Постанова

від 28.10.2019 по справі 910/16476/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Справа№ 910/16476/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

За участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019

у справі №910/16476/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського

до Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1) ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання зобов`язання припиненим та визнання відсутнім права

за участю представників сторін:

від позивача Шаповал Б . А . довіреність № б/н від 08.10.19

від відповідача Крижовий Д.В. довіреність № 04/238 від 02.03.19

від третьої особи 1 не з`явились

від третьої особи 2 Антоненко А.В . довіреність № ордер серія ДР №ООО12518 від 26.06.19

від третьої особи 3 не з`явились

від третьої особи 4 Кібець Р . Р. довіреність № 27-4688/19 від 14.03.19

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО про: визнання припиненими зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року (з наступними додатковими угодами до нього) у зв`язку з їх повним виконанням на підставі ст.599 ЦК України та ст 203 ГК України;

визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав кредитора по відношеню до товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року (з наступними додатковими угодами до нього);

визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_1 16.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. за реєстровим номером 114;

визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 23.04.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В.. за реєстровим номером 812;

визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 15.03.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 458.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року погашено повністю 10.09.2014 шляхом здійснення банком договірного списання коштів з депозитних рахунків ОСОБА_8 в сумі 196 654,32 дол. США та ОСОБА_3 - в сумі - 1 000 000,00 дол. США,що підтверджено довідкою №22/1967 від 11.09.2014 про те, що Кредитний договір №005/1-2013/840 від 15.03.2013 р. повністю погашений і заборгованість позичальника за кредитом та процентами за користування кредитними коштами відсутня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 (повний текст складено 25.07.2019) позов задоволено частково. Визнано зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання. Визнано відсутність у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд дійшов висновку що станом на 10.09.2014 були відсутні будь-яки заборони чи обмеження щодо розпорядження ОСОБА_8 та ОСОБА_3 своїми депозитними коштами, тому договірне списання банком коштів з їх рахунків в погашення кредитного договору не суперечить приписам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання відсутності у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_1 16.07.2013 ; за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 23.04.2013; за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 15.03.2013 суд дійшов висновку, що ТОВ Сервіс на Саксаганського за вказаними вимогами щодо договорів іпотеки з фізичними особами не є належним позивачем, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні таких позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство БАНК КАМБІО , 20.08.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 19.08.2019 (вх. №09.1-04.1/6704/19 від 02.09.2019), просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі №910/16476/18 скасувати частково, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повність.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та клопотання про витребування додаткових доказів судом.

Скаржник посилається на те, що суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, невірно застосував норми матеріального права, не врахував, що Постановою правління Національного банку України від 18.08.2014 за № 510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ БАНК КАМБІО шляхом призначення куратора, що фактично обмежувало банк у проведенні спірних операцій в тому числі і операцій по зарахуванню коштив з депозитних рахунків фізичних та юридичних осіб в рахунок погашення кредитних зобов`язань.

В апеляційній скарзі апелянт просить витребувати у Національного банку України інформаційне роз`яснення Постанови правління Національного банку України від 19.08.2014 Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО шляхом призначення куратора , визнати поважними причини неподання до суду І інстанції даного клопотання.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 Публічному акціонерному товариству БАНК КАМБІО , відповідно приписів ст. 256 ГПК України, поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі №910/16476/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019; справу №910/16476/18 призначено до розгляду на 28.10.2019; встановлено відповідачу та третім особам процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, але не пізніше 07.10.2019; встановлено учасниками справи строк для подання заяв та клопотань, пояснень, з доказами направлення їх іншим учасникам провадження - до 07.10.2019; запропонувано учасникам справи надати в строк встановлений судом пояснення та/або заперечення на клопотання про витребування доказів.

В строк встановлений судом - 27.09.2019 надійшов відзив на апеляційну скаргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 27-16490/19 від 23.09.2019, в якому Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, стверджує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини справи, оскільки не досліджено та не надано належної правової оцінки тому факту, що спірні правочини (договори та внутрішні транзакції з перенесення обліку заборгованості ) вчинені в період дії постанови Правління Національного банку України № 510/БТ від 19.08.2014 Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ БАНК КАМБІО шляхом призначення куратора , яка встановила обовязкові для банку обмеження в прийнятті погашення заборгованості за кредитними договорами.

Cторона посилається на те, що судом не було досліджено та не надано належної правової оцінки тому факту, що спірні правочини нікчемні в силу п.п. 1, 2, 7, ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

07.10.2019 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019, в якому останній заперечує правомірність визнання рішенням Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО № 109 від 18.07.2018 нікчемними правочини щодо дострокового припинення/розірвання Договору № 098дф строкового банківського вкладу(депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012 (з додатковою угодою до Договору № 098дф від 07.10.2013), вкладник ОСОБА_3 ; щодо дострокового припинення/розірвання Договору № 097дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012 (з додатковою угодою до Договору № 097дф від 18.08.2014), вкладник ОСОБА_3 ; Договору застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення права вимоги від 01.08.2014, укладений між банком та фізичною особою ОСОБА_3 , на підставі якого ОСОБА_3 здійснив оплату заборгованості за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 за позичальника ТОВ Сервіс на Саксагонського ; Договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 10.09.2014, укладений між банком та фізичною особою ОСОБА_8 , на підставі якого ОСОБА_8 здійснив оплату заборгованості за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 за позичальника ТОВ Сервіс на Саксагонського ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 16.07.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. за реєстровим № 114; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 23.04.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим № 812; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 15.03.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим № 458, за відсутності ознак нікчемності.

Третя особа вважає, що відповідачем не доведено наявність порушення вимог, встановлених Постановою НБУ № 510, а обставини та висновки викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства України та не спростовують висновки місцевого господарського суду в оспорюваному рішенні, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ БАНК КАМБІО без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 28.10.2019 представник апелянта надав усні пояснення по справі, підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Представник позивача надав усні пояснення по справі, заперечив вимоги апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 надав усні пояснення по справі, заперечив проти доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 02.07.2019 у даній справі залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФГВФО надав усні пояснення по справі, підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1, 3 не скористалися правом участі в судовому засіданні, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До початку судового засідання, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Банком подано клопотання від 25.10.2019 (вх..№ 09.1.13/21192/19 від 28.10.2019) про закриття провадження у справі, оскільки предметом позову у даній справі позивачем порушуються питання встановлення судом факту відсутності у банку зобов`язань за кредитним договором та відсутності у банку прав кредитора за кредитним договором.

Судова колегія, встановивши, що вказане клопотання подане відповідачем після спливу встановленого судом процесуального строку для їх подання та без клопотання про поновлення встановленого судом процесуального строку, також без зазначення поважних причин пропуску такого строку, з огляду на приписи ч. 2 ст. 207 ГПК України, вважає за необхідне залишити подане відповідачем клопотання без розгляду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволені клопотання апелянта (заявленого одночасно з поданням апеляційної скарги) про витребування у Національного банку України Інформаційного роз`яснення Постанови правління Національного банку України від 19.08.2014 Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО шляхом призначення куратора , оскільки таке клопотання не заявлялося стороною в суді І інстанції і причини неподання такого клопотання не є поважними. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що роз`яснення НБУ носить інформаційний характер, не є нормативним документом, тому не може вплинути на правильність висновків суду.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.03.2013 між Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО (відповідач у справі, банк, кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського (позивач у справі, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 005/1-2013/840, за умовами якого Банк зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти (в редакції додаткової угоди від 01.09.2013 ).

Договором сторони обумовили суму кредиту в розмірі - 1.200.000,00 дол. США; дату видачі кредиту - 15.03.2014 р., дату повернення кредиту- 30.11.2015 , проценти за користування кредитом - 11,0% річних; цільове призначення кредиту - на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів (п.п. 1.2.-1.6. в редакції додаткової угоди від 01.09.2013).

Пунктом 1.8. договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2013) встановлено, що зобов`язання за договором забезпечуються іпотекою:

- нежилих приміщень з №1 по №9 (літ. Б) (групи приміщень №38), загальною площею 234,3 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежилих приміщень з №1 по №9 (літ. Б) (групи приміщень №36), загальною площею 171,4 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежилих приміщень з №1 по №10 (літ. Б) (групи приміщень №41), загальною площею 396,6 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами договору кредит видається лише після підписання договорів іпотеки/страхування заставного майна.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2013), банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_2 для обліку процентів, надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ БАНК КАМБІО у м. Києві.

Пунктом 2.3. договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту, за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, 360 днів у році). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число включно поточного календарного місяця та в день повернення кредиту. У разі користування кредитом протягом одного дня (кредит отримано і повернено протягом одного дня), нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється як за 1 день.

Згідно з п. 2.4. договору позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок № НОМЕР_4 в ПАТ БАНК КАМБІО . Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Договором (п. 2.5.кредитного договору) сторони передбачили можливість дострокового повернення кредиту позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банк не пізніше, ніж за десять робочих днів до дня повернення кредиту.

Під час дії та виконання Кредитного договору №005/1-2013/840 від 15.03.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду від 23.04.2013, Додаткову угоду від 16.07.2013, Додаткову угоду від 29.11.2013, якою Кредитний договір викладено в новій редакції.

На виконання умов п.п.1.8-1.9 кредитного договору 15.03.2013 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №005/1-2013/840 від 15.03.2013 р., а також з урахуванням всіх можливих змін та/або доповнень, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з додаткових угод до Кредитного договору, що укладені та/або можуть бути укладені у майбутньому, в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним договором.

За умовами п. 1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань перед іпотекодержателем, вказаних у п. 1.1. цього договору, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №9 (літ. Б) (групи приміщень №36), загальною площею 171,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .за ціною 4 197 820,00 грн. без ПДВ згідно п.1.5 договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014)

23.04.2013 р. між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, в забезпечення вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №005/1-2013/840 від 15.03.2013 (з урахуванням всіх змін та/або доповнень), в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним Договором.

За умовами п. 1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань перед іпотекодержателем, вказаних у п. 1.1. цього Договору, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №9 (літ. Б) (групи приміщень №38), загальною площею 234,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .вартістю 5 738 329,00 грн. без ПДВ. (п. 1.5. Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014).

16.07.2013 р. між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №005/1-2013/840 від 15.03.2013 (з урахуванням всіх змін та/або доповнень), в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно п. 1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №10 (літ. Б) (групи приміщень №41), загальною площею 396,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . вартістю 9 713 287,00 грн. без ПДВ (п. 1.5. Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014)

01.08.2014 між Банком (як заставодержателем) та ОСОБА_3 укладено Договір застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1.1. якого заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права на частину грошових коштів загальною сумою 1.000.000,00 дол. США, що знаходяться на депозитних рахунках НОМЕР_5 згідно Договору №097дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC (іноземна валюта, сплата процентів щомісячно) від 03.10.2012, та НОМЕР_6 згідно Договору №098дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC (іноземна валюта, сплата процентів щомісячно) від 03.10.2012. в ПАТ БАНК КАМБІО . Заставодавець підтвердив, що майнові права, що передаються в заставу за даним договором, іншим особам не заставлені, не передані (не відступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів.

10.09.2014 між Банком (як заставодержателем) та ОСОБА_8 укладено Договір застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти), відповідно до п. 1.1. якого, ОСОБА_8 в забезпечення виконання боржником - ТОВ Сервіс на Саксаганського зобовязань за Кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 щодо повернення кредиту в сумі 1.200.000,00 дол. США не пізніше 30 листопада 2015; повної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11,0% річних; сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочки, від простроченої суми за кожен день простроченого платежу; здійснення іншіх можливих платежів, передбачених Кредитним договором; крім того, відшкодування витрат заставодержателя, пов`язаних з пред`явленням заставодержателем вимог за Кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави.

В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1 цього Договору, заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 196.654,32 дол. США, по Договору № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05 вересня 2014 року з ПАТ БАНК КАМБІО .

Відповідно до п. 1.2. Договору застави, вартість Предмету застави складає 196.654,32 дол. США. Заставодавець стверджує, що майнові права, які передаються в заставу, іншим особам не заставлені, не передані (не відступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів. Сторони засвідчують, що предмет застави оцінений на момент укладення цього Договору не вище його ринкової (справедливої) вартості, яка має забезпечувати можливість продажу предмету застави сторонньому покупцеві. Вартість предмета застави підлягає уточненню за рішенням заставодержателя з урахуванням зміни кон`юнктури ринку та стану його збереження, але в будь-якому разі не рідше одного разу на шість місяців.

Згідно з п. 1.5. Договору застави, цей Договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно Договору №218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05 вересня 2014 року з ПАТ БАНК КАМБІО .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання Банком кредиту позичальнику - ТОВ Сервіс на Саксаганського , в забезпечення повернення якого, сплати процентів та виконання інших зобов`язань, було укладено ряд договорів забезпечення, а саме: договори іпотеки від 15.03.2013, 23.04.2013 (між Банком та ОСОБА_2 ), від 16.07.2013 (між Банком та ОСОБА_1 ), договори застави від 01.08.2014 (між Банком та ОСОБА_3 ) та від 10.04.2014 (між Банком та ОСОБА_8 ).

10.09.2014 Банком здійснено договірне списання коштів з депозитних рахунків заставодавців в рахунок погашення заборгованості ТОВ Сервіс на Саксаганського за Кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року, а саме:- 196.654,32 дол. США перераховано з депозитного рахунку ОСОБА_8 ; 1.000.000,00 дол. США перераховано з депозитного рахунку ОСОБА_3

11.09.2014 Банк видав позивачу Довідку №22/1967 про те, що Кредитний договір №005/1-2013/840 від 15.03.2013 повністю погашений 10.09.2014; заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитними коштами відсутня.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.09.2014 року заборгованість позивача за Кредитним договором була погашена повністю.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, внаслідок перерахування грошових коштів 10.09.2014 заборгованість перед Банком за кредитним договором була погашена повністю, а відтак відповідні правовідносини за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року є припиненими.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент погашення 10.09.2014 кредитного зобов`язання, передбачені Законом заборони не поширювалися на спірні правовідносини сторін, оскільки відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних постановою Правління Національного банку України за №782 лише 04.12.2014.

Разом з тим, як встановлено судом вище, постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 № 782 в ПАТ БАНК КАМБІО запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 - з 02.03.2015 розпочато процедуру ліквідації банку.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . При цьому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин в співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Згідно пункту 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (пункт 6 статті 2 Закону).

Так, 04.12.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову № 782 Про віднесення ПАТ БАНК КАМБІО до категорії неплатоспроможних . Того ж дня 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 140 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК КАМБІО , згідно з яким в банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 05.12.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ БАНК КАМБІО Бондаря Юрія Миколайовича. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 161 з 25.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК КАМБІО призначено Додусенка Володимира Івановича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК КАМБІО та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ БАНК КАМБІО та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

22.02.2016 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК КАМБІО на два роки до 01.03.2018 включно. Рішенням ВД ФГВФО від 01.02.2018 № 304 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК КАМБІО на один рік до 01.03.2019 включно.

Статтею 36 ЗаконуУкраїни Про систему гарантування вкладів фізичних осіб врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Як вказано позивачем та не спростовується відповідачем, наказом Уповноваженої особи затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким у спірних правочинах виявлено ознаки нікчемності, відповідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону.

02.10.2018 Банк направив позивачу та третім особам у даній справі Повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності (вих. №22/1949), у якому повідомив про нікчемність правочинів, зокрема: щодо дострокового припинення/розірвання Договору №097дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012; щодо дострокового припинення/розірвання Договору №098дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012; Договору застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги від 01.08.2014, укладений між Банком та ОСОБА_3 ; Договору застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між Банком та ОСОБА_8 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 15.03.2013, укладений між Банком та ОСОБА_2 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 23.04.2013, укладений між Банком та ОСОБА_2 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 16.07.2013 укладений між Банком та ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з такими діями Банку, позивач звернувся до суду з позовом про: визнання зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав кредитора відносно ТОВ Сервіс на Саксаганського за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_1 16.07.2013; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 23.04.2013; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 15.03.2013.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що правочини, зазначені у Повідомленні про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності (вих. №22/1949 від 02.10.2018), є нікчемними, оскільки їх недійсність прямо встановлена законом (п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін колегія суддів встановила наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1060 ЦК передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ст. ст. 572, 574 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 1, 6 ст. 576 ЦК).

Право застави, відповідно до ч. 1 ст. 585 Кодексу, виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

За правилами ст. 599 Кодексу, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заперечуючи проти позову, Банк зазначає, що 19.08.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №510/БT Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ БАНК КАМБІО шляхом призначення куратора , відповідно до якої було постановлено заборонити ПАТ БАНК КАМБІО використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язати ПАТ БАНК КАМБІО здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. У зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ БАНК КАМБІО , відкритих у банка-кореспондентах на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Відповідач вважає, що станом на 10.09.2014 - час перерахування грошових коштів з депозитних рахунків заставодавців в рахунок погашення зобов`язань боржника, постановою Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ для ПАТ БАНК КАМБІО було встановлено ряд обмежень в діяльності Банку, щодо проведення розрахунків в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Місцевий господарський суд обгрунтовано звернув увагу на те, що кореспондентський рахунок - це банківський рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Під час розгляду справи Банком не надано жодних доказів здійснення чи необхідності здійснення при виконанні правочинів, визнаних банком нікчемними, міжбанківських переказів, які власне і потребують наявності кореспондентського рахунку.

Відтак, суд правомірно відхилив доводи відповідача про те, що перерахування грошових коштів з депозитних рахунків заставодавців, відкритих в ПАТ БАНК КАМБІО , в рахунок погашення зобов`язань боржника - ТОВ Сервіс на Саксаганського перед ПАТ БАНК КАМБІО , мало здійснюватись лише через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, як такі, що не відповідають дійсності й фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства України.

ФГВФО, посилаючись на приписи ст.ст. 3, 4, 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Інструкцію Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, стверджує, що 10.09.2014 Банк провів безготівкове перерахування коштів з депозитних рахунків заставодавців - кредиторів банку на рахунок погашення простроченої заборгованості ТОВ Сервіс на Саксаганського за кредитним договором порушив приписи, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ для ПАТ БАНК КАМБІО , а тому такі операції є нікчемними, оскільки такі операції є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, тобто високоліквідних коштів банк не отримав.

Постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ (копія наявна в матеріалах справи, т.1, а.с.171-173) заборонено ПАТ БАНК КАМБІО використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ БАНК КАМБІО здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр ), у зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ БАНК КАМБІО , відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Частиною 4 ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність (в редакції, що діяла станом на 10.09.2014 та 11.09.2014 ) передбачено, що Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 за № 1035/12909 консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об`єднані кошти банку та його філій (або певної кількості філій) у разі роботи банку (філії) у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Абзац 16 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції в редакції, чинній станом на 19.08.2014, 10 та 11 вересня 2014 ) Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів (Абзац 17 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції).

Таким чином, кореспондентський рахунок та консолідований кореспондентський рахунок є різними видами рахунків. Однак, у постанові Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не міститься вимог щодо використання саме консолідованого кореспондентського рахунку.

Місцевий господарський суд правомірно звернув увагу на те, що, обмеження у діяльності Банку в частині прийняття погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, виключно в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку, були запроваджені постановою Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року та не можуть розповсюджувати свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови (10 вересня 2014 - дата повного погошення кредиту ТОВ Сервіс на Саксаганського ). Відтак, операції щодо погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором, що здійснені 10 вересня 2014, не порушують порядок, встановлений постановами Правління Національного банку України від 19.08.2014р. № 510/БТ та від 25.09.2014 № 603/БТ.

Крім того, колегія відхиляє аргументи Банку щодо порушення приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ БАНК КАМБІО в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, тобто, порушення про наявність ознак нікчемності спірних правочинів, згідно з пунктом 1 частини третьою статті 38 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , оскільки зазначена постанова НБУ не доводилася до відома вкладників та позичальників. Позивач і поручителі не мали загального доступу до даної постанови Банку, тому на час здійснення розрахунків за Кредитним договором ці особи не були обізнані щодо наявності застережень, встановлених постановою. Здійснивши проведення розрахункової операції, Банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платників необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 12.08.2019 у справі № 904/4953/18.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності вих. №22/1949 від 02.10.2018 вбачається, що правочини з повернення кредиту визнані нікчемними на підставі п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, Банк не довів, у встановленому законом порядку, наявності вказаної підстави, а сааме, що, правочин про достроковое припинення/розірвання Договору №097дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012; правочин про дострокове припинення/розірвання Договору №098дф строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в іноземній валюті від 03.10.2012; договір застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги від 01.08.2014, укладений між Банком та ОСОБА_3 ; договір застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між Банком та ОСОБА_8 передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Погашення кредиту ТОВ Сервіс на Саксаганського за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року, здійснено за рахунок саме депозитних коштів ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що Банк та ФГВФО не довели жодними доказами обставин того, що розпорядження ОСОБА_8 та ОСОБА_3 своїми депозитними коштами, шляхом погашення за їх рахунок кредиту ТОВ Сервіс на Саксаганського , були вчинені з метою або призвели до надання кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки станом на 10.09.2014 будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження ОСОБА_8 та ОСОБА_3 своїми депозитними коштами, як шляхом їх повернення на першу вимогу вкладників, так і шляхом погашення кредиту позивача.

Накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ.

Доводи Банку про те, що дія з перерахування грошових коштів третіми особами на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину.

Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити, що оскільки зобов`язання за Кредитним договором, забезпечене іпотекою та заставою, було виконано поручителями та боржником суд відповідно до вимог ст.ст. 553, 554, 593, 598, 599 ЦК України , ст.ст. 3 , 17 Закону України Про іпотеку , ст. 28 Закону України Про заставу дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для припинення договору іпотеки та договору застави.

Судом враховано, що списання грошових коштів з рахунків поручителів та боржника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором відбулось за згодою всіх сторін, що не заперечено сторонами у справі. Факт списання коштів підтверджується довідкою Банку від 11.09.2014 № 22/1967.

З огляду на положення ст. 5 ГПК України , ст.ст. 13 , 15 , 16 , 20 ЦК України , керуючись ст.ст. 55 , 124 Конституції України та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд дійшов правомірного висновку, щодо необхідности відновити становище Товариства яке існувало до прийняття Наказу від 18.07.2018 № 109 щодо нікчемності оспорюваних правочинів

У зв`язку з цим колегія, зазначає, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202 , 204 , 626 ЦК України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 904/4967/16.

Відповідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про визнання зобов`язань між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання та визнання відсутності у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 року, з наступними додатковими угодами до нього, є законними, доведеними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання відсутніми у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_1 16.07.2013, визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодердателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 23.04.2013, визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ БАНК КАМБІО та ОСОБА_2 15.03.2013, місцевий господарський суд, з огляду на приписи ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, дійшов правомірного та обгрунтованого висновку, що ТОВ Сервіс на Саксаганського за вказаними вимогами щодо договорів іпотеки не являється належним позивачем, що є підставою відмови у задоволенні таких позовних вимог.

Беручи до уваги, що позивачем та третіми особами вчинені всі передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на відновлення свого порушеного права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена вимога про визнання відсутнім у ПАТ БАНК КАМБІО прав кредитора за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 спрямована на відновлення його порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 прийнято за повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням нормчинного законодавства, відтак апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі №910/16476/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі №910/16476/18 залишити без змін.

3. Справу №910/16476/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 05.11.2019