Постанова

від 20.02.2020 по справі 911/712/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/712/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 (суддя Горбасенко П. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Кравчук Г. А., Тарасенко К. В.)

у справі № 911/712/19

за позовом Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" і 2) Богуславської районної ради

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Приходько С. В., відповідача-1- Симончук О. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Комунальне підприємство Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання" (далі - позивач, КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (далі - відповідач-1, ТОВ "ТД "Богуславська сільгосптехніка") та Богуславської районної ради (далі - відповідач-2, Богуславська райрада) про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме: Інвестиційного договору від 10.10.2014 № 1 та Договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, укладених між КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання", ТОВ "ТД Богуславська сільгосптехніка", Богуславською райрадою та повернення сторін у стан, що існував до їх укладення.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що Інвестиційний договір від 10.10.2014 № 1 всупереч пункту 8.2 цього договору не був затверджений рішенням Богуславської райради, а також, що спірні договори всупереч вимог частини другої статті 793, частини першої статті 794 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не були нотаріально посвідчені та не здійснено їх державну реєстрацію, а відтак є нікчемними та такими, що не породжуються жодних юридично-правових наслідків, і за таких підстав господарським судом повинні бути застосовані наслідки їхньої нікчемності.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач у встановленому процесуальним законом порядку не довів обставин з якими законодавство пов`язує нікчемність спірних правочинів, а відтак і відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

4. Суди встановили, що правовідносини, що склалися між сторонами не є правовідносинами щодо найму капітальної споруди, а відтак відсутні підстави для обов`язкового нотаріального посвідчення і державної реєстрації спірних правочинів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що передача об`єкта оренди за спірними договорами відбувалася на підставі акта приймання-передачі, у якому міститься посилання на статтю 795 ЦК України, а отже до спірних договорів підлягають застосуванню норми законодавства щодо нотаріального посвідчення і державної реєстрації правочинів.

7. Скаржник посилається на те, що застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України "Про фінансовий лізинг" є помилковим, оскільки правовідносини між сторонами виникли з договору оперативного лізингу.

8. Суди в порушення норм процесуального права не надали належної правової оцінки обставинам справи щодо об`єкта оренди, який є предметом спірних правочинів і належним чином не з`ясували яке майно (рухоме чи нерухоме) було передано в оренду на підставі спірних договорів.

9. Суди не надали належної оцінки тим обставинам справи, що Інвестиційний договір не набрав чинності, оскільки не був затверджений на сесії Богуславської районної ради.

10. Скаржник посилається на неправомірне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, чим порушено принцип змагальності.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

11. Відповідач-1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11.1. Відповідач-2 не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. 10.10.2014 Богуславська райрада (рада), ТОВ "ТД Богуславська сільгосптехніка" (інвестор) та КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" (підприємство) уклали Інвестиційний договір № 1 (далі - Інвестиційний договір), за умовами якого інвестор зобов`язався забезпечити реалізацію та контроль над планом інвестиційного проекту реконструкції котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області (далі - об`єкт) КП Богуславтепловодопостачання згідно плану інвестицій, а підприємство - погодитися з проведенням реконструкції об`єкта та створити умови для виконання плану інвестицій.

12.1. Пунктом 2.2 Інвестиційного договору сторони передбачили, що технічний стан та інші характеристики об`єкта оренди зафіксовано в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

12.2. Згідно з пунктом 2.4. Інвестиційного договору, вартість фінансування, що здійснюється інвестором уточнюється після проведення реконструкції об`єкта та оформлюється додатковою угодою до договору.

12.3. У відповідності з пунктом 2.7 Інвестиційного договору інвестор здійснює інвестицію в підприємство шляхом надання в довгострокове платне користування теплогенеруючого обладнання для виробництва тепловодої енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії за умови додержання радою та підприємством умов інвестування.

12.4. Пунктом 2.9 Інвестиційного договору сторони погодили, що строк платного користування теплогенеруючого обладнання за цим договором та договором оперативного лізингу становить 5 років.

12.5. Теплогенеруюче обладнання передається КП Богуславтепловодопостачання за договором оперативного лізингу за актом приймання-передачі, які підписуються представниками сторін та скріплюються їх печатками (пункт 4.2 Інвестиційного договору).

12.6. Відповідно до пункту 8.2 Інвестиційного договору, договір набирає чинності з моменту його затвердження сесією Богуславської райради.

13. 12.02.2015 ТОВ "ТД Богуславська сільгосптехніка" (орендодавець), КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" (орендар) та Богуславська райрада уклали Договір оперативного лізингу № 1 (далі - Договір лізингу), за умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням згідно з додатком № 1 - 1 шт. (далі - об`єкт оренди) для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

13.1. Згідно з пунктом 2.2 Договору лізингу технічний стан та інші характеристики об`єкта оренди зафіксовано в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

13.2. Відповідно до пункту 3.7 Договору лізингу, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 86 712,50 грн.

13.3. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2022 року, згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України , умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015 (пункт 10.1 Договору лізингу).

14. 12.02.2015 сторони підписали акт прийому-передачі об`єкта оренди, згідно з яким ТОВ "ТД "Богуславська сільгосптехніка" передало, а КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" прийняло у тимчасове, строкове, платне користування належний орендодавцю теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ - 5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням (далі - об`єкт оренди) за погодженим сторонами договору переліком.

15. 28.02.2019 КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" звернулося до Богуславської райради з листом (вих. № 92), у якому просило надати копію Договору лізингу з відміткою про державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення.

16. Листом від 01.03.2019 (вих. № 1.1.-16/164) Богуславська райрада повідомила КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" про те, що рішення про затвердження Інвестиційного договору не приймалося, відомості щодо державної реєстрації та нотаріального посвідчення Договору лізингу в районній раді відсутні; надано копію Договору лізингу.

17. Листом від 05.03.2019 (вих. № 07.2-27/712) Богуславська райрада повідомила КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання", що, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо Договору лізингу щодо нежитлового приміщення за адресою: 09701, Київська область, місто Богуслав, вулиця Польова, 40, до реєстру речових прав не вносились.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

20. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції доказів, наявних у справі, необхідність надання повторної оцінки доказам та повторного встановлення фактичних обставин справи.

Щодо суті касаційної скарги

21. За правилами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

22. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

23. За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

24. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

25. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша, сьома статті 179 ГК України).

26. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).

27. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

28. Суди попередніх інстанцій встановили, що Інвестиційний договір і Договір лізингу вчинені у письмовій формі; сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів, у тому числі щодо предмета і строку дії договорів; сторони вчинили дії щодо подальшого виконання спірних договорів.

29. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК України).

30. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежі. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (частини перша, сьома статті 292 ГК України).

31. Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

32. У частині другій статі 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

33. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

34. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення Інвестиційного договору і Договору лізингу не існувало, а законодавством для сторін зазначених договорів такі дії не визнано обов`язковими.

35. Доводи позивача стосовно того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини другої статті 793, статті 794 ЦК України, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, правомірно визнано судами безпідставним, з огляду на встановлені ними обставини щодо того, що переданий у найм об`єкт оренди, а саме теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням не є капітальною спорудою, а відтак передача такого майна у найм на строк більше трьох років не підлягала нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

36. Доводи позивача, викладені у пункті 6 цієї постанови, спростовано судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи і норми законодавства, зокрема суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання на статтю 795 ЦК України (в тому числі і за текстом акта приймання-передачі) не свідчить про передачу у користування за Договором лізингу саме нерухомого майна.

37. Доводи позивача стосовно чинності Інвестиційного договору були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і підставно відхилені ними, з посиланням на відповідні положення законодавства і обставини справи щодо змісту цього правочину, який відповідає усім передбаченим ЦК України вимогам, а також з огляду на вчинення сторонами дій щодо подальшого виконання цього договору.

38. Окрім того, скаржник не наводить жодного обґрунтування та відповідних законодавчих приписів, за якими незатвердження Інвестиційного договору сесією районної ради свідчить про нікчемність такого договору, а тому колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними.

39. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

40. У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

41. Оскільки під час розгляду цієї справи судами не встановлено обставин, які дають підстав кваліфікувати спірні правочини як нікчемні, тому правильним є висновок судів про відмову в позові.

42. Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

Аргументи касаційної скарги стосуються питань пов`язаних з оцінкою доказів у справі, та переоцінки встановлених судами обставин, зокрема щодо кваліфікації об`єкта оренди як теплової установки, а не об`єкта нерухомого майна. Проте згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 7 цієї постанови, то вони не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин нікчемності Договору лізингу та не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних судових рішень. Окрім того, вказані доводи скаржника спростовуються практикою Верховного Суду (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 910/15570/17).

44. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 10 цієї постанови, з огляду на таке.

45. Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що об`єктом оренди спірних договорів є капітальна споруда, що пов`язана із землею технологічною площадкою (фундаментом), опорами з металевого швелеру № 16 та армопоясами. Відповідач-1 протягом усього розгляду справи заперечував проти задоволення позову і посилався на те, що об`єкт оренди (котел) не є ані капітальною спорудою, ані об`єктом нерухомості.

46. Матеріали справи не містять обґрунтованих доводів сторін стосовно необхідності призначення судової експертизи у цій справі на підставі статті 99 ГПК України, як протягом підготовчого засідання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи. Також з матеріалів справи не вбачається, що позивач був позбавлений права заявити відповідне клопотання у передбаченому процесуальним законом порядку.

47. За таких обставин, доводи позивача, викладені у пункті 10 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

49. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу КП Богуславської райради "Богуславтепловодопостачання" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

50. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 911/712/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил