Рішення

від 09.09.2019 по справі 761/17671/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17671/17

Провадження № 2/761/534/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Грицик В.Л.,

Смігунову В.В.,

за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника ОСОБА_2 : ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та була розподілена судді Гуменюк А.І.

В позовних вимогах ОСОБА_1 з врахуванням заяви від 20.11.2018 року просила: в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію Ѕ частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Інфініті , державний номер НОМЕР_1 в розмірі 526 500,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що з 03.07.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. У сторін народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Печерського районного суду м.Києва від 22.09.2016 року.

Як зазначає позивач, за час подружнього життя ними було придбано вартістю 1 053 000,00 грн. автомобіль Інфініті , державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між сторонами не досягнуто та відповідач відмовляється поділити майно, а тому для захисту порушеного права ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку, на підставі розпорядження керівника апарату від 10.11.2017 року справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

08.11.2017 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2018 року зустрічний позов був прийнятий до розгляду з первісним позовом.

ОСОБА_2 неодноразово збільшував та зменшував розмір позовних вимог та в заяві від 13.12.2018 року (кінцевий варіант прохальної частини позовної заяви) просить:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину витрачених ним особистих коштів на відновлювальний ремонт автомобіля Інфініті , державний номер НОМЕР_1 у розмірі 458 816,00 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ Перший український міжнародний банк та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 583 061,41 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на імя ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ Фідобанк та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27 272,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 757 226,57 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ ОТП банк та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 805 180,04 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ Укрсоцбанк та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 39 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 082 828,33 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ Райффайзен банк Аваль та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28 004,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 777 531,54 грн.;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину грошових коштів (вкладів), розміщених на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя у банку ПАТ ВТБ банк та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 319 295,53 грн.;

Вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль, який є спільним майном подружжя був пошкоджений в ДТП, яка відбулась 26.07.2015 року та розмір матеріального збитку становить 871 077,71 грн.

Після фактичного припинення шлюбних відносин, як зазначає ОСОБА_2 , у період з 29.01.2016 року по 03.03.2017 року було витрачено на ремонт автомобіля особисті кошти ОСОБА_2 в розмірі 917 632,00 грн. - на придбання запасних частин для відновлювального ремонту автомобіля та сам відновлювальний ремонт. А тому ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 за відновлення автомобіля Ѕ частину витрачених його особистих коштів, що становить 458 816,00 грн.

Крім того, на депозитних рахунках ОСОБА_1 були розміщені грошові кошти, а тому так як це майно є спільним майном подружжя, право власності на Ѕ частину цих коштів має бути визнано за ОСОБА_2 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги первісного позову підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували просили відмовити, так як вимоги не обґрунтовані на вимогах закону, оскільки кошти, які були розміщені на рахунках були її особистою власністю, так як набуті за рахунок майна, яке було набуте до шлюбу, а автомобіль було відремонтовано під час шлюбу за її особисті кошти.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення первісного позову та просили задовольнити зустрічний позов, з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони та свідків, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний - не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 статті 60 СК України).

Згідно з положеннями статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1). При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч.2). За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3).

Стаття 71 СК України визначає, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Разом з тим, стаття 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

До того ж частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року за № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.07.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_6 .

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 22.09.2016 року, яке набрало законної сили 04.10.2006 року шлюб між сторонами розірвано.

Як зазначав ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві, спільне проживання сторін припинилось 26.01.2016 року та після цього він переїхав за іншим місцем проживання.

Проте ОСОБА_1 заперечувала факт припинення спільного проживання до розірвання шлюбу за рішенням суду.

А тому оскільки суду не було надано безспірних доказів припинення ведення спільного господарства 26.01.2016 року, суд вважає за доцільне для вирішення зазначеної справи брати до уваги припинення шлюбних стосунків з дати прийняття рішення про розірвання шлюбу.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, 28.12.2010 року ОСОБА_2 придбав автомобіль Інфініті , державний номер НОМЕР_1 . 19.05.2011 року автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_2

Сторони не заперечували, що вказаний автомобіль є спільним майном подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 13.06.2017 року з метою забезпечення позову було накладено арешт на автомобіль Інфініті , державний номер НОМЕР_1 .

В той же час, під час слухання справи встановлено, що зазначений автомобіль 19.04.2017 року (після розірвання шлюбу між сторонами) був відчужений ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу 8046/2017/422703 ОСОБА_8 за ціною 149 000,00 грн., який на даний час є власником зазначеного автомобіля.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 без її згоди відчужив автомобіль та використав кошти у власних інтересах, а не інтересах сімї.

Отже, як вбачається, після розірвання шлюбу спільне майно подружжя - автомобіль було відчужене ОСОБА_2 , суду не надано доказів, що Ѕ частину отриманих від продажу коштів повернув ОСОБА_1

ОСОБА_2 після звернення до суду погоджувався, що на час розгляду справи в суді вартість автомобіля становить 1 053 000,00 грн. Проте пізніше зазначив, що на даний час зазначений автомобіль не має таку вартість.

Згідно консультативного висновку про ймовірну вартість автомобіля, який складений ТОВ Естімакс на замовлення ОСОБА_1 , ймовірна вартість автомобіля Інфініті реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на дату оцінки - 19.04.2017 року складає 1 072 071,00 грн.

Згідно правової позиці Верховного Суду висловленого у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (61-9018сво18), у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Так як відповідач після розірвання шлюбу продав вказаний автомобіль, 1/2 частину коштів за проданий автомобіль, як спільне майно подружжя позивачу не повернув, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача з врахуванням позиції Верховного Суду Ѕ частину від вартості проданого автомобіля.

ОСОБА_2 у позові зазначав, що внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 871 077,41 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №18260/15-54 від 14.12.2015 року.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала пошкодження автомобіля в ДТП та зазначила, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до винуватої в дорожньо-транспортній пригоді особи про відшкодування матеріальної шкоди за вказаним висновком, проте на даний час кінцеве рішення у справі не прийняте.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Солом`янського районного суду м.Києва перебуває справа (№760/5504/17) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди та ухвалою суду від 27 червня 2019 року призначена експертиза для встановлення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Infinity модель QX 56 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску.

В той же час в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що автомобіль ще під час шлюбу було відремонтовано повністю та в січні 2016 року на новорічні свята вони разом з дітьми автомобілем їздили на відпочинок.

ОСОБА_2 не заперечував, що дійсно вони їздили на відпочинок автомобілем, проте автомобіль був не повністю відремонтований.

Свідки в судовому засіданні підтвердили, що дійсно автомобіль до новорічних свят був відремонтований та за його зовнішнім виглядом не було видно, що він був пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді.

Крім того, ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні зазначали, що на ремонт автомобіля витрачались особисті кошти, які надавала ОСОБА_1 - заощадження до шлюбу.

Таким чином з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд не може взяти до уваги надані суду копії Договорів купівлі-продажу товарів від 04.01.2016 року укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_10 , 17.05.2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_11 , 05.08.2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_12 , 10.10.2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_10 , так як ними лише придбавались запасні частини та суду не надано належних та допустимих доказів, що вказані запасні частини використані для ремонту автомобіля Інфініті , державний номер НОМЕР_1 .

Крім того варто зауважити, що вказані договори, хоч і підписані між різними фізичними особами-підприємцями, мають аналогічний зміст і як зауважив представник ОСОБА_1 , навіть орфографічні помилки містяться в одному і тому ж місці. Журнали обліку доходів містять дописки.

А тому суд має обґрунтовані сумніви щодо укладення вказаних договорів та сплати коштів на їх виконання.

З тих же міркувань суд не може взяти до уваги договори про надання послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 користувався вказаним автомобілем та 24.06.2016 року відносно нього був складений протокол про порушення ПДР України при керуванні вказаним автомобілем.

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звертався до ФОП ОСОБА_13 щодо ремонту автомобіля Інфініті та ФОП ОСОБА_13 зазначив, що станом на листопад 2015 року технічний стан транспортного засобу був задовільний, технічні ушкодження, які б перешкоджали використовувати даний транспортний засіб за призначенням, були відсутні.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вказані обставини не спростував.

Крім того суд не може взяти до уваги пояснення ОСОБА_2 що автомобіль був відремонтований, щоб тільки бути на ходу так як більшість систем в автомобілі залишилися непрацюючими або працювали в аварійному режимі, на тій підставі що поїздка відбулась в січні 2016 року, разом із сторонами (батьками) на відпочинок їздили двоє дітей, а тому перебування автомобіля в аварійному стані суд ставить під сумнів.

Отже, так як в судовому засіданні встановлено, що автомобіль був відремонтований до кінця 2015 року, тобто під час спільного проживання сторін, суд не може взяти до уваги як належні та допустимі докази договори на придбання товарів та виконання послуг, тому суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частини витрачених коштів на ремонт автомобіля.

ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом зазначив, що кошти, які були розміщені на депозитних рахунках є спільним майном подружжя.

В той же час ОСОБА_1 зазначила, що вказані кошти зароблені нею ще до шлюбу, а відповідно є її особистою власністю, згідно із ст.57, 58 СК України. Первісне внесення коштів відбулось задовго до реєстрації шлюбу, а протягом шлюбу депозитні договори лише переоформлювались. Лише в ПАТ Фідобанк були відкриті рахунки під час шлюбу, проте розміщені кошти - це дивіденди від статутної діяльності підприємств засновником яких вона стала ще до шлюбу. Також ОСОБА_1 зазначила, що сума витрат подружжя, які підтверджуються матеріалами справи (договори на відпочинок та ін.) значно перевищує суму отриманих доходів сім`ї, а тому для підтримки такого рівня життя до якого сторони звикли витрачались особисті кошти ОСОБА_1

Суду не надано копії договорів з відповідними доказами про внесення коштів на рахунки.

З виписок по рахунках не вбачається, що за час спільного проживання сторін рахунки в ПАТ ВТБ Банк , ПАТ ОТП Банк , ПАТ Укрсоцбанк , ПАТ Райффайзен банк Аваль , ПАТ Перший український міжнародний банк поповнювались, так як договори лише переукладались та кошти автоматично були зараховані на рахунки.

Крім того, суду не надано доказів, що на даний час на рахунках ОСОБА_1 розміщені кошти.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з Договором купівлі-продажу від 09.09.2004 року ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 950 000,00 грн. після продажу частки статутного капіталу ТОВ Обчислювальна техніка та інформатика .

Крім того, за період з вересня 2006 року по березень 2009 року заробітна плата та дивіденди ОСОБА_1 в ТОВ Натан склали 1 122 226,03 грн., з липня 2011 року по вересень 2016 року -заробітна плата становила - 781 324,79 грн., дивіденди - 3 412 978,18 грн., а всього 4 194 302,97

За договором найму транспортного засобу від 10.06.2011 року в найм передавався автомобіль,який був придбаний ОСОБА_1 до шлюбу з ОСОБА_2 - Субару , державний номер НОМЕР_2 зі сплатою 200,00 грн. щомісячно.

ОСОБА_2 не надав суду доказів, що спільні доходи сім`ї були розміщені на депозитних рахунках. Враховуючи, що часткою статутного капіталу ТОВ Натан ОСОБА_1 володіла до реєстрації шлюбу в 2009 році, а тому дивіденди є її особистим майном у відповідності до положень статті 58 СК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, так як під час розгляду справи не було встановлено, що кошти, які були розміщені на рахунках є спільною сумісною власністю подружжя, не надано доказів що на час розгляду справи в суді вказані кошти розміщені на рахунках, тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Крім цього, на підставі положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 74 500 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 745,00 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2019 року

Суддя Н.Г.Притула