Постанова

від 23.10.2019 по справі 372/3579/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 372/3579/17

провадження № 61-13453св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Українська міська рада Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Українська міська рада Обухівського району Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки, договору іпотеки та скасування державної реєстрації.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Української міської Ради народних депутатів Київської області від 01 серпня 2002 року йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у селі Плюти , Української міської ради, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі зазначеного рішення,

08 серпня 2002 року він отримав державний акт на право власності на землю

№ І-КВ № 053579, який того ж дня зареєстровано Українською міською радою народних депутатів Київської області в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2462. На дату передачі йому у власність зазначеної земельної ділянки їй не було присвоєно кадастровий номер.

У серпні 2017 року, перевіряючи Публічну кадастрову карту, він з`ясував, що на належну йому земельну ділянку накладаються дві інші земельні ділянки, власниками яких є: ОСОБА_5 (з 25 травня 2016 року), кадастровий номер 3223151001:02:046:0088 та ОСОБА_3 (попередній власник ОСОБА_2 ) кадастровий номер 322315100:02:046:0078.

Посилаючись на те, що він є власником спірної земельної ділянки з 08 серпня 2002 року, належна йому земельна ділянка не вилучалася у встановленому законом порядку, у той час як виділення земельних ділянок іншим особам, межі яких накладаються на належну йому земельну ділянку, порушує його право власності, ОСОБА_1 , з урахування уточнених позовних вимог, просив: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії

НОМЕР_1 від 14 жовтня 2010 року, виданий ОСОБА_2 , площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Плюти Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078 (присадибна ділянка); визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 27 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В., зареєстрований у реєстрі за № 2687; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку; визнати недійсним договір іпотеки від 25 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області

Бацай В. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 1462; скасувати державну реєстрацію обтяження щодо заборони відчуження вказаної земельної ділянки, проведеної на підставі договору іпотеки від 25 жовтня 2017 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ

№ 427309 від 13 вересня 2010 року, виданий ОСОБА_4 , площею

0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Плюти Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., зареєстрований у реєстрі за № 1190; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Українська міська рада Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Зустрічну позовну заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у селі Плюти Обухівського району Київської області , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки у порушення пункту 3.3 Інструкції про порядок складання видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року

№ 43, чинної на дату видачі позивачу оспорюваного державного акта,

ОСОБА_1 не здійснив державної реєстрації державного акта про право власності на землю у місцевих державних органах земельних ресурсів Держкомзему України. Крім того, відсутність примірника технічної документації зі складення державного акта на право власності на землю або проекту відведення земельної ділянки у районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України свідчить про грубе порушення земельного законодавства, а саме статей 118, 186 ЗК України, у редакції на

2002 рік, при вирішення питання про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га. Згідно публічної кадастрової карти неможливо встановити координати земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову

ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, на дату прийняття рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки та видачі державного акта на право власності на землю, права власності на землю виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності право власності чи право постійного користування земельної ділянки, та його державної реєстрації. Державна реєстрації земельних ділянок, право власності на які виникло до 2004 року, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Ураховуючи, що

ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права власності чи права користування спірною земельною ділянкою раніше від ОСОБА_2 , рішення про передачу земельної ділянки якого було прийняте 01 червня 1994 року, та яка перебуває у його постійному користуванні із зазначеного часу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, у той час як ОСОБА_3 не довів порушення його права землекористування ОСОБА_1 , суд вважав, що зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу

ОСОБА_3 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий

08 серпня 2012 року серії № 053579 на ім'я ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у селі Плюти, Української міської ради, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того суд першої інстанції у цій частині правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги. На момент прийняття Українською міською радою рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проект відводу зазначеної земельної ділянки виготовлений не був, межі та конфігурація спірної земельної ділянки не були встановлені, а в самому рішенні не вказана адреса земельної ділянки. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23 листопада

2018 року № 676ДК/678/АП/09/01/-18 встановлено відсутність в архіві відділу в Обухівському районі Головного Держгеокадастру у Київській області технічної документації із землеустрою, розробленої на ім`я ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважав обгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність отримання позивачем у власність спірної земельної ділянки.

ОСОБА_2 , згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня

1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок (далі - Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92), на підставі рішення виконавчого комітету Української міської Ради народних депутатів Київської області від 01 червня 1994 року, у подальшому затвердженого рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області

від 24 грудня 2009 року, правомірно отримав у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у селі Плюти, Української міської ради, а тому він має право вимагати усунення порушень права власності на земельну ділянку, шляхом скасування державного акта на земельну ділянку, виданого

ОСОБА_1 , оскільки надана відповідачеві земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_3

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року , та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_3

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно не взяв до уваги копію технічної документації по складанню державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_1 у селі Плюти Української міської ради Обухівского району Київської області, не врахував поважність причин, що унеможливили надання оригіналу такої документації до суду, оскільки законодавство, що діяло на дату складення такої технічної документації не передбачало надання її примірника замовнику. Крім того, суди не звернули увагу, що підставою видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю слугувало рішення 52-ї сесії Української міської ради

V скликання Про затвердження рішення виконкому від 01 червня 1994 року

№ 144/25 щодо громадянина ОСОБА_2 , у той час як дійсний порядковий номер вказаного рішення - № 144/26, що свідчить про те, що 52-ю сесією Української міської ради V скликання затверджено зовсім інше рішення виконавчого комітету Української міської Ради народних депутатів. Сам по собі аналіз рішень за обома порядковими номерами (№ 144/25 та

№ 144/26) свідчить про те, що вони не відповідають типовим реквізитним вимогам законодавства, встановленим Указом Президії Верховної Ради СРСР

від 04 серпня 1983 року Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян .

Оскільки місцезнаходження належної ОСОБА_2 спірної земельної ділянки визначено лише у 2009 році під час виготовлення технічної документації на неї, помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_2 отримав спірну земельну ділянку у власність 01 червня 1994 року. Крім того, суди не в повній мірі дослідили показання свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що позивач разом з іншими власниками сусідніх земельних ділянок, включаючи ОСОБА_7 , здійснили за власні кошти намив території на належних їм земельних ділянках, побудували трансформаторну підстанцію, влаштували технічну дорогу для проїзду і ОСОБА_1 постійно приймає участь у сплаті витрат на утримання трансформаторної підстанції та технічної дороги.

Суд першої інстанції не надав оцінку обставинам щодо визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 427309, виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088, а також в оскаржуваному судовому рішенні не навів мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1190,та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у вересні

2019 року, ОСОБА_3 просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обгрунтованість постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 надав копію технічної документації по складанню державного акта на право приватної власності на землю у селі Плюти Української міської ради Обухівского району Київської області з порушенням строку, встановленого судом, тобто на стадії судового розгляду, що не передбачає можливості надання сторонами будь-яких доказів, та без надання суду письмових пояснень щодо причин неподання цього доказу раніше, а також без надання відомостей про те у яких спосіб здобуто копію такого доказу, суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано не взяли до уваги зазначений доказ.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розглядусправи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Української міської Ради народних депутатів від 01 червня 1994 року № 144/25, на підставі рішення сесії Української міської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 01 квітня 1994 року Про делегування повноважень міської ради в питанні надання земельних ділянок громадянам у володіння і користування , керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92, ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в селі Плюти.

Рішення виконавчого комітету Української міської Ради народних депутатів№144/25 від 01 червня 1994 року затверджено рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області від 24 грудня 2009 року.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 181080 від 04 жовтня

2010 року площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Плюти Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078.

27 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В., зареєстрований у реєстрі за № 2687, предметом якого є земельна ділянка у селі Плюти площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будинку, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078, згідно якого власником ділянки став ОСОБА_3 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 17 листопада 2017 року № 104238766, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у селі Плюти Обухівського району Київської області.

25 жовтня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай В. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 1462 , відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_6 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 25 жовтня

2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай В. Ю., земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у селі Плюти Обухівського району Київської області.

Також судами встановлено, що рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області від 01 серпня 2002 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у селі Плюти.

08 серпня 2002 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 053579, площею 0,2500 га, що розташована у селі Плюти, Українська міська рада, цільове призначення - для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Української міської ради за № 2462.

Рішенням Української міської ради від 10 червня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, наміченої для передачі у власність у селі Плюти на землях Української міської ради.

Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вісімнадцяти громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території села Плюти в межах Української міської ради Обухівського району Київської області, до якого додається список громадян, серед яких ОСОБА_4

13 вересня 2010 року ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЛ

№ 427309 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Плюти Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088.

У січні 2013 року прокурор Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , третя особа - управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області , про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності , мотивуючи зазначені позовні вимоги порушенням пункту 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року при передачі у власність відповідачів земельних ділянок, оскільки надані їм земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту (село Плюти Обухівського району Київської області), які встановлені рішенням Київської обласної ради від 15 квітня 2005 року, а тому міська рада не мала права ними розпоряджатися. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що розгляд зазначеної справи не завершився.

25 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,2500 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 листопада 2017 року № 104362343 ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у селі Плюти Обухівського району Київської області.

Н алежна ОСОБА_3 земельна ділянка, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 на 59,1753 проценти, а земельна ділянка, належна ОСОБА_5 , кадастровий номер 3223151001:02:046:0088накладається на земельну ділянку позивача на 32,9062 проценти.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правовеобгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшоввисновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чиобмежений у йогоздійсненні.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України, у редакції на дату звернення з позовом до суду , передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-якихпорушень його прав на землю, навітьякщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміютьзакріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права можескористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захистусвого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійснимдержавногоакту на право власності на земельну ділянкусерії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2010 року, виданого ОСОБА_2 , площею 0,2500 га, цільове призначення- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі ПлютиОбухівського району Київськоїобласті , кадастровийномер 3223151001:02:046:0078 , та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427309 від 13 вересня 2010 року, виданого ОСОБА_4 , площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Плюти Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151001:02:046:0088, ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги тим, що межі переданих відповідачам земельних ділянок накладаються на межі належної йому на праві власності земельної ділянки, чим порушується його право власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України, у редакції на дату передачі ОСОБА_27 у власність земельної ділянки, до способів набуття права власності на земельні ділянки віднесено, зокрема безоплатну передачу громадянам України земельної ділянки із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, у зазначеній редакції, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам, станом на дату передачі ОСОБА_27 у власність земельної ділянки, передбачений статтею 118 ЗК України, включав в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту її відведення; розроблення проекту відведення земельної ділянки організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт; погодження проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури; розгляд проекту відведення районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За змістом статті 126 ЗК України, у зазначеній редакції, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Встановивши, що у архівному відділі в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не обліковується документація із землеустрою, розроблена на ім 'я ОСОБА_1 , у тому числі технічна документація по встановленню права власності на земельну ділянку площею 0,25 га в селі Плюти для будівництва та обслуговування житлового будинку, суд першої інстанції, з висновками якого у відповідній частині погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність порушення права власності позивача на земельну ділянку, з огляду на порушення порядку передачі йому у власність земельної ділянки, а саме відсутність планово-картографічних матеріалів або інших зображень, які б дозволили ідентифікувати конфігурацію і місце розташування земельної ділянки, що передана йому у власність, відсутність погодження проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури та рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту відведення земельної ділянки і передачу її у власність.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено наявні у справі докази, зокрема покази свідків, а також необгрунтовано відмовлено у прийнятті як доказу копії технічної документації щодо складання державного акту, з огляду на об`єктивні причини, що унеможливили надання її оригіналу до суду, не грунтуються на допустимих доказах, а тому не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин у справі. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) , чинного на дату прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га передача земельних ділянок у власність громадян провадитьсямісцевими Радами народних депутатіввідповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), у тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу (частини четверта статті 6 ЗК України 1990 року).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до акту від 23 листопада 2018 року № 676-ДК/678/АП/09/01/-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:046:0078 у селі Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, на відміну від документації із землеустрою, розробленої на ім`я ОСОБА_1 , що не обліковується у архівному відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, документація із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розроблена Державним підприємством Центр державного земельного кадастру у 2010 році.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про задоволення вимог про визнання недійсним державного акту, виданого 08 серпня 2002 року ОСОБА_1 , на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої у селі Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, апеляційний суд обгрунтовано виходив з наявності підстав для скасування зазначеного державного акта, як такого, що виданий ОСОБА_1 з порушенням вимог діючого законодавства, та доведеності порушення прав ОСОБА_3 , оскільки згідно відомостей Державного земельного кадастру відбувається накладення (перетин) на його земельну ділянку, кадастровий номер 3223151001:02:046:0078, земельної ділянки, на яку виданий державний акт ОСОБА_1 .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом, та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Щодо поновлення дії судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 03 вересня 2019 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи, його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 , 409 , 410 , 415 , 416, 436 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року після його апеляційного перегляду та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін .

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В . Яремко