Постанова

від 23.10.2019 по справі 910/10210/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Автогаражного кооперативу "Чайка" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 (суддя Блажівська О.Є.) у справі № 910/10210/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО"

до 1) Автогаражного кооперативу "Чайка",

2) Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Київська міська рада, 2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про зобов`язання вчинити дії,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу "Чайка" (далі- відповідач-1) та Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі-відповідач-2) у якому, з урахуванням прийнятої до розгляду судом першої інстанції заяви про зміну підстав позову, просило:

- визнати з 27.08.2010 припиненим право користування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:58:281:0016 за Автогаражним кооперативом "Чайка";

- визнати з 27.08.2010 право користування на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:58:281:0016 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО";

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві зареєструвати право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:58:281:0016 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО".

1.1. Позовні вимоги, з посиланням на положення статті 377 Цивільного кодексу України, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач-1 безпідставно не визнає право користування на спірну земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО", що набуте в силу закону. Позивач зазначає, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, право власності на яке належить йому згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 141 Земельного кодексу України, вказав, що виходячи з наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна, відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування. З огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/124 право власності на приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 82 визнано за позивачем, право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 перейшло до нього в силу закону, у свою чергу право користування спірною земельною ділянкою Автогаражним кооперативом "Чайка" припинилось автоматично, тобто, останній вибув із правовідносин із орендодавцем. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27.08.2010 (набуття позивачем права власності на нерухоме майно) право користування спірною земельною ділянкою належить саме позивачу, в той же час право користування цією земельною ділянкою відповідача припинилось з 27.08.2010. Проте, місцевим судом у задоволенні позову відмовлено, оскільки обраний Товариством спосіб захисту порушеного права стосується виключно встановлення юридичного факту та не може бути ефективним способом захисту.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 в частині залишення без задоволення апеляційної скарги Автогаражного кооперативу "Чайка"; змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 шляхом викладення підстав для відмови у позові, які зазначені в касаційній скарзі, та виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції словосполучення та твердження, які відносяться до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права: ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Також скаржник просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду шляхом викладення підстав для відмови у позові, які зазначені у касаційній скарзі, та виключити з мотивувальної частини постанови слова та словосполучення, які відносяться до неправильного застосування норм матеріального права: ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. В іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача 1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4.1 . На думку скаржника, посилання судів попередніх інстанцій на норми статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки позивач є першим власником майна, а право власності зареєстровано на підставі рішення суду, а не в силу договору.

4.2. Відповідач зазначає, що позивач має право на реєстрацію за ним права власності на такий тип майна як приміщення, але не має жодного законного права на перехід до нього права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, оскільки приміщення не є ні житловим будинком, ані будівлею, ані спорудою. З огляду на наведене, вимоги ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими передбачено автоматичний перехід права власності або права оренди земельної ділянки на якій розміщено жилий будинок, будівля або споруда, не розповсюджуються на такий об`єкт нерухомого майна як приміщення.

Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

5. Позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, зауважуючи, що її доводи з приводу оскарження мотивів, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, є такими, що не відповідають дійсності та не спростовують обставин спірних правовідносин сторін, яким у мотивувальній частині (щодо виникнення права власності у позивача та переходу за законом права користування земельною ділянкою) надано належну правову оцінку.

6. Відповідачем 2 та третіми особами відзивів на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

7. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.05.2004 між Автогаражним кооперативом "Чайка" (далі - відповідач-1) та Київською міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, орендодавець, на підставі п.36 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 за №31/905, за Актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, що розташована по вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,4514 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів, кадастровий номер - 8000000000:85:281:0016.

7.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" та Автогаражним кооперативом "Чайка" існували договірні відносини за Інвестиційним договором на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82 (надалі - Інвестиційний договір). За змістом даного договору, об`єктом інвестування є будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: вул. Фрунзе, 82, на який інвестор набуває право власності у результаті належного виконання умов договору.

7.2. З 27.08.2010 ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" є власником приміщення загальною площею 30,40 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни), будинок 82, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності на вказане приміщення набуто Товариством за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124, яким встановлено, що ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" на виконання інвестиційного договору від 27.10.2005 вчинено дії щодо зведення нежитлового приміщення площею 30,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, що є об`єктом інвестування.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

7.3. 28.07.2010 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 82 і розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016 на підставі судового рішення у справі №32/124.

8. Предметом даного спору є, зокрема, визнання з 27.08.2010 припиненим права користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:58:281:0016 за Автогаражним кооперативом "Чайка" та визнання з 27.08.2010 права користування вказаною земельною ділянкою за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" з тих підстав, що позивач з 28.07.2010 є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, яка перебувала у користуванні відповідача 1 згідно із договором оренди земельної ділянки від 19.05.2004, проте, відповідач 1 не визнає набуте в силу закону право оренди земельної ділянки позивача та перешкоджає йому здійснювати користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

9. Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

10. Правовий режим використання земельної ділянки під нерухомістю врегульовано статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

11 . Зокрема, згідно із частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

12 . Приписами статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

13. Крім того, статтею 7 Закону України "Про оренду землі" обумовлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

14. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

15. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та, враховуючи застосування наведених норм права Верховним Судом, дійшов висновку, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/124 право власності на приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 82 було визнано за ТОВ "Сітіінвестбуд і КО", право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 перейшло до ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" в силу закону, в свою чергу, право користування спірною земельною ділянкою Автогаражним кооперативом "Чайка" припинилось автоматично, тобто, останній вибув із правовідносин оренди.

16. Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що передумовою для застосування зазначених правових норм до спірних правовідносин є факт переходу права власності на будівлю (споруду) від однієї особи до іншої, тобто право власності повинне перейти від первісного власника нерухомості до нового власника. Зокрема, слід врахувати приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які визначають, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на цей об`єкт, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

17. У даному випадку, господарськими судами установлено, що право власності ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: вул. Кирилівска (Фрунзе), 82 у Подільському районі міста Києва, було зареєстровано за Товариством на підставі судового рішення. Як на преюдиційні обставини для даного спору, суд першої інстанції вказав на встановлені у рішенні від 14.04.2010 у справі № 32/124 обставини виконання позивачем умов Інвестиційного договору від 27.10.2005, за яким позивачем виконано дії щодо зведення приміщення, що є об`єктом інвестування, на яке визнано право власності. Тобто, позивач є первинним власником такого нерухомого майна та у цьому випадку не відбулося переходу права власності на об`єкт нерухомості і, як наслідок, права користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт знаходиться, від Автогаражного кооперативу "Чайка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО", що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 377 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 120 Земельного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі".

18. Колегія суддів зазначає, що аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/10297/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" до Автогаражного кооперативу "Чайка" про зобов`язання вчинити дії, предметом дослідження у якій були ті ж самі фактичні обставини справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаних правових висновків суду.

19 . У зв`язку з наведеним, доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України є обґрунтованими, оскільки господарськими судами невірно застосовано вказані норми права до спірних правовідносин сторін, з огляду на що слід виключити з мотивувальної частини судових рішень висновки судів попередніх інстанцій, зроблені за наслідками застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

20. Посилання суду першої інстанції на практику застосування Верховним Судом норм статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, викладену, зокрема, у постановах від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 06.02.2018 у справі № 917/242/17, є помилковим, оскільки у вказаних справах висновки суду зроблені виходячи з інших фактичних обставин справи.

21. Крім того, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 18.04.2019 у справі №913/210/18, вказав, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, тобто, не врахував, що у даному випадку право власності на нерухоме майно у позивача виникло як на новостворене нерухоме майно, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін наведеної практики Верховного Суду.

22. Водночас, доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що вимоги статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, якими передбачено автоматичний перехід права власності або права оренди земельної ділянки, на якій розміщено жилий будинок, будівля або споруда, не розповсюджуються на такий об`єкт нерухомого майна як приміщення, колегією суддів відхиляються, оскільки тлумачення статусу об`єкта нерухомого майна не має правового значення для вирішення даного спору.

23. Колегія суддів зауважує, що в силу приписів ч. 1 ст. 300 ГПК України Верховний Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. У даному випадку предметом касаційного перегляду є правильність застосування господарськими судами норм матеріального права, підстави відмови у задоволенні позову відповідачем не оскаржуються, з огляду на що у суду відсутні підстави перевіряти правильність їх застосування з урахуванням того, що порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права у цій частині не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

25. Оскільки скаржник крім зміни мотивувальної частини оскаржуваних рішень просить також скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 в частині залишення без задоволення апеляційної скарги Автогаражного кооперативу "Чайка", а оцінка доводів апеляційної скарги не входить до повноважень суду касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій мають бути змінені з врахуванням викладеного в мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу "Чайка" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 910/10210/18 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.