Рішення

від 04.11.2019 по справі 420/3068/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3068/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Чернецької О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконною відмови, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати незаконною відмову Головного управління МВС України в Одеській області у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік у день звільнення; стягнути на користь ОСОБА_1 компенсації за 22 доби невикористаної відпустки за 2012 рік на суму 4424,00 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації невикористаної відпустки за 2012 рік з 03.07.2012 року по день винесення рішення по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно ЗУ Про міліцію та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції чинній на час звільнення позивача), особи середнього начальницького складу органів внутрішніх справ, у випадку звільнення із органів внутрішніх справ за власним бажанням, як такі, що не підпадали від дію абзацу першого пункту 56 Положення № 114, мають право на грошову компенсацію за невикористану у році звільнення відпустку. Оскільки позивач звільнився з органів внутрішніх справ за віком та не використав відпустку за 2012 рік, він має право на отримання грошового компенсації за невикористану відпустку. При цьому, оскільки позивачу вчасно не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпуску, він має право отримання середнього заробітку за час затримки виплати такої компенсації.

Представником відповідача Головного управління МВС України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що на час звільнення позивача зі служби, у 2012 році він був особою старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, та з огляду на те, що на працівників міліції не поширюється норма ЗУ Про відпустки і Кодексу законів про працю, підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку у 2012 році, керуючись п. 52, 55, 56 Положення № 114, немає. Також, оскільки право на позивача на виплату компенсації невикористаної відпустки за 2012 рік відсутнє, тому і затримки щодо її виплати немає. Крім того, норми КЗпП України якими позивач обґрунтовує вимоги щодо стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки компенсації, регулює трудові відносини працівників підприємства та не підлягає застосуванню до правовідносин щодо проходження служби в органах поліції.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що оскільки позивач звільнився з органів внутрішніх справ за віком та не використав відпустку за 2012 рік, він має право на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за 212 рік. При цьому, оскільки нормами спеціального законодавства, зокрема ЗУ Про міліцію , не врегульовано питання, зокрема щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин повинні бути застосовані окремі положення КЗпП.

Представником відповідача Головного управління МВС України в Одеській області до суду надано заперечення, які по своєму змісту відповідаю відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідача Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області відзиву на позовну заяву не надходило.

Ухвалою від 27.05.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 липня 2019 року винесено ухвалою про розгляд справи № 420/3068/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості співвідповідача - Одеське міське управління ГУ МВС України в Одеській області.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління МВС України в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області до суду не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

11 серпня 2011 року наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 431 о/с призначено з 05 серпня 2011 року підполковника міліції ОСОБА_1 (М -011700 ) на посаду начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України (а.с. 34).

02 липня 2012 року наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 303 о/с у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у відставку за п. 65 а (за віком) підполковника міліції ОСОБА_1 (М -011700 ) начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в області 03 липня 2012 року (а.с. 33).

22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати відомості щодо надання йому відпустки за 2012 рік; кількість днів невикористаної відпустки за 2012 рік та довідку про грошове утримування нарахованої та сплаченої йому у 2012 році з помісячними показниками основними та додатковими видами грошового утримання (а.с. 14).

18 березня 2019 року листом № 9/40зі ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Одеській області надано завірену належним чином довідку від 02.07.2012 року про використану відпустку за 2012 рік та довідку про нараховане грошове забезпечення за період з січня по липень 2012 року, а також повідомлено, що кількість днів невикористаної відпустки за 2012 рік становить - 22 доби (а.с. 15-17).

Після отримання відповіді на запит ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік та сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік (а.с. 18).

22 квітня 2019 року листом № 14/1-П-202 ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Одеській області надано відповідь, якою повідомлено, що на час звільнення зі служби, у 2012 році, ОСОБА_1 був особою старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (на час звільнення мав спеціальне звання підполковник міліції ) та те, що на працівників міліції не поширюється норма Закону України Про відпустки і Кодекс Законів України про працю в Україні, правових підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку у 2012 році немає (а.с. 19).

Згідно ст. 18 ЗУ Про міліцію (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 розділу І Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.1991 року № 114, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Старший начальницький склад: майор міліції, підполковник міліції, полковник міліції, майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби.

Згідно п. 49 Положення № 114 (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Відповідно до п. 51 Порядку № 114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Згідно п. 52 Положення № 114 чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.

Відповідно до п. 56 Порядку № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку виплачується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, крім осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , звільнений зі служби зі спеціальним званням підполковник міліції , яке належить до старшого начальницького складу.

Згідно наказу № 303 о/с від 02.07.2012 року підполковник міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України у відставку за п. 65 а (за віком) (а.с. 33).

Таким чином, з урахуванням приписів п. 56 Порядку № 114 (в редакції чинній станом на дату звільнення позивача зі служби) ОСОБА_1 не набув права на грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку, оскільки його звільнено зі служби з органів внутрішніх справ України за віком та зі званням, яке належить до старшого начальницького складу.

При цьому, посилання позивача в позовній заяві на постанови Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 805/5097/15-а, від 04.04.2018 року у справі № 805/5111/15-а, суд вважає неспроможними, оскільки у вказаних постановах надано правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2012 року № 1137 до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, якою редакцію абзацу другого пункту 56 Положення було змінено, слова крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту виключено. Тобто спірні правовідносини в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 805/5097/15-а, від 04.04.2018 року у справі № 805/5111/15-а не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що особи середнього начальницького складу органів внутрішніх справ, у випадку звільнення із органів внутрішніх справ за власним бажанням , як такі, що не підпадали під дію абзацу першого пункту 56 Положення № 114, мають право на грошову компенсацію за невикористану у році звільнення відпустку, оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у відставку за п. 65 а (за віком), а не за власним бажанням.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що Головне управління МВС України в Одеській області при наданні відповіді листом № 14/1-П-202 від 22 квітня 2019 року та відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік діяло на підставі, в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання незаконною відмову Головного управління МВС України в Одеській області у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік у день звільнення, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за 22 доби невикористаної відпустки за 2012 рік на суму 4424,00 грн. та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації невикористаної відпустки за 2012 рік з 03.07.2012 року по день винесення рішення по даній справі, є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління МВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, адреса місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12), Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674407, адреса місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання незаконною відмови Головного управління МВС України в Одеській області у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік у день звільнення; стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за 22 доби невикористаної відпустки за 2012 рік на суму 4424,00 грн.; стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації невикористаної відпустки за 2012 рік з 03.07.2012 року по день винесення рішення по даній справі, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.