Постанова

від 30.10.2019 по справі 914/393/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. Справа №914/393/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Скрипчук О.С

Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щуйко Галини Богданівни б/н від 04.07.2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/2510/19 від 05.07.2019 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 року (повний текст рішення складено 14.06.2019 року, м. Львів, суддя Мороз Н.В.)

у справі № 914/393/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Щуйко Галини Богданівни, с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Баб`як Тетяни Богданівни, с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного підприємства "Тарус плюс", м. Львів

про визнання договору оренди землі припиненим.

за участю представників:

від позивача: Гораль Т.З. - ордер серії ЛВ № 048091 від 04.07.2019 року

від відповідача: Гордєєва О.В. - довіреність № 2901/вих-59 від 17.01.2018 року

від третьої особи-1 з боку позивача: не з`явився

від третьої особи-2 з боку позивача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП Щуйко Галина Богданівна звернулась із позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ФОП Баб`як Тетяни Богданівни, Приватного підприємства "Тарус Плюс" про визнання припиненим з 30.09.2014 договору оренди землі за №Л-1499 від 10.04.2012, укладеного між ФОП Баб`як Т.Б., ФОП Щуйко Г.Б. та Львівською міською радою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі № 914/393/19 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про припинення договору оренди, орендовану земельну ділянку орендодавцеві не повернув, у спосіб, у який вона була ним отримана, заходів спрямованих на це, не вживав, не зважаючи на наявність підстав припинення договору оренди земельної ділянки. Крім того, позивачем обраний спосіб захисту, який, хоч і передбачений законом, однак, не відповідає характеру порушеного права та суті спірних відносин. Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що відповідачем не порушено прав позивача, а наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із рішенням суду, в ФОП Щуйко Г.Б. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі № 914/393/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги Щуйко Г.Б. задоволити повністю .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що закон не пов`язує факт припинення договору оренди земельної ділянки із укладення договору про припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки договір оренди землі припинився автоматично в момент переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці до нового власника.

Крім того, апелянт вказує на те, що позивачу були нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі за № Л-1499 від 10.04.2012 , так як Львівська міська рада не визнає факт припинення спірного договору оренди землі та переходу права користування земельною ділянкою до нового власника. Оскільки, чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити Акт податкової перевірки у судовому порядку, відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не позбавлений права в окремому порядку доводити факт відсутності у нього податкових зобов`язань внаслідок припинення договору оренди землі є необґрунтованим.

Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ФОП Щуйко Г.Б. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі № 914/393/19 - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання була повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, суд встановив наступне.

10.04.2012 між Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП Щуйко Г.Б. , ФОП Баб`як Т.Б (орендар) був укладений договір оренди землі №Л-1499, згідно із яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платає користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львів, вул. Личаківська, 227 , для обслуговування виробничо-складських та адміністративних будівель і споруд кадастровий № 4610137200:07:009:0087 загальною площею 0,3881 га , у тому числі під забудовою 0,1007 га, під твердим покриттям 0,2874 га.

Договір укладено на 10 років до 30.06.2021 (п.8)

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність;викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходились об`єкти нерухомого майна, що на дату укладення договору оренди землі, належали на праві спільної часткової власності фізичним особам підприємцям Щуйко Г.Б. та Баб`як Т.Б. , а саме: адмінспоруда Ж-2", загальною площею 391,5 кв.м.; споруда їдальні В-Г загальною площею 276,3 кв.м.; будівля магазину та клубу В-1 , загальною площею 183,3 кв.м.; будівля прохідної Г1, загальною площею 10,8 кв.м.; будівля підсобного виробництва та цегляні бокси "З-1, загальною площею 240,8 кв.м.; склад, літ. М-1 загальною площею 226,4 кв.м., усього - загальною площею 1329,5 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 470203346101.

22.09.2014 на підставі протоколу №01/14 загальних зборів учасників (засновників) Приватного підприємства Таурус Плюс , ФОП Щуйко Т.Б. та ФОП Баб`як Г.Б , як учасники вказаного підприємства, внесли в якості вкладів до статутного капіталу Приватного підприємства Тарус Плюс належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно. 25.09.2014 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів ПП Тарус Плюс , про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1415102000035391 . 30.09.2014 право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ПП Тарус Плюс , про що зроблено запис про право власності №7239378 та підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014.

26.04.2017 зазначене нерухоме майно було відчужено ПП Тарус Плюс на користь ПП Личаківбуд , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15.12.2014 ПП Тарус Плюс листом №3 зверталося до Львівської міської ради (звернення зареєстроване у центрі надання адміністративних послуг за №2-23189 від 15.12.2014) з проханням розірвати з ФОП Щуйко Г.Б. та ФОП Баб`як Т.Б. договори оренди землі від 10.04.2012 № Л-1499 та №1500 та укласти з ПП Тарус Плюс договори земельних ділянок площею 0,3881 га та 0,0660 га, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 227 для обслуговування виробничо-складських та адміністративних будівель і споруд.

На звернення директора ПП Тарус Плюс Щуйко Г.Б. від 15.12.2014 Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин було надано відповідь від 30.12.2014 за №2403-2вих-1288, якою заявника поінформовано, що процедура припинення договору оренди та укладення договору оренди землі з ПП Тарус Плюс , у зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомого майна, є адміністративною послугою, для виконання якої відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 08.08.2014 №605 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада потрібно зібрати передбачений пакет документів, і в подальшому (при наявності всієї документації, передбаченої вказаною адміністративною послугою) вказане питання виноситься на розгляд органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що після отримання вказаної відповіді, ПП Тарус Плюс не зверталось до Львівської міської ради з повним пакетом документів для укладення договору оренди.

Актами про результати камеральної перевірки повноти декларування податкових зобов`язань з орендної плати за 2016, 2017, 2018 рік ГУ ДФС у Львівській області позивачу було нараховано податкові зобов`язання з орендної плати за договором оренди землі за №Л-1499 від 10.04.2012.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні. (аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС № 922/109/18 від 23.05.19)

Як встановлено судом першої інстанції, 30.09.2014 право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за спірним договором оренди землі було зареєстроване за ПП Тарус Плюс , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014.

Таким чином, перехід права власності на нерухоме майно від позивача до ПП Тарус Плюс , яке розташоване на орендованій земельній ділянці, є підставою для припинення, в силу закону, договору оренди землі в частині заміни орендаря.

Суд апеляційної інстанції, зазначає, що у розумінні вищенаведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що 30.09.2014 у ФОП Щуйко Г.Б. , ФОП Баб`як Т.Б припинилося, а у ПП Таурус Плюс виникло право користування(оренди) земельною ділянкою за договором оренди землі за №Л-1499 від 10.04.2012.

При цьому, договір оренди землі, укладений між позивачем та Львівською міською радою, не припинив 30.09.2014 дію в цілому, а відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а саме з ФОП Щуйко Г.Б. , ФОП Баб`як Т.Б на ПП Таурус Плюс .

Щодо нарахування позивачу податкових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі за № Л-1499 від 10.0.42012, то колегія суддів зазначає, що у розумінні вище наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки.

Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, і що після відчуження об`єктів нерухомості позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання припиненим договору оренди землі з дати відчуження об`єктів нерухомості, посилаючись при цьому на вищенаведені положення законодавства, які прямо передбачають припинення таких правовідносин по факту відчуження майна.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору оренди землі з 30.09.2019) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, який вже захищений законом.

У даній справі суд першої інстанції, встановивши факт припинення права землекористування позивача в силу закону, тобто фактичне припинення правовідносин між сторонами за спірним договором оренди, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Щуйко Галини Богданівни б/н від 04.07.2019 року відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі № 914/393/19 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Кравчук Н.М.