Рішення

від 29.10.2019 по справі 358/1482/18

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1482/18 Провадження № 2/358/83/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Ведмеденко І.В., Давиденко М.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 09.01.2013 року (далі - спірний Договір), укладений між ним та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка (далі-відповідач), предметом якого є земельна ділянка площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004:0005, що розташована на території Михайлівської сільської ради, Богуславського району Київської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі-земельна ділянка), зареєстрований 10.06.2014 року Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області за номером запису 5993075, скасувати його державну реєстрацію та стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що 01.06.2008 року між його батьком ОСОБА_4 та відповідачем було укладеного договір оренди землі строком на 10 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4 помер і він 10.09.2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку. В зв`язку з тим, що він набув право власності на земельну ділянку і термін дії договору оренди землі спливав 01.06.2018 року, він звернувся до відповідача із заявою та проханням передати йому земельну ділянку після спливу закінчення терміну дії договору. Однак, 10.05.2018 року він отримав від відповідача листа, в якому було повідомлено про те, що дана земельна ділянка орендується відповідачем у відповідності до договору оренди землі, який зареєстрований 10.06.2014 року Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області. З цього листа йому стало відомо про інший договір оренди землі. 14.06.2018 року він повторно звернувся до відповідача з листом та проханням надати відповідь, який саме договір зареєстрований, вказати дату коли договір підписали та надати копію даного договору. Проте, до цього часу він відповіді не отримав. Договір оренди землі між ним та відповідачем він не підписував, що і стало причиною звернення до суду, оскільки порушено його право на вільне розпорядження та користування власністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, посилаючись на вищевказані обставини та просила врахувати висновок експертизи. Крім того, просила звернути увагу на те, що позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину спірної земельної ділянки лише 10.09.2013 року, а договір оренди земельної ділянки був підписаний невідомою особою у січні 2013 року, тобто до того як позивач набув право власності на земельну ділянку. Таким чином, волевиявлення позивача не відбулося під час укладення договору оренди, що є неприпустимим.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що окрім позивача ОСОБА_1 ніхто не міг підписати договір оренди, тому позивач вчасно отримував орендну плату. Договір підписано в 2013 році, але у 2014 році ОСОБА_1 отримав зерно та кошти, хоч і не мав на це право. З дня підписання договору пройшло 6 років, тому пройшли строки давності. Просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно договору оренди землі від 01 червня 2008 року вбачається, що між ОСОБА_4 та ПОСП ім.Т.Г.Шевченка укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004:0005, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради, Богуславського району Київської області, строком на 10 років, тобто до 01.06.2018 року (а.с.17,18).

Однак, до закінчення строку дії Договору оренди землі від 01 червня 2008 року, орендодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.134).

Пунктом 12.3 Договору оренди землі від 01 червня 2008 року, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою зміни умов або розірвання договору.

10 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку, площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004;0005, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.12-16).

25 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом (а.с.19, 91), в якому повідомив про те, що після смерті ОСОБА_4 він набув право власності на вищевказану земельну ділянку і у зв`язку із закінченням дії договору оренди землі від 01.06.2008 року він не бажає продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, оскільки бажає самостійно обробляти належну йому земельну ділянку.

10 травня 2018 року відповідач відповідаючи на лист позивача від 25.04.2018 року повідомив, що згідно договору оренди землі, зареєстрованого 10.06.2014 року Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №5993075, земельна ділянка перебуває в оренді ПОСП ім.Т.Г.Шевченка строком на 10 років. Отже строк дії договору не закінчився і є чинним, оскільки діє до 10.06.2024 року (а.с.20, 92).

14 червня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача з листом ( а.с.22), в якому просив надати відповідь який саме договір оренди землі зареєстрований 10.06.2014 року, вказати дату його підписання та просив надіслати йому копію даного договору. Однак, даний лист позивача ОСОБА_4 відповідачем проігноровано.

20 вересня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати копію договору оренди землі укладеного між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ПОСП ім. Т.Г. Шевченка , та надати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.23). Однак, відповідач також проігнорував запит адвоката.

29 жовтня 2018 року після відкриття провадження у справі представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому просила витребувати від відділу Державної реєстрації Богуславської РДА та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка оригінал договору оренду землі від 09.01.2013 року укладений між позивачам та відповідачем, посилаючись на те, що прийняті позивачем заходи щодо отримання даного договору не надали позитивного результату (а.с.35,36).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено (а.с. 44).

30 листопада 2018 року голова Богуславської РДА Київської області Старенька І.А. виконуючи ухвалу суду від 29.10.2018 року про витребування доказів, надіслала суду договір оренди землі від 09.01.2013 року укладений між позивачам та відповідачем та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.65-69).

Відповідач ПОСП ім. Т.Г. Шевченка проігнорував ухвалу суду від 29.10.2018 року, оскільки не надав суду витребувані документи.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №9359 від 06.09.2019 року, підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у графі: Орендодавець у примірнику Договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка , в особі директора ОСОБА_5 (кадастровий номер3220684400:04:004:0005) від 09.01.2013 року та у графі; Орендодавець у примірнику Акту приймання-передачі земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка , в особі директора ОСОБА_5 (кадастровий номер3220684400:04:004:0005) без вказаної дати, виконанні не ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 (а.с.120-126).

Вказаний висновок експерта проведений на професійному рівні і в суду не викликає сумнівів його достовірність, а тому суд його приймає як належний і допустимий доказ, оскільки він має важливе значення для встановлення обставин справи.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірному Договорі позивачеві не належить, про що останній і зазначав в своєму позові. Будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від його імені, він нікому не надавав і не надано таких даних відповідачем.

Після відновлення провадження у справі, представник позивача та представник відповідача ознайомилися з висновками судово-почеркознавчої експертизи.

Однак, в судове засідання призначене на 29.10.2019 року представник відповідача ОСОБА_3 не з`явився, але звернувся до суду із заявою від 29.10.2019 року, в якій просив розглянути справу без його участі та участі директора ПОСП ім. Т.Г.Шевченка (а.с.133).

Приймаючи рішення по суті спору суд керується такими нормативними актами.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами пункту першого частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя стаття 203 ЦК України).

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Дослідивши та оцінивши докази надані учасниками справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірний Договір і відповідно не було проявлено його вільного волевиявлення на укладення цього договору.

Щодо твердження представника відповідача ОСОБА_3 щодо пропущення позивачем строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 ЦК України).

Суд вважає, що твердження представника відповідача ОСОБА_3 про те, що строк позовної давності розпочинається з моменту підписання спірного Договору оренди землі від 09.01.2013 року є безпідставними з огляду на таке.

Позивач ОСОБА_1 не підписував спірний Договір від 09.01.2013 року, що підтверджено належними та достовірними доказами.

10.09.2013 року позивач ОСОБА_1 набувши право власності на земельну ділянку, будучи спадкоємцем орендодавця ОСОБА_4 у відповідності до п. 12.3 Договору оренди землі від 01 червня 2008 року отримував від відповідача орендну плату, що підтверджується поясненнями учасниками справи, у тому числі і представником відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, права та інтереси позивача ОСОБА_1 під час дії договору оренду землі від 01.06.2008 року не порушувалися.

В травні 2018 року позивач ОСОБА_1 дочекавшись закінчення строку дії договору оренди землі від 01.06.2008 року виявив бажання не продовжувати договірні відносини і тому завчасно звернувся до відповідача з проханням повернути йому земельну ділянку. Однак, в червні 2018 року з відповіді відповідача ОСОБА_1 дізнався про існування іншого договору оренди землі.

Таким чином, строк позовної давності слід рахувати з моменту коли позивач довідався про порушення свого права, а саме з червня 2018 року коли він отримав від відповідача письмову інформацію про існування іншого договору оренди землі (а.с.19,20,22,23).

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі підстави для визнання договору оренди земельної ділянки від 09.01.2013 року, підписаний від імені ОСОБА_1 та директором ПОСП ім.Т.Г.Шевченка Піотровичем В.М. недійсним.

Однак суд вважає, що вимоги позивача про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів пунктів першого та дев`ятого частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 704,80 грн., витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5000 грн. та витрат по отриманню правничої допомоги в сумі 6050 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.1, 135-139), а тому дані витрати у відповідності статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11,203, 204, 207, 215, 253, 256, 261, 267, 626, 638 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 09 січня 2013 року підписаний від імені ОСОБА_1 невідомою особою та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка в особі директора ОСОБА_5 , зареєстрований 10 червня 2014 року Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області за номером запису 5993075, об`єктом якого є земельна ділянка площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004;0005, що розташована на території Михайлівської сільської ради, Богуславського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 вересня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (09721, Київська область, Богуславський район, с. Михайлівка, код ЄДРПУО - 04258770) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 , судові витрати по справі, а саме: 5000 гривень витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи №9359 від 06.09.2019 року, 6050 гривень витрати за надання професійної правничої допомоги та 704 гривень 80 копійок витрати по сплаті судового збору, а разом 11754 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривень 80 копійок.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 31.10.2018 року про забезпечення позову, якою заборонено Приватно - орендному сільськогосподарському підприємству ім. Т.Г. Шевченка до ухвалення рішення по справі вчиняти дії, спрямовані на користування у будь-якій спосіб, в тому числі і для сільськогосподарського використання та вирощування, виробництва сільськогосподарської продукції, шляхом обробітку, засіву, збору урожаю, тощо, земельною ділянкою площею 2,7399 га, кадастровий номер: 3220684400:04:004:0005 (пай № НОМЕР_3 ), що розташована на території Михайлівської сільської ради Богуславського району Київської області, яка належить ОСОБА_1 - скасувати, після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного рішення складено 05 листопада 2019 року.

Головуючий: суддя В. М. Корбут