Рішення

від 05.11.2019 по справі 540/1511/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1511/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інни Ігорівни про скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі-позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інни Ігорівни (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), в якому просять:

- скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інни Ігорівни про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 22.05.2019 року №РВ-6500536772019 та №РВ-6500536762019;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інну Ігорівну внести до Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки, що розташовані на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та відводяться у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства ОРІЙ АГРО : ОСОБА_1 площею 17,9000 га та ОСОБА_2 площею 17,9000 га для ведення фермерського господарства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивачі зазначають, що вони є членами фермерського господарства ОРІЙ АГРО , в оренді якого перебувала земельна ділянка площею 35,8000 га. 08 лютого 2019 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою №429-СГ, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачам у власність, як членам фермерського господарства, земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району для ведення фермерського господарства із земель площею 35,8000 га, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, на підставі договору оренди від 03 лютого 2016 року. 02 травня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Луганській області видано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2487/82-19, яким погоджено проект землеустрою без зауважень. 18 травня 2019 року проект землеустрою у електронному вигляді було направлено для проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (реєстраційний номер ЗВ-9703384652019), але 21 травня 2019 року було отримано рішення №РВ-6500535862019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з причини невідповідності електронного документа установленим вимогам. 21 травня 2019 року виявлені недоліки усунуто, а проект землеустрою у електронному вигляді було повторно направлено для проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (реєстраційний номер ЗВ-9703472862019 та реєстраційний номер ЗВ-9703472852019). Втім, 22 травня 2019 року позивачі отримали рішення №РВ-6500536772019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Причиною відмови стала невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: у завданнях на виконання робіт п. 3 невірно вказано існуючий код цільового використання земельної ділянки; відсутні матеріали, на підставі яких вираховувалась площа земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), з урахуванням що існуючий склад угідь - пасовища; у розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доданих до проекту, відсутні відомості про вартість пасовища. Також позивачі отримали рішення №РВ-6500536762019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки реєструємі земельні ділянки не перекривають площу ділянки у системі на 50% (1Ь), оскільки реєструвалися дві ділянки. Позивачі з посиланням на норми Закону України Про Державний земельний кадастр та приписи Порядку ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМ України №1051 від 17.10.2012) обґрунтовують правомірність своїх вимог. З наведеного позивачі роблять висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 26.07.2019р. провадження у даній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 13.08.2019р. залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у зв`язку із відсутністю обґрунтування необхідності проведення судового засідання.

13.08.2019 р. відповідачем подано відзив, в якому останній позовні вимоги не визнає з таких підстав. 18 травня 2019 року від позивача надійшов Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства ОРІЙ-АГРО : ОСОБА_1 площею 17,9000 га та ОСОБА_2 площею 17,9000 га для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення розташованої за межами населених пунктів Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області . За результатами розгляду оригіналу зазначеної документації із землеустрою та її електронного документу, було встановлено порушення, передбачене абз. 5 п.6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та прийнято рішення РВ-6500535862019 та РВ-6500535852019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Після виправлення зауважень, зазначених у відмовах (знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини) проект та електронний документ 21.05.2019 р. повторно було подано на розгляд у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру. Під час вивчення повторно наданих позивачами документів було встановлено їх невідповідність вимогам законодавства, а саме: електронний документ не відповідає даним документації із землеустрою - код існуючого цільового призначення в електронному документі - 01.02 не відповідає коду існуючого цільового призначення в документації із землеустрою - 16.00. У зв`язку з тим, що відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, ст.13 Закону України Про фермерське господарство площа земельних ділянок ОСОБА_1 площею 17,9000 га та ОСОБА_2 площею 17,9000 га вираховується з розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, до проекту із землеустрою повинні бути включені матеріали розрахунку. У проекті землеустрою відсутній розрахунок земельної частки (паю) (пасовища) відповідної території, визначеної згідно схеми поділу колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Дніпро , що не дало змоги перевірити чи не перевищує розмір земельних ділянок, які формуються, розміру земельної частки (паю) члена колективного сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Наведені порушення стали підставою для прийняття спірних рішень. Окремо відповідач звертає увагу суду, що покладення на нього обов`язку внести до Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки, призведе до порушення вимог законодавства України в частині дискреційних повноважень.

Ухвалою від 24.09.2019р. вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв`язку із ненаданням сторонами в повному обсязі доказів на підтвердження обставин спору.

Також цією ухвалою про продовжено строк підготовчого провадження на дванадцять днів до 07 жовтня 2019 року, призначивши на цю дату підготовче засідання та витребовано у сторін докази.

У підготовчому засіданні 07.10.2019р. судом постановлено протокольну ухвалу про витребування доказів та оголошено перерву до 15:00 год. 23.10.2019р.

Ухвали суду щодо надання доказів виконані в повному обсязі позивачами, а відповідачем - лише частково.

У підготовче засідання 23.10.2019р. сторони не з`явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі, просили закрити підготовче провадження.

Ухвалою від 23.10.2019р. підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 10:00 30.10.2019р.

В судове засідання 30.10.2019р. сторони не з`явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 30.10.2019р. вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

За змістом п.10 ч.1 ст.4, ч.3 ст.194, ч.ч.1, 9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.243, ч.ч.1, 4, 5 ст.250 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно із ст.193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Оскільки підготовче провадження продовжувалось та закрито було 23.10.2019р., то 24.10.2019р. розпочався розгляд справи по суті. Враховуючи викладене, дана справа має бути розглянута по суті протягом 30 днів з 24.10.2019р., а саме до 22.11.2019р.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року в справі №821/1013/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: 6520684200:04:001:0050), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року в справі №821/1013/18, наказом ГУ Держгеокадастру в Херсонській області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 08.02.2019 року №429-СГ позивачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: 6520684200:04:001:0050), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Позивачами замовлено, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено у 2019 році проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства ОРІЙ АГРО : ОСОБА_1 . площею 17,9000 га, ОСОБА_2 площею 17,9000 га, загальною площею 35,8000 га для ведення фермерського господарства згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: 6520684200:04:001:0050), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

02 травня 2019 року, висновком ГУ Держгеокадастру у Луганській області №2487/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект землеустрою погоджено відповідно до ст.186-1 Земельного кодексу України.

Код цільового призначення земельних ділянок на момент складання проекту землеустрою - для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02, запропонований проектом землеустрою - КВЦПЗ-01.02.

18 травня 2019 року позивачі подали до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру №ЗВ-9703384652019 та №ЗВ-9703384642019 разом з доданими до них документами.

21 травня 2019 року відповідач відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, про що виніс рішення №РВ-6500535852019 та №РВ-6500535862019.

Підставою для відмови стала невідповідність електронних документів установленим вимогам.

21 травня 2019 року позивачі подали до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру №ЗВ-9703472852019 та №ЗВ-9703472862019 разом з доданими до них документами.

22 травня 2019 року відповідач виніс рішення №РВ-6500536762019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, яким відмовив у задоволенні заяви №ЗВ-9703472852019 з підстав невідповідності електронних документів установленим вимогам, а саме:

1. У завданнях на виконання робіт п.3 невірно вказано існуючий код цільового використання земельної ділянки.

2. Відсутні матеріали на підставі яких вираховувалась площа земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), з врахуванням, що існуючий склад угідь - пасовища.

3. У розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доданих до проекту, відсутні відомості про вартість пасовищ.

22 травня 2019 року відповідач виніс рішення №РВ-6500536772019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, яким відмовив у задоволенні заяви №ЗВ-9703472862019 з підстав невідповідності електронних документів установленим вимогам, а саме: реєструєма (мі) ділянка/ділянки не перекриває (ють) площу ділянок/ділянки у системі на 50% [1b] .

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

При вирішенні справи по суті, суд виходить з наступного.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (абз.3 ч.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України Про землеустрій , Про оцінку земель , Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Про захист персональних даних , інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ст.4 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (абз.5 ч.1 ст.21 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (п. "а" ч.2 ст.21 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель (ч.14 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру (ч.2 ст.23 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку, встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення (ч.3 ст.23 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).

Відповідно до п.67 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Заявники, зазначені у підпунктах 1 - 3 пункту 109 цього Порядку, через уповноважених ними осіб, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та є розробниками відповідної документації із землеустрою або працюють у складі розробника - юридичної особи (далі - сертифіковані інженери-землевпорядники), мають право надсилати документи, зазначені у підпунктах 1 - 3 пункту 110 цього Порядку, Державному кадастровому реєстраторові в електронній формі за електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника засобами телекомунікаційного зв`язку та отримувати за власним бажанням документи, зазначені в абзаці шостому пункту 73, підпунктах 4, 6 пункту 75, пункті 77, підпункті 1 пункту 87 цього Порядку, в електронній формі за електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора (п.110-1 Порядку №1051).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України Про землеустрій ;

3) електронний документ (п.110 Порядку №1051).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91 - 137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14 (п.73 Порядку №1051).

Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель (п.74 Порядку №1051).

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі (п.111 Порядку №1051).

З урахуванням викладеного підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є вичерпний перелік обставин, викладених в п. 111 Порядку №1051.

В правовідносинах, що є предметом судового розгляду, підставою для відмови у державній реєстрації зазначено невідповідність електронного документа установленим вимогам.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки (п.77 Порядку №1051).

У протоколі проведення перевірки електронного документа зазначаються:… відомості про невідповідність даних електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку (пп.7 п.78 Порядку №1051).

Протокол проведення перевірки підписується Державним кадастровим реєстратором та засвідчується його печаткою (п.78 Порядку №1051).

Суд дослідив протокол проведення перевірки електронного документа №ПП-6500204322019 від 22 травня 2019 року щодо заяви №ЗВ-9703472852019 (а.с.52) та встановив, що дані електронного документу відповідають:

- наявним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про призначення оцінки земельної ділянки);

- встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа;

- даним документації із землеустрою або оцінки земель.

Аналогічним за змістом є протокол проведення перевірки електронного документа №ПП-6500204332019 від 22 травня 2015 року щодо заяви №ЗВ-9703472862019 (а.с.56).

Жоден з досліджених протоколів проведення перевірки електронного документа не містить підпису Державного реєстратора та не засвідчений його печаткою.

Слід звернути увагу відповідача, що спірні рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 травня 2019 року №№РВ-6500536762019, РВ-6500536772019 не відповідають формі рішення (додаток №14), яка передбачена Порядком №1051 та не містять обов`язкових реквізитів.

Суд дослідив форму рішення та зазначає, що в ньому відсутня така підстава для відмови у внесенні відомостей, як невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: ... , натомість форма рішення містить зовсім інше формулювання для відмови - електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа .

Тобто, для того, щоб мати правову підставу для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у вигляді невідповідності електронного документу установленим вимогам, такі невідповідності повинні бути відображені в протоколі проведення перевірки електронного документу, який скріплено підписом Державного кадастрового реєстратора та засвідчений його печаткою.

Відображення в протоколах проведення перевірки електронних документів записів відповідає в усіх трьох блоках перевіряємих відомостей, навпаки вказує на відповідність електронних документів установленим вимогам, як наслідок позбавляє спірні рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ознак вмотивованості та обґрунтованості.

До того ж, досліджені рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не містять таких обов`язкових реквізитів, як графа Рекомендую , яка в наданих рішеннях відсутня взагалі.

Дослідивши додатки до спірних рішень, суд встановив, що єдиним додатком до них є Електронний документ , натомість форма рішення передбачає поряд з ним такі додатки, як протокол проведення перевірки електронного документа та документація із землеустрою.

Окремо суд звертає увагу, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки ним самостійно вчинено записи, які не передбачені формою рішення, а саме: в графу електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа" вписано інформацію, яка підлягає відображенню в графі невідповідність поданих документів законодавству, а саме: ... .

Таким чином відповідач надав правову оцінку документації із землеустрою без дослідження цієї документації, оскільки в додатках до спірних рішень така документація не значиться, як не значаться і протоколи проведення перевірок електронних документів, а протоколи, надані сторонами, не містять жодних невідповідностей досліджених електронних документів вимогам законодавства.

Також суд вважає за необхідне надати оцінку й зазначеним відповідачем підставам для відмови у внесенні відомостей про земельні ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За приписами статті 9 цього Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Статтею 21 Закону №3613-VI визначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Згідно із статтею 22 Закону №3613-VI документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати вимогам законодавства.

Частиною шостою статті 24 цього Закону передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Зміст наведених норм свідчить, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюються державними кадастровими реєстраторами за результатами перевірки поданих на реєстрацію документів на відповідність їх вимогам законодавства. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач уважав, що подані для внесення відомостей до Державного земельного кадастру документи не відповідають вимогам законодавства.

Такими невідповідностями, на думку відповідача, є те, що:

- у завданнях на виконання робіт п.3 невірно вказано існуючий код цільового використання земельної ділянки.

- відсутні матеріали на підставі яких вираховувалась площа земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), з врахуванням, що існуючий склад угідь - пасовища.

- у розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доданих до проекту, відсутні відомості про вартість пасовищ.

Щодо першого недоліку суд зазначає, що проектом землеустрою передбачено відведення земельних ділянок без зміни категорії.

Судом досліджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам та встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства та категорія земель - землі сільськогосподарського призначення до моменту виготовлення проекту землеустрою та після виготовлення проекту землеустрою не змінювались. Доказів протилежного сторони суду не надали.

При цьому дійсно, у пункті 3 завдання на виконання робіт від 05.03.2019р. зазначено, що цільове призначення запроектованої земельної ділянки на момент складання проекту - код 16.00 землі, надані для ведення фермерського господарства , а запроектоване цільове призначення земельної ділянки - 01.02. землі, надані для ведення фермерського господарства .

Інші ж матеріали проекту землеустрою містять відомості про цільове призначення земельної ділянки - 01.02. землі, надані для ведення фермерського господарства .

Слід урахувати, що спірна земельна ділянка наразі перебуває у державній власності та відноситься до земель запасу, має категорію Для сільськогосподарського призначення , вид використання Для ведення фермерського господарства .

Чинна Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017р. № 261), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за №1011/18306.

Згідно з п.п. 1.1 - 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, КВЦПЗ розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій .

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

КВЦПЗ містить, зокрема, такі коди:

Секція A Землі сільськогосподарського призначення - 01.02 Для ведення фермерського господарства ;

Секція K Землі запасу, резервного фонду та загального користування - код 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) .

Отже, земельні ділянки будь-якої категорії обліковуються за кодом 16.00, якщо вони знаходяться в запасі, тобто не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель та з урахуванням знаходження земельної ділянки у запасі код її цільового призначення дійсно становить 16.00.

Однак наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 08.02.2019р. №429-СГ позивачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства згідно договору оренди, ... із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Відведення земельної ділянки у приватну власність унеможливлює збереження такого коду цільового призначення, як 16.00 , оскільки такий код присвоюється виключно землям, які перебувають у запасі. В такому випадку єдиним можливим кодом цільового призначення земельної ділянки є саме 01.02. , що і було зроблено проектантом. При цьому не зазнали змін ні категорія земель, ні цільове призначення земельної ділянки, ані вид її використання, оскільки як до розробки проекту землеустрою, так і після цього земельна ділянка була та залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

До такого висновку суд прийшов, аналізуючи приписи ст.ст.18, 19, 20, 22, 31 Земельного кодексу України, за змістом яких до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Отже, наведена відповідачем в рішенні про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-6500536762019 від 22 травня 2019 року підстава У завданнях на виконання робіт п.3 невірно вказано існуючий код цільового використання земельної ділянки не може бути врахована судом, так як вона не відповідає чинному нормативно-правовому регулюванню.

Щодо другого та третього недоліків - відсутні матеріали на підставі яких вираховувалась площа земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), з врахуванням, що існуючий склад угідь - пасовища , у розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доданих до проекту, відсутні відомості про вартість пасовищ , то суд зазначає, що у паперовому примірнику проекту землеустрою наявні відповідні матеріали.

Відповідач не виконав свого обов`язку щодо доведення правомірності своїх оскаржених рішень та не спростував доводи позивачів щодо відповідності проекту землеустрою вимогам законодавства, в тому числі й не подав доказів на підтвердження невідповідності поданих йому документів вимогам законодавства.

З цього приводу слід також зазначити, що правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22.05.2003р. № 858-IV Про землеустрій (далі - Закон № 858-IV).

У статті 1 Закону № 858-IV наведені такі визначення: види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою; документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно із ст.ст.5, 20 Закону № 858-IV об`єктами землеустрою є: території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки. Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Статтею 25 вказаного Закону визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Видами документації із землеустрою, зокрема, є:

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 29 Закону № 858-IV визначені загальні вимоги до змісту документації із землеустрою. Так, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

За змістом статті 50 Закону № 858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно із ст.30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Погодження і затвердження документації із землеустрою регулюються Земельним кодексом України у статтях 186 та 186-1.

Відповідно до ч.ч.6, 17 ст.186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Таким чином, зміст і вимоги до документації із землеустрою визначені Законом №858-IV, а перевірка відповідності вимогам законодавства у вигляді погодження (і затвердження) цієї документації здійснюється за правилами, визначеними Земельним кодексом України.

З цього приводу слід відмітити, що проект землеустрою щодо відведення позивачам у власність земельних ділянок погоджений відповідно до положень ст.186-1 Земельного кодексу України висновком ГУ Держгеокадастру у Луганській області №2487/82-19 від 02.05.2019р. При цьому згаданий висновок не містить жодних зауважень і в ньому не зазначено жодних недоліків проекту землеустрою.

Дослідженням наданого проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_4 суд встановив його відповідність вимогам ст.50 Закону № 858-IV.

Приймаючи оскаржені рішення, відповідач не вказала, у чому саме полягає невідповідність поданих документів вимогам законодавства, враховуючи те, що висновком ГУ Держгеокадастру у Луганській області №2487/82-19 від 02.05.2019р. проект землеустрою погоджено без зауважень, тобто цим органом зроблено висновок про відповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

До того ж слід відмітити, що ст.50 Закону № 858-IV не передбачає у складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявності в обов`язковому порядку документів щодо грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Однак відповідач одним з недоліків поданих документів якраз і зазначила те, що у розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доданих до проекту, відсутні відомості про вартість пасовищ .

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Всім переліченим вимогам спірні рішення не відповідають з наведених вище підстав, а отже є протиправними, враховуючи й наступне.

Визначена проаналізованим вище законодавством процедура внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру передбачає в своєму складі таку послідовність дій: перевірка відповідності поданого електронного документа вимогам саме до електронного документа; в разі його відповідності цим вимогам наступним етапом є перевірка документів, які подані у складі електронного документа, вимогам законодавства. Відповідно на цих двох етапах Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком №1051 визначені різні підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідач в даному випадку застосувала до електронного документа ті підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, які мають застосовуватись на наступному етапі перевірки документів, встановивши при цьому відповідність електронного документа вимогам саме до електронних документів.

Але навіть і указані нею підстави не знаходять свого підтвердження, про що зазначено судом вище.

Стосовно зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи врегульовано статтею 245 КАС України, згідно якої, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. ( п. 4 ч. 2, ч. 4 цієї статті).

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Прийняте рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку передбаченому законодавством.

Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З наведеного суд приходить до висновку, що позивачі обрали неналежний спосіб судового захисту.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяви позивачів від 21 травня 2019 року №ЗВ-9703472852019 та №ЗВ-9703472862019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, що відповідає ч. 4 ст. 245 КАС України, оскільки фактично відповідач не розглянув зазначені заяви по суті та із застосуванням процедури, яка не підлягала застосуванню (застосувала наслідки невідповідності поданих документів до електронного документа).

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивачі належними доказами підтвердили правомірність своїх вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням обрання судом належного способу судового захисту порушених прав позивачів, їх позов фактично задоволено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом кожним з позивачів було сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. Відповідачем у справі виступала посадова особа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, тому саме з нього слід стягнути судові витрати позивачів.

З огляду на викладене, суд вважає, що сплачений позивачами судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань вказаному розмірі кожному з позивачів.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інни Ігорівни про скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інни Ігорівни про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 травня 2019 року №РВ-6500536772019 та №РВ-6500536762019.

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Романів Інну Ігорівну повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 21 травня 2019 року №ЗВ-9703472852019 та №ЗВ-9703472862019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення складено та підписано 05 листопада 2019 року.

Суддя Пекний А.С.

кат. 109040000