Постанова

від 31.10.2019 по справі 635/8090/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

---

Справа № 635/8090/14-ц Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.

Провадження № 22-ц/818/5005/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інша

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Мухатаєва Б.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Назаренко О.В., по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі № 635/8090/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Чічіков Готель- Сервіс про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

встановив:

09 серпня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі №635/8090/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Чічіков Готель- Сервіс про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Свою заяву обґрунтувала тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року вирішлено стягнути на її користь з ТОВ Чічіков Готель-Сервіс 3654,33 грн. середнього заробітку за час затримання остаточного розрахунку при звільненні. На підставі зазначеного рішення їй було видано виконавчий лист. Боржник ухиляється від добровільного виконання рішення суду. У встановлений законом строк вона не мала можливості подати виконавчий лист до примусового виконання, оскільки 28 квітня 2016 року в канцелярію суду отримала невірно оформлений виконавчий лист, що перешкодило їй отримати належні кошти. Вона не мала можливості подати у встановлений законом строк виконавчий лист до виконання. Вказані обставини і вимусили заявника звернутися до суду із вказаною заявою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі №635/8090/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Чічіков Готель- Сервіс про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Чічіков Готель-Сервіс 3654, 33 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні до виконання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала незаконна, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказала, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено виключно з вини судді Харківського районного суду Назаренко О.В., який розглядав заяву про виправлення виконавчого листа більше двох років, чим грубо порушив п.3 ст. 432 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає заяву про виправлення помилки у виконавчому документі в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року на користь ОСОБА_1 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чічіков Готель- Сервіс 3654,33 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист. Боржник ухиляється від добровільного виконання покладених на нього зобов`язань. В установлений законом строк не змогла подати виконавчий лист до примусового виконання, оскільки 28 квітня 2016 року в канцелярії Харківського районного суду отримала невірно оформлений виконавчий лист, що перешкодило отримати належні кошти.

У зв`язку із тривалим розглядом судом першої інстанції поданих нею заяв до суду, був пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

06 серпня 2016 року вона отримала ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2016 року, якою після тривалого розгляду її заяви про виправленні описки у виконавчому листі від 22.04.2016 р. виданому Харківським районним судом Харківської області в справі № 635/8090/14-ц було зроблено нову помилку у зазначенні дати виконавчого листа 22.04.2016. Після проголошення ухвали їй довелося знову звертатися до Харківського районного суду із заявою про виправлення нових помилок.

Ухвалою Харківського районного суду від 24 листопада 2016 року було зупинено провадження по справі за заявою про виправлення виконавчого листа по справі № 635/8090/14-ц, у зв`язку із направленням зазначеної цивільної справи для розгляду касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

08 грудня 2017 р. після відхилення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги ТОВ Чічіков Готель-Сервіс , ОСОБА_1 звернулась до Харківського районного суду Харківської області із заявою про відновлення провадження по справі за заявою про виправлення виконавчого листа.

Заяву про виправлення виконавчого листа суд розглянув лише 25 березня 2019 року, через два з половиною роки після надходження заяви до суду. Копію зазначеної ухвали Харківський районний суд направив їй лише 10 травня 2019 року.

Тому ОСОБА_1 не мала змоги подати виконавчий лист до примусового виконання в установлений законом строк один рік. Вона не могла подавати виконавчий документ до виконання до розгляду Харківським районним судом заяви про його виправлення, який тривав на півтора роки довше того строку, який визначено для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду у повній мірі не відповідає.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК ).

Відповідно до п. 17. 2 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі зокрема про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За нормами ч.6 ст.12 ЗУ Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду, у тому числі в аспекті розумного строку розгляду справи.

Європейський суд наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України , та у рішенні від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, заява №183571/91 (Hornsby v. Greece).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, що захищається гарантіями ст. 1 Першого протоколу. У своєму автономному тлумаченні ст. 1 Першого протоколу ЄСПЛ в якості майна розцінює право грошової вимоги стягувача, яке ґрунтується на чинному рішенні суду. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Законі України Про виконавче провадження поняття виконавче провадження розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 22 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діяла на час ухвалення остаточного рішення на користь заявниці у 2016 році було передбачено, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 24 зазначеного Закону було передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Тобто, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження свідчить, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Цим пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 464/3644/18-ц.

Частиною 1 статті 12 чинного Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Виходячи з положень п.5 Прикінцевих та перехідних положень, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. А згідно з ч.1 ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Тобто, як виконавчі листи видані до набрання чинності цим Законом, так і виконавчі листи видані після набрання ним чинності підлягають пред`явленню до виконання протягом трьох років.

Судом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Чічіков Готель-Сервіс на користь ОСОБА_1 3654, 33 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 243,60 грн. судового збору в дохід держави (а.с.307-310 том №1).

Вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 21.03.2016 року.

28.04.2016 року Харківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Чічіков Готель-Сервіс на користь ОСОБА_1 3654,33 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про виправлення описки у виконавчому листі від 22.04.2016 року виданому Харківським районним судом Харківської області в справі № 635/8090/14-ц (а.с.2 том №2).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2016 року по справі № 635/8090/14-ц виправлено описку у виконавчому листі від 22.04.2016 року виданому Харківським районним судом Харківської області в справі № 635/8090/14-ц, зазначивши правильний код ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю Чічіков Готель-Сервіс як 38383932 та індекс адреси стягувача як 62418 (а.с.8 том №2).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року по справі 635/8090/14-ц (провадження 6/635/99/2016) виправлено описки у всьому тексті ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2016 року в справі № 635/8090/14-ц, зазначено правильну дату видачі виконавчого листа 28.04.2016 року (а.с.33 том №2).

11.10.2016 року ОСОБА_1 подала заяву про виправлення виконавчого листа по справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення виконавчого листа по справі № 635/8090/14-ц - відмовлено, роз`яснено що не має перешкод для пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 своїм правом не скористалася та зі своєї вини вчасно виконавчий лист для виконання не пред`явила.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

В ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року про відмову, за безпідставністю, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення виконавчого листа по справі № 635/8090/14-ц не міститься роз`яснення суду про те, що ОСОБА_1 не має перешкод для пред`явлення виконавчого листа для виконання (а.с. 59 т. 1 провадження 6/635/21/2019).

Як вбачається із заяви про виправлення виконавчого листа по справі № 635/8090/14-ц, яка була розглянута вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтувала доводи заяви про ухвалення нової дати видачі виконавчого листа по справі № 635/8090/14-ц у зв`язку з тим, що з вини суду, який допустив тяганину у розгляді заяви про виправленні помилки, було пропущено строк його пред`явлення в один рік (а.с. 1-2 т. 1 провадження 6/635/21/2019).

Згідно висновку викладеному в постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, Верховний Суд України у постанові зазначив, що суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1), і що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.2).

Виконавчий лист на виконання рішення суду апеляційної інстанції по справі було видано з помилками, які підлягали виправленню в судовому порядку, а саме ухвалою районного суду.

В той же час, вина стягувача у виконавчому провадженні у помилках, які були допущеними судом при видачі виконавчого листа, є повністю відсутньою, однак саме ці помилки також були однією із причин пропуску згаданим стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

При вирішенні заяви про поновлення строку на звернення виконавчого документу до примусового виконання районний суд всупереч наявних у справі документів зазначені обставини не встановив, внаслідок чого прийшов до необґрунтованих висновків. Внаслідок цього, районний суд створив для стягувача процесуальну неможливість домогтися виконання остаточного судового рішення, переклавши на неї відповідальність за тривалий розгляд її заяв, що не сприяє виконанню основного завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відмова у поновленні процесуального строку при наявності помилок суду за що стягувач не відповідає, у поєднанні з тривалим розглядом заяви про поновлення строку для звернення виконавчого листа до примусового виконання, становить для стягувача надмірний процесуальний тягар, порушує передбачуваність застосування вказаних норм цивільного процесуального права, що є необхідною ознакою якості закону, та є втручанням у захищене гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 ро ку право заявника на мирне володіння своїм майном.

Саме такий висновок міститься у п.п. 45, 54, 55 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі Жовнер проти України (заява № 56848/00), яка стосувалася тривалого невиконання рішення суду про стягнення заборгованості, в ситуації відстрочення його виконання судом без визначення точного строку.

Клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосовно головуючого судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка О.В. та про порушення податкового законодавства з боку ТОВ Чічіков Готель-Сервіс не підлягають задоволенню, оскільки наведені на його обґрунтування доводи щодо тривалого розгляду головуючим суддею Назаренко О.В. заяви про виправлення описки - враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги по суті, а питання щодо порушення податкового законодавства виходить поза межі розгляду цієї апеляційної скарги (ст. 367 ЦПК України).

Інші доводи скарги не мають правового значення для розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги закону та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є помилковим.

Причини пропуску заявником встановленого законом строку, на думку колегії суддів, можна вважати поважними, оскільки вони перебувають поза межами контролю та відповідальності з боку заявниці.

Наведене свідчить що заяваОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року, була вирішена судом першої інстанції з порушенням норм цивільного процесуального права, тому з передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про задоволення цієї заяви.

На підставі ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційну скаргу.

За правилами пп. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08 липня 2011 року зі змінами та доповненнями, за подання фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 був визначений у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Згідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08 липня 2011 року (із змінами та доповненнями) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за подання апеляційної скарги на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року підлягав сплаті судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп., від сплати якого звільнена позивачка та який підлягає стягненню з ТОВ Чічіков Готель- Сервіс , ЄДРПОУ 38383932, за наступними платіжними реквізитами для перерахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 ; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 ;банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; номер рахунку (IBAN): UA798999980000031211256026001 ;код класифікації доходів бюджету: 22030106;призначення платежу ;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з

---

(ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Керуючись ст.ст. 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 28.04.2016 року на виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року, яке набрало законної сили 21.03.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Чічіков Готель- Сервіс про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Стягнути з ТОВ Чічіков Готель- Сервіс , ЄДРПОУ 38383932, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 384,20 грн на користь держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді П.В.Кісь.

О.М.Хорошевський.