Постанова

від 21.07.2020 по справі 910/16476/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Мачульського Г. М., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Аполонової М. В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 2 - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 3 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання зобов`язання припиненим та визнання відсутнім права.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про:

визнання припиненими зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором від 15.03.2013 № 005/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) у зв`язку з їх повним виконанням на підставі статті 599 ЦК України та статті 203 ГК України;

визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношеню до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013 (з наступними додатковими угодами до нього);

визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства " Банк Камбіо" прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_2 16.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. за реєстровим номером 114;

визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ " Банк Камбіо" та ОСОБА_3 23.04.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 812;

визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_3 15.03.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 458.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі № 910/16476/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 позов задоволено частково. Визнано зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором від 15.03.2013 № 005/1-2013/840, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання. Визнано відсутність у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за кредитним договором від 15.03.2013 № 005/1-2013/840, з наступними додатковими угодами до нього. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд аргументовано тим, що станом на 10.09.2014 були відсутні будь-яких заборони чи обмеження щодо розпорядження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своїми депозитними коштами, тому договірне списання банком коштів з їх рахунків в погашення кредитного договору не суперечить приписам чинного законодавства. Щодо позовних вимог про визнання відсутності у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_2 16.07.2013 ; за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_3 23.04.2013; за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_3 15.03.2013 суд дійшов висновку, що ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за вказаними вимогами щодо договорів іпотеки з фізичними особами не є належним позивачем, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні таких позовних вимог.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 15.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" (банк, кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" (, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 005/1-2013/840, за умовами якого Банк зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти (в редакції додаткової угоди від 01.09.2013 ).

Договором сторони обумовили суму кредиту в розмірі - 1 200 000,00 дол. США; дату видачі кредиту - 15.03.2014, дату повернення кредиту- 30.11.2015, проценти за користування кредитом - 11,0 % річних; цільове призначення кредиту - на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів (пункти 1.2.-1.6. в редакції додаткової угоди від 01.09.2013).

Пунктом 1.8 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2013) встановлено, що зобов`язання за договором забезпечуються іпотекою:

- нежилих приміщень з № 1 по № 9 (літ. Б) (групи приміщень № 38), загальною площею 234,3 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А;

- нежилих приміщень з № 1 по № 9 (літ. Б) (групи приміщень №36), загальною площею 171,4 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А;

- нежилих приміщень з № 1 по № 10 (літ. Б) (групи приміщень №41), загальною площею 396,6 кв.м., що належить майновому поручителю ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А.

За умовами договору кредит видається лише після підписання договорів іпотеки/страхування заставного майна.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору (у редакції додаткової угоди від 01.09.2013), банк відкриває рахунок НОМЕР_5 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_1 для обліку процентів, надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "БАНК КАМБІО" у м. Києві.

Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту, за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, 360 днів у році). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число включно поточного календарного місяця та в день повернення кредиту. У разі користування кредитом протягом одного дня (кредит отримано і повернено протягом одного дня), нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється як за 1 день.

Згідно з пунктом 2.4 договору позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК КАМБІО". Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили можливість дострокового повернення кредиту позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банк не пізніше, ніж за десять робочих днів до дня повернення кредиту.

Під час дії та виконання Кредитного договору від 15.03.2013 № 005/1-2013/840 між сторонами укладено Додаткову угоду від 23.04.2013, Додаткову угоду від 16.07.2013, Додаткову угоду від 29.11.2013, якою Кредитний договір викладено в новій редакції.

На виконання умов пунктів 1.8-1.9 кредитного договору 15.03.2013 між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №005/1-2013/840 від 15.03.2013 р., а також з урахуванням всіх можливих змін та/або доповнень, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з додаткових угод до Кредитного договору, що укладені та/або можуть бути укладені у майбутньому, в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним договором.

За умовами пункту 1.2 Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань перед іпотекодержателем, вказаних у пункті 1.1. цього договору, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 9 (літ. Б) (групи приміщень №36), загальною площею 171,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А.за ціною 4 197 820,00 грн без ПДВ згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки (у редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014)

23.04.2013 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, в забезпечення вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 15.03.2013 № 005/1-2013/840 (з урахуванням всіх змін та/або доповнень), в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним Договором.

За умовами пункту 1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань перед іпотекодержателем, вказаних у пункті 1.1. цього Договору, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 9 (літ. Б) (групи приміщень № 38), загальною площею 234,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А.вартістю 5 738 329,00 грн без ПДВ (пункт 1.5. Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014).

16.07.2013 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1 в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 15.03.2013 № 005/1-2013/840 (з урахуванням всіх змін та/або доповнень), у тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 10 (літ. Б) (групи приміщень № 41), загальною площею 396,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А. вартістю 9 713 287,00 грн. без ПДВ (пункт 1.5. Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін від 18.04.2014)

01.08.2014 між Банком (як заставодержателем) та ОСОБА_4 укладено Договір застави № 005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права на частину грошових коштів загальною сумою 1 000 000,00 дол. США, що знаходяться на депозитних рахунках № НОМЕР_4 згідно Договору № 097дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" (іноземна валюта, сплата процентів щомісячно) від 03.10.2012, та № НОМЕР_6 згідно з Договором № 098дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" (іноземна валюта, сплата процентів щомісячно) від 03.10.2012. в ПАТ "БАНК КАМБІО". Заставодавець підтвердив, що майнові права, що передаються в заставу за даним договором, іншим особам не заставлені, не передані (не відступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів.

10.09.2014 між Банком (як заставодержателем) та ОСОБА_5 укладено Договір застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти), відповідно до пункту 1.1 якого, ОСОБА_5 в забезпечення виконання боржником - ТОВ "Сервіс на Саксаганського" зобов`язань за Кредитним договором від 15.03.2013 №005/1-2013/840 щодо повернення кредиту в сумі 1 200 000,00 дол. США не пізніше 30.11.2015; повної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11,0% річних; сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочки, від простроченої суми за кожен день простроченого платежу; здійснення іншіх можливих платежів, передбачених Кредитним договором; крім того, відшкодування витрат заставодержателя, пов`язаних з пред`явленням заставодержателем вимог за Кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави.

В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 цього Договору, заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 196 654,32 дол. США,за Договором № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з ПАТ "БАНК КАМБІО".

Відповідно до пункту 1.2. Договору застави, вартість Предмету застави складає 196 654,32 дол. США. Заставодавець стверджує, що майнові права, які передаються в заставу, іншим особам не заставлені, не передані (не відступлені), не виступають предметом судових чи інших спорів. Сторони засвідчують, що предмет застави оцінений на момент укладення цього Договору не вище його ринкової (справедливої) вартості, яка має забезпечувати можливість продажу предмету застави сторонньому покупцеві. Вартість предмета застави підлягає уточненню за рішенням заставодержателя з урахуванням зміни кон`юнктури ринку та стану його збереження, але в будь-якому разі не рідше одного разу на шість місяців.

Згідно з пунктом 1.5. Договору застави, цей Договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно Договору №218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з ПАТ "БАНК КАМБІО".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання Банком кредиту позичальнику - ТОВ "Сервіс на Саксаганського", в забезпечення повернення якого, сплати процентів та виконання інших зобов`язань, було укладено ряд договорів забезпечення, а саме: договори іпотеки від 15.03.2013, 23.04.2013 (між Банком та ОСОБА_3 ), від 16.07.2013 (між Банком та ОСОБА_2 ), договори застави від 01.08.2014 (між Банком та ОСОБА_4 ) та від 10.04.2014 (між Банком та ОСОБА_5 ).

10.09.2014 Банком здійснено договірне списання коштів з депозитних рахунків заставодавців в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за Кредитним договором від 15.03.2013 №005/1-2013/840, а саме:- 196 654,32 дол. США перераховано з депозитного рахунку ОСОБА_5 ; 1.000.000,00 дол. США перераховано з депозитного рахунку ОСОБА_4

11.09.2014 Банк видав позивачу Довідку № 22/1967 про те, що Кредитний договір від 15.03.2013 №005/1-2013/840 повністю погашений 10.09.2014; заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитними коштами відсутня.

04.12.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову № 782 "Про віднесення ПАТ "БАНК КАМБІО" до категорії неплатоспроможних". Того ж дня 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК КАМБІО", згідно з яким в банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 05.12.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БАНК КАМБІО" Бондаря Юрія Миколайовича. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 161 з 25.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК КАМБІО" призначено Додусенка Володимира Івановича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

22.02.2016 на підставі пункту 2 частини 5 статті 12, частини 1 статті 35, частини 5 статті 44, частини 3 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" на два роки до 01.03.2018 включно. Рішенням ВД ФГВФО від 01.02.2018 № 304 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" на один рік до 01.03.2019 включно.

Наказом Уповноваженої особи затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким у спірних правочинах виявлено ознаки нікчемності, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

02.10.2018 Банк направив позивачу та третім особам Повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності (вих. №22/1949), у якому повідомив про нікчемність правочинів, зокрема: щодо дострокового припинення/розірвання Договору №097дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті від 03.10.2012; щодо дострокового припинення/розірвання Договору №098дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті від 03.10.2012; Договору застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги від 01.08.2014, укладений між Банком та ОСОБА_4 ; Договору застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між Банком та ОСОБА_5 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 15.03.2013, укладений між Банком та ОСОБА_3 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 23.04.2013, укладений між Банком та ОСОБА_3 ; правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 16.07.2013 укладений між Банком та ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з такими діями Банку, позивач звернувся до суду з позовом про: визнання зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" та Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" прав кредитора відносно ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_2 16.07.2013; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_3 23.04.2013; визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ОСОБА_3 15.03.2013.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі 910//16476/18, ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати зазначені рішення і у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи скарги стосуються застосування судами попередніх інстанцій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою, на думку скаржника, спірні правочини є нікчемними. Крім того, скаржник вказує на те, що зазначені правочини не могли бути вчинені внаслідок обмежень, встановлених постановою Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо". Відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Заявник вважає, що суди не спростували посилання на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену, зокрема, у справах № 910/10572/17, 910/10371/16.

Також скаржник посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 910/7085/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16, від 13.06.2018 у справі № 916/1889/17, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 910/10369/16, від 14.03.2017 у справі № 910/10365/16,.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтримує доводи скаржника, просить скаргу задовольнити.

ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вважає її доводи помилковими та безпідставними та просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/16476/18

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

6.2. Рішення суддів попередніх інстанцій оскаржуються в частині задоволення позовних вимог щодо визнання зобов`язання між ТОВ "Сервіс на Саксаганського" та ПАТ "БАНК КАМБІО" за кредитним договором №005/1-2013/840 від 15.03.2013, з наступними додатковими угодами до нього, повністю припиненими внаслідок їх повного належного виконання; визнання відсутніми у ПАТ "БАНК КАМБІО" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Сервіс на Саксаганського" за кредитним договором від 15.03.2013 №005/1-2013/840, з наступними додатковими угодами до нього.

6.3. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 528 ЦК України Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

відповідності до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

За змістом статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент укладення договору застави від 10.09.2014, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як встановили суди попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ заборонено ПАТ "БАНК КАМБІО" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ "БАНК КАМБІО" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"), у зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "БАНК КАМБІО", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Доводи відповідача ґрунтуються на твердженнях про те, що станом на 10.09.2014 - час перерахування грошових коштів з депозитних рахунків заставодавців в рахунок погашення зобов`язань боржника, діяли обмеження встановлені постановою Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ для ПАТ "БАНК КАМБІО" щодо проведення розрахунків в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 1 зазначеного Закону банківське регулювання - це одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

У статті 56 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти НБУ набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта НБУ вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ.

Нормативно-правові акти НБУ можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в тому числі у формі адміністративного регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), натомість акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, у свою чергу, акт застосування норм права адресований конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, акт застосування норм права - конкретну ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, на той час як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку із припиненням існування конкретних правовідносин.

Постанова Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "БАНК КАМБІО", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України,

(Колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18, до розгляду якої зупинявся розгляд справи № 910/16476/18).

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що діяла станом на 10.09.2014 та 11.09.2014) передбачено, що Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно з Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 за № 1035/12909 консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об`єднані кошти банку та його філій (або певної кількості філій) у разі роботи банку (філії) у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Абзац 16 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції в редакції, чинній станом на 19.08.2014, 10 та 11 вересня 2014 ) Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів (Абзац 17 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції).

Під час розгляду справи № 910/16476/18 суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що кореспондентський рахунок та консолідований кореспондентський рахунок є різними видами рахунків. У свою чергу, у постанові Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не міститься вимог щодо використання саме консолідованого кореспондентського рахунку. Обмеження у діяльності Банку в частині прийняття погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, виключно в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку, були запроваджені постановою Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року та не можуть розповсюджувати свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови (10.09.2014 - дата повного погашення кредиту ТОВ "Сервіс на Саксаганського"). Відтак, операції щодо погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором, що здійснені 10.09.2014, не порушують порядок, встановлений постановами Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ та від 25.09.2014 № 603/БТ.

Також суд апеляційної інстанції відхилив аргументи Банку щодо порушення приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "БАНК КАМБІО" в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, тобто про наявність ознак нікчемності спірних правочинів, згідно з пунктом 1 частини третьою статті 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки зазначена постанова НБУ не доводилася до відома вкладників та позичальників. Позивач і поручителі не мали загального доступу до даної постанови Банку, тому на час здійснення розрахунків за Кредитним договором ці особи не були обізнані щодо наявності застережень, встановлених постановою. Здійснивши проведення розрахункової операції, Банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платників необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що постановою від 19.08.2014 № 510/БТ встановлена заборона ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами, які здійснені в іноземній валюті.

Крім того, предметом дослідження судами попередніх інстанцій було також те, що з повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності вих. №22/1949 від 02.10.2018 вбачається, що правочини з повернення кредиту визнані нікчемними на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, Банк не довів, у встановленому законом порядку, наявності вказаної підстави, а саме, що, правочин про достроковое припинення/розірвання Договору №097дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті від 03.10.2012; правочин про дострокове припинення/розірвання Договору №098дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті від 03.10.2012; договір застави №005/1-2013/840/д майнових прав та відступлення прав вимоги від 01.08.2014, укладений між Банком та ОСОБА_4 ; договір застави та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між Банком та ОСОБА_5 передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу, що Банк та ФГВФО не довели жодними доказами обставин того, що розпорядження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своїми депозитними коштами, шляхом погашення за їх рахунок кредиту ТОВ "Сервіс на Саксаганського", були вчинені з метою або призвели до надання кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки станом на 10.09.2014 будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своїми депозитними коштами, як шляхом їх повернення на першу вимогу вкладників, так і шляхом погашення кредиту позивача не існувало.

Доводи Банку про те, що дія з перерахування грошових коштів третіми особами на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в законі визначенню правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину. Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 ЦК України.

Також убачається, що під час розгляду справи № 910/16476/18 суди встановили, що списання грошових коштів з рахунків поручителів та боржника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором відбулось за згодою всіх сторін, що не заперечено сторонами у справі. Факт списання коштів підтверджується довідкою Банку від 11.09.2014 № 22/1967.

6.4. Водночас, заявник вважає, що суди не спростували посилання на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену, зокрема, у справах № 910/10572/17, 910/10371/16.

Також скаржник посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 910/7085/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16, від 13.06.2018 у справі № 916/1889/17, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 910/10369/16, від 14.03.2017 у справі № 910/10365/16.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду викладені у справах №№ 910/10371/16, 910/10572/17. Так, у справі № 910/10371/16 спірні правовідносини стосуються банківської установи, яка на момент виникнення спірних правовідносин була віднесена до категорії неплатоспроможних. Водночас у справі № 910/16477/18 яка розглядається, станом на дату укладення спірного договору застави ПАТ "БАНК КАМБІО" до категорії неплатоспроможних віднесений не був. У свою чергу, у справах 910/10572/17 та 910/7085/16 правовідносини стосуються банківських установ, які були віднесені до категорії проблемних на час здійснення спірних правочинів, що також є відмінним від обставин справи яка розглядається.

Верховний Суд не бере до уваги посилання на постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, оскільки у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 здійснено відступлення від відповідних висновків судів викладених у зазначених постановах.

Крім того, оскільки колегією суддів враховано правову позицію викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 стосовно подібних правовідносин, відсутні підстави брати до уваги висновки Верховного Суду викладені у справах № 910/7085/16, № 914/1316/16, № 916/1889/17, які прийняті до зазначеного висновку Об`єднаної палати.

Посилання скаржника на висновки, вкладені у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 910/10369/16, від 14.03.2017 у справі № 910/10365/16 колегія суддів не бере до уваги, як такі, що не є джерелами правозастосовної практики у розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 08.02.2020 (далі - ГПК України), а також зважаючи, що вони прийняті у фактичних обставинах, які є відмінними від справи № 910/16476/18.

6.5. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, стаття 300 ГПК України визначає межі повноважень, якими наділений суд касаційної інстанції під час перегляду справи, зокрема щодо перегляду справи в межах доводів касаційної скарги та за фактичними обставинами, які встановили суди попередніх інстанцій. У зв`язку із викладеним, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги та враховуючи обставини справи № 910/16476/18, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів не вбачає підстав для часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/16476/18 та прийняття рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

7.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України у редакції до 08.02.2020 суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/16476/18 немає.

7.4. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України у редакції до 08.02.2020, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/16476/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ