Ухвала

від 04.11.2019 по справі 916/3221/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3221/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Полгребна К.Ф., розглянувши заяву (вх. 2-5328/19 від 31.10.2019р.) Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи АИСТ про забезпечення позову

за позовом Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи АИСТ (68821, Одеська область, Ренійський район, с. Нагірне, вул. Леніна, буд. 23, код ЄДРПОУ 25050699)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням Аіфа (66361, Одеська область, Подільський район, с. Бочманівка, вул. Залізнична, буд. 5, код ЄДРПОУ 38543296)

про визнання недійним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрацій права власності

В С Т А Н О В И В:

Ренійська міжгосподарська дитяча оздоровча установа АИСТ звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням Аіфа про визнання Договору купівлі-продажу за реєстровим № 1219, що виданий 21.12.2018, видавник: ПН Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., що був укладений між РМДОУ АИСТ та ТОВ Пансіонат з лікування АІФА недійсним та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ Пансіонат з лікування АІФА на нежитлові будівлі та споруди - бази відпочинку АИСТ , що розташовані за адресою: Одеська обл., Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, буд. 139, яка була зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1219, виданий 21.12.2018, видавник: ПН Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А. з подальшим відновленням права власності на майно за РМДОУ АИСТ .

Крім того, разом із позовною заявою 31.10.2019р. Ренійською міжгосподарською дитячою оздоровчою установою АИСТ було подано заяву про забезпечення позову за вх.№2-5328/19, згідно з якою заявник просять суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будинки та споруди бази відпочинку АИСТ загальною площею 1672,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, буд. 139 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1237712351223) та заборони ТОВ Пансіонат з лікуванням Аіфа та іншим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії та дії, щодо відчуження, и відпочинку АИСТ , тому числі передачу в оренду та під заставу, здійснювати будівництво, реєструвати декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації щодо будинків та споруд бази відпочинку АИСТ , загальною площею 1672,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, буд. 139 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1237712351223).

Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначає, що існує реальна загроза, що відчуження будинків та споруд бази відпочинку АИСТ , загальною площею 1672,4 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Курортна, №139, с. Приморське, Кілійський р-н, Одеська обл., 68300, та їх перереєстрація може відбутись у будь-який час, що ускладнить розгляд справи та виконання прийнятого рішення.

Розглянувши заяву Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи АИСТ про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову взагалі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви (вх. 2-5328/19 від 31.10.2019р.) Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи АИСТ про забезпечення позову.

Ухвала набирає чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у вставленому Господарським процесуальним кодексом порядку.

Суддя К.Ф. Погребна