Постанова

від 22.10.2019 по справі 303/4808/14-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/4808/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участі секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс , на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в :

У липні 2014 року ПАТ ВіЕсБанк (далі: Банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позов мотивовано тим, що 02.07.2008 між ВАТ Електрон Банк (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF 50495, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 250000 грн. зі сплатою 19,5 % річних з кінцевим строком повернення 30.06.2023.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, цього ж числа, 02.07.2008, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1532 га. та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок зі ступенем готовності 83,14 % загальною площею 233,70 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Банк указував, що раніше звертався із позовом та заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06.12.2011 на користь Банку було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 33 3468,02 грн.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, рішення суду не виконав, Банк, уточнивши позовні вимоги, визначив заборгованість відповідача станом на 01.09.2014 у розмірі 666318,77 грн., з яких 237436 грн. - заборгованість по кредиту; 243706,28 грн. - заборгованість за відсотками; 3707,20 грн. - комісії; 181469,29 грн. - пені, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна Банком від свого імені будь-якій особі покупцю відповідно до договору купівлі-продажу за початковою ціною, визначеною уповноваженим експертом-оцінювачем на день проведення продажу. Також Банк просив суд забезпечити його право управління майном та виселити відповідачів із предмета іпотеки.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016, позов ПАТ ВіЕс Банк задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.07.2008, укладеним між ВАТ «Електрон Банк» , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , та ОСОБА_1 , на загальну суму 210435 грн. 08 коп., з яких: 155 267 грн. 25 коп. - заборгованість за відсотками; 51 460 грн 63 коп. - заборгованість за пенею; 3 707 грн. 20 коп. - заборгованість за комісією - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,1532 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:0013, та житловий будинок загальною площею 233,70 кв. м, з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу майна ПАТ ВіЕс Банк від свого імені будь-якій особі покупцю відповідно до договору купівлі-продажу за початковою ціною, визначеною уповноваженим експертом-оцінювачем на день проведення продажу. З метою належного збереження вказаного майна, вирішено забезпечити право ПАТ ВіЕс Банк управління нерухомим майном. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Такі судові рішення мотивовані тим, що права позивача були порушені невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому вони підлягають відновленню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суди виходили із того, що оскільки судовим рішенням вже стягнуто тіло кредиту за вказаним договором, то заборгованість, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки, повинна включати лише нараховані проценти за користування кредитом в межах позовної давності, пеню та комісію. З урахуванням того, що іпотечне майно було придбане не за рахунок кредитних коштів, суди вважали, що відсутні підстави для виселення відповідачів із будинку без надання іншого житлового будинку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від13.06.2018, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 в частині вирішення позовних вимог ПАТ ВіЕс Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2014 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 в частині відмови у задоволенні позову ПАТ ВіЕс Банк про виселення - залишено без змін.

Таке рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2014 оскаржено ПАТ ВіЕс Банк в частині визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки відповідачі судове рішення не оскаржили, суд апеляційної інстанції, з урахуванням принципу диспозитивності, переглядає рішення суду в частині визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення, а також вимог про виселення, оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2014 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 в частині відмови у задоволенні позову ПАТ ВіЕс Банк про виселення - залишено без змін.

Апеляційну скаргу Банку мотивовано безпідставним зменшенням місцевим судом розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Банк просить рішення місцевого суду у цій частині змінити та задовольнити вимоги у повному обсязі.

До апеляційного суду від ПАТ ВіЕс Банк , а також від ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс надійшли заяви про залучення до участі у справі правонаступника позивача, оскільки у відповідності до договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 ПАТ ВіЕс Банк , відступило на користь ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс право вимоги, зокрема, за кредитним договором № KF 50495 від 02.07.2008, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 221 - 226 т. 2).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.03.2019 залучено до участі у справі ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс , як правонаступника позивача - ПАТ ВіЕс Банк (а.с. 17 т. 3).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.35-39 т. 3). Представник ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс та в.о. голови Мукачівської РДА просили справу розглянути за відсутності представника апелянта та представника органу опіки і піклування. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2008 між ВАТ Електрон Банк (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF 50495, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 250 тис. грн. зі сплатою 19,5 % річних з кінцевим строком повернення 30.06.2023

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 02.07.2008 між ВАТ Електрон Банк та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку Банку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1532 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:0013, а також розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок зі ступенем готовності 83,14 %, загальною площею 233,70 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2011 ПАТ Фольксбанк було направлено Чулевич Т.Ф. Повідомлення-вимогу від 18.02.2011 про повне дострокове повернення кредиту, а саме: 208120 грн. - основного боргу, 29316 грн. - простроченого боргу, 77914,16 грн. - простроченої заборгованості за процентами. Керуючись ст. 35 Закону України Про іпотеку Банк вимагав погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення Банком цього повідомлення (а.с. 96, 98 т. 1).

Оскільки позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, ПАТ Фольксбанк у березні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатом розгляду якого Мукачівським міськрайонним судом було ухвалено рішення від 06.12.2011 у справі № 2-3885/2011 - стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ Фольксбанк заборгованість станом на 16.03.2011 у розмірі 333468,02 грн., з яких: 237436 грн. - заборгованість за кредитом; 8368,68 грн - заборгованість за відсотками; 10843,34 грн. - заборгованість за пенею.

Звертаючись до суду із позовом у справі, яка розглядається, ПАТ ВіЕс Банк посилалося на те, що рішення суду у справі № 2-3885/2011 про стягнення з позичальника та поручителя суми заборгованості залишилося невиконаним, що не є перешкодою для Банку звертати стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту, яка відповідно до наданого Банком розрахунку становить 666318,77 грн., з яких: 237436 грн. - заборгованість за кредитом; 243706,28 грн. - заборгованість за відсотками; 3707,20 грн. - заборгованість за комісією; 181469,29 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідно до Повідомлення-вимоги Банку від 18.02.2011, строк виконання основного зобов`язання настав зі спливом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення іпотекодавцю (а.с. 96 т. 1).

Як зазначалось вище, Повідомлення-вимогу ПАТ Фольксбанк від 18.02.2011 про повне дострокове погашення заборгованості було направлено Банком 24.02.2011 (а.с. 96, 98 т. 1), а отже 45 календарних днів сплинуло 11.04.2011.

При цьому, позов у справі № 2-3885/2011 ПАТ Фольксбанк подано у березні 2011 року, що слідує з ухвали про відкриття провадження у справі.

Колегія зазначає, що, пред`явивши у березні 2011 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припинилося після спливу строку, зазначеного у вимозі згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) наведено висновок, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Отже, нарахування відсотків та пені після 11 квітня 2011 року є безпідставним.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позов у справі, що розглядається, подано Банком 24.07.2014.

Строк виконання основного зобов`язання настав у момент пред`явлення кредитором позову (у справі № 2-3885/2011) про дострокове стягнення кредиту - у березні 2011 року, та не пізніше 11 квітня 2011 - відповідно до вимоги Банку від 18.02.2011 про повне дострокове погашення заборгованості.

З даним позовом Банк звернувся до суду у липні 2014 року.

Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності у письмовій заяві від 20.11.2014 (а.с. 97 т. 1).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-167цс17, змінивши строк виконання основного зобов?язання, Банк був зобов?язаний пред?явити позов до боржника протягом трьох років від дати, коли банк дізнався про порушення свого права. В даному випадку - з 11 квітня 2011 року - з дати, яку Банк визначив як кінцевий строк дострокового повернення кредиту.

Таким чином, звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.07.2008 , що нарахована до 11 квітня 2011 року - не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском позовної давності, а звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за відсотками та пенею, що нараховані після 11 квітня 2011 року - є безпідставним.

У зв`язку з цим вимога апеляційної скарги Банку в частині збільшення визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки - задоволенню не підлягає. Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що слід звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості у розмірі 666318,77 грн., не знайшли підтвердження.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Аналогічна норма містилась у статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідачі судове рішення не оскаржили, суд апеляційної інстанції, з урахуванням принципу диспозитивності, переглядаючи рішення суду в частині визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, не може робити висновків щодо неоскарженої частини рішення, та не може в порушення принципу диспозитивності погіршити становище скаржника (особи, яка подала апеляційну скаргу), правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс .

Виходячи з наведеного та враховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року в частині визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2019 року.

Головуюча: Судді: