Постанова

від 30.10.2019 по справі 346/23/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/23/17

Провадження № 22-ц/4808/1014/19

Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді П`ятковського В.І., ухвалене 21 травня 2019 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, Обслуговуючого кооперативу Чорновола , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради від 18 лютого 2016 року №245-5/2016,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Коломийської міської ради, Обслуговуючого кооперативу Чорновола про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради від 18 лютого 2016 року №245-5/2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Коломийської міської ради від 18 лютого 2016 року № 245-5/2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано в оренду Обслуговуючому кооперативу Чорновола для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку земельну ділянку площею 836,0 кв.м по АДРЕСА_1 терміном на 5 років за рахунок земель міської ради. Спірна земельна ділянка відносилась до земель міської ради, а тому згідно зі статтею 134 ЗК України питання її оренди повинно було вирішуватися на земельних торгах. Він є членом територіальної громади і при наявності відкритого конкурсу взяв би участь у земельних торгах. Натомість, оскаржуваним рішенням відповідач незаконно надав перевагу обслуговуючому кооперативу, чим позбавив його права участі в конкурсі та на отримання цієї земельної ділянки під забудову. Оскільки рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України, просив задовольнити позов.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 26 лютого 2018 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заборону Коломийській міській раді та Обслуговуючому кооперативу Чорновола вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 836,0 кв.м по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610600000:16:001:0171, встановлену ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що рішення міської ради порушує його право та що спірна земельна ділянка є вільною. Крім того, це рішення прийнято з додержанням вимог земельного законодавства, на підставі належних проектних документів та в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано його гарантоване державою право брати участь у вирішенні питань територіальної громади м. Коломиї, членом якої він є. Зокрема, оскаржувати рішення міської ради, яке прийнято в порушення інтересів громади. При передачі земельної ділянки в оренду за результатами земельних торгів до бюджету громади поступили б значні кошти, які могли б бути використані на її користь.

Також вказує, що висновок суду про відчуження співвласниками будинку № АДРЕСА_3 належних їм квартир та нежитлових приміщень ОК Чорновола не ґрунтується на доказах і суперечить вимогам статті 657 ЦК України.

Крім того, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту першого частини другої статті 134 ЗК України, оскільки оспорюваним рішенням ради в оренду передано не тільки земельну ділянку, зайняту будівлями, а й частину вільної земельної ділянки, яка не була закріплена в користування за будинками №25 та №27.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначивши норми земельного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Обслуговуючий кооператив Чорновола у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи. Просить скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Коломийська міська рада не скористались своїм правом на подання відзиву.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_1 - ОСОБА_1 та Орешко ОСОБА_2 доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник Обслуговуючого кооперативу Чорновола Сліпко В.М. доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представники Коломийської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилися повторно. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає в повній мірі.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Коломийської міської ради від 18 лютого 2016 року №245-5/2016 року Про надання в оренду земельної ділянки по вул. Вячеслава Чорновола затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду Обслуговуючому кооперативу Чорновола земельну ділянку площею 836,0 кв.м по вул. В.Чорновола (кадастровий номер 2610600000:18:001:0171) терміном оренди 5 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, Положення про оренду земельних ділянок у м. Коломиї та порядок розрахунку орендної плати на земельні ділянки (а.с.3 т.1).

За змістом частини першої статті 3 ЦПК України, який був чинним на момент подання позову, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 4 ЦПК в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. При цьому порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

Вказаною нормою встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норм частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що невідповідність акту органу місцевого самоврядування законодавству не є достатньою підставою для визнання його незаконним та скасування, оскільки обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача. Зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

При цьому відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Натомість, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що оспорюваним рішенням міської ради порушено його права чи інтереси.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 покликався на те, що спірна земельна ділянка відносилась до земель міської ради, а тому згідно статті 134 ЗК України питання надання її в оренду повинно було вирішуватися на земельних торгах. Він мав намір взяти участь у земельних торгах, а тому передача ділянки в оренду ОК Чорновола порушує його право щодо участі в цьому.

Статтею 12 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 ЗК України. За змістом вказаної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що на спірній земельній ділянці розташовані будинки № АДРЕСА_3 та №27. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 23 квітня 1953 року дозволено зареєструвати за будинками № НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 змінено на АДРЕСА_5 . Чорновола) право користування земельними ділянками відповідно площею 713,43 кв.м та 218,74 кв.м (а.с.124 т.1). Факт реєстрації за будинком АДРЕСА_3 земельної ділянки загальною площею 713,43 кв.м, з яких - 363,7 кв.м - під будівлями (з них - 264,10 кв.м під житловими), а за будинком АДРЕСА_4 - площею 221,00 кв.м (під жилим будинком), доводиться також матеріалами інвентаризаційної справи (а.с.12, 13 т.2).

Відповідно до кадастрового плану спірної земельної ділянки, виготовленого під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будинки №25 та №27 є прилеглими (а.с.61 т.1).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОК Чорновола на підставі протоколів №№ 4,5,7,6,8 від 9 грудня 2015 року є власником: нежитлового приміщення (приміщення №1 АДРЕСА_6 , нежитлового приміщення (приміщення №2), по АДРЕСА_7 , квартири АДРЕСА_8 , нежитлового приміщення загальною площею 37,5 кв.м по АДРЕСА_9 ; нежитлового приміщення, загальною площею 27,6 кв.м по АДРЕСА_10 (а.с.68, 69, 70, 71,72 т.1). Також членами цього кооперативу є власники нерухомого майна - будинку АДРЕСА_3 (а.с.130 т.1).

Вищенаведеного жодним чином не спростовує лист КП Житлоінфоцентр від 16 квітня 2018 року (а.с.216 т.1), оскільки він не містить інформації щодо наявності або відсутності обставин, які входять до предмета доказування.

Частиною 2 статті 120 ЗК України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи, що на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, її продаж на конкурентних засадах суперечить вищенаведеним положенням закону.

Окрім того, зі змісту листа управління захисту економіки в Івано-Франківській області від 18 квітня 2016 року №АН-3/39-108/02-2016 року перевіркою встановлено, що відведення земельної ділянки в оренду ОК Чорновола площею 836,0 кв.м. по АДРЕСА_9 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку проведено на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством з дотриманням вимог статтей 118, 123, 151 ЗК України. Передача в оренду кооперативу спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів здійснена в рамках чинного законодавства (а.с. 125, 126-127 т.1).

Твердження апелянта про те, що він як член територіальної громади міста Коломиї має право звертатися до суду з позовом на захист прав та інтересів територіальної громади не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно із частиною третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Тобто, місцеве самоврядування здійснюється в Україні двома способами: безпосередньо територіальною громадою та через органи місцевого самоврядування.

Спеціальним законом, який регулює порядок здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні . Саме цим Законом передбачені форми безпосередньої участі членів відповідної територіальної громади у вирішенні певних питань місцевого значення. Такими формами є: місцевий референдум (стаття 7 Закону); загальні збори громадян (стаття 8 Закону); місцеві ініціативи (стаття 9 Закону); громадські слухання (стаття 13 Закону); органи самоорганізації населення (стаття 14 Закону).

Таким чином, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач, як член територіальної громади м. Коломиї, дійсно вправі вирішувати певні питання місцевого значення, але виключно тими способами, які встановлені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , наприклад, шляхом участі у місцевому референдумі, загальних зборах громадян тощо.

Представляти відповідні територіальні громади, здійснювати від їх імені та в їх інтересах повноваження та функції місцевого самоврядування вправі лише сільські, селищні та міські ради як представницькі органи місцевого самоврядування (стаття 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Отже, ОСОБА_1 як член територіальної громади не наділений чинним законодавством України повноваженнями виступати від імені та в інтересах територіальної громади, у тому числі шляхом звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду також не спростовують, на законність рішення місцевого суду не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2019 року