Постанова

від 31.10.2019 по справі 911/1558/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. м. Київ Справа№ 911/1558/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 31.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 (повний текст складено 01.11.2018) та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2018 (повний текст складено 08.11.2018)

у справі №911/1558/18 (суддя Чорногуз А.Ф.)

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

до Макарівської районної державної адміністрації (відповідач - 1)

Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (відповідач - 2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України

про скасування акту індивідуальної дії та визнання недійсними державних актів

В судовому засіданні 31.10.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі № 911/1558/18 відмовлено у задоволенні позову Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське до Макарівської районної державної адміністрації, Державного підприємства Макарівське лісове господарство про скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради від 18.03.2004 №80, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії КВ №002934, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії КВ №002937.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі № 911/1558/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське (надалі КСП Андріївське , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Макарівської районної державної адміністрації (надалі відповідач-1) та Державного підприємства Макарівське лісове господарство (надалі відповідач-2), у якому заявлені вимоги:

- скасувати розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради від 18.03.2004 №80;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії КВ №002934, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 001;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії КВ №002937, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 002.

Позов обґрунтований посиланнями на наступні обставини:

- позивачу належить земельна ділянка на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами № 548521 від 21.06.1951;

- 18.03.2004 Макарівською РДА прийнято розпорядження №80 Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради , згідно якого відповідачу-2 надані в користування земельні ділянки за рахунок земель, належних позивачу;

- 20.05.2004 на підставі оскаржуваного розпорядження відповідачу-2 видано державні акти на право постійного користування землею: КВ №002937, КВ № 002934;

- згідно доводів позивача оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем-1 з перевищенням повноважень, оскільки на момент прийняття останнього повноваження на вилучення таких земельних ділянок належало Кабінету Міністрів України відповідно до ч. 7 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України;

- надання спірної ділянки в користування відповідачу-2 є незаконним, з підстав того, що вилучення її у позивача не провадилося, а надання земельної ділянки у користування можливо лише після її вилучення у встановленому законом порядку;

- проект відведення спірної ділянки не розроблявся та не погоджувався, тоді як це є обов`язковою умовою надання земельної ділянки в постійне користування.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1558/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуване розпорядження Макарівської РДА Київської області від 18.03.2004 №80 та видані на його підставі державні акти на право постійного користування земельними ділянками ДП Макарівський держлісгосп не порушують прав позивача, оскільки на момент прийняття даного рішення жодних прав на спірні землі позивач не мав; наявність у позивача державного акту на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951 не свідчить про наявність будь-яких прав на спірні земельні ділянки; позивачем реалізовано своє право та оформлено право на землю у порядку, визначеному чинним на момент оформлення законодавством; Земельний кодекс України 1990 року в редакції від 13.03.1992 (прийнято Верховною Радою УРСР - 18.12.1990) не передбачав такого права на землю, як право вічного користування; відповідно до Земельного кодексу України 1990 року землі лісового фонду не могли належати колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Судом, зокрема, відхилені посилання позивача на висновок науково-правової експертизи від 26.06.2018 № 126/142-е, з обґрунтуванням, що останній відповідно до ст. 109 Господарського процесуального кодексу України є висновком експерта у галузі права та не є доказом, а має допоміжний (консультативний) характер, є необов`язковим для суду, а висновки, наведені в ньому, не спростовують обставин, встановлених судом.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2018 у справі № 911/1558/18 ухвалено стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське на користь Державного підприємства Андріївське 8 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з наданих документів на підтвердження понесених відповідачем витрат, зокрема: договору № 01/03/13 про надання правової допомоги, додаткової угоди від 15.08.2018 до договору, актів приймання-передачі наданої правової допомоги та платіжних доручень.

Встановивши, що представництво інтересів відповідача-2 в ході розгляду справи здійснювалось адвокатом Ганенко Р .А. , відповідачем-2 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 400,00 грн.; судом ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- помилковим є висновок суду про те, що рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі № 911/46/15 має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки преюдиціальне значення, відповідно до ст. 75 ГПК України має не рішення суду (висновки, оцінка доказів), а обставини (факти), встановлені рішенням суду;

- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, проігнорував положення частини 7 ст. 122 ЗК України, на яку посилався позивач у позові та безпідставно зазначив, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні Макарівського держлісгоспу;

- у оскаржуваному рішенні суд визнав факт порушення порядку надання земельних ділянок у користування (згода на розробку проекту відведення відповідачу-2 не надавалася, сам проект відведення не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався), але попри це відмовив в задоволенні позову;

- суд неправильно застосував норми матеріального права, прийшов до хибного висновку, що право користування землями підприємств, установ та організацій, яке вони набули до набрання чинності Земельним кодексом України 1990 року, припинялося з моменту оформлення такими підприємствами права власності або права користування землею відповідно до вимог цього кодексу;

- помилковий висновок зробив суд щодо можливості позивача мати у користуванні землі лісового фонду; оскільки згадані судом норми регулюють питання права державної та колективної власності на землю; а позивачем право колективної власності на спірні земельні ділянки не оформлялося і на таке оформлення він не претендував.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське залишено без руху.

При отриманні клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 відкладено розгляд справи на 04.04.2019, враховуючи неявку представників відповідача 1 та третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 заяву суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. про самовідвід у справі №911/1558/18 задоволено.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Склад суду під час апеляційного перегляду змінювався, апеляційна скарга приймалась до провадження зміненим складом суду згідно ухвал від 11.04.2019, від 22.05.2019.

Розгляд апеляційної скарги відкладався ухвалами від 03.06.2019, від 03.07.2019, від 03.10.2019.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем-2 (ДП Макарівське лісове господарство ) подано відзив на апеляційну скаргу; від позивача отримано відповідь на відзив, пояснення та додаткові пояснення по справі.

Явка представників сторін

Позивачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення позивач просив скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача-1 та третьої особи на судові засідання не з`являлись, про розгляд апеляційної скарги у справі повідомлялися належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача - 1 та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

18.03.2004 Макарівською РДА прийняте розпорядження №80 Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради , яким було затверджено технічну документацію із землеустрою, надано в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки площею 366,3881 га, з них: під лісами - 353,9115 га, під болотами - 12,4766 га для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження Макарівському державному лісогосподарському підприємству видано державні акти на право постійного користування землею: І-КВ № 002937 від 20.05.2004 на 51,6224 га землі для ведення лісового господарства в межах згідно з планом землекористування; І-КВ № 002934 від 20.05.2004 на 314,7657 га землі для ведення лісового господарства згідно з планом землекористування.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції зазначив про встановлені в судовому порядку в межах справи № 911/46/15 обставини, а саме:

- 27.06.1951 сільськогосподарській артілі імені Молотова села Андріївка Макарівського району виконкомом Макарівської районної ради депутатів трудящих було видано Державний акт № 548521, згідно якого за сільськогосподарською артіллю імені Молотова було закріплено в безоплатне і безстрокове користування земля площею 3984,95 га згідно з планом і описом меж;

- згідно протоколу загальних зборів колгоспників ім. Молотова від 06.07.1957 колгоспу ім. Молотова присвоєно ім`я В.І. Леніна (архівний витяг від 30.03.2010 № 06-04/263);

- 28.01.1992 Макарівською РДА прийнято рішення №10 Про реєстрацію та перереєстрацію підприємств, організацій всіх форм власності, кооперативів, громадських об`єднань та інших суб`єктів підприємницької діяльності , п. 9 якого перереєстровано колгосп ім. Леніна с. Андріївка (архівний витяг від 28.09.2011 № 06-04/620);

- згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Леніна від 08.02.1992 вирішено питання про перейменування колгоспу ім. Леніна на колгосп Андріївський (архівний витяг від 30.03.2010 № 06-04/263).

- згідно протоколу зборів уповноважених членів колгоспу Андріївський від 16.04.1997 прийнято рішення про розпаювання колгоспу Андріївський та створення пайового сільськогосподарського підприємства Андріївське шляхом реорганізації (архівний витяг від 30.03.2010 № 06-04/263).

У рішенні суду прямо відзначено, що вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі №911/46/15, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2016, у справі за позовом колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства Макарівське лісове господарство про скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.2004 № 80; скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого державному підприємству Макарівське лісове господарство на підставі розпорядження від 18.03.2004р. №80; визнання за колективним сільськогосподарським підприємством Андріївське право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951 № 548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Державному підприємству Макарівське лісове господарство .

Висновки суду про те, що вказане рішення має преюдиційне значення для даної справи, є правильними, оскільки суд не вважав преюдиційним результат вирішення спору (резолютивну частину рішення), а посилався на встановлені під час розгляду вказаної справи обставини, в контексті ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою саме обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тлумачення апелянтом дослівного визначення вказане рішення має преюдиційне значення для справи як такого, що суд взагалі не надавав оцінки доводам позивача, не досліджував та не оцінював докази подані при розгляді даної справи, спростовуюється обґрунтуванням оскаржуваного рішення, та не свідчить про порушення норм процесуального права судом першої інстанції у даній справі.

В частині застосування положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, у оскаржуваному рішенні зазначено:

- оскільки, у розгляді справи № 911/46/15 брали участь колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське , Макарівська районна державна адміністрація та Державне підприємство Макарівське лісове господарство , обставини щодо них встановлені доказуванню не підлягають, виходячи з положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, суд першої інстанції, при вирішенні спору, посилаючись на рішення у справі № 911/46/15 брав до уваги саме обставини, які встановлені щодо сторін у справі, відповідно в цій частині доводи апеляційної скарги про допущені порушення норм процесуального закону судом відхиляються.

В свою чергу, суд першої інстанції врахував, що питання законності надання спірної ділянки в користування відповідачу-2 та наявності повноваження відповідача-1 на надання таких земельних ділянок в постійне користування, а також питання відсутності проекту відведення спірної ділянки, що є обов`язковою умовою надання земельної ділянки в постійне користування вже досліджувались судами при розгляді справи № 911/46/15.

Так, зокрема, вже були предметом судового розгляду у справі №911/46/15 твердження позивача про те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987 № 185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав.

В свою чергу, оцінюючи твердження позивача про те, що чинна на момент прийняття розпорядження редакція ст. 123 Земельного кодексу України передбачала надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, а не за технічною документацією із землеустрою, суд першої інстанції не визнавав факт цього порушення, як про те помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі, а обмежився оцінкою зазначених обставин, зробленою в межах справи №911/46/15.

Так, у рішенні суду першої інстанції прямо відзначено, що суд в рамках розгляду справи № 911/46/15 зазначив, що вказане порушення мало місце, проте позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт того, що розпорядження Макарівської РДА від 18.03.2004 № 80 та видані на його підставі Макарівському держлісгоспу державні акти на право постійного користування землею від 20.05.2004р. КВ № 002934, та КВ № 002937 порушують об`єктивне право позивача КСП Андріївське на землю.

Висновки суду про відсутність порушень Макарівською РДА під час прийняття розпорядження ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2004 обгрунтовані належною оцінкою доказів, наявних у справі, зокрема, при встановленні обставин, що з 1987 року відповідач Макарівський держлісгосп, як правонаступник Макарівського лісгоспзагу (а не КСП Андріївське ) був користувачем лісових земель, на які спірним розпорядженням Макарівської РДА від 18.03.2004 №80 йому було видано державні акти на право постійного користування землею. Зазначене, зокрема, підтверджується засвідченими витягами із затвердженого Макарівською РДА Звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, користувачах, угіддях та видах економічної діяльності за станом на 01 січня 2004 року за формою 6-зем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного:

- Земельний кодекс України 1990 року в редакції від 13.03.1992 (прийнято Верховною Радою УРСР - 18.12.1990) не передбачав такого права на землю, як право вічного користування;

- підпунктом 2 п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування;

- право користування землями підприємств, установ та організацій, яке вони набули до набрання чинності Земельним кодексом України 1990 року, припинялось з моменту оформлення такими підприємствами права власності або права користування землею відповідно до вимог цього кодексу;

- статтею 4 Земельного кодексу України 1990 року встановлено, що суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності; не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

- відповідно до Земельного кодексу України 1990 року землі лісового фонду не могли належати колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності;

- відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року колективні сільськогосподарські підприємства могли отримати в постійне користування землі, які перебувають в державній власності. В той же час ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року вказувала на те, що лісові землі для ведення лісового господарства могли надаватись в постійне користування виключно спеціалізованим підприємствам. Таке обмеження також узгоджувалось зі змістом ч. 2 ст. 9 Лісового кодексу України 1994 року (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

- з посиланням на положення ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року та ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) суд зробив висновок, що колективні сільськогосподарські підприємства не мали права на постійне користування земельними ділянками лісового фонду;

- пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР передбачено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

- відтак, з моменту отримання 15.11.1995 державного акту на право колективної власності серії КВ №000002 та державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002585, КСП Андріївське втратило право на вічне користування землею згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами, який видано сільськогосподарській артілі імені Молотова 27.06.1951;

- позивачем реалізовано своє право та оформлено право на землю у порядку, визначеному чинним на момент оформлення законодавством. Водночас, з моменту такого оформлення припинилося право користування землею відповідно до акту на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951;

- наявність у позивача даного державного акту не свідчить про наявність будь-яких прав на спірні земельні ділянки, на захист якого подано позов по справі, позаяк судом встановлено, що таке право припинилось з моменту оформлення прав на землю 1995 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване розпорядження Макарівської РДА Київської області від 18.03.2004 №80 та видані на його підставі державні акти на право постійного користування земельними ділянками ДП Макарівський держлісгосп , не порушують прав позивача, оскільки на момент прийняття даного рішення жодних прав на спірні землі позивач не мав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

В межах справи № 911/46/15 розглянуто вимоги позивача (Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське ) за предметом позову, який фактично є тотожним позову у даній справі, де зокрема позивач просив (з урахуванням поданої у справі заяви про уточнення позовних вимог від 03.03.2015):

- скасувати розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.2004р. №80 Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради ;

- скасувати державний акт на право постійного користування землею КВ № 002934, виданий Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.2004 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 001;

- скасувати державний акт на право постійного користування землею КВ № 002937, виданий Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.2004 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 002;

- визнати за колективним сільськогосподарським підприємством Андріївське право користування земельною ділянкою на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами від 21.06.1951р. № 548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству.

Серед підстав заявлених вимог у справі № 911/46/15, позивач вже посилався на обставини порушення порядку вилучення земельних ділянок, зокрема зазначав, що за Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987 № 185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав.

На думку позивача прийняти пропозицію про вилучення і вилучити це не одне й те саме, однак належними доказами під час розгляду, зокрема і даної справи, позивачем не доведено, що законодавчо станом на 30.03.1987 було встановлено відповідну форму для Розпорядження Ради Міністрів Української РСР щодо саме вилучення земельних ділянок, щоб унеможливлювало вилучення шляхом прийняття пропозиції про вилучення, не доведено відсутності правової сили у такого документу, яким є розпорядження від 30.03.1987 № 185-р.

Повторно ці ж самі аргументи, позивач наводить у своїх поясненнях від 28.10.2019, наданих суду апеляційної інстанції у даній справі, тобто, посилається на вказані обставини , як на одну з підстав заявлених вимог.

За вказаних підстав позову існує судове рішення у справі № 911/46/15, яке набрало законної сили, прийняте у спорі між тими ж сторонами, відповідно з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, відсутня необхідність повторно з цих же підстав встановлювати обставини інші та відмінні, ані ж в рішенні суду у справі № 911/46/15 щодо наявності/чи відсутності порушення вимог закону у цій частині, при тому що обставини про фактичне виконання розпорядження та фактичне вилучення земель були встановлені в межах справи № 911/46/15, зокрема підтверджені наказом по Макарівському лісгоспзагу від 31.08.1987 №53.

Окрім того, оскаржуваним у справі розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.2004 №80 не вирішувалось питання про вилучення земельних ділянок у позивача, оскільки такі вже перебували у користуванні відповідача-2 (Макарівського державного лісогосподарського підприємства), що підтверджується засвідченими витягами із затвердженого Макарівською РДА Звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, користувачах, угіддях та видах економічної діяльності за станом на 01 січня 2004 року за формою 6-зем.

До повноважень відповідача-1 не належало визначення правомірності прийняття Розпорядження Ради Міністрів Української РСР у 1987 році, а при наданні земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради вирішувались питання щодо оформлення права постійного землекористування Макарівського державного лісогосподарського підприємства, яке було користувачем таких земельних ділянок.

Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження від 18.03.2004 № 80 відповідачем-1 вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування землею Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області.

Види документації із землеустрою визначені ст. 25 Закону України Про землеустрій , зокрема, пунктом д) передбачені:

- проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

пунктом і) - технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;

г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;

ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;

д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;

е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;

є) кадастровий план земельної ділянки;

ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Таким чином, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування (п. ґ) частини другої ст. 56 закону) є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; а у вступній частині Розпорядження від 18.03.2004 № 80 зазначено про врахування при його прийнятті висновку державної землевпорядної експертизи.

Наведені обставини не підтверджують вирішення оскаржуваним розпорядженням питання про відведення відповідачу-2 земельних ділянок, оскільки мало місце затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування землею у відношенні земельних ділянок раніше вже наданих Макарівському державному лісогосподарському підприємству, оформлення права постійного землекористувача у встановленому порядку.

Саме вказані обставини підтверджуються наданими до справи позивачем в копіях 8 сторінки звіту по формі 6-зем за 2004 рік, копіями планшетів лісовпорядкування № 1, 2 за 1988 рік, № 5 за 1993 рік, № 5 за 2003 рік щодо користувача по таких земельних ділянках.

За таких обставин, при прийнятті оскаржуваного розпорядження, не підтвердженими є доводи апелянта про порушення вимог ст. 123 ЗК України, при цьому суд жодним чином не заперечує, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування згідно вимог Земельного кодексу України на час виникнення спірних правовідносин здійснювалось на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Окрім того, положення ч. 7 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) згідно з якими Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених ст. 149, 150 цього кодексу, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки, фактично вилучення відбувалось в 1987 році і регламентувалось іншими нормами законодавства, зокрема нормами Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978, та Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970.

Як зазначалось вище, оскаржуваним розпорядженням питання вилучення земельних ділянок у попереднього землекористувача не вирішувались.

Сільськогосподарська артіль ім. Молотова 06.07.1957 була перейменована в Колгосп ім. Леніна, 08.02.1992 перейменовано на Колгосп Андріївський , який 16.04.1997 був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське .

Відповідно до ч.1 ст.10 та ч.6 ст.31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

В свою чергу, Земельний кодекс України, що набрав чинності 15.03.1991 не передбачав такого права на землю, як право вічного користування.

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України 1990 року (15.03.1991) землі лісового фонду не могли належати колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Враховуючи викладене та наведені положення статті 7 Земельного кодексу України 1990 року та статті 9 Лісового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства не мали права на постійне користування земельними ділянками лісового фонду.

Разом з тим, зважаючи на те, що як положення ст.ст.6,9 Лісового кодексу України (в редакції 1994 року, чинній на момент реорганізації КСП Андріївське ), так і чинний Земельний кодекс України (в редакції 1990 року) не допускають можливості набуття права власності на земельні ділянки лісового фонду правонаступниками колишніх землевласників, а допускають виключно можливість їх закріплення на праві постійного користування (за спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, до яких позивач не відноситься) та на праві тимчасового користування - оренди (для чітко визначеного спецвикористання та потреб), то заявник мав право і повинен був переоформити право колективної власності на землю, що власне й було реалізовано шляхом видачі державного акту на право колективної власності на землю серії КВ №000002, виданого Андріївською сільською радою 15.11.1995, яким посвідчувалось право користування КСП Андріївське землями загальною площею 2129,7 га, а також копію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002585, виданого Андріївською сільською радою 15.11.1995, яким посвідчувалось право постійного користування КСП Андріївське землями загальною площею 382,5 га.

За вказаними актами загальна площа земель становила лише 2512,2 га, порівняно з 3984,95 га, які належали на праві вічного користування сільськогосподарській артілі імені Молотова.

За таких обставин, обгрунтованими визнаються висновки суду першої інстанції про те, що позивачем реалізовано своє право та оформлено право на землю у порядку, визначеному чинним на момент оформлення законодавством; з моменту отримання 15.11.1995 державного акту на право колективної власності серії КВ №000002 та державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002585, КСП Андріївське втратило право на вічне користування землею згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами, який видано сільськогосподарській артілі імені Молотова 27.06.1951.

Оцінюючи надані до справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного Розпорядження Макарівської РДА від 18.03.2004 № 80 та визнання недійсним виданих на його підставі Макарівському держлісгоспу державних актів на право постійного користування землею від 20.05.2004 КВ № 002934, та КВ № 002937.

Додаткове рішення прийняте у справі про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу апелянт оскаржує як похідне від прийнятого у справі рішення, і саме з таким обґрунтуванням просить його скасувати.

З огляду на встановлені судом обставини здійснення розрахунку за надану підприємству правничу допомогу, враховуючи, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2018 не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем-2 на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за правилами, передбаченими ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1558/18.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1558/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1558/18 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2018 у справі № 911/1558/18 залишити без змін.

4. Матеріали справи №911/1558/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова