Постанова

від 26.09.2019 по справі 911/2110/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа№ 911/2110/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.09.2019

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оленерго

на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2019 (повний текст складено 25.04.2019)

у справі №911/2110/18 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оленерго

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Грейпфрут

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торнадо

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Оленерго (надалі - ТОВ Оленерго , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грейпфрут (надалі - ТОВ Грейпфрут , відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Торнадо (надалі - ТОВ Торнадо , відповідач-2) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: - закладу громадського харчування (кафе) загальною площею 199,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, вул. Валова, буд. 4-А, укладений між ТОВ Грейпфрут та ТОВ Торнадо , посвідчений Заєць І.О., приватним нотаріусом КМНО 28.09.2015 за № 1758; - земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221888801:36:013:026, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, вул. Валова, буд. 4-А, укладений між ТОВ Грейпфрут та ТОВ Торнадо , посвідчений Заєць І.О., приватним нотаріусом КМНО 28.09.2015 за № 1760.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент відчуження майна ТОВ Грейпфрут були порушені права єдиного власника корпоративних прав - ТОВ Оленерго , так як майно було відчужено за заниженою вартістю, грошові кошти на рахунок ТОВ Грейпфрут не надходили, була відсутня згода ТОВ Оленерго на відчуження вказаного майна.

Позивач посилається на наступне:

ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2018 у справі № 911/343/18 спростовано майнові дії ТОВ Оленерго шляхом визнання недійсними рішення ТОВ Оленерго про вихід ТОВ Оленерго зі складу учасників ТОВ Грейпфрут за його бажанням у зв`язку з продажем 100% частки ТОВ Оленерго в статутному капіталі ТОВ Грейпфрут ТОВ Вітард , яке оформлене протоколом № 8 загальних зборів учасників ТОВ Грейпфрут від 14.08.2015 та визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Грейпфрут від 12.08.2015, який укладено між ТОВ Оленерго та ТОВ Вітард ;

відсутній протокол загальних зборів щодо відчуження нерухомого майна;

не було сплачено грошових коштів за відчужені об`єкти нерухомості.

1.3. ТОВ Торнадо у своєму відзиві на позов заперечило проти його задоволення та просило відмовити, а судові витрати пов`язані з розглядом справи покласти на позивача.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. 28.09.2015 між ТОВ Грейпфрут (продавець) та ТОВ Торнадо (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язався продати та передати у власність покупцю, а покупець - купити та прийняти у власність заклад громадського харчування (кафе), загальною площею 199,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Хотянівка, вул. Валова, буд. № 4-А (далі - майно, нерухоме майно), і сплачує за нього в повному обсязі грошову суму, в порядку та в строки, встановлені в договорі. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221888801:36:013:0206, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Хотянівка, вулиця Валова.

2.2. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна вартість відчужуваного майна (ціна продажу) за договором становить 467 492 грн без ПДВ. Покупець перерахував загальну вартість майна, зазначену в п. 2.1 договору, до укладення та підписання договору в повному обсязі, на поточний рахунок продавця № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ УКРІНБАНК , МФО 300142. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за договором з моменту виконання в повному обсязі п. 2.2 договору.

2.3. Згідно зі Звітом про оцінку майна № 155/15-2, який складено 21 вересня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Центр оцінки власності Парето (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 4164/13 від 18.10.2013, виданий Фондом державного майна України), ринкова вартість майна станом на дату оцінку - 16 вересня 2015 року, становить 467 491,67 грн без ПДВ (п. 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна).

2.4. Як слідує із висновку про вартість майна, здійсненого 04.07.2015 ТОВ Центр оцінки власності Парето , ринкова вартість об`єкта оцінки, нерухомого майна (з ПДВ) становить 2 100 600 грн.

2.5. 28.09.2015 між ТОВ Грейпфрут (продавець) та ТОВ Торнадо (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець зобов`язався продати та передати у власність покупцю, а покупець - купити та прийняти у власність земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221888801:36:013:0206, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район , село Хотянівка, вулиця Валова (надалі - земельна ділянка), і сплатити за неї в повному обсязі грошову суму, в порядку та в строки, встановлені в договорі.

2.6. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯД № 666589, виданого 29 серпня 2006 року Вишгородським районним відділом земельних ресурсів на підставі Рішення 3 сесії V скликання від 21.07.2006 № 54, зареєстрованого 29 серпня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010634200888. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для розміщення закладу громадського харчування (п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки).

2.7. Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки згідно з Висновком про вартість майна, який складено 21 вересня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності № 14164/13 від 18.01.2013, виданий Фондом державного майна України), ринкова вартість земельної ділянки становить 1 099 910 грн без ПДВ.

2.8. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки вартість відчужуваної земельної ділянки (ціна продажу) за договором становить 921 508 грн без ПДВ. Покупець перерахував загальну вартість майна, зазначену в п. 2.1 договору, до укладення та підписання договору в повному обсязі, на поточний рахунок продавця № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ УКРІНБАНК , МФО 300142. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за договором з моменту виконання в повному обсязі п. 2.2 договору.

2.9. Як слідує із висновку про вартість майна, здійсненого 04.07.2015 ТОВ Центр оцінки власності Парето , ринкова вартість об`єкта оцінки, земельної ділянки (з ПДВ) становить 1 687 000 грн.

2.10. Також позивачем направлено запит до ПАТ УКР/ІН/КОМ , як право набувача прав та обов`язків ПАТ УКРІНБАНК , щодо надання виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ УКРІНБАНК , МФО 300142, відповідь на яку не отримано.

2.11. Відповідно до ст. 10.5 статуту ТОВ Грейпфрут (нова редакція), який діяв на момент вчинення договорів купівлі-продажу, єдиним учасником ТОВ Грейпфрут являлось ТОВ Оленерго , яке володіло 100% статутного капіталу ТОВ Грейпфрут .

2.12. Згідно п.п. 10 п. 2 ст. 11.9 статуту ТОВ Грейфрут , до виключної комптенеції загальних зборів товариства відноситься прийняття рішення про відчуження майна товариства та у відповідності до п.п. 13 цієї ж статті, до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено надання згоди на укладення угод, вартість яких перевищує 100 000 грн.

2.13. Позивач вважає, що відповідачем-1 порушено статут ТОВ Грейфрут , відсутній протокол загальних зборів щодо відчуження нерухомого майна.

2.14. Згідно листа № 3995/о/2-15 від 25.09.2015 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. повідомлено про виконання зобов`язання за кредитним договором № 5006 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18.06.2014, укладеним між ТОВ Оленерго та банком, у зв`язку з чим договір наступної іпотеки (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. від 18.06.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 901, припиняє дію.

Приватним нотаріусом Київського міського Заєць І.О. було припинено іпотеку щодо нерухомого майна (кафе) та земельної ділянки.

2.15. В матеріалах справи також наявний лист ПАТ Українська інноваційна компанія № 1504/1В від 11.12.2018, згідно якого останнє не може надати інформацію та вичерпну відповідь щодо зобов`язань ПАТ УКРІНБАНК перед клієнтами.

2.16. Крім того, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2018 у справі про банкрутство № 911/343/16 за заявою ПАТ Українська інноваційна компанія до ТОВ Вітард , ТОВ Оленерго , ТОВ Грейпфрут про спростування майнових дій, шляхом визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, спростовано майнові дії ТОВ Оленерго шляхом визнання недійсним рішення ТОВ Оленерго про вихід ТОВ Оленерго зі складу учасників ТОВ Грейпфрут за його бажанням у зв`язку з продажем 100% частки ТОВ Оленерго в статутному капіталі ТОВ Грейпфрут ТОВ Вітард , яке оформлено протоколом № 8 загальних зборів учасників ТОВ Грейпфрут від 14.08.2015 та визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Грейпфрут від 12.08.2015, який укладено між ТОВ Оленерго та ТОВ Вітард .

2.17. Отже, предметом позову є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: - закладу громадського харчування (кафе) загальною площею 199,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, вул. Валова, буд. 4-А, укладений між ТОВ Грейпфрут та ТОВ Торнадо , посвідчений Заєць І.О., приватним нотаріусом КМНО 28.09.2015 за № 1758; - земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221888801:36:013:026, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, вул. Валова, буд. 4-А, укладений між ТОВ Грейпфрут та ТОВ Торнадо , посвідчений Заєць І.О., приватним нотаріусом КМНО 28.09.2015 за № 1760.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі №911/2110/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Рішення обґрунтоване недоведеністю позивачем його порушеного права оспорюваним правочином.

Суд першої інстанції вказав, що укладення договору не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та на управління ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, а визнання у судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою було укладено договір, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки не спростовує факту законності дій керівника товариства та уповноваженої ним особи щодо виконання дійсного на той час рішення загальних зборів.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ Оленерго звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі №911/2110/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, скаржник просив витребувати від ПАТ УКР/ІН/КОМ інформацію щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2015 по 01.01.2016.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не розглянуто по суті позовні вимоги позивача, не досліджено та не надано оцінки підставам та обґрунтуванням позовної заяви щодо невідповідності оспорюваного правочину вимогам законодавства на момент його вчинення, а тому, на думку скаржника, судом зроблено хибний висновок щодо відсутності порушених прав та інтересів ТОВ Оленерго .

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. ТОВ Торнадо у поданому відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечило та просило рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 зазначив, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваним правочином, не наведено підстав незаконності рішення суду першої інстанції.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 12.06.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 19.04.2019 у справі №911/2110/18.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2110/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 апеляційну скаргу ТОВ Оленерго на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі №911/2110/18 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України, у зв`язку з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу та запропоновано апелянту сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (5 282 грн).

6.4. 22.07.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством розмірі (5282грн).

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження, справу №911/2110/18 призначено до розгляду.

6.6. 04.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

6.7. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/2110/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 справу №911/2110/18 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду.

6.9. 26.09.2019 від позивача до апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід судді Смірнової Л.Г. від розгляду справи №911/2110/18, яка мотивована тим, що на думку скаржника, судом затягується розгляд даної справи.

6.10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 заява ТОВ Оленерго про відвід судді Смірнової Л.Г. від розгляду справи №911/2110/18 залишена без розгляду з мотивів викладених в ухвалі.

6.11. Крім того, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у ПАТ УКР/ІН/КОМ інформації щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2015 по 01.01.2016, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення справи по суті.

6.12. У судове засідання 26.09.2019 з`явилися представники ТОВ Оленерго та ТОВ Торнадо .

Представники ТОВ Грейпфрут у судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

6.13. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників, що не з`явились, у судове засіданні 26.09.2019 року, судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

6.14. Представник ТОВ Оленерго надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6.15. Представник відповідача-2 заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, серед якого є визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.3. Господарський процесуальний кодекс України

Згідно зі ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.7. Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2015 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2015 були вчинені у письмовій формі та нотаріально посвідчений та сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, в тому числі щодо предмету та строку їх дії. При цьому, право власності на нерухоме майно та земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

8.3. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу та порушення корпоративних прав позивача укладенням спірних правочинів від 28.09.2015.

8.4. Щодо доводів скаржника про те, що ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2018 у справі про банкрутство № 911/343/16, спростовано майнові дії ТОВ Оленерго шляхом визнання недійсним рішення ТОВ Оленерго про вихід ТОВ Оленерго зі складу учасників ТОВ Грейпфрут за його бажанням у зв`язку з продажем 100% частки ТОВ Оленерго в статутному капіталі ТОВ Грейпфрут ТОВ Вітард , яке оформлено протоколом № 8 загальних зборів учасників ТОВ Грейпфрут від 14.08.2015 та визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Грейпфрут від 12.08.2015, який укладено між ТОВ Оленерго та ТОВ Вітард , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та на управління ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, а визнання у судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою було укладено договір, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки не спростовує факту законності дій керівника товариства та уповноваженої ним особи щодо виконання дійсного на той час рішення загальних зборів.

8.5. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірних договорів, єдиним легітимним засновником ТОВ Грейпфрут було ТОВ Вітард , яке надало свою згоду на укладення правочинів директором ОСОБА_1 , визначивши при цьому суму таких договорів, що не повинні були б бути нижчими ніж 1 400 000,00 гривень.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб будь - яких обмежень повноважень представника ТОВ Грейпфрут не було.

Посвідчувальним написом нотаріуса підтверджено (перевірено) правоздатність та дієздатність як і товариств, так і їх представників, включаючи їх повноваження.

8.6. Водночас, помилковими є доводи скаржника, якими він обґрунтовує відсутність повноважень у директора на укладення договорів, що на його думку є безумовною підставою для визнання правочинів недійсними, оскільки на переконання колегії суддів, не має самостійного юридичного значення визнання недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, з дати укладених договорів, ТОВ Торнадо володіє закладом громадського харчування та земельною ділянкою, не відчужило на користь інших осіб, не здійснювало інших дій, що могли б свідчити про протиправне заволодіння таким майном, а отже правочини дійсно були спрямовані на реальне настання правових наслідків

8.7. Доводи ТОВ Оленерго щодо несплати відповідачем грошових коштів за придбані об`єкти нерухомості на підставі договорів від 28.09.2015 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки, як встановлено судом та вбачається з положення п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договорів купівлі-продажу від 28.09.2015, сторони договорів погодили та підтвердили факт перерахування відповідачем-2 відповідачу-1 вартості майна. При цьому, як зазначалось вище, спірні договори є нотаріально посвідченими.

Отже, скаржником, в порядку ст. 74 ГПК України не доведено суду несплату коштів належними та допустимими доказами.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що земельна ділянка та заклад громадського харчування були предметом договору іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов`язань ТОВ Оленерго перед ПАТ УКРІНБАНК . Отже, сплата відповідачем-2 обумовленої грошової суми дала можливість позивачу погасити свою заборгованість перед ПАТ УКРІНБАНК за кредитним договором, та зменшити розмір своїх зобов`язань на суму 1 419 000,00.

8.8. Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначає право оскарження правочину заінтересованою особою, права якої порушені укладенням такого правочину.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа , тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №926/1172/18 та від 27.02.2019 р. у справі № 916/509/18.

Отже, за результатами розгляду спору про визнання правочину недійсним за позовом не сторони такого правочину, вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину, при цьому, перш за все, має бути встановлено чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів оспорюваним правочином, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та на управління ним, а є наслідком господарської діяльності товариства.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

9.2. Оскільки позивачем не доведено порушення оспорюваним правочином його прав та інтересів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

9.3. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оленерго на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі №911/2110/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі №911/2110/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Оленерго .

4. Матеріали справи №911/2110/18 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.11.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко