Постанова

від 13.05.2020 по справі 1.380.2019.001267

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001267 пров. № 857/13671/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (прийняте у м. Львові суддею Москалем Р.М.; складене у повному обсязі 03 листопада 2019 року) в адміністративній справі № 1.380.2019.001267 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС на його користь 24 500 грн надмірно сплаченої оплати за митне оформлення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним було завезено на митну територію України вживаний автомобіль марки Skoda Oktavia , номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см, 2015 року випуску, для розмитнення якого відповідачу було подано весь необхідний пакет документів та заявлено митну вартість за ціною придбання, що підтверджується відповідними документами. Проте, відповідач не погодився з цією ціною і прийняв рішення про коригування митної вартості автомобіля за резервним методом. Вважає це рішення протиправним, необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням порядку та без дотримання основних принципів митного регулювання.

Для отримання автомобіля у вільний обіг він сплатив фінансову гарантію у формі грошових коштів в сумі 24 500 грн (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю автомобіля, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею), тому просив суд стягнути з відповідача ці кошти як зайво сплачені на підставі незаконного рішення митниці.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Київська міська митниця ДФС, яка вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи та винесенні оскаржуваного рішення не врахував всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, не надав належної правової оцінки поданим доказам, допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення; натомість взяв до уваги необґрунтовані доводи позивача та безпідставно задовольнив його позовні вимоги. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган встановив, що документи, які були подані до митного оформлення, не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар, а саме: вартість товару в інвойсі № 1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33 000 польських злотих, а в експортній декларації країни відправлення № 18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана вартість товару 33 150 польських злотих. При цьому декларантом не надано: банківські платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар; транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; страхові документи; документи, що підтверджують понесені витрати позивача на брокерські послуги; крім того, в порушення вимог статті 254 МК України всі документи подано декларантом без перекладу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 придбав за готівку у польської фірми DYNAMIKA автомобіль марки Skoda , модель Oktavia , номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см, 2015 року випуску, вартість якого згідно рахунку-фактури (інвойс) №1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33 000 польських злотих (а.с. 17).

ОСОБА_1 сплатив на користь фірми DYNAMIKA 33 000 польських злотих згідно рахунку-фактури № 1N071/02300003/2018 від 08.12.2018, що підтверджується виданою банком довідкою про підтвердження готівкового розрахунку; він також сплатив 112 польських злотих за супроводжуючі документи (тимчасовий дозвіл, знаки легалізації, номерний знак транспортного засобу, реєстраційний збір за тимчасовий дозвіл, реєстраційний збір за номерний знак та знаки легалізації) згідно з платіжним документом № КР/21776 від 07.12.2018 (а.с. 23 - 24, 26).

Експортер (фірма DYNAMIKA) оформив митну декларацію країни відправлення №18PL351020E0789187, у якій відобразив загальну ціну автомобіля 33 150 польських злотих, в графі вартість транспорту на кордоні зазначено - 33 000 польських злотих, в графі інше - 150 польських злотих (а.с. 21 - 22).

10.01.2019 для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу (далі - ТЗ) уповноважений представник декларанта подав митному органу митну декларацію (далі - МД) № UA100010/2019/306092 в електронній формі, в якій заявив митну вартість ТЗ в розмірі 33 000 польських злотих. Митну вартість ТЗ визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 МД "ціна товару" зазначено 33 000 польських злотих, в графі 23 "курс валюти" 7,49718500 грн, вартість в національній валюті становить 247 407,11 грн. З метою митного оформлення автомобіля ОСОБА_1 сплатив попередні обов`язкові платежі в сумі 85 000 грн, що підтверджується квитанцією від 04.01.2019. Стан ТЗ описано в додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів (а.с. 81, 93, 101 - 102).

Інспектор митниці розглянув подані документи та дійшов висновку, що митна вартість декларованого автомобіля нижча вартості ідентичних товарів, необхідне обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , вказав вартість 9800 євро (а.с 107). Джерело інформації про таку вартість автомобіля (9800 євро), а також будь-які докази на підтвердження її достовірності суду не надано.

Для підтвердження заявленої митної вартості посадова особа митниці 10.01.2019 та 11.01.2019 скерувала декларанту електронне повідомлення та зазначила, що необхідно подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 109 - 110).

На вимогу митниці до заяв від 10.01.2018 та 11.01.2018 митний брокер надав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) № 1/N/071/023/00003/2018 від 06.12.2018; виписку з каталогу SCHWAKE за VIN-номером ТЗ, в якій вартість цього ТЗ (без ПДВ) нижча зазначеної фактурної вартості ТЗ за митною декларацією; копію експертної декларації країни відправлення № 18PL351020E0789187 з ціною, що була фактично сплачена та що відповідає фактурній вартості ТЗ за митною декларацією; платіжний документ продавця № 01/02687/2018 від 06.12.2018, що підтверджує ціну товару, що фактично була сплачена в момент придбання ТЗ (а.с. 104, 106). У заяві від 11.01.2018 митний брокер зазначив, що надав усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, інших документів не може надати, просив визначити митну вартість ТЗ за МД № UA100010/2019/306092 від 10.01.2019.

11.01.2019 митниця здійснила коригування митної вартості ТЗ та прийняла рішення № UA100010/2019/000005/2, яким визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9800 євро. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статті 53 МК України містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема заначено, що при митному оформленні не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, що містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з ТЗ, поданим до митного оформлення), вартість товару в інвойсі № 1N071/02300003/2018 від 08.12.2018 становить 33 000 польських злотих, а в експортній декларації країни відправлення № 18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана вартість товару 33 150 польських злотих. В рішенні також зазначено, що митну вартість товару визначено шляхом проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (SuperschwakeListe) (а.с. 80).

Митний орган надав суду витяг з електронного каталогу в SuperSchwake 01/2019, в якому пропонована вартість автомобіля зазначена 9400 євро, вартість продажу 7400 євро (а.с. 88).

З метою отримання транспортного засобу у вільних обіг 11.01.2019 декларант сплатив фінансову гарантію у формі грошових коштів в сумі 24 500 грн (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю автомобіля, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, відповідно до рішення про корегування митної вартості товару (а.с. 105).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач належно обґрунтував та визначив митну вартість товару, який ввозився, що підтверджується поданими документами, а відповідач безпідставно, в порушення статті 58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого ТЗ не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Київської міської митниці ДФС на користь позивача 24 500 грн надмірно сплаченої оплати за митне оформлення суд відмовив, зазначивши, що повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС повинно здійснюватися відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 після набрання цим рішенням законної сили.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами частини першої статті 49 та частини першої статті 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою - другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини перша - третя статті 53 МК України).

Разом з тим, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 Кодексу).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Як видно із матеріалів справи, позивач визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 33 000 польських злотих (що дорівнювало 7700 EUR). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок-фактура (інвойс) від 08.12.2018 № 1/N/071/023/00003/2018, МД країни відправлення № 18PL351020E0789187 від 07.12.2018, виписку з каталогу Schwacke за VIN-номером ТЗ).

Проте, відповідач скоригував визначену позивачем митну вартість цього ТЗ фактично з 7700 EUR до 9800 EUR, взявши за основу для коригування відомості електронного каталогу SuperSchwacke 01/2019, згідно якого відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) декларованого ТЗ становила 9400 євро, відомості щодо вартості купівлі (з ПДВ) становила 7400 євро (а.с. 87 - 90).

Згідно пояснень відповідача, сумнів посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля викликало те, що:

- декларант при митному оформленні товару не надав банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; вартість товару в інвойсі № 1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 становила 33 000 польських злотих;

- в експортній декларації країни відправлення № 18PL351020E0789187 від 07.12.2018 вказана ціна 33 150 польських злотих, отже є розбіжність з задекларованою митною вартістю на 150 злотих.

Суд дослідив надані декларантом до митниці документи для митного оформлення автомобіля та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль. Так, в рахунку-фактурі № 1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 чітко вказано вартість ТЗ (33 000 польських злотих), в графі сума і спосіб оплати - суму 33 000 польських злотих і що оплату 06.12.2018 здійснено готівкою. Крім того, в процесі проведення процедури митних консультацій на вимогу митниці митний брокер надав відповідачу видану банком довідку про підтвердження готівкового розрахунку, а саме: оплати ОСОБА_1 на користь фірми DYNAMIKA 33 000 польських злотих відповідно до рахунку-фактури № 1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018. Цей документ митний орган не взяв до уваги без будь-яких пояснень. Позивач надав суду документальне підтвердження, що 150 злотих сплатив за документальне оформлення ТЗ, а саме: тимчасовий дозвіл, знаки легалізації, номерний знак транспортного засобу, реєстраційний збір за тимчасовий дозвіл, реєстраційний збір за номерний знак та знаки легалізації..

Отже, посилання відповідача на те, що декларант не надав йому платіжного документа, що підтверджує здійснення оплати за товар, не відповідає дійсності.

Разом з тим, відповідачем не доведено обґрунтованість власних розрахунків, ні нормативно, ні фактично.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду № 826/28024/15 від 18.12.2018, № 815/1670/17 від 21.12.2018, № 813/663/17 від 18.12.2018, № 815/228/17 від 21.12.2018 та № 820/1436/17 від 18.12.2018.

Щодо необхідності подання декларантом страхових, транспортних (перевізних) документів, суд зазначає, що рахунок-фактура № 1/N/071/023/00003/2018 від 08.12.2018 ні інші документи щодо придбання ТЗ не містять інформації щодо його страхування, а частина друга статті 53 МК України визначає обов`язок надання страхових, транспортних документів у разі здійснення такого. Позивач ствердив, що не мав таких витрат. Отже, ненадання позивачем документів щодо страхування, транспортних за відсутності доказів його здійснення є обґрунтованим.

Крім того, позивач із позовною заявою надав належні копії письмових доказів, складені польською мовою із долучення перекладу цих документів на українську мову. Ці документи сумніву у їх достовірності в суду не викликають.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що наслідком наведених вище протиправних дій є безпідставне здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого ТЗ із застосуванням резервного методу в сумі 9800,00 EUR, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000005/2 від 11.01.2019.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягнення з Київської міської митниці ДФС на користь позивача 24 500 грн надмірно сплаченої оплати за митне оформлення повинно здійснюватися відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 після набрання рішенням суду законної сили, при тому, що рішення суду в цій частині позивачем не оскаржене.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 1.380.2019.001267 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 19 травня 2020 року.