Рішення

від 31.10.2019 по справі 140/2233/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2233/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гринчук Я.О.,

представника позивача Драюка М.С.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 адміністративний позов у даній справі задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02.07.2019 №0007391405, яким до ТзОВ Компанія Панхім застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 50 824 796 грн.20коп.

В судовому засіданні 17.10.2019 представником позивача - адвокатом Драюком М.С. до початку судових дебатів подано суду заяву щодо вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В подальшому, 25.10.2019 зазначеним представником позивача подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 101 649грн.59коп., на підтвердження здійснення яких представником позивача подано договір про надання правової допомоги від 15.07.2019, акт приймання передачі наданих послуг від 21.10.2019, платіжне доручення №498 від 25.10.2019.

Крім того, на підтвердження факту негативного впливу винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на ділову репутацію позивача, падіння його кредитного рейтингу, в тому числі й через перевищення розміром штрафу власного капіталу позивача, представником позивача було також надано баланс (звіт про фінансовий стан) товариства станом на 30.09.2019, лист представника Львівської обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль №Д5-1-КБ/450 від 20.09.2019 та копію договору овердрафту №015/Д5-1-КБ/399.

Розгляд питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу призначено в судовому засіданні на 11:00 год 31.10.2019 з метою надання можливості стороні відповідача ознайомитись з поданими документами та подати власні заперечення у випадку їх наявності.

У поданому запереченні від 30.10.2019 №767/03-20-08-02-07 представник відповідача просив відмовити в стягненні з ГУ ДПС у Волинській області витрат на оплату правничої допомоги адвоката з тих підстав, що товариство відповідно до договору про надання правничої допомоги від 15.07.2019 повинне самостійно було надати всі докази по справі; заявлена сума є завищеною та необґрунтованою; потрачений час у судових засіданнях - 19.09.2019, 17.10.2019, 21.10.2019 не є співмірним з сумою заявленої правової допомоги, оскільки такі судові засідання були проведені в короткі терміни, фактичний розгляд справи відбувся лише 21.10.2019 під час якого було заслухано основні тези адміністративного позову та не висловлено нових обставин, відмінних від вказаних в адміністративному позові; застосована сума штрафних санкцій не набула статусу податкового боргу, а відтак відсутній зв?язок з можливим падінням кредитного рейтингу та зупиненням співпраці з банківськими установами. З врахуванням викладеного та з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, представник відповідача зазначив про відсутність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області витрат на правничу допомогу в сумі 101 649грн.59коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним заяву про стягнення витрат на правову допомогу, при розподілі даних судових витрат просив врахувати складність справи, відсутність схожих правових позицій та розгляд аналогічних справ, ціну позову та значення справи для сторони.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю витрат адвоката згідно із затраченим часом та обсягом наданих послуг, а також із врахуванням того факту, що справа не може вважатись складною з огляду на застосування штрафних санкцій виключно за порушення однієї норми Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Драюком Максимом Сергійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 січня 2004 року № 1219) на підставі договору від 15 липня 2019 року б/н.

На підтвердження викладених у заяві вимог, представником було додано договір про надання правової допомоги від 15.07.2019, укладений між ТзОВ Компанія Панхім як довірителем та адвокатом Драюком М.С. як повіреним, предметом якого є надання правової допомоги, яка пов`язана зі складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представленням прав та інтересів довірителя у Волинському окружному адміністративному суді у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0007391405 від 02.07.2019 про застосування до ТзОВ Компанія Панхім штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 101 649грн.59коп..

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 21.10.2019 на підставі договору про надання правової допомоги повіреним були надані наступні послуги:

1) складання та подання позовної заяви від 19.07.2019 до Волинського окружного адміністративного суду - 20 годин, ціна 20 000 грн

2) складання та подання до суду відповіді на відзив від 25.09.2019 - 5 годин, ціна 5 000грн.;

3) збір та подання до суду доказів - 1 година, ціна - 2 007грн.,

4) участь в судовому розгляді справи (19.09.2019, 17.10.2019, 21.10.2019) - 3 години, ціна - 15 000грн.,

5) гонорар за прийняття рішення на користь довірителя - 101 649грн.59коп.

Загальна вартість наданих послуг (включаючи гонорар) склала 143 656грн.9коп., до сплати, з врахуванням п.3.5 договору про надання правової допомоги, згідно з яким загальний розмір винагороди не може перевищувати 0,2 % ціни позову, підлягало 101 649грн.59коп.

Згідно з платіжним дорученням від 25.10.2019 №498 товариство сплатило на рахунок адвоката 101 649грн.59коп. гонорару за правничу допомогу.

Суд констатує, що підставою для розгляду справи в порядку загального провадження стала не складність даного спору, а виключно сума, яка була донарахована спірним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, донарахування штрафних санкцій проведено за порушення норми п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , розбіжностей між сторонами справи щодо фактичних обставин, об`ємів паливно-мастильних матеріалів при проведенні інвентаризації тощо, не виникало, а відтак, предметом доказування було виключно правове регулювання обліку товарних запасів та можливість застосування штрафних санкцій до позивача за порушення його ведення.

Наведене свідчить, що об`єми наданих робіт, в тому числі: 20 годин на написання позовної заяви, 5 годин на написання відповіді на відзив, 3 судових засідання (загальною тривалістю 1 година 52 хвилини), 1 година збір та подання доказів (відповідно до клопотання від 19.09.2019 було подано докази щодо обліку товарних залишків, що знаходились у товариства) не відповідають складності справи та за належної компетенції представника позивача є завищеними.

При цьому, суд також зазначає, що згідно з даними системи Діловодство спеціалізованого суду на розгляді у Волинському окружному адміністративному суді перебувала також адміністративна справа №140/2131/19 за позовом ТзОВ Новакойл до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2019 №0007401405, яким до ТзОВ Новакойл застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 4978381грн. за аналогічне порушення, встановлене під час проведення аналогічної перевірки за тією ж адресою, що й місце реєстрації позивача та місце проведення перевірки ТзОВ Компанія Панхім . Таким чином, написання позовної заяви від 09.07.2019, відповіді на відзив від 29.08.2019 в адміністративній справі №140/2131/19 передували написанню позовної заяви від 19.07.2019 та відповіді на відзив від 25.09.2019 в даній адміністративній справі №140/2233/19, що також свідчить про відсутність необхідності у витратах таких об`ємів часу як це вказано в акті приймання-передачі наданих послуг.

Посилання представника позивача на погіршення ділової репутації через винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом до уваги не приймається, в тому числі й з тих підстав, що незалежно від суми донарахованого грошового зобов`язання така сума не є узгодженою до набрання законної сили рішенням у справі щодо оскарження такого податкового повідомлення-рішення, а відтак, перевищення сумою штрафу власного капіталу товариства, не є фактором, що впливає на розмір витрат на правову допомогу. При цьому, суд констатує, що сума виплаченого гонорару становить фактично 10% від власного капіталу позивача, зазначеного в Звіті про фінансовий стан на 30.09.2019 (а.с. 185).

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, який міститься в акті прийому-передачі виконаних робіт, є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 7 000 грн, а відтак, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, 17, код ЄДРПОУ 42114337) судові витрати у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В.Дмитрук

Дата виготовлення повного тексту додаткового судового рішення - 05.11.2019