Постанова

від 31.10.2019 по справі 126/2132/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 126/2132/16-ц

провадження № 61-24729св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач -Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь",

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та за зустрічним позовом

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 7 листопада 2016 року у складі головуючого судді Хмель Р.В. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року у складі суддів: Сала Т.Б., суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство Промінь (далі - ПСП Промінь ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просило: зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за договором оренди землі №95 від 20 вересня 2008 року та за додатковою угодою від 02 жовтня 2012 року, шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.2238 га, кадастровий номер 0520481800:03:002:0076, право власності на яку підтверджується державним актом серії ВН № 191055, виданим 14 листопада 2003 року Бершадською РДА; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за договором оренди землі №241 від 04 жовтня 2008 року та за додатковою угодою до нього від 01 жовтня 2012 року шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.4214 га, кадастровий номер 0520481800:03:002:0070, право власності на яку підтверджується державним актом серії ВН № 191058, виданим 14 листопада 2003 року Бершадською РДА; зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за договором оренди землі №55 від 01 вересня 2008 року та за додатковою угодою до нього від 25 липня 2015 року шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 7.6071 га, кадастровий номер 0520481800:03:002:0108 та кадастровий номер 0520481800:03:002:0103, право власності на яку підтверджується державним актом серії ВН № 191117, виданим 14 листопада 2003 року Бершадською РДА; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за договором оренди землі №146 від 26 вересня 2008 року та за додатковою угодою до нього від 03 жовтня 2012 року шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.4475га, кадастровий номер 0520481800:03:002:0108 та кадастровий номер 0520481800:03:002:0100, право власності на яку підтверджується державним актом серії ВН № 191108, виданим 14 листопада 2003 року Бершадською РДА.

Позов мотивовано тим, що 20 вересня 2008 року між ПСП Промінь та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Дяківської сільської ради площею 3.2238 га, право власності на яку підтверджується державним актом строком на 5 років. Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

02 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору, зокрема збільшено строк дії договору до 10 років. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 20 листопада 2015 року.

04 жовтня 2008 року між ПСП та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Дяківської сільської ради площею 3.4214 га, право власності на яку підтверджується державним строком на 5 років Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

01 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору - збільшено строк дії договору 10 років. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 20 листопада 2015 року.

01 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Дяківської сільської ради площею 7.6071 га, право власності на яку підтверджується державним актом серії строком на 5 років. Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

25 липня 2015 року було укладено додаткову угоду до договору - збільшено строк дії договору 10 років. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 24 березня 2016 року.

26 вересня 2008 року між ПСП та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Дяківської сільської ради площею 3.4475 га, право власності на яку підтверджується державним актом строком на 5 років. Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

03 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору - збільшено строк дії договору 10 років. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 23 березня 2016 року.

Вказаними додатковими угодами було внесено зміни до нього, зокрема, відповідно до цієї зміни, договір вважається укладеним на 10 років, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

У травні 2016 року зазначені земельні ділянки всупереч умов договору були самовільно зайняті відповідачами, що і стало підставою звернення до суду.

Відповідачі по первісному позову подали зустрічний позов в якому просили відмовити у задоволенні первісного позову та встановити факт закінчення строку дії вищевказаних договорів і вважати їх припиненими, а також визнати факт порушення порядку державної реєстрації додаткових угод та скасувати їх державну реєстрацію.

Зустрічний позов мотивовано тим, що позивачі за зустрічним позовом у вересні - жовтні 2008 року уклали договір оренди земельних ділянок з приватним сільськогосподарським підприємством Промінь строком на п`ять років . Отже строк дії договорів закінчився у 2013 році.

До вказаних договорів було укладено додаткові угоди, які слід поділити на дві категорії: 1 - додаткові угоди укладені в межах договору оренди земельної ділянки (між ПСП та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ); 2 - додаткові угоди укладені за межами договору оренди земельної ділянки (між ПСП та ОСОБА_3 ).

Позивач за первісним позовом посилається на додаткові угоди до договорів оренди які припинено і які вже не існували на момент реєстрації додаткових угод.

Крім того, відповідачами за первісним позовом було зайнято належні їм земельні ділянки самовільно, так як Бершадська районна державна адміністрація своїми розпорядженнями виділила їм земельні ділянки в натурі (на місцевості).

Виконання даних розпоряджень було проведено відповідною комісією про що складено акти про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) та зазначено про використання їх власниками за цільовим призначенням, що вказує на незаконне використання даних земель ПСП Промінь у 2016 році.

Про свій намір самостійно використовувати свою землю позивачі за зустрічним позовом повідомили позивача письмово поштовим відправленням.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року , яке залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року , первісний позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Бершадського районного суду від 14 листопада 2016 року виправлено описки в рішенні, а саме розбіжності між кадастровими номерами у судовому рішенні і фактичними номерами земельних ділянок, а також площі цих земельних ділянок, а резолютивна частина рішення викладена в новій редакції.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що ПСП Промінь на законній підставі користується земельними ділянками на час звернення до суду, оскільки спірні договори оренди зареєстровані були в 2010 році, і з того часу виникають цивільні права та обов`язки у сторін договору. Задоволення первісного позову виключає можливість задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 25 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким їх зустрічний позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Бершадського районного суду Вінницької області справу№ 126/2132/16-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не встановили всіх фактичних обставин справи прийшли до необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовуПСП Промінь .

Скаржники зазначають, судом невірно встановлено момент укладення договорів оренди землі, а від так і закінчення строку дії цих договорів, судом не досліджено докази про порушення порядку державної реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

20 березня 2017 року на дійшли заперечення ПСП Промінь , в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20 вересня 2008 року між ПСП Промінь та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №95, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.2238 га.

Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК .

02 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі №95. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 20 листопада 2015 року.

04 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 241. Предметом даного договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.4214 га.

Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

01 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 20 листопада 2015 року.

01 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №55, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 7.6071 га.

Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

25 липня 2015 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 24 березня 2016 року.

03 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №146. Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дяківської сільської ради площею 3.4475 га.

Договір було зареєстровано 02 листопада 2010 року.

03 жовтня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №146. Право оренди земельної ділянки за додатковою угодою було зареєстровано 23 березня 2016 року.

В кожному із договорів встановлений строк дії договору - 5 років.

Як встановлено судами, зазначеними додатковими угодами було внесено зміни до договорів оренди, в тому числі і до пункту 7 договору. Відповідно до цієї зміни, договір вважається укладеним на 10 років, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

Відповідачі в 2016 році розпочали користуватися, належними їм на праві власності земельними ділянками. Підставою користування вказаними земельними ділянками вони вважали закінчення строку дії оренди та виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) на підставі розпорядження Бершадської РДА.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у цивільній справі №6-643цс16.

Отже виходячи з аналізу викладених обставин, суд першої інстанції з висновками якими погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку, що на момент укладення додаткових угод з відповідачами за первісним позовом, строк дії договорів оренди землі не закінчився, а тому додаткові угоди укладені сторонами в межах дії договорів оренди землі.

Доводи касаційної скарги, що судом першої та апеляційної інстанції невірно встановлено момент укладення договорів оренди землі, а від так і закінчення строку дії цих договорів, не заслуговують уваги та спростовані апеляційним судом з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що в 2008 році договори оренди укладеними між позивачем та відповідачами були укладені строком на п`ять років (п. 7 в кожному із договорів).

Відповідно до п. 19 договорів передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`яти денний термін після державної реєстрації цих договорів за актом її приймання передачі.

Отже, договором передбачена державна реєстрація спірних договорів, яка відбулась по всім спірним договорам в 2010 році.

Від так, спірні договори оренди землі набули чинності з 2010 року, і саме з цієї дати, відповідно до умов додаткових угод до кожного із спірних договорів, почався відлік строку дії договорів - 10 років.

Твердження скаржників в касаційній скарзі, про визнання незаконною та такою що проведена з порушенням процедури, реєстрації додаткових договорів до договорів оренди, не підлягає задоволенню та були спростовані апеляційним судом. А саме, що при розгляді даної справи, оскільки до участі у справі як відповідач не був залучений державний реєстратор, дії якого, фактично оскаржуються відповідачами.

Проте, відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме державним реєстратором самостійно приймається рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Оскарження таких рішень державного реєстратора передбачено Розділом VII цього Закону.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої та апеляційної інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування судового рішення - відсутні, доводи касаційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої та апеляційної інстанції

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 7 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С.Ю. Мартєв

Є. В. Петров