Постанова

від 28.10.2019 по справі 520/1388/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 р.Справа № 520/1388/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

представника позивача Машира В.О.,

представників відповідача Насібулліної Н.Р., Ковальової М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.07.19 року по справі № 520/1388/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 23.10.2018 № 4429/20-40-14-11-11/40249265, а тому підлягають скасуванню. Вказує, що ТОВ "Технотіроль" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечували проти доводів останньої та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 09.10.2018 №10043, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Головко Артемом Сергійовичем та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 05.10.2018 №7506 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль" (код ЄДРПОУ 40249265) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40921310) за грудень 2016 року, з ТОВ "РІАЛАЙЗ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40633708) за листопад 2016 року, з ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40242029) за вересень 2016 року, з ТОВ "ТФ ГРАНАТ" (код ЄДРПОУ 34469345) за січень 2017 року, з ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40934089) за лютий 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль" встановлено порушення вимог п. 44.6 ст. 44 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, ТОВ "Технотіроль" допущено завищення податкового кредиту на загальну суму 307748 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму у розмірі 299400 грн, в т.ч. за вересень 2016 року всього у сумі 19450 грн, за листопад 2016 року всього у сумі 15911 грн, за грудень 2016 року всього у сумі 76917 грн, за січень 2017 року всього у сумі 171528 грн, за лютий 2017 року всього у сумі 15594 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за лютий 2017 року на суму 8348 грн.

За результатами перевірки Головного управління ДФС у Харківській області було складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства 23.10.2018 № 4429/20-40-14-11-11/40249265,

З акту перевірки встановлено, що при виході на перевірку директор ТОВ "Технотіроль" Дуплякін Віталій Васильович повідомив, що оригінали документів знаходяться в іншому місті та будуть надані їх копії, у зв`язку з чим йому вручено запит від 09.10.2018 про підготовку та надання копій документів для перевірки у термін до 17.00 години 16 жовтня 2018 року, але документи до перевірки не були надані, про що складено відповідні акти: №8006/20-40-14-11-11/40249265 від 09.10.2018, №8075/20-40-14-11-11/40249265 від 10.10.2018, №8133/20-40-14-11-11/40249265 від 11.10.2018, №8177/20-40-14-11-11/40249265 від 12.10.2018, №8230/20-40-14-11-11/40249265 від 16.10.2018.

Враховуючи викладене Головне управління ДФС у Харківській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №00002491411 від 06.11.2018, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 374250,00 грн (за основним платежем - 299400,00 грн, за штрафними санкціями - 74850,00 грн) та № 00002501411 від 06.11.2018, яким товариству визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 8348,00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та доведеності відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період не мають на меті реального настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Технотіроль" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", ТОВ "РІАЛАЙЗ-ПЛЮС, ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", ТОВ "ТФ ГРАНАТ", ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ".

Так, матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС було укладено договір № 16-09/2 від 22.09.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Технотіроль" у якості замовника мав отримати послуги від ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС" у якості виконавця, а саме технічні роботи з питань реконструкції топочних камер котлів ТГМ-84А та оплатити зазначені послуги.

Разом з тим, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи судом першої інстанції не надано жодних підтверджуючих документів щодо здійснення господарської операції: договорів оренди/суборенди на офісне приміщення, складські приміщення, видаткових накладних або актів виконаних робіт, або інші документи, що підтверджують виконання послуг, платіжних доручень, що підтверджують факт оплати.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС" було укладено договір підряду на виконання робіт № 3/11 від 01.11.2016 року.

На підтвердження реальності здійснення зазначених правовідносин з ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС" до суду першої інстанції надано договір підряду на виконання робіт № 3/11 від 01.11.2016 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, довідка про вартість виконаних робіт, локальний кошторис.

Так, за умовами вказаного договору підряду на виконання робіт № 3/11 від 01.11.2016 року ТОВ "Технотіроль", у якості замовника, доручає ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС", у якості підрядника виконати роботи по капітальному ремонту об`єкта: майстерні профремонту, за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 199А.

На підтвердження необхідності здійснення зазначених робіт по капітальному ремонту майстерні до суду надано договір підряду № 21/10 від 21.10.2016, який укладено з КП "Міськелектротранссервіс" та згідно якого ТОВ "Технотіроль", у якості підрядника, зобов`язується виконати та здати замовнику роботи з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013: Капітальний ремонт майстерні профремонтів, за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 199А.

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору, підрядник зобов`язується виконати визначені договором роботи, якісно, особисто, своїми засобами і в строк передбачений договором.

Проте, позивач для виконання зобов`язання за договором із КП "Міськелектротранссервіс" залучав інших юридичних осіб - ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС" та ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", а отже, не може вважатись виконаними особисто і своїми засобами, що є обов`язковою умовою договору № 21/10 від 21.10.2016.

Матеріалами справи також з`ясовано, що між позивачем та ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" було укладено договір поставки. На підтвердження чого було надано договір № 4/12 від 01.12.2016 та видаткова накладна № 224 від 15.12.2016 року.

При цьому ані під час перевірки, ані до суду не надано жодних інших підтверджуючих документів щодо ведення господарської діяльності: договорів оренди/суборенди на офісне приміщення, складські приміщення, видаткових накладних або актів виконаних робіт, договорів укладених з контрагентом-постачальником, додаткові угоди, товарно-транспортні накладні, або інші документи, що підтверджують доставку товару, платіжних доручення, що підтверджують факт оплати, довіреностей та уповноважену особу, на яку виписані, хто отримував товар/послуги від взаємовідносин.

У зв`язку з вищевикладеним не можливо дослідити транспортування, розвантаження товару/послуг, де зберігалось і як використовувалось в господарській діяльності, оборотно - сальдових відомостей, карток рахунків, які б підтверджували факт відображення господарської операції в бухгалтерському обліку.

Також до суду надано договір підряду № 3/12 від 01.12.2016 року, акт приймання-передачі робіт за грудень 2016 року, довідка про вартість виконаних робіт, відомість ресурсів, локальний кошторис.

За умовами зазначеного договору ТОВ "Технотіроль", у якості замовника, доручає ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", у якості підрядника виконати та здати замовнику роботи з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013: Капітальний ремонт майстерні профремонтів, за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 199А.

На підтвердження необхідності здійснення зазначених робіт по капітальному ремонту майстерні до суду надано договір підряду № 21/10 від 21.10.2016, який укладено з КП "Міськелектротранссервіс" та згідно якого ТОВ "Технотіроль", у якості підрядника, зобов`язується виконати та здати замовнику роботи з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013: Капітальний ремонт майстерні профремонтів, за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 199А.

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору, підрядник зобов`язується виконати визначені договором роботи, якісно, особисто, своїми засобами і в строк передбачений договором.

Таким чином, позивач для виконання зобов`язання за договором із КП "Міськелектротранссервіс" залучав інших юридичних осіб - ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС" та ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", а отже, обов`язкові умови договору № 21/10 від 21.10.2016 - виконання особисто і своїми засобами, не були виконані.

Крім того, суд звертає увагу, що для капітального ремонту майстерні профремонтів, за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 199А позивачем у листопаді 2016 року залучено ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС", а у грудні 2016 року - ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД".

Більш того, судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" від 30.01.2017 є суб`єктом фіктивного підприємництва та в ІС "Податковий блок" підсистеми "СФП" наявна інформація, а саме: "опитано Сіменченко О . С., яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві". За результатами проведеного аналізу встановлено, що господарські операції між ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" та контрагентами постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності у грудні 2016 року.

Крім того, вироком від 17.08.2017 Печерським районним судом м. Києва встановлено винуватість засновника та директора ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" за створення та реєстрацію суб`єкта господарювання без мети ведення ним господарської діяльності, натомість для надання податкової вигоди реальному сектору економіки, в тому числі для ухилення від сплати податків.

Матеріали справи також свідчать, що між позивачем та ТОВ "ТФ ГРАНАТ" було укладено договір поставки.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ "ТФ ГРАНАТ" надано такі документи: договір поставки № 15/1 від 15.01.2017, видаткові накладні, картка рахунку 631, оборотно-сальдова відомість.

Детальним аналізом даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН встановлено, що номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих ТОВ "ТФ ГРАНАТ" (код за ЄДРПОУ 34469345) в січні 2017 року, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування та пакування, складських, офісних приміщень, транспортних засобів, тощо.

Придбання/реалізація зазначених у видаткових накладних товарів/послу, робіт передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (менеджерів, комірників, бухгалтера, працівників складу та інших профільних спеціалістів з відповідними знаннями та освітою).

При цьому, ТОВ "ТФ ГРАНАТ" (код за ЄДРПОУ 34469345) в січні 2017 року не здійснювалось залучення стороннього трудового ресурсу у третіх осіб.

Разом з тим як до перевірки, так і до суду першої інстанції не надано жодних інших підтверджуючих документів щодо ведення господарської діяльності, а отже, не можливо дослідити транспортування, розвантаження товару/послуг, де зберігалось і як використовувалось в господарській діяльності, оборотно - сальдових відомостей, карток рахунків, які б підтверджували факт відображення господарської операції в бухгалтерському обліку.

Відповідно до приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Матеріали справи також свідчать про те, що між позивачем та ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", було укладено договір про надання послуг № 1 7/2 від 15.02.201 7 року, на підтвердження реальності здійснення якого було надано сам договір, акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.03.2017 року, кошторис, видаткова накладна № 15 від 22.02.2017 року, оборотно-сальдова відомість.

Згідно умов договору позивач, у якості замовника має отримати від ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", у якості виконавця за плату наступні послуги: перевірка, відновлення ізоляції та доборка кабелю СБВбШв 3*2*0,9 в кількості 6,297 км. Також детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у додатках до цього договору.

Проте, до суду не надано додатку до цього договору.

Детальним аналізом даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН встановлено, що номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 40934089) в лютому 2017 року, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг.

При цьому з податкової інформації стосовно ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", ТОВ "РІАЛАЙЗ - ПЛЮС", ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", ТОВ "ТФ ГРАНАТ" слідує, що відносно вказаних підприємств (крім ТОВ "ТФ ГРАНАТ") відкриті кримінальні провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205, 212 КК України, встановлено відсутність у всіх зазначених підприємств достатньої кількості трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, матеріально-технічних умов.

Фактично підприємством ТОВ Технотіроль здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Таким чином, судова колегія зазначає, що відповідно до вищезазначених фактів, податкової інформації, матеріалів відкритих кримінальних проваджень суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у ТОВ Технотіроль не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Технотіроль та його контрагентами у перевірений період була відсутня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності укладення вищезазначених господарських відносин, а також отримання згоди на залучення контрагентів до виконання робіт, виконавцем за якими є позивач.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивача щодо реальності проведених між ним та його контрагентами господарських операцій.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов`язання, податковий орган дійшов до правомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вони є законними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дотримався положення ч. 3 ст. 2 та ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та дійшов до правомірного висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підприємством не допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, первинні документи складені між позивачем та його контрагентами відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження скаржника про те, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотіроль" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 520/1388/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 04.11.2019 року