Постанова

від 30.10.2019 по справі 160/548/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/548/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРОСТ

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (головуючий суддя - Жукова Є.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРОСТ

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРОСТ (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми "Р" від 24.10.2018 року №0029311420 та форми "Р" від 24.10.2018 року №0029321420.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що висновки Відповідача, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки №57597/04-36-14-19 від 27 вересня 2018 року, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, щодо нереальності господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ Діналекс є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. З огляду на вищевикладене, Позивач вважає податкові повідомлення-рішення №0029311420, №0029321420 такими, що порушують його права та підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі №160/548/19 у задоволенні позовної заяви ТОВ КРОСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю (т. 1, а.с. 237-246).

Позивач - ТОВ КРОСТ , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а.с. 2-16).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено обставин, які свідчать про протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 24.10.2018 року №0029311420 та форми "Р" від 24.10.2018 року №0029321420, зокрема, не прийнято до уваги те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі №160/7917/18 визнано протиправним та скасовано наказ №4847-п від 27.08.2018 року, на підставі якого проведено документальну позапланову невиїзну перевірку у даній справі.

Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ КРОСТ зареєстроване 18.04.2003 року, номер запису 1 227 120 0000 004913 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель (код згідно КВЕД 41.20) (т. 1, а.с. 120-122).

У період з 14 вересня 2018 року тривалістю 5 робочих днів на підставі наказу від 27 серпня 2018 року №4847-п Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ КРОСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Діналекс (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки від 27 вересня 2018 року складений акт №57597/04-36-14-19/32410394, висновками якого встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 358187 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 106144 грн. за вересень 2015 року, на суму 71276 грн. за листопад 2015 року та на суму 220565 грн. за грудень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки від 27 вересня 2018 року №57597/04-36-14-19/32410394 Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- форми "Р" від 24.10.2018 року №0029311420, яким збільшено суму грошового зобов`язання Позивача з податку на додану вартість на 291841 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 72960,25 грн.

- форми "Р" від 24.10.2018 року №0029321420, яким збільшено суму грошового зобов`язання Позивача з податку на прибуток на 358187 грн.

Правомірність винесення суб`єктом владних повноважень вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом судового розгляду у даній справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального здійснення господарських операцій з ТОВ Діналекс . З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у контрагента підприємства об`єктивної можливості виконати умови договорів та відсутність у Позивача ділової мети.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній, в перевіряємий період) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній, в перевіряємий період) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України (в редакції чинній, в перевіряємий період) встановлено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній, в перевіряємий період) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній, в перевіряємий період) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач у 2015 році мав взаємовідносини з ТОВ Діналекс (договори: від 31.07.2015 р. №28/8; 01.09.2015 р. №29/8; 01.09.2015 р. №55/8; 01.09.2015 р. №56/8; 01.09.2015 р. №57/8; 01.09.2015 р. №58/8; 01.09.2015 р. №59/8; 01.09.2015 р. №60/8; від 01.09.2015 р. №61/8; 01.09.2015 р. №62/8), які були предметом дослідження податкового органу під час проведення планової перевірки Позивача у 2016 році, за результатами якої було складено акт від 12.09.2016 року №510/04-36-14-03-32410394 (т. 1, 16-31).

ТОВ КРОСТ в період проведення контролюючим органом планової перевірки у 2016 році було надано до перевірки розрахунки, видаткові накладні та розрахунки по взаємовідносинам з ТОВ Діналекс , а саме: акти приймання виконаних робіт: №4/08 за вересень 2015 р. №13/08 за вересень 2015 р.; №12/07-05 вересень 2015 р.; №01/09 за вересень 2015 р.; №02/09 за вересень 2015 р.; №16-09 сп за вересень 2015 р.; №15-09сп за вересень 2015 р.; №14-09 сп за вересень 2015 р.; №12-09 за вересень 2015 р.; №11-09 за вересень 2015 р.; №6-09/15 за вересень 2015 р.; №19-09/15 за вересень 2015 р.; №3-09/15 за вересень 2015 р.; №4-09/15 за вересень 2015 р.; №5-09/15 за вересень 2015 р.; №8-09/15 за вересень 2015 р.; №05/09 за вересень 2015 р.; №06/09 за вересень 2015 р.; №04/09 за вересень 2015 р.; №07/09 за вересень 2015 р.; №2-09/15 за вересень 2015 р.; №10/09 за вересень 2015 р.; №17-09/15 за вересень 2015 р.; №16-09/15 вересень 2015 р.; №09/09 за вересень 2015 р.; податкові накладні, а саме: №871 від 22.09.2015 р. на загальну суму 85408,80 грн.; №819 від 22.09.2015 р. на загальну суму 71.02,73 грн.; №633 від 22.09.2015 р. на загальну суму від 258039,60 грн.; №820 від 22.09.2015 р. на загальну суму 32227,28 грн.; №670 від 22.09.2015 р. на загальну суму 194974,80 грн.; №671 від 22.09.2015 р. на загальну суму 12141,60 грн.; №713 від 22.09.2015 р. на загальну суму 18630,00 грн.; №716 від 22.09.2015 р. на загальну суму 19507,76 грн.; №714 від 22.09.2015 р. на загальну суму 140207,72 грн.; №717 від 22.09.2015 р. на загальну суму 134321,47 грн.; №1072 від 29.09.2015 р. на загальну суму 1083,20 грн.; №1071 від 29.09.2015 р. на загальну суму 2673,60 грн.; №1073 від 29.09.2015 р. на загальну суму 23422,04 грн.; №1075 від 29.09.2015 р. на загальну суму 880,70 грн.; №1074 від 29.09.2015 р. на загальну суму 1625,50 грн.; №1076 від 29.09.2015 р. на загальну суму 21325,58 грн.; №1019 від 28.09.2015 р. на загальну суму 27730,80 грн.; №1020 від 28.09.2015 р. на загальну суму 115948,8 грн.; №1018 від 28.09.2015 р. на загальну суму 228477,84 грн.; №1017 від 28.09.2015 р. за загальну суму 32800,2 грн.; №1077 від 29.09.2015 р. на загальну суму 27368,44 грн.; №1078 від 29.09.2015 р. на загальну суму 35533,65 грн.; №921 від 24.09.2015 р. на загальну суму 22624,80 грн.; №920 від 24.09.2015 р. на загальну суму 751,52 грн.; №1079 від 29.09.2015 р. на загальну суму 79344,57 грн.

Відповідно до акту від 12.09.2016 року №510/04-36-14-03-32410394 податковим органом не виявлено жодних порушень з боку Позивача по взаємовідносинам з ТОВ Діналекс за період 01.01.2015 року по 31.06.2016 року, що не заперечується Відповідачем та підтверджується висновком експертів №3513/3514-17 за результатами комісійної судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню №120170040000000622 (т. 1, а.с. 50-108).

Натомість, Відповідач, обґрунтовуючи прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що після проведення у 2016 році планової перевірки Позивача ним було отримано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2018 року по справі №199/1478/1 (провадження №1-кп/199/224/1), винесену за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42011704000000394 від 02.11.2017 року, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 передала невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписаний нею протокол загальних зборів учасників ТОВ Діналекс , а також підписаний нею та нотаріально засвідчений статут ТОВ Діналекс (т. 1, а.с. 164-167)

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі №808/1507/16 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначеного, проаналізувавши ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2018 року по справі №199/1478/1, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у ній обставини не свідчать про нереальність здійснених господарських операцій між Позивачем та ТОВ Діналекс , а лише, з урахуванням того, що ОСОБА_1 після підписання реєстраційних документів передала їх невстановленим особам, підтверджують те, що саме ОСОБА_1 особисто не приймала участь у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Діналекс .

Разом з тим, відсутність особистої участі ОСОБА_1 у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Діналекс не виключає можливість ведення такої діяльності іншими особами, оскільки такі обставини у відношенні інших осіб, крім ОСОБА_1 , Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у справі №199/1478/1 не досліджувались та не встановлювались.

Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів Відповідача стосовно того, що вказана ухвала є достатнім доказом фактичного нездійснення контрагентом підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не подання ТОВ Діналекс декларації з ПДВ за вересень 2015 року та інформація наявна в базах податкового органу щодо взаємовідносин ТОВ Діналекс з іншими контрагентами не є належним доказом формального характеру первинних документів, складених по господарських операціях між Позивачем та ТОВ Діналекс , оскільки вказані обставини стосуються виключно власної господарської діяльності ТОВ Діналекс , відповідальність за яку покладено саме на останнього.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між Позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між Позивачем та його контрагентом у перевіряємий період, що свідчить про протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Поряд із зазначеним, колегія суддів бере до уваги і те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ КРОСТ №4847-п від 27.08.2018 року, що, у свою чергу, також, свідчить про неправомірність прийняття Відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, призначеної наказом №4847-п від 27.08.2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОСТ понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 10844 (десять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 82 копійки та за подання апеляційної скарги у сумі 16267 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 23 копійки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРОСТ - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі №160/548/19 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми Р від 24 жовтня 2018 року №0029311420 та форми Р від 24 жовтня 2018 року №0029321420.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОСТ судовий збір за подання позовної заяви у сумі 10844 (десять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 82 копійки та за подання апеляційної скарги у сумі 16267 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 23 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 04 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова