Постанова

від 04.11.2019 по справі 911/712/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа№ 911/712/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання Мельничук О.С.,

від позивача: Приходько С.В.;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання

на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року (повний текст рішення складено 12.07.2019 року)

у справі № 911/712/19 (суддя Горбасенко П.В.)

За позовом Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Богуславська сільгосптехніка ,

2. Богуславської районної ради,

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Комунальне підприємство Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання (далі за текстом - КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Богуславська сільгосптехніка (далі за текстом - ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка ) та Богуславської районної ради про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме: Інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 та Договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, укладених між КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання , ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка , Богуславською районною радою Київської області та повернення сторін у стан, що існував до їх укладення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що оскаржувані договори не були затверджені рішенням Богуславської районної ради та не були нотаріально посвідчені, а відтак є нікчемними та такими, що не породжуються жодних юридично-правових наслідків, і за таких підстав господарським судом повинні бути застосовані наслідки їхньої нікчемності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання посилається на ст. ст. 215, 220, 793-795 ЦК України; вказує про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 року розгляд апеляційної скарги КП Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання" на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/712/19 призначено на 03.10.2019 року.

02.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від КП Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання", апелянта у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 02.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка , відповідача-1 у справі, надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги КП Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року у справі № 911/712/19 на 24.10.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги КП Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року у справі № 911/712/19 на 04.11.2019 року.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачі уповноваженого представника в судове засідання апеляційної інстанції 04.11.2019 року не направили, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явку учасників справи не було визнано обов`язковою, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість проведення судового засідання та розгляду апеляційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників відповідачів, які не з`явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як свідчать матеріали справи, встановлено господарським судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, а також встановлено господарським судом апеляційної інстанції, 10.10.2014 року Богуславська районна рада, ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка (за договором - інвестор) та КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання (за текстом договору - підприємство) уклали Інвестиційний договір № 1 (далі за текстом - Інвестиційний договір), за умов якого інвестор зобов`язався забезпечити реалізацію та контроль над планом інвестиційного проекту реконструкції котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області (за текстом Інвестиційного договору - об`єкт) КП Богуславтепловодопостачання згідно плану інвестицій, а підприємство - погодитися з проведенням реконструкції об`єкта та створити умови для виконання плану інвестицій.

Пунктом 2.2 Інвестиційного договору сторони передбачили, що технічний стан та інші характеристики об`єкта оренди зафіксовано в Акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4. Інвестиційного договору, вартість фінансування, що здійснюється інвестором уточнюється після проведення реконструкції об`єкту та оформлюється додатковою угодою до договору.

У відповідності з п. 2.7. Інвестиційного договору, інвестор здійснює інвестицію в підприємство шляхом надання в довгострокове платне користування теплогенеруючого обладнання для виробництва тепловодої енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії за умови додержання радою та підприємством умов інвестування.

Пунктом 2.9. Інвестиційного договору, сторони погодили, що строк платного користування теплогенеруючого обладнання за цим договором та договором оперативного лізингу становить 5 років.

Теплогенеруюче обладнання передається КП Богуславтепловодопостачання за договором оперативного лізингу за актом приймання-передачі, які підписуються представниками сторін та скріплюються їх печатками (п. 4.2. Інвестиційного договору).

Відповідно до п. 8.2. Інвестиційного договору, договір набирає чинності з моменту його затвердження сесією Богуславської районної ради.

12.02.2015 року ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка (за договором - Орендодавець), КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання (за договором - Орендар) та Богуславська районна рада уклали Договір оперативного лізингу № 1 (далі за текстом - Договір лізингу), за умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням згідно додатку № 1 - 1 шт. (далі - об`єкт оренди) для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Згідно з п. 2.2. Договору лізингу, технічний стан та інші характеристики об`єкта оренди зафіксовано в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.7. Договору лізингу, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 86 712,50 грн.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2022 року, згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015 року (п. 10.1. Договору лізингу).

12.02.2015 року сторони підписали Акт прийому-передачі об`єкта оренди, згідно з яким ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка передало, а КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання прийняло у тимчасове, строкове, платне користування належний орендодавцю теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ - 5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням (далі - об`єкт оренди) за погодженим сторонами договору переліком.

28.02.2019 року КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання звернулось до Богуславської районної ради з Листом (вих. № 92), у якому просило надати копію Договору оперативного лізингу № 1 від 12.02.2015 року з відміткою про державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення.

Листом від 01.03.2019 року (вих. № 1.1.-16/164) Богуславська районна рада повідомила КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання про те, що рішення про затвердження Інвестиційного договору не приймалося, відомості щодо державної реєстрації та нотаріального посвідчення Договору лізингу в районній раді відсутні; надано копію Договору лізингу.

Листом від 05.03.2019 року (вих. № 07.2-27/712) Богуславська районна рада повідомила КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання , що, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо договору лізингу, щодо нежитлового приміщення за адресою: 09701, Київська область, місто Богуслав, вулиця Польова, 40, до реєстру речових прав не вносились.

За таких підстав, оскільки Договір лізингу не був посвідчений нотаріально, а щодо Інвестиційного договору не було його затвердження сесією Богуславської районної ради, на думку КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання , Інвестиційний договір та Договір лізингу є нікчемними, у зв`язку з чим КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання звернулось з позовною заявою, у якій просить застосувати наслідки недійсності вказаних правочинів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За визначенням ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України розмежовано недійсні правочини на нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом (ст. ст. 219, 220, 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ст. ст. 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Положеннями ст. 220 ЦК України (посилаючись на яку позивач звернувся з вимогами у цій справі) встановлено, що, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Як встановлено вище, сторонами у справі було укладено Інвестиційний договір та Договір лізингу, на виконання якого було підписано Акт прийому-передачі об`єкта оренди - Теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ - 5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням (далі - об`єкт оренди) за погодженим сторонами договору переліком.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, положеннями ГК України та Законом України Про фінансовий лізинг .

Статтею 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Таким чином, згідно зі ст. 292 ГК України, ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону Про фінансовий лізинг предметом лізингу може бути як майно, спеціально набуте лізингодавцем у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингодавця у відповідного постачальника (продавця) (фінансовий (непрямий) лізинг), так і власне майно лізингодавця, набуте (а за ГК України і вироблене) ним раніше без попередньої домовленості з лізингоодержувачем без мети лізингу, в тому числі таке, що раніше перебувало у користуванні (оперативний (прямий) лізинг).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Загальні положення про найм (оренду) визначені у параграфі 1 глави 58 ЦК України.

Таким чином, аналіз ч. 2 ст. 806 ЦК України та параграфу 1 глави 58 ЦК України свідчить, що у ч. 2 ст. 806 ЦК України закріплена бланкетна норма, яка відсилає лише до загальних положень про договір найму, а тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 року у справі № 915/865/17 та від 06.03.2019 року у справі № 910/22473/17.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг , договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Наведене свідчить, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору лізингу, разом з тим, між сторонами відсутні будь-які домовленості щодо вчинення нотаріального посвідчення або державної реєстрації Договору лізингу.

Водночас, як вбачається зі змісту акта прийому-передачі об`єкта оренди, об`єктом оренди за Договором лізингу є теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням.

За визначенням ст. 1 Закону України Про теплопостачання , теплова установка - це обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб; теплогенеруюча установка - це комплекс взаємопов`язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування.

Відповідно до п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики № 71 від 14.02.2007 року, теплова установка - це узагальнене поняття обладнання (пристроїв), призначеного для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористовувальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), яке використовує теплову енергію гарячої (мережної) води чи пари для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних чи комунально-побутових потреб.

Наведеним спростовуються твердження позивача у апеляційній скарзі та у позовній заяві, що об`єктом оренди є капітальна споруда, а відтак, передача такого нерухомого майна у найм на строк більше 3 років підлягала нотаріальному посвідченню.

Водночас, посилання позивача на ст. 795 ЦК України (в т.ч. і за текстом Акту приймання-передачі) ґрунтуються на довільному тлумаченні ним норм чинного законодавства та не можуть свідчити про передачу у користування за Договором лізингу саме нерухомого майна.

За визначенням ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність , інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів (ст. 7 закону України Про інвестиційну діяльність ).

Враховуючи, що сторонами Інвестиційного договору вчинені дії щодо подальшого виконання цього договору, який відповідає усім передбаченим ЦК України вимогам, відсутні підстави вважати, що цей договір є нікчемним.

За наведених підстав колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що чинним законодавством України не передбачено порядку, згідно якого відповідачі повинні були провести державну реєстрацію Інвестиційного договору та Договору лізингу, а позивачем не вказано, який саме порядок державної реєстрації порушено ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка .

Поряд з цим, чинне законодавство України не містить правової норми, яка б вказувала, що договір оперативного лізингу або інвестиційний договір, не посвідчений нотаріально - є нікчемним.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.11.2019 року у справі № 916/14/18).

За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме: Інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 року та Договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 року, укладених між КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання , ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка , Богуславською районною радою Київської області та повернення сторін у стан, що існував до їх укладення є безпідставними, а відтак, задоволенню не підлягають.

Що стосується клопотання ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що, у зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідно відсутні правові підстави для застосування позовної давності до вимог КП Богуславської райради Богуславтепловодопостачання .

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року у справі № 911/712/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 року у справі № 911/712/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко