Постанова

від 04.11.2019 по справі 753/6921/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 листопада 2019 року місто Київ

справа № 353/6921/17

провадження №22-ц/824/9913/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Іванової І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ТОВ Фастмед

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фастмед , подану адвокатом Лисичем Юрієм Володимировичем,

на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Шклянки М.П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастмед , ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона з 6 вересня 2013 року працювала у ТОВ Фастмед на посаді директора. З 29 липня 2016 року на підставі наказу № 39 від 29 липня 2016 року вона була переведена на посаду заступника директора, а 30 січня 2017 року була звільнена за власним бажанням.

На час звільнення відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі, яка виникла за період з липня 2016 року і по час її звільнення 30 січня 2017 року, в сумі 50168 грн.29 коп. Заборгованість по заробітній платі, а також компенсація за невикористану відпустку за 41 місяць роботи (82 дні невикористаної відпустки) у розмірі 17752 грн.18 коп. не були виплачені при звільненні.

Зважаючи на те, що відповідачем не проведено з нею розрахунок при звільненні, просила стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати, яка складає 216 грн.49 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, та на підставі ст..ст. 47, 115-117, 233 КЗпП України позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ Фастмед на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 50168 грн.29 коп.; стягнути з ТОВ Фастмед на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10391 грн.59 коп.; стягнути з ТОВ Фастмед на її користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 17752 грн.18 коп.; покласти на керівника підприємства ОСОБА_2 обов`язок покрити шкоду ТОВ Фастмед , оскільки звільнення здійснене з порушенням закону.

23 листопада 2017 року ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги і просила стягнути з ТОВ Фастмед на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44380 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 17752 грн.18 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року, описка в якому виправлена ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2018 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ Фастмед середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44380 грн.45 коп.. Стягнуто з ТОВ Фастмад на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 17752 грн.18 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2018 року поновлено ТОВ Фастмед пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року. Заяву ТОВ Фастмед про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року залишено без задоволення. Внесено виправлення до мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року у цивільній справі № 753/6921/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фастмед , ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Дванадцятий абзац мотивувальної частини рішення читати: Так, з дати звільнення позивачки 20 січня 2017 року по 23 листопада 2017 року період затримки розрахунку становить 205 календарних днів. Середня заробітна плата складає 216,49 грн. Таким чином до сплати підлягає сума 44380 грн., що є середнім заробітком за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Не погоджуючись з заочним рішенням, ТОВ Фастмед подало апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року скасувати. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилався на те, що мотивувальна частина рішення суперечить його резолютивній частині, а тому заочне рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним дослідженням судом фактичних обставин справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення. Судом першої інстанції взагалі не було вирішено спору по відношенню до одного із відповідачів - ОСОБА_2 , ні в мотивувальній частині рішення, ні в резолютивній частині не вказано про те, чи задоволено, чи відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в ТОВ Фастмед з 6 вересня 2013 року по 30 січня 2017року на посаді директора, заступника директора, Наказом № 3 від 30 січня 2017 року позивачка була звільнена за власним бажанням.

З дати звільнення позивачки 30 січня 2017 року по 23 листопада 2017 року період затримки розрахунку становить 205 календарних днів. Середня заробітна плата складає 216,49 грн. Таким чином, до сплати підлягає сума 44380 грн., що є середнім заробітком за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

Компенсація за невикористану щорічну відпустку, що підлягала виплаті позивачці, становить 17752 рн.18 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх доведеності.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Установлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з липня 2016 року по 30 січня 2017 року на посаді заступника директора, з якої була звільнена за власним бажанням.

За період з липня 2016 року по січень 2017 року відповідач не виплачував заробітну плату ОСОБА_1 , у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 34905 грн.93 коп., яка при звільненні позивачці виплачена не була.

Заборгованість по заробітній платі за липень-грудень 2016 року та січень 2017 року позивачці була виплачена 5 липня 2017 року, що підтверджується видатковим касовим ордером від 5 липня 2017 року ( а.с.36).

Компенсація за невикористані відпустки за період роботи з 6 вересня 2013 року по 30 січня 2017 року позивачці не була виплачена як на момент звільнення, так і станом на 23 листопада 2017 року.

Представником відповідача не заперечується ані сума компенсації за невикористані відпустки, так і розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст..116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, встановивши, що відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачкою ОСОБА_1 при її звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 січня 2017 року по 23листопада 2017 року в сумі 44380 грн.45 коп.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що мотивувальна частина рішення не відповідає його резолютивній частині, а тому заочне рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним дослідженням судом фактичних обставин справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки допущена судом першої інстанції описка в мотивувальній частині рішення була виправлена судом шляхом постановлення 19 грудня 2018 року ухвали, яка набрала законної сили .

Допущена в мотивувальній частині рішення описка щодо часткового задоволення позовних вимог на правильність рішення суду не впливає. Тим більше, в абзаці 15 тексту рішення суд першої інстанції зазначив про задоволення позову повністю.

Доводів щодо проведення невірного розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, розміру компенсації за невикористану відпустку апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що в оскаржуваному рішенні суду відсутній висновок суду про задоволення або про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ці посилання не впливають на правильність вирішення справи. До того ж, у заяві від 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовилась від вимог, викладених в п.п.2,5 позовної заяви, а саме про стягнення з ТОВ Фастмед на користь заборгованості по заробітній платі в сумі 50168 грн.29 коп. та про покладення на керівника підприємства ОСОБА_2 обов`язку покрити шкоду ТОВ Фасмед , оскільки звільнення здійснене з порушенням закону.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фастмед - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

І.В. Іванова