Ухвала

від 25.02.2020 по справі 303/4808/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 303/4808/14-ц

провадження № 61-21797ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс на рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року у складі судді: Куцкір Ю. Ю., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П., у справі за позовом публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (далі - ПАТ ВіЕс Банк , банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн зі сплатою 19,5 % річних з кінцевим строком повернення 30 червня 2023 року. На забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, цього ж числа між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1532 га та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок зі ступенем готовності 83,14 % загальною площею 233,70 кв. м, які знаходиться по АДРЕСА_1 . Оскільки позичальник зобов`язань за кредитним договором не виконує, у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 666 318,77 грн, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна банком від свого імені будь-якій особі покупцю відповідно до договору купівлі-продажу за початковою ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу. Також банк просив суд забезпечити його право управління майном та виселити відповідачів із предмета іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року, позов ПАТ ВіЕс Банк задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року, укладеним між ВАТ Електрон Банк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , та ОСОБА_1 , на загальну суму 210 435,08 грн, з яких: 155 267,25 грн - заборгованість за відсотками; 51 460,63 грн - заборгованість за пенею; 3 707,20 грн - заборгованість за комісією, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,1532 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:0013 та житловий будинок загальною площею 233,70 кв. м, з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу майна ПАТ ВіЕс Банк від свого імені будь-якій особі покупцю відповідно до договору купівлі-продажу за початковою ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу. З метою належного збереження вказаного майна, вирішено забезпечити право ПАТ ВіЕс Банк управління нерухомим майном. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що права позивача були порушені невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому вони підлягають відновленню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки судовим рішенням вже стягнуто тіло кредиту за вказаним договором, то заборгованість, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки, повинна включати лише нараховані проценти за користування кредитом в межах позовної давності, пеню та комісію. З урахуванням того, що іпотечне майно було придбане не за рахунок кредитних коштів, суди вважали, що відсутні підстави для виселення відповідачів із будинку без надання іншого житлового будинку.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу ПАТ ВіЕс Банк задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ ВіЕс Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ ВіЕс Банк про виселення залишено без змін.

При передачі справи на новий апеляційний розгляд в частині вирішення позовних вимог ПАТ ВіЕс Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги про неправильне визначення розміру кредитної заборгованості, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не визначився із загальним розміром заборгованості, на яке підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказав яка норма права містить заборону такого звернення на вже стягнуту судовим рішенням суму заборгованості із позичальника, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції. В частині відмови у задоволенні позову ПАТ ВіЕс Банк про виселення, суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що оскаржені судові рішення у частині вирішення цих позовних вимог ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залучено до участі у справі ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс , як правонаступника позивача ПАТ ВіЕс Банк .

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ ВіЕсБанк , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року в частині визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що пред`явивши у березні 2011 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припинилося після спливу строку, зазначеного у вимозі згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З даним позовом банк звернувся до суду у липні 2014 року. Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності у письмовій заяві. Змінивши строк виконання основного зобов?язання, банк був зобов?язаний пред?явити позов до боржника протягом трьох років від дати, коли банк дізнався про порушення свого права (з 11 квітня 2011 року). Таким чином, звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року, що нарахована до 11 квітня 2011 року - не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском позовної давності, а звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за відсотками та пенею, що нараховані після 11 квітня 2011 року - є безпідставним. У зв`язку з цим суд зробив висновок про те, що вимога апеляційної скарги банку в частині збільшення визначеного розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, задоволенню не підлягає, а наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що слід звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості у розмірі 666 318,77 грн, не знайшли підтвердження.

29 листопада 2019 року ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс засобами поштового зв`язку 29 листопада 2019 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило змінити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення загальної суми заборгованості, на яку необхідно звернути стягнення, а саме: звернути стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 666 318,77 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року продовжено ТОВ Фінансова компанія Траст Фінанс строк на усунення недоліків касаційної скарги до 18 лютого 2020 року . Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2019 року ці недоліки було усунуто.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не урахував суму боргу, яка визначена рішенням суду у справі № 2-3885/11, у якому розмір заборгованості визначено у розмірі 333 468,02 грн. Указане рішення суду станом на сьогодні є невиконаним, наявні відкриті виконавчі провадження. Тому незрозуміло де є різниця між сумою у розмірі 333 468,02 грн та 210 435,08 грн. Окрім цього, заява про застосування позовної давності подана представником відповідача та є необґрунтованою. Таким чином висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення щодо достроково стягнутої заборгованості не виконано, заборгованість відповідачами не погашено, тому позивач має всі підстави нараховувати проценти за користування кредитом. Пояснення представника позивача щодо суми боргу у розмірі 666 318,77 грн судом до уваги не взято. Жодного пояснення щодо того, яким чином суд першої інстанції зробив такі розрахунки рішення суду не містить. Апеляційним судом не ураховано, що основне зобов`язання не виконано, а згідно кредитного договору він діє до повного виконання зобов`язань.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 02 липня 2008 року між ВАТ Електрон Банк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KF 50495, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,5 % на рік з кінцевим терміном повернення до 30 червня 2023 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 02 липня 2008 року між ВАТ Електрон Банк та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1532 га, кадастровий номер 2122786301:00:012:0013, а також розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок зі ступенем готовності 83,14 %, загальною площею 233,70 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 лютого 2011 року ПАТ Фольксбанк було направлено Чулевич Т. Ф. повідомлення-вимогу від 18 лютого 2011 року про повне дострокове повернення кредиту, а саме: 208 120 грн - основного боргу, 29 316 грн - простроченого боргу, 77 914,16 грн. - простроченої заборгованості за процентами. Банк вимагав погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення.

У березні 2011 року, оскільки позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, ПАТ Фольксбанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 грудня 2011 року у справі № 2-3885/11 позов ПАТ Фольксбанк задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Фольксбанк заборгованість станом на 16 березня 2011 року по кредитному договору № KF 50495 від 02 липня 2008 року в сумі 333 468,02 грн, з яких: 237 436 грн - заборгованість за кредитом; 8 368,68 грн - заборгованість за відсотками; 108 43,34 грн - заборгованість за пенею.

Згідно статей 12 і 33 Закону України Про іпотеку одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України Про іпотеку ): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку . Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України Про іпотеку ); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 та зроблено висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили .

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс на рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовомпублічного акціонерного товариства ВіЕс Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцю відповідно до договору купівлі-продажу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков