбання транспортного засобу не містять інформації щодо його страхування. При цьому норми частини другої статті 53 МК України визначають обов`язок надання страхових, транспортних документів у разі здійснення такого. Позивач ствердив, що не мав таких витрат. Отже, ненадання позивачем документів щодо страхування, транспортних за відсутності доказів його здійснення є обґрунтованим .

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 9800 євро, базується на проведеному порівнянні заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (SuperschwakeListe).

Відповідач надав суду інформацію, що була взята митним органом з каталогу Schwacke 01/2019 (а.с. 87-90, відповідно до якої вартість продажу (з ПДВ) автомобіля складає 9400 євро, вартість купівлі (з ПДВ) складає 7400 євро. Отже, діапазон цін на такий автомобіль складає 7400-9400 євро. При цьому митний орган не зміг пояснити визначення митної вартості у розмірі 9800 євро, тобто понад ціну верхнього порогу, за яку автомобіль пропонується до продажу. Суд констатує, що митний орган не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. За таких обставин суд оцінює рішення митного органу про визначення ціни транспортного засобу, а також обґрунтування сумнівів в задекларованій митній вартості як свавільне, оскільки відповідач не довів обставин, на які посилається, належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019 є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Київської міської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом (за ціною договору) є хибними. Натомість відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача від 25.06.2019 №1491/26-70-10-22 про неналежність, недостовірність, недостатність доказів. Суд зазначає, що позивач із позовною заявою надав належні копії письмових доказів, складені польською мовою із долучення перекладу цих документів на українську мову. Ці документи сумніву у їх достовірності в суду не викликають.

Щодо вимог позивача про стягнення з Львівської митниці ДФС 24500 грн., зайво сплачених на підставі рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, суд керується такими міркуваннями:

порядок повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС регулює Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (далі - Порядок №643).

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені врегульовано розділом ІІІ Порядку № 643.

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Як визначено пунктом 3 розділом ІІІ Порядку № 643 до заяви додаються: - документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; - виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; - документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згiдно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) (пункти 4,5,8 розділу ІІІ Порядку № 643).

Таким чином, порядок повернення фізичним особам з бюджету надмірно сплачених митних платежів чітко регламентовано: 1) набрання рішенням суду про скасування рішення митниці про коригування митної вартості є підставою для звернення декларанта до митниці про повернення зайво сплачених коштів; 2) заява особи про повернення коштів з бюджету є підставою для проведення відповідної перевірки, за наслідками якої приймається відповідне рішення. З огляду на те, що рішення суду про скасування рішення митниці ще не набрало законної сили, а відповідний орган ДФС не розглядав (за зверненням особи) питання про повернення з бюджету надміру сплачених платежів, позовні вимоги про стягнення з митниці коштів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що дійшов до висновку про часткове задоволення позову, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, місто Київ, бульвар В.Гавела, 8-а; ідентифікаційний код 39422888) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.11.2019.

Суддя Москаль Р.М.